Державний бюджет

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1 Суть та функції державного бюджету.…………………………....3

РОЗДІЛ 2 Основні джерела формування Державного бюджету………...….4

РОЗДІЛ 3) Характеристика бюджетного дефіциту……………………….….5

РОЗДІЛ 4 Методи оптимізації бюджетного дефіциту……………………….6

ВИСНОВОК…………………………………………………………………...11

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. СУТЬ ТА ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ.

Державний бюджет є головною і провідною ланкою державних  фінансів та важливою фінансовою категорією, яка має свою історію розвитку. Державний бюджет — це основний фінансовий документ держави. Державний бюджет — план формування і використання фінансових ресурсів на поточний рік для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади.

За матеріальним складом державний  бюджет — це централізований фонд фінансових ресурсів держави, а за соціально-економічною  суттю — це основний засіб перерозподілу  національного доходу. Суть державного бюджету реалізується через такі основні функції: 1) розподільчу; 2) контрольну. Зміст розподільчої функції виявляється у розподілі ВВП, який є основним джерелом формування державного бюджету. Державний бюджет використовується для міжгалузевого і територіального перерозподілу фінансових ресурсів з урахуванням рівня розвитку економіки та культури на всій території.

Бюджетні відносини виникають  за такими напрямами грошових відносин:

- між державою і підприємствами  різних форм власності, організаціями  й установами;

- між державою і громадськими  організаціями;

- між державою і населенням;

- між іншими державами і міжнародними  організаціями;

- між державою і регіонами.

ПРОБЛЕМА ВІДШКОДУВАННЯ  ПДВ. За результатами за 2004 р. до бюджету надійшло 16,7 млрд. грн. ПДВ, із них у сферу матеріального виробництва було відшкодовано 11,5 млрд., тобто в державному бюджеті залишилося 5,2 млрд. грн., або 31,1 % мобілізованих коштів податку. За перше півріччя 2005 р. результативність роботи становила 53,8 %.

Говорити про повне (100 %) відшкодування  не доводиться, тому що тоді ПДВ утратить своє фіскальне значення, оскільки все, що було мобілізовано, буде повернуто назад, а ПДВ як такий втратить сенс.

Аби наблизитися до ефективного  варіанта, необхідний такий рівень відшкодування ПДВ, який, по-перше, підтвердить  фіскальну значущість і роль податку і, по-друге, визначатиметься об'єктивними умовами виробництва з урахуванням його обсягів і структури, обсягів експорту, складу пільг тощо. Крім того, важливо активніше боротися зі створенням фіктивних фірм, за допомогою яких відмивається ПДВ.

2. ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ.

   Кожен бюджет має свої власні джерела доходів. Джерелами доходів державного бюджету є податок на прибуток підприємств, об'єднань і організацій; податок на додану вартість; акцизні податки; доходи від зовнішньоекономічної діяльності; прибутковий податок з громадян та ін., згідно з нормативами, що визначаються законодавчими актами. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок різних місцевих податків та стягнень.

Джерела доходів Державного бюджету України визначені Бюджетним кодексом та іншими нормативними актами. Конкретизація доходів та ставок відрахувань уточнюється в Законі про Державний бюджет на поточний рік. Розглянемо класифікацію доходів, подану в табл. 15.2.1

 

3. ХАРАКТЕРИСТИКА БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦІТУ .

Бюджетний дефіцит - перевищення  видатків бюджету над його доходами. У разі перевищення доходів над  витратами виникає бюджетний  профіцит .

Причинами виникнення бюджетного дефіциту можуть виступати:

1 ) Зростання державних  витрат у зв'язку зі структурною перебудовою економіки і необхідністю розвитку промисловості .

2 ) Скорочення доходів  державного бюджету в період  економічної кризи.

3 ) Надзвичайні обставини  (війни , масові заворушення , великі  катастрофи , стихійні лиха )

4 ) Неефективність фінансової  системи держави .

5 ) Політичний популізм , що виражається у зростанні  соціальних програм , не забезпечених  фінансовими ресурсами .

6 ) Корупція в державному  секторі.

7 ) Неефективність податкової  політики , що викликає збільшення  тіньового сектора економіки .

Проблема скорочення бюджетного дефіциту вельми серйозна по ряду причин. По-перше , обсяг необхідних державних витрат великий. Ці зобов'язання накопичуються десятиліттями , багато з них не підлягають скороченню , зниження інших , є непопулярним заходом і зачіпає інтереси різних груп населення. По-друге , знаходити нові джерела поповнення бюджету досить складно. Зростання податків негативно позначається на діловій активності в економіці , сприяє криміналізації економіки ( ухилення від оподаткування , зростанню тіньової економіки).

4. МЕТОДИ ОПТИМІЗАЦІЇ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ.

Причинами бюджетного дефіциту є спад виробництва, зниження ефективності функціонування галузей економіки і підприємств, невиважена соціально-економічна політика в державі.

Для покриття витрат понад наявний обсяг фінансових ресурсів застосовують:

— грошову емісію;

— внутрішні позики;

— зовнішні позики.

Методи покриття бюджетного дефіциту є такими:

— без емісійний — покриття дефіциту бюджету шляхом залучення до фінансування дефіциту бюджету зовнішніх джерел (кредити міжнародних фінансових об'єднань, іноземних держав, безоплатна та безповоротна фінансова допомога для здійснення цільових програм міжнародного значення) та внутрішніх джерел (кредити НБУ, доходи від операцій з цінними паперами), що призводить до виникнення внутрішнього та зовнішнього боргу держави;

— емісійний — використання грошово-кредитної емісії, що призводить до негативних явищ у економіці країни.

Для залучення державою додаткових фінансових ресурсів є певні  фінансові механізми, характер і умови застосування яких у кожному випадку визначає уряд України за погодженням з Національним банком України.

Інструментом оперативного реагування на дисбаланс надходжень і витрат бюджету є державні цінні  папери. Закон України "Про цінні  папери і фондову біржу" передбачає функціонування таких цінних паперів, як облігації державних і місцевих позик, казначейські зобов'язання, які за своєю сутністю є формами реалізації державних позик.

Бюджетний дефіцит тією чи іншою мірою характерний майже  усім країнам світу, в тому числі й високо розвинутим. В Україні під час планування бюджету у 1992—1999 рр. постійно передбачався його дефіцит. В окремі роки рівень дефіциту бюджету становив майже 1/5 частину видатків.

Бюджет АРК і міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку. Дефіцит бюджету АРК і міських бюджетів покривається за рахунок запозичень. Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських і селищних бюджетів із дефіцитом не допускається.

Для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету, відповідні виконавчі органи можуть отримувати короткострокові позики у фінансово-кредитних установах на строк до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання таких позик визначається Міністерством фінансів України. Надання позик з одного бюджету іншому забороняється.

Причинами дефіциту бюджету  в Україні є:

1) зменшення приросту  національного доходу;

2) збільшення бюджетних витрат;

3) зменшення надходжень до бюджетів  усіх рівнів порівняно з видатками;

4) нечітка фінансова стратегія;  б) інфляційні процеси;

5) структурна розбалансованість економіки та несвоєчасне і неефективне проведення структурних перетворень;

6) неефективний механізм оподаткування суб'єкта підприємницької діяльності;

7) значний обсяг тіньової економічної діяльності;

8) невідповідна наявним фінансовим можливостям держави структура бюджетних витрат;

9) нецільове та неефективне використання бюджетних коштів;

12) надмірні витрати на забезпечення державного управління;

13) надмірне зростання соціальних видатків порівняно з темпами зростання ВВП.

Бюджетні процеси, пов'язані  з дефіцитом державного та місцевих бюджетів, урегульовані Бюджетним кодексом. Прийняття державного бюджету України або будь-якого місцевого бюджету дозволяється лише у випадку наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету з урахуванням особливостей, визначених Бюджетним кодексом. Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу.

