Звіт з виробничої практики на підприємстві МПП „КРИС”

 

 

 

 

 

 

 

Звіт  з виробничої практики на підприємстві МПП „КРИС” 
ЗМІСТ

ВСТУП	3
1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА	5
1.1. Нормативно-правове забезпечення  аналізу фінансової діяльності  підприємства	5
1.2. Інформаційне забезпечення аналізу  фінансового стану підприємства	8
1.3. Поняття фінансової стійкості  підприємства та фактори, які  її забезпечують	10
2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ  МПП „КРИС”	14
2.1. Стисла характеристика МПП „Крис”	14
2.2. Види діяльності МПП „Крис”	21
2.3. Аналіз фінансової діяльності  МПП „Крис”	24
3. РОЗРОБКА ПРОПОЗИЦІЙ  УДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ МПП „КРИС”	28
3.1.Розрахунок показника вірогідності банкрутства МПП «Крис»	28
3.2. Заходи щодо поліпшення фінансових  показників роботи МПП „Крис”	35
ВИСНОВКИ	38
ЛІТЕРАТУРА	40
ДОДАТКИ	43

 

ВСТУП

Економічний розвиток підприємства визначається місцем, яке воно займає на ринку. Рейтинг  підприємства на ринку зв’язаний з асортиментом, якістю і ціною продукції, що випускається.

Виробнича практика є невід’ємною частиною процесу навчання студентів донецького Державного Університету управління та є першим етапом їх підготовки.

База  практики – приватне підприємство „Крис” (далі – МПП).

Мета  практики: закріплення та поглиблення  теоретичних знань, набуття практичних навичок економічного та фінансового  аналізу, створення поточної документації, яка використовується у повсякденній роботі підприємства, придбання реального досвіду роботи в економічній сфері підприємства.

Також метою  виробничої практики є 

Вивчення  методів проведення економічного аналізу  та фінансового стану підприємства є надзвичайно важливим для майбутнього  спеціаліста.

Фінансовий  стан підприємства (ФСП) — це економічна категорія, що відображає фінансові відносини суб'єкта ринку і його здатність фінансувати свою діяльність за станом на певну дату. В процесі постачальницької, виробничої, збутової і фінансової діяльності відбувається безперервний процес кругообігу капіталу, змінюються структура засобів і джерел їх формування, потреба у фінансових ресурсах і, як наслідок, — фінансовий стан підприємства.

Основні завдання аналізу:

1. Своєчасне  виявлення і усунення недоліків  у фінансовій діяльності і  пошук резервів поліпшення фінансового  стану підприємства і його  платоспроможності.

2. Прогнозування  можливих фінансових результатів  і розробка моделей фінансового  стану при різноманітних варіантах  використання ресурсів.

3. Розробка  конкретних заходів, направлених  на ефективніше використання  фінансових ресурсів і зміцнення  фінансового стану підприємства.

Для здійснення мети виробничої практики були вирішені наступні завдання:

• вивчена історія створення підприємства, його місце серед українських підприємств аналогічного напряму;
• визначені напрямки діяльності ПП, основні різновиди послуг, яке воно надає;
• описання результатів діяльності ПП, здійснено аналіз фінансово-економічного стану. При цьому детально вивчена нормативно-правова база щодо організації обліку на підприємстві;
• освітлені питання з індивідуального завдання. Індивідуальне завдання з практики містить наступні питання.
1. визначити організаційну структуру підприємства.
2. Зібрати інформацію про фінансові, бухгалтерські та податкові звітності ПП „Крис”.
3. Зробити аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

При написанні  звіту з виробничої практики мною були використані нормативно-законодавчі  документи, спеціальна та методична  література, а також дані системи  Інтернет.

 

1. ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Нормативно – правове забезпечення аналізу фінансового стану підприємства.

Для  регулювання  фінансової  діяльності  підприємства  існує  багато нормативних  актів.  Одним  із  важливих  законів  є  Закон   України   “Про власність” від 7 лютого 1991 р. № 697-XII. Метою цього закону є забезпечення вільного  економічного  самовизначення  громадян,  використання   природних, економічних, науково-технічних  та  культурних  потенціалів  республіки  дляпідвищення рівня життя народу [1].

