Звіт з переддипломної практики з організації бухгалтерського обліку

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………….……..3

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ НА ПІДПРИЄМСТВІ…………………………………………………………..……..4

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ВИТРАТ І КАЛЬКУЛЯЦІЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА…………………………………………………………… ..9

РОЗДІЛ 3. ОБЛІК ВИТРАТ І КАЛЬКУЛЯЦІЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА……………………………………………………………..15

РОЗДІЛ 4. ОБЛІК ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ, ВИТРАТ І ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ…………………………………………………23

РОЗДІЛ 5. ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ …………………………………………………………………31

РОЗДІЛ 6. СКЛАДАННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ……………………..38

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..46

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………48

ДОДАТКИ………………………………………………………………………50

ВСТУП

 

Переддипломна практика є завершальним етапом у підготовці фахівців в будь-якій галузі знань. Тому метою переддипломної практики з бухгалтерського обліку є закріплення та поглиблення теоретичних знань, набуття практичних навичок з організації бухгалтерського обліку в аграрних підприємствах.

Об’єктом проходження моєї практики було Публічне акціонерне товариство «Племзавод ім. Шмідта», яке знаходиться в с. Рівне, Очаківського району. Місцем проведення практики виступала бухгалтерія підприємства.

Практика проходила в період з 24 січня 2014 року по  7 лютого 2014 року.

Моїми завданнями, як практиканта, є:

• Вивчення принципів побудови різних форм бухгалтерського обліку.
• Засвоєння порядку прийому та обробки  первинних і зведених документів у бухгалтерії.
• Прийняття безпосередньої участі у складанні фінансової звітності, облікових регістрів синтетичного і аналітичного обліку.
• Критична оцінка діючої організації обліку.

Під час проходження практики задля виконання поставлених завдань, я використовувала метод вибіркової формальної та арифметичної перевірки документів, спостереження, опитування працівників бухгалтерії.

На основі проведеного мною дослідження діяльності суб’єкта господарювання, складено звіт, який складається з шести розділів, сорока семи сторінок та додатків.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

Облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, що   використовуються   підприємством  для  складання  та  подання  
фінансової звітності[12].

На підприємстві положення про облікову політику розробляється головним бухгалтером та  затверджується наказом керівника. Так, ведення бухгалтерського обліку та контроль за дотриманням облікової політики у ПАТ «Племзавод ім. Шмідта» покладено на головного бухгалтера підприємства Дегтяр Тетяну Вікторівну.

Головний бухгалтер товариства забезпечує виконання єдиних основ ведення бухгалтерського облiку, складення i пред'явлення в оговорений термiн фiнансової звiтностi. Контролює вiдображення на рахунках бухгалтерського облiку всiх здiйснених товариством господарських операцiй. Оформляє документи товариства. Вiддає розпорядження, що стосуються ведення бухгалтерського облiку в товариствi. Несе вiдповiдальнiсть за недопущення несанкцiонованого доступу до облiкової iнформацiї товариства. Несе особисту вiдповiдальнiсть перед керiвництвом господарства. Нарахування амортизацiї на основнi засоби в бухгалтерському облiку здiйснювати по податковому методу щоквартально. 
Визначення i первинна оцінка запасів, якi є сiльгосппродукцiєю чи бiологiчними активами, здійснюються за нормами П(С)БО 30 «Бiологiчнi активи".

Бухгалтерський облік на досліджуваному підприємстві ведеться у відповідності до єдиних методологічних принципів, наведених в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Украіїні», фінансова звітність складається та подається зовнішнім і внутрішнім користувачам у встановлені строки відповідно до П(С)БО і НП(С)БО.

Усі доходи і витрати відображаються в обліку і звітності в момент іх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати коштів.

Ведення бухгалтерського обліку в Україні є чітко регламентованим, але відповідно до чинного законодавства, підприємство може самостійно обирати способи його ведення, тобто методику.

