Продуктивність суниці садової в умовах Волинської області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

І. ІСТОРІЯ, ПОШИРЕННЯ ТА БІОЛОГІЯ СУНИЦІ………………………...6

1.2. Біологічні особливості. Ботанічна  класифікація, основні види……………..9

ІІ. НАРОДНОГОСПОДАРСЬКЕ  ЗНАЧЕННЯ СУНИЦІ…………………….16

ІІІ. ВИМОГИ ДО УМОВ ВИРОЩУВАННЯ ЯГІД СУНИЦІ……………….21

3.1. Розмноження суниці…………………………………………………………...21

3.2. Вирощування розсади в репродукційних маточниках………………………22

3.3. Технології вирощування  ягід у відкритому ґрунті…………………..............23

3.4. Збирання врожаю суниці……………………………………………………...29

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….........33

ДОДАТКИ………………………………………………………………………….36

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Суниця належить до числа  найбільш розповсюджених ягідних культур. Висока пластичність і пристосованість рослин до умов навколишнього середовища, ранній вступ у період плодоношення, високі врожаї, швидке дозрівання плодів і здатність їх до різного роду переробки, швидка окупність затрат при закладанні плантацій обумовили підвищений інтерес до вирощування цієї культури. Невибагливість, екологічна лабільність культури, доступність агротехніки вирощування, виняткові смакові якості та лікувальні властивості перших плодів весняного періоду зробили культуру цього виду найпоширенішою у приватному присадибному садівництві.

  Актуальність дослідження біології суниці та особливостей її вирощування не викликає сумнівів: як в Україні, так і багатьох країнах світу суниця є найпоширенішою ягідною культурою. Лідерами в її вирощуванні, згідно зі статистичними даними ФАО, є США, Німеччина, Китай, Іспанія, Італія й Польща, що підтверджує велику роль в житті й харчуванні людей ягодами взагалі, а про особливе профілактично-лікувальне значення суниці постійно наголошують фітотерапевти. Завдяки значному вмісті різноманітних корисних речовин, зокрема, мінеральних (особливо K, Mg та Fe), кислот її продукція має загально-зміцнювальне оздоровче та дієтичне значення та вимагає постійної уваги до оцінки та виділення кращих і нових сортів не лише за показниками врожайності, але й смаковими товарними хіміко-технологічними та й в цілому адаптивними властивостями.

Усі вищеназвані властивості суниці в цілому залежать від правильних умов догляду за цією цінною ягідною  культурою, які можуть значно піднести рівень рентабельності цієї культури. Тому застосування нових технологій вирощування ягід є актуальним завданням.

  Аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми засвідчив, що садівники-біологи досить велику увагу приділяють проблемам поширення та розмноження суниці. К.М. Копань, В.С.Марковський, В.В. Павлюк, Н.В. Павлюк, М.Н.Петрова, С.Ф. Логинова, Л.С. Приймачук, Н.А. Самойленко, О.К. Саченко, Ю.Б. Ходаківська, А.І. Чмух, Л.М. Шевчук, О.М. Ярещенко та ін., в значній мірі сприяли формуванню наукових засад розвитку та культивування суниці. Проте на сьогодні в науковій літературі проблеми агротехніки вирощування суниці та її народногосподарське значення ще не стали предметом садівничо-біологічних досліджень. Водночас питання розведення та вдосконалення технологічних прийомів вирощування суниці є актуальними і зумовлюють необхідність проведення дослідженння на даній темі.

 Мета роботи полягає в дослідженні продуктивності сортів суниці та  особливостях їх вирощування.

 Об’єкт дослідження – біологія розвитку реєстрованих сортів садової суниці.

Предмет дослідження – продуктивність сортів садової суниці.

Відповідно до мети і предмету дослідження  були визначені наступні завдання:

1. .Узагальнити історію і літературні джерела по введення в культуру та поширення суниці садової.
2. .Розкрити народногосподарське значення ягідних культур і зокрема суниці садової.
3. .Провести аналіз технологічних аспектів вирощування суниці садової у відкритому грунті.
4. .Розробити методику польових досліджень та закласти дослідні ділянки.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну базу курсової роботи становить система наукових методів, таких як: теоретичний аналіз біології та особливостей вирощування суниці; історичний, діалектичний, логічний, метод порівняння та інші загальнонаукові методи; поглиблене ознайомлення із працями вчених, які займаються вивченням даних питань; методи синтезу, узагальнення і конкретизації.

  Теоретичне і практичне значення дослідження визначається одержаними результатами, які можуть бути використані для подальших досліджень основних господарсько-біологічних показників різноманітних сортів суниці. Сформульовані теоретичні положення і практичні рекомендації науковців можуть використовуватись в процесі застосовування спеціальних садівничо-біологічних знань у сфері культивування нових сортів суниці садової, пов’язаних із технологічними проблемами її вирощування.