Наступним нормативним актом  є Закон України “Про підприємництво”  від 7 лютого 1991р. №698-XII, який  визначає  загально  правові,  економічні  та соціальні  засади  здійснення  підприємницької  діяльності  громадянами   та юридичними  особами  на  території  України,  встановлює  гарантії   свободи підприємництва та його державної підтримки. Згідно із статтею  5,  одним  із принципів підприємницької діяльності є залучення і використання матеріально- технічних,  фінансових,  трудових,  природних  та  інших   видів   ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством [2].

Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991р. №887- XII, виділяє види і організаційні форми підприємств, правила їх  створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм  здійснення ними підприємницької діяльності в умовах переходу  до  ринкової  економіки.

Підприємство користується банківським кредитом  на  комерційній  договірній основі.  Підприємство  може  надавати  банку  на  договірній  основі  право використовувати  свої  вільні  кошти  і  встановлювати   проценти   за   їх використання. Розрахунки підприємств за своїми зобов’язаннями проводяться у безготівковому та готівковому порядку через установи банків, відповідно  до правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджених НБУ [3].

З 1 січня 1995 року основним виглядом прямого  податку  на  юридичних осіб в Україні став податок на прибуток, що  був  введений  Законом  України від 28 грудня 1994 року  “Про  оподаткування  прибутку  підприємств”  (після чисельних змін і доповнень  з  1.07.97  цей  закон  діє  у  редакції  Закону України від 22.05.97 року). Стаття 3  Закону  України  “  Про  оподаткування прибутку підприємств”  присвячена  характеристиці  об’єкту  оподаткування  і порядку  обчислення  оподатковуваного  прибутку.  Це  дуже  важливий  закон. Оскільки  основним   джерелом   формування   власних   фінансових   ресурсів підприємства є прибуток.

Об’єктом оподаткування  є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та на суму амортизаційних відрахувань.

       Ставка  податку на прибуток підприємств  закріплена у статті 10  Закону України  “Про  оподаткування  прибутку  підприємств”  -  прибуток  платників податку оподатковується за ставкою 30% до об’єкта оподаткування [4].

       Закон  України “Про податок на додану  вартість” від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР визначає платників податку на додану вартість, об’єкти,  базу  та ставки  оподаткування,   перелік   неоподатковуваних   та   звільнених   від оподаткування операцій, особливості оподаткування  експортних  та  імпортних операцій,  поняття  податкової  накладної,  порядок  обліку,  звітування  та внесення податку до бюджету.

       Згідно  із статтею  2  об’єктом  оподаткування   є  операції  платників податку з продажу товарів  (робіт,  послуг)  на  митній  території  України. Згідно із статтею 4 база оподаткування  операцій з продажу  товарів  (робіт, послуг) визначається  виходячи  з  їх  договірної  вартості,  визначеної  за вільними або регульованими цінами з урахуванням  акцизного  збору,  ввізного мита, інших податків та зборів, за винятком податків на додану вартість,  що включаються до ціни товарів (робіт, послуг)  згідно  із  Законом  України  з питань оподаткування. Об’єкти оподаткування оподатковуються за ставкою  20% [5].

Згідно  із  статтею   7   продаж   товарів   здійснюється   за   договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість [5].

В   залежності  від  правового  статусу   підприємства   визначається мінімальний розмір статутного капіталу і  порядок  його  формування.  Розмір статутного капіталу оговорюється в засновницьких документах  підприємства  і вноситься  в  реєстраційну  карту  при   здійсненні   державної   реєстрації підприємства. Мінімальний розмір  статутного  фонду  регламентується  діючим законодавством тільки  для  господарських  товариств  і  деяких  специфічних видів діяльності, як  правило,  пов’язаної  з  фінансовими  операціями.  Для підприємств  всіх  інших  організаційно-правових  форм  господарювання  його величина визначається  засновником  і  залежить  перш  за  все  від  виду  і масштабу діяльності.  Законодавчі  акти,  що  регулюють  мінімальний  розмір статутного фонду – це Закон України “Про внесення змін і доповнень  в  Закон України “Про господарські товариства” від 16 грудня 1993р. №3709;  Положення “Про  інвестиційні  фонди  і  інвестиційні  компанії”,  затверджене   Указом Президента України від 19 лютого 1994р. №55/94;  Декрет  Кабінету  Міністрів України  “Про довірчі товариства” від 17 березня 1993 №23-93.