До основних засобів відносяться матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) та вартість яких перевищує 1000 гривень.

У ПАТ «Племзавод ім. Шмідта» основні засоби поділяються на такі групи:

• Земельні ділянки.
• Будинки, споруди.
• Транспортні засоби.
• Інструменти, прилади.
• Тварини.
• Інші основні засоби.

Нарахування амортизації на основні засоби здійснюється за податковим методом з дотриманням принципу відповідності поквартально [Додаток А].

Нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований. Прикладом нематеріального активу є торгові марки, авторське право, гудвіл. Досліджуване підприємство не має нематеріальних активів.

Під довгостроковими фінансовими інвестиціями розуміються фінансові інвестиції на період понад один рік, а також усі інші інвестиції, котрі не можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент. Довгострокові фінансові інвестиції на підприємстві також відсутні.

Не має підприємство і відстрочених податкових активів.

Запаси є однією з основних складових собівартості реалізованої продукції, робіт, послуг тощо. Від того, наскільки правильно буде організований їх облік, залежить точність визначення прибутку підприємства і, що не менш важливо, збереження самих запасів.

Облік запасів на підприємствах, в організаціях та в інших юридичних осіб всіх форм власності (крім бюджетних установ) з 01.01.2000 року регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим наказом Мінфіну від 20.10.99 р. №246[9].

Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності. Облік запасів у ПАТ «Племзавод ім. Шмідта» здійснюється за собівартістю, надходження запасів відображають за первісною вартістю, а вибуття – за ідентифікованою вартістю [Додаток А].

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів (вартість придбання).  Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».   Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, та запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, визнається їх справедлива вартість .

Запаси, які відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

Цей метод може застосовуватися за умов незначної номенклатури матеріалів чи товарів, що використовуються на підприємстві. Облік надходження матеріалів, їх відпуску та залишків здійснюється по конкретних партіях.

Запаси, які ймовірно не принесуть підприємству економічної вигоди в майбутньому, визнаються неліквідними і списуються.

Відповідно до п. 6 П(С)БО 9 «Запаси»до групи запасів входять також малоцінні та швидкозношуванні предмети. А отже, МШП як і інші запаси, визнаються активом, якщо є імовірність, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена. Отже, МШП, які обліковуються на підприємстві і термін використання яких менше року або одного операційного циклу, у момент придбання прибуткуються за первісною вартістю на рахунку 22 "Малоцінні і швидкозношувані предмети" на відповідних субрахунках[9].

Положенням про облікову політику у ПАТ «Племзавод ім. Шмідта» передбачено, що дебіторська заборгованість у бухгалтерському обліку відображається на рахунку 361 за чистою вартістю реалізації –  це розрахункова ціна продажу за умов звичайної господарської діяльності мінус розрахункові витрати на завершення виробництва і розрахункові витрати, необхідні для здійснення продажу [Додаток А].

Дебіторська заборгованість визнається активом і відображається в обліку в момент її виникнення – тобто після відвантаження продукції чи товарів покупцеві, наданні послуг.

До складу активу балансу включаються витрати майбутніх періодів – це  витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів. Таких витрат підприємство не має.

Відповідно до положення про облікову політику, оцінка кредиторської заборгованості (зобов’язань) здійснюється на підставі достовірних документів за сумою погашення та відображається на рахунках 6 класу Плану рахунків.

Відповідно до П(С)БО 16 «Витрати», витрати на підприємстві класифікуються за своєю приналежністю ( виробничі, адміністративні). В положенні про облікову політику зазначено, що для обліку витрат на підприємстві застосовується 9 клас Плану рахунків. Прямі виробничі витрати відображають на рахунку 23 у розрізі рослинництва і тваринництва. Перевищення розрахованої норми загальновиробничих витрат  відображається в обліку щомісяця на рахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» [Додаток А].

Бухгалтерія підприємства складається з восьми працівників-бухгалтерів на чолі з головним бухгалтером. В усіх працівників бухгалтерії погодинна система оплати праці, розмір та умови оплати якої передбачені Положенням про оплату праці.

 

 

РОЗДІЛ 2.

ОБЛІК ВИТРАТ І КАЛЬКУЛЯЦІЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

 

У рослинництві виробничі витрати групують окремо з кожного виду рослинництва з виділенням витрат на врожай поточного року і на врожай майбутніх років[3].

Усі прямі витрати на рослинництво відображаються на субрахунку 231 «Рослинництво» у розрізі аналітичних рахунків: «Витрати на вирощування пшеницы», «Витрати на вирощування соняшнику» тощо.

За дебетом субрахунка 231 «Рослинництво» протягом року відображають прямі витрати на рослинництво з кредиту рахунків (субрахунків) 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення», 66 «Розрахунки з оплати праці», 65 «Відрахування на соціальні заходи», 91 «Загальновиробничі витрати» тощо. Зібрані на цьому рахунку витрати становлять фактичну собівартість продукції рослинництва.

Значну частину основних витрат, що стосуються вирощування сільськогосподарських культур, протягом року неможливо віднести на той чи інший об'єкт калькулювання. Тому такі витрати попередньо обліковують протягом року у складі загальновиробничих, а потім відносять на певні види сільськогосподарських культур шляхом розподілу.

Витрати і вихід продукції рослинництва обліковують на субрахунку рахунка 231. На дебеті цього субрахунка відображають витрати на виробництво, а по кредиту — вихід продукції; дебетове сальдо відображає незавершене виробництво у рослинництві. Аналітичний облік витрат і виходу продукції рослинництва здійснюють відповідно до передбачених об'єктів у «Виробничому звіті по рослинництву». При калькулюванні собівартості окремих видів продукції рослинництва діє загальний принцип: для розрахунку собівартості продукції беруться всі понесені на вирощування даної культури витрати за мінусом вартості побічної продукції. При цьому побічна продукція враховується лише в тому обсязі, який використовується в господарстві.

Аналітичний облік витрат рослинництва ведуть у розрізі статей витрат. Для складання калькуляції собівартості продукції рослинництва необхідно визначити за даними аналітичного обліку фактичні витрати на продукцію.

Для визначення фактичної собівартості одиниці продукції складається спеціальний розрахунок, в якому використовуються або показники умовної продукції, або затверджені по підприємству ставки питомої ваги собівартості виду продукції у загальній собівартості виробництва.

Після складання звітних (фактичних) калькуляцій планова собівартість продукції коригується до фактичної собівартості, враховуючи продукцію рослинництва на складі, реалізованої і відпущеної на відгодівлю худобі.

Облік витрат у рослинництві в бухгалтерському обліку відображається проведеннями у таблиці 2.1.

Виробнича собівартість продукції за видами сільськогосподарських культур визначається:

а) зерна, насіння соняшнику — франко-тік (франко-місце зберігання);

б) соломи, сіна — франко-місце зберігання;

в) зеленої маси на корм — франко-місце споживання;

г) зеленої маси на силос, сінаж — франко-місце силосування, сіна жування.

Усі наступні витрати на виконання операцій з підготовки продукції до реалізації та її проведення відносяться на витрати зі збуту.

Якщо ці операції здійснюються за плату, їх розглядають як виконання робіт на сторону з відображенням в складі доходів.

Витрати на обробіток площ, на яких повністю загинув урожай внаслідок стихійного лиха, списуються як надзвичайні втрати. При пересіві повністю загиблих посівів сума витрат становитиме вартість насіння, витрати на передпосівний обробіток ґрунту, посів та інші роботи, які виконуються знову при пересіві новою культурою (повторювані витрати). Всі інші суми витрат на лущіння стерні, підняття зябу і снігозатримання, вартість добрив і витрачені на їх внесення суми тощо, тобто неповторювані витрати, списуються в розрізі статей на пересіяну культуру.