 Структура і зміст роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1. ІСТОРІЯ,  ПОШИРЕННЯ ТА БІОЛОГІЯ СУНИЦІ

 

   Через дивне  непорозуміння садову суницю  йменують полуницею, хоча полуниця - зовсім інший вид. Полуниця  росте на лісових галявинах  і вирізняється духмяним мускатним  присмаком, який дуже полюбляє  багато господинь. Але на наших грядках - суниця, причому не лісова, а культурна Fragaria ananassa (суниця ананасна чи суниця велика). Батьківщина ж дикої суниці - Східна Азія, відкіля з часом вона поширилася по всій Європі та Америці.

   Суниця ананасна (крупноплідна садова) у дикій природі не трапляється. Виведена у результаті схрещування двох диких американських видів суниць - чилійської та віргінської (додаток 1).

   Цей вид з'явився  в ХVІІІ столітті завдяки тому, що французький офіцер Фрезьє, повертаючись на батьківщину з чилійського містечка Консепсйона, віз із собою тамтешню екзотичну рослинку - дику суницю, причому всього п’ять кущиків. Зійшовши не берег, він віддав два кущики корабельному інтенданту, один кущик передав Паризькому королівському ботанічному саду, один залишив собі, а останній подарував своєму начальникові, що проживав у Бресті на півострові Бретань, в якого вже росли кущики суниці, але віргінської, привезеної з Північної Америки. Нові кущики чилійської суниці він висадив поряд, причому жіночий виявився дуже близько до чоловічого. Згодом, коли ягоди гібридної суниці достигли, їхній смак та аромат підкорив жителів Бреста, а пізніше і не тільки їх [23, 61].

   Цей щасливий  випадок призвів до перезапилення  рослин і появи чудового нащадка  (є інші (менш вірогідні) версії походження гібрида).

Нова рослина так  сподобалася людям, що всі кинулися її вирощувати. Суницю крупноплідну сьогодні культивують у Європі, Азії, Америці, Австралії, Північній Африці. Вона витіснила  майже всі інші суниці з культури і нараховує приблизно 3 000 сортів.

   На сьогодні  виведено тисячі сортів того  самого гібриду чилійської та  віргінської полуниць.

   Культура суниць  поширена в усіх зонах плодівництва  нашої країни, особливо на Поліссі.  Суниці вирощують переважно в  присадибних селянських і дачних садах. В даний час в культурі налічується до 1000 сортів, з них в Україні реєстровано близько 20. За строками достигання плодів сорти поділяють на ранньостиглі (Київська рання, Львівська рання, Адагумська та ін.), середньостиглі (Кульвер, Коралова 100, Ясна та ін.) і пізньостиглі (Веденсвіл 7, Зенга-Зенгана, Талісман та ін.).

   Плоди суниць  мають високі смакові якості; в них міститься 5-8% цукрів, 0,7-1,5% органічних кислот, 0,7-1,4% пектину,  близько 60 мг% вітаміну С, 0,4% зольних  речовин (калій, кальцій, фосфор, магній, натрій), мікроелементи та ряд інших сполук [5, 254].

   Суниці досить  вологолюбні, відносно тіньовитривалі, незимостійкі — надземна частина  пошкоджується при температурі мінус 16-20°С, а під покривом снігу витримують морози до 40°С. Сорти мають неоднакову зимостійкість — більш зимостійкими є Київська рання, Ясна, Коралова 100 та ряд інших. Суниці невибагливі до ґрунтових умов, але кращими для них є слабокислі ґрунти легкого і середнього гранулометричного складу.

   Надземна частина суниць — трав'янистий кущ до 30-35 см заввишки, проте сорти мають різну активність росту. Розпочинають плодоносити на 1-2-й рік після садіння, продуктивний період у промислових насадженнях триває до 3-4 років, термін експлуатації, залежно від технології вирощування, — 1-4 роки, тривалість життя — 8-10 років і більше.

   Урожайність становить  80-100 ц/га, в інтенсивних насадженнях  відкритого ґрунту — до 500-750 ц/га, рівень рентабельності — до 150-300%. Плоди споживають свіжими, виготовляють  з них соки, сиропи, варення, компоти тощо.

Основними виробниками  плодів суниць є США, Італія, Японія, Мексика, Польща, Франція [9, 61].

   Ягоди суниць  цінять за їх харчові і лікувальні  властивості. Споживання їх сприяє  кровотворенню завдяки високому  вмісту заліза, а наявність сполук кальцію і фосфору позитивно впливає на працездатність і витривалість; особливо цінними є стимулююча дія ягід суниць на травлення і регулювання кровообігу, при лікуванні хвороб нирок та органів дихання. У деяких людей споживання свіжих ягід однак, спричиняє кропив'яну пропасницю, що зумовлено надходженням у кров незміненого білка суниць внаслідок спадкової або набутої проникності стінок кишечника; споживання меду в період достигання ягід запобігає цьому захворюванню.

  Зареєстрованими є такі сорти суниці Багряна, Берегиня, Десна, Дарунок вчителлю, Ельсанта, Зена Зенгана, Істочник, Кримська рання, Кримська ремонтантна, Кримчанка Килимова, Львівська рання, Мачужинка, Ольвія, Присвята, Пакахонтас, Ред Гонтлет, Русанівка, Тенора,Фестивальна ромашка, Факел, Розана київська, Хонейо, Презент. 

  Розана київська. Рослина куляста, середньощільна, помірно ростуча. Верхня сторона листка блакитно-зелена, помірно пухирчаста з слабким блиском. Основа верхівкового листочка, гостра,зазублення по краях пилчасте. Черешок вкритий злегка відхиленими волосками. Рослина утворює багато вусів. Вуса помірно опушені,з помірним антоціановим забарвленням. Суцвіття розташоване на рівні листків. Квітка середнього розміру, пелюстки дотикаються. Плід округлої форми, великий, рівномірночервоного забарвлення. Помірно блискучий. Зернятка розташовані урівень з поверхнею. Чашечка виступаюча. Листки відхилені. Мякуш помірно твердий, білувато-рожевий. Повітряна комірка середнього розміру.    

 

1.1. Біологічні особливості. Ботанічна класифікація, основні види

Рід суниць належить до порядку  розоцвітих, родини розанних, підродини  розових і об'єднує 30 видів, серед  яких є диплоїди, тетраплоїди, гексаплоїди  і октоплоїди. Диплоїди і види найдавніші, певно, вони виникли в третинний  період.

 Центром  походження  роду вважають Східну і Середню  Азію, де зосереджено найбільше  диплоїдних і тетраплоїдних видів,  звідки вони поширювались в  Європу і Америку. Найбільше  значення мають нижче описані  види [25, 147].

 Суниці  лісові — найпоширеніший вид у Європі, Північній Америці, Азії, Північній Африці. Кущ 5-20 см заввишки, компактний або розлогий, з трійчастими, світло-зеленими, дрібними листками на довгих чи коротких, тонких, опушених черешках. Квітки діаметром 1-1,5 см, переважно двостатеві; ягоди достигають рано, дрібні, округлі, овальні або конічні, рожеві, червоні чи білі, ароматні, приємні на смак. Нині в культурі майже не зустрічається; є ремонтантні, декоративні форми цього виду. У зв'язку з високою зимостійкістю, скоростиглістю і ароматичністю ягід має значення при селекції суниць садових [6, 115].

  Суниці  зелені (полуниці) — ростуть на узліссях і луках у Європі, Східній і Центральній Азії. Кущ до 20 см заввишки з овальними чи оберненояйцеподібними, темно-зеленими, дрібнозубчастими, сріблясто опушеними листками і нечисленними вусами без вузлів. Суцвіття невеликі, щитоподібні, квітки двостатеві, 2,5 см діаметром. Ягоди дрібні (1-2 г), щільні, кулясті чи яйцеподібні, рожевого або червоного забарвлення, у нижній частині без зернівок, дуже запашні.

  Суниці  східні — ростуть в Західному Сибіру, Монголії, Китаї, Кореї. Кущ до 20 см заввишки, з довгими тонкими вусами і слабкою облистненістю; листки світло-зелені з густим опушенням черешків, частини листка овальні, з глибоко вирізаними зубчиками. Квітконоси на рівні листків, квітки одно- або двостатеві, 1—3 см у діаметрі. Плоди достигають дуже рано, дрібні, кулясті чи конічні, червоні, м'які, кисло-солодкі зі слабким ароматом. У культурі вид не зустрічається. Окремі екотипи можуть мати значення в селекції як донори зимостійкості і скоростиглості.

  Суниці мускатні (клубніка) — у дикому стані вид поширений від Північної і Центральної Європи до Сибіру. Рослини дводомні. Кущ до 35 см заввишки з численними вусами. Листки великі, зморшкуваті, опушені; квітконоси прямостоячі, опушені, суцвіття щиткоподібні, піднімаються над листками. Ягоди кулястої, яйцеподібної чи овальної форм, рожеві, фіолетові, темно-червоні, ароматні, з мускатним присмаком, більші, ніж у суниць лісових. Рослини зимостійкі, імунні до борошнистої роси, білої і бурої плямистостей, стеблової нематоди, кліща. У промисловій культурі вид відсутній, деякі сорти (Міланська, Шпанка та ін.) зустрічаються в колекціях дослідних установ; має значення в селекції.