Порядок і джерела формування статутних фондів залежать від типу підприємства і форми власності, на базі якої воно функціонує. В Україні права підприємств різних типів і форм власності закріплені у чинному законодавстві, зокрема в законах України «Про власність», «Про підприємство в Україні», «Про господарські товариства».

З 1  січня  1995  р.  в  Україні  скасовано  порядок,  що  передбачав вилучення державою частини амортизаційних коштів  державних  підприємств  до державного бюджету для створення  централізованих  фондів  капіталовкладень, тобто  вся  сума  амортизаційних  відрахувань  перебуває   у   розпорядженні підприємств для витрат за  цільовим  призначенням.  Але  не  виключено,  що, враховуючи  інвестиційну  ситуацію  в  країні,  такий  порядок   може   бути запроваджено знову.

Таким чином, беручи до уваги, що нормативні акти постійно змінюються та доповнюються, керівництву підприємства потрібно постійно цікавитися змінами у законодавстві.

1.2. Інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства.

Інформаційною базою аналізу фінансового стану  підприємства є, в основному, фінансова  звітність.

Фінансова звітність являє собою систему  показників, що відображають інформацію про фінансовий стан організації  на звітну дату, а також фінансові  результати її діяльності за звітний  період.

Склад, зміст, вимоги та інші методичні основи фінансової звітності на підприємствах України  регламентовані новими Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими  наказом Міністерства фінансів України  від 31 березня 1999 р №87. Згідно з цим  П(С)БО фінансова звітність складається  з утворюючих єдине ціле взаємозалежних показників балансу, звіту про фінансові  результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал  і приміток до них. Головними вимогами до фінансової звітністі є достовірність, повнота та відкритість для ознайомлення користувачів [7].

Баланс  підприємства (форма №1) (додаток 1) служить  індикатором для оцінки фінансового  стану підприємства. Підсумок балансу  дає орієнтовну суму коштів, що знаходяться  в розпорядженні підприємства.

Для загальної оцінки фінансового  стану підприємства складають ущільнений баланс, у якому об'єднують у  групи однорідні статті. При цьому  скорочується число статей балансу, що підвищує його наочність і дозволяє порівнювати з балансами інших підприємств.

Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану можна  зіставити зміни результату балансу  зі змінами фінансових результатів  господарської діяльності (виручкою від реалізації продукції, прибутком  від реалізації, прибутком від  фінансово-господарської діяльності), використовуючи форму №2  "Звіт про фінансові результати" (додаток 2).

Примітки  до фінансової звітності повинні  розкривати суть поданої звітної  інформації, облікову політику організації  і забезпечувати користувачів звітності  додатковими даними, які недоцільно включати в баланс, звіт про фінансові  результати та ін. звітні документи, але  котрі є необхідними користувачам фінансової звітності для реальної оцінки майнового, фінансового стану  організації і фінансових результатів  її діяльност [7], [8].

На вітчизняних  підприємствах часто здійснюють аналіз характеру змін окремих статей балансу. Такий аналіз проводиться  за допомогою горизонтального (часового) та вертикального (структурного) аналізу.

Горизонтальний  аналіз полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні балансові показники  доповнюються відносними темпами зростання (спаду). Мета горизонтального аналізу  полягає в тому, щоб виявити  абсолютні і відносні зміни розмірів різноманітних статей балансу за визначений період, дати оцінку цим  змінам. Для аналізу беруть базисні  темпи росту за декілька періодів. Найчастіше розбивка на періоди відбувається поквартально.