У ст. 15 Бюджетного кодексу  визначені джерела фінансування дефіциту бюджету, якими є:

— державні внутрішні  та зовнішні запозичення;

— внутрішні та зовнішні запозичення органів влади АР Крим;

— внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування а дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом.

Бюджетний дефіцит в  Україні у 1992—1999 рр. мав два основні  джерела покриття: внутрішні джерела  та зовнішні запозичення. В Україні  широко використовували кредитну емісію як спосіб покриття дефіциту. З 1991 до 1995 р. кредити Національного банку України були практично єдиним джерелом покриття дефіциту бюджету. 31995 р. поряд із кредитами Національного банку для фінансування дефіциту стали залучати внутрішні і зовнішні запозичення. З 1997 р. Національний банк України припинив пряме фінансування бюджетного дефіциту, а акцент було повністю перенесено на зовнішні та внутрішні джерела.

Державні позики як засіб  покриття дефіциту бюджету є безпечнішими за емісію, проте вони також певною мірою можуть негативно впливати на економіку країни. Серед загальноприйнятих у світовій практиці методів боротьби з бюджетним дефіцитом є і такий метод, як механізм секвестру видатків бюджету. Він використовується тоді, коли у процесі виконання бюджету наявне перевищення граничного рівня дефіциту або значне скорочення надходжень дохідних джерел бюджету. Секвестр бюджету означає пропорційне зниження бюджетних видатків (на 5, 10, 15 % тощо) щомісяця за всіма статтями бюджету протягом того часу, який залишився до кінця фінансового року. Секвестру не підлягають захищені статті, склад яких в Україні визначає Верховна Рада.

Щодо зменшення бюджетного дефіциту вживалися такі основні  заходи:

1) налагодження системних  зв'язків між платниками податків і державою, проведення роз'яснювальної роботи, застосування штрафних санкцій до злісних порушників;

2) поступове зниження  податкового тиску;

3) зниження витрат  держави;

4) поступове зменшення,  аж до відміни, дотацій і  пільг збитковим підприємствам;

5) розширення приватизаційних процесів;

6) реформування міжбюджетних  відносин;

7) контроль рівня інфляції.

Світова фінансово-економічна криза 2008 р. зумовила нове ставлення  урядів країн до дефіциту державного бюджету. Дії, спрямовані на запобігання  колапсу банківського сектору, коштували країнам ЄС 1,2 трлн євро, у зв'язку з чим навіть було дозволено порушити Маастрихські критерії щодо дефіциту державного бюджету при затвердженні державних бюджетів на 2009 р. На кінець року очікуваний бюджетний дефіцит у країнах ЄС становив 11 % ВВП в Ірландії, 6,2 % — в Іспанії, 4,6 % — у Португалії. Загалом більшість антикризових програм урядів розвинених країн фінансувалися з державних бюджетів і були зосереджені на підтримці фінансового сектору та змінах у податковій політиці. Країни, що розвиваються, зосереджують власні антикризові програми переважно на підтримці інфраструктурних проектів, збільшенні участі держави в економіці, субсидіюванні крупних комерційних банків, підтримці стратегічних галузей.

Україна в умовах гострого дефіциту державного бюджету (за результатами роботи січня — листопада 2009 р. дефіцит державного бюджету склав 16,1 млрд грн) та обмеженості золотовалютних запасів не має змоги для реалізації аналогічних світових антикризових програм.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

З аналізу цієї роботи можна зробити висновок, що дійсно державний бюджет країни та його дефіцит  є важливими питаннями сучасності, що стосуються економічної сторони  життя країни. Вони потребують детального обговорення та аналізу, і в результаті вирішення всіх проблем, пов’язаних з ними, усунення всіх недоліків.

Бюджет – основний інструмент економічного планування та макроекономічної стабілізації та зростання. Тому робот, яка проводиться у  бюджетній сфері має приділятись  значна увага.

Через бюджет держава фінансує економічний та соціально – культурний розвиток, керує цими процесами. Отже, бюджет відображає як економічну, так і соціально - культурну сторону життя суспільства.