Акушерська і гінекологічна диспансеризації

Акушерська і гінекологічна диспансеризації — це комплекс заходів, що дають можливість своєчасно виявити, профілактувати та організовувати своєчасне лікування тварин із захворюваннями статевих органів і молочної залози, збереження відтворювальної функції та продуктивності тварин, їх запліднення в передбачувані строки та одержання життєздатного приплоду.

Акушерська диспансеризація — це система діагностичних, лікувальних і профілактичних заходів, що забезпечує нормальний перебіг вагітності, родів і післяродового періоду. Ця система охоплює період від часу запліднення самок до закінчення інволюції статевих органів після родів.

Гінекологічна диспансеризація — це система діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів, що сприяють своєчасному виявленню причин неплідності, відновленню відтворної функції і високої продуктивності самок.

Гінекологічній диспансеризації підлягають всі корови, у яких не проявилася стадія збудження, або які не запліднилися протягом 30 днів після отелення, а також телиці через 30 днів після досягнення ними фізіологічної зрілості організму, але не пізніше 18-місячного віку.

Акушерська диспансеризація у корів в перші дні після отелення запобігає не лише розвитку акушерських захворювань (субінволюція матки, післяродовий ендометрит та ін.), а й хронічного ендометриту, хвороб та функціональних розладів яєчників, що потім стають причиною неплідності. Проводячи гінекологічну диспансеризацію і своєчасне лікування гінекологічно хворих тварин, не лише профілактується анафродизія і підвищується заплідненість, а й деякою мірою – аборти, мертвонароджуваність, гіпотрофія новонароджених та інші хвороби, що розвиваються у вагітних самок.

Отже, наслідки акушерської і гінекологічної диспансеризації взаємопов’язані і сприяють профілактиці захворювань в різні фізіологічні періоди.

Акушерську і гінекологічну диспансеризації проводять навесні — перед виводом тварин у літні табори, та восени – при переведенні тварин на прив’язне утримання. При погіршенні показників відтворення стада, окрім сезонної, може проводитись вимушена диспансеризація.

Дані акушерської і гінекологічної диспансеризацій оформляються документально у вигляді акта, в якому вказується: загальна кількість корів, в т. ч. тільних, сумнівнотільних у післяродовому періоді (30 днів); після осіменіння до 2-3-х місяців (в т. ч. після 1-го, 2-го, 3-го і більше осіменінь); неплідних (в т. ч. — гіпофункція яєчників, персистентне жовте тіло, гіпотонія і атонія матки). Одержано телят на 100 корів.

Всього телиць, в т. ч. — парувального віку, тільних та сумнівнотільних після осіменіння до 2-3-х місяців.

Введено нетелів на 100 корів.

Абортів — всього, в т. ч. від корів і нетелів, а також мертвонароджених.

Окремим розділом в акті зазначаються основні причини акушерсько-гінекологічних хвороб та неплідності. У вигляді таблиці подаються дані діагностичної частини диспансеризації. В наступному розділі дається аналіз ефективності методів лікування тварин. Наприкінці визначаються розміри неплідності та економічні збитки через неплідність.

Враховуючи дані диспансеризації, складаються заходи з профілактики і усунення неплідності корів і телиць (назва заходу, термін виконання, відповідальні особи та відмітка щодо виконання).

Гінекологічна диспансеризація корів проводиться в цеху виробництва молока. Періодичність гінекологічної диспансеризації обумовлюється її складовими частинами. Метою діагностичної частини диспансеризації є визначення основних причин захворювань, що призводять до неплідності корів і телиць стада. Діагностика включає гінекологічне обстеження неплідних корів і телиць (анамнез, зовнішній огляд, а також ректальне та вагінальне дослідження) і проводиться щомісячно перед складанням звіту, а вивчення факторів зовнішнього середовища (годівля, утримання, моціон, інсоляція) та організація відтворення стада (підготовка самок до осіменіння, технологія осіменіння, вирощування і підготовка ремонтного молодняку) — щоквартально.

При зборі анамнезу, крім питань, що зазначені вище, вивчають: перебіг родів та післяродового періоду, тривалість неплідності, характер статевої циклічності, дати осіменінь, в т. ч. останнього, дата виникнення захворювання та ефективність лікування, рівень молочної продуктивності.

При проведенні диспансеризації телиць визначають їх походження, умови вирощування, час статевого дозрівання, періодичність і перебіг статевих циклів.

Проводячи зовнішній огляд, визначають стан вульви, крижово-сідничних зв’язок, внутрішньої поверхні хвоста та промежини, стан слизової оболонки статевих губ та переддвер’я піхви. Спеціальна частина включає вагінальне та ректальне дослідження. При вагінальному дослідженні встановлюють стан піхви та шийки матки, а при ректальному — топографію, розміри, форму і консистенцію, ригідність, болючість, наявність флуктуації матки, а також форму, розміри, консистенцію яєчників, наявність у них фізіологічних (фолікули, жовті тіла) та патологічних (кісти, новоутворення) утворень.

Одною із складових частин диспансеризації є проведення лабораторного дослідження крові 10-15 % корів на початку сухостійного періоду, через 10 -20 днів після родів та у неплідних тварин.

При аналізі організації осіменіння, визначенні його ефективності та для з’ясування причин низької заплідненості клінічно здорових тварин, вивчають технологію осіменіння, а саме: зберігання, відтаювання, оцінку якості сперми, способи її введення та визначення оптимального часу для осіменіння. Поряд з цим аналізують санітарний стан пункту штучного осіменіння (лабораторії по відтворенню стада), підготовку інструментів, матеріалів та обладнання.

Основні показники відтворення стада великої рогатої худоби контролюють щомісячно, за квартал і календарний рік, а його результати подають у вигляді інформації про стан відтворення.

У інформації доцільно висвітлювати такі питання: кількість корів у стаді, з них — тільних, після отелення до 1-го місяця, після осіменіння до 2-х місяців (у т. ч. після першого, другого, третього і більше разів); неплідних і форми неплідності; кількість корів, які визначаються як господарський брак.

В інформації мають бути дані наростаючим підсумком про розтелення корів і нетелів, поголів’я телят, що народилися від корів і нетелів, з них живих та мертвих, а також кількість абортів і падіж тварин.

Показники відтворення стада контролюють за нормативними даними, згідно яких: корів до 30 днів після родів повинно бути 8-9 %, після осіменіння до 2-х міс. — 18 %, тільних – 55-60 %, у т. ч. сухостійних – 16–18 %.

Стан відтворення корів (стада) визначають також за відсотком відношення кількості тварин, що розтелилися протягом року, до наявного поголів’я на 1 січня поточного року. Нормальним вважається стан відтворення, коли цей показник становить не менше 85 %, тривалість міжотельного інтервалу 365 днів, а час від отелення до запліднення — 80 днів. При таких показниках одержують 100 телят на 100 корів, а неплідність на корову не перевищує 50 днів.

На основі виявлених причин акушерських і гінекологічних хвороб та неплідності корів і телиць складається план заходів з їх усунення і профілактики.

Диспансеризація сухостійних корів і нетелів спрямовується на забезпечення нормального перебігу вагітності, родів і післяродового періоду.

Диспансеризація в родильному відділенні включає: обстеження санітарно-гігієнічного стану родильного відділення; щоденний клінічний огляд корів; акушерське дослідження при патологічних родах і при патології післяродового періоду; лікування хворих тварин та проведення заходів профілактики акушерської патології, яка виникає під час родів і в післяродовий період.

В родильному відділенні щоденно клінічно оглядають корів. Після закінчення молозивного періоду їх перевіряють на субклінічний мастит пробою з 2 %-ним розчином мастидину, зокрема тих, які в період запуску реагували позитивно.

Особливу увагу звертають на корів, у яких були ускладнення родового акту і тяжкі патологічні роди, затримання посліду. При виявленні відхилень від норми (чергування періодів виділення великої кількості лохій і повної відсутності їх, виділення рідких лохій з домішками пластівців, неприємного запаху) проводять акушерське дослідження і при необхідності проводять лікування.

У цех виробництва молока корів переводять через 10-15 днів після отелення і утримують до запуску. З 18-го дня щоденно виявляють статеву охоту і при її наявності осіменяють корів.

Щомісячно проводять гінекологічне дослідження корів, які не проявили статевого збудження протягом 30-45 днів після родів. Раз у три місяці досліджують 10-15 проб крові, сечі та молока, які одержані від корів з анафродизією для визначення стану обміну речовин.

При необхідності проводять ортопедичну диспансеризацію, аналізують раціони та умови утримання. Вивчають причини абортів, маститу, розробляють заходи щодо їх профілактики.

Щомісячно проводять дослідження на вагітність ректальним методом через 75-111 днів після осіменіння.

Перспективним для діагностики вагітності є застосування ультразвукових приладів, за допомогою яких тільність виявляють з 30–37-го дня після осіменіння.

Андрологічна диспансеризація — це комплекс заходів, спрямованих на своєчасне виявлення захворювань і функціональних розладів статевих органів та вивчення показників відтворної функції плідників.

Досліджують статеві органи в такій послідовності: оглядають мошонку (симетричність, рубці, набряки, новоутворення, висипи тощо), статевий член під час ерекції або після анестезії (колір слизової оболонки, рубці, висипи, новоутворення).

Пальпацією визначають температуру, товщину і рухомість шкіри мошонки; розміри, рухомість, консистенцію і форму сім’яників, їх придатків; конфігурацію, рухомість і болючість кінцевої частини статевого члена.

При ректальному дослідженні визначають стан тазової частини уретри, міхурцеподібних і передміхурової залоз, сперміопроводів.

Проводячи дослідження, особливу увагу звертають на ймовірність таких захворювань: екстра та інтрапрепуціальні механічні пошкодження — травми, рани, абсцеси, флегмони; ретропрепуціальні механічні пошкодження — розрив статевого члена, вивертання препуціального мішка, запалення препуцію (актропостит, баланопостит), фімоз, парафімоз; новоутворення на статевому члені і препуціальному мішку; періорхіт, орхіт, епідидиміт, дистрофія, атрофія, фіброз сім’яників, запалення міхурцеподібних, передміхурової і бульбоуретральних залоз.

В план досліджень при андрологічній диспансеризації входить з’ясування статевих рефлексів плідника. Прояв статевих рефлексів вивчають при садці бугая. Звертають увагу на швидкість і стійкість статевого збудження, прояв рефлексів, ерекції, обіймання і парування.

Послаблення статевих рефлексів у бугаїв-плідників найчастіше спричиняють різні хвороби статевих та інших органів або систем організму, наприклад, опірно-рухового апарату.

Крім того, статеві рефлекси гальмуються постійними больовими подразненнями, які заважають вільному виходу статевого члена з препуціального мішка, при дії сторонніх подразників, появі нових запахів, звуків, в присутності сторонніх осіб, у присутності техніка, який некваліфіковано виконує роботу та при інших стресах.

Обстеження плідника включає також визначення постановки і конфігурації кінцівок, координації рухів перед садкою, після неї та під час моціону, стану копитець. За цими показниками визначають артроз, спастичний парез, деформуючі остеоартрити, розриви м’язів, тендовагініти.

Диференціальну діагностику цих захворювань проводять на основі таких клінічних ознак. Артроз виявляють за зв’язаними рухами, хворі тварини неохоче підіймаються, уражений суглоб обмежено рухається, кінцівка виноситься у бік, описуючи дугу. Спостерігається кульгавість середнього ступеня. При вставанні бугай приймає позу “сидячої собаки”.

При спазматичному парезі уражену кінцівку бугаї відводять назад і дещо в середину. Вона здається коротшою від здорової, а литковий м’яз знаходиться у стані спастичного скорочення.

Тендовагініти частіше бувають на дорзальній, зовнішній і внутрішній поверхні заплесневих суглобів у вигляді флуктуючого припухання тістоподібної або крепітуючої консистенції, до 9 см довжиною і 3 см шириною.

Копитця бугаїв-плідників за формою повинні відповідати нормальній постановці кінцівок. Копитний ріг має бути міцним, пружним, не крихким, з рівною блискучою і гладенькою поверхнею, без тріщин, глибоких і нерівних силових ліній, відшарувань стінки; підошва – рівна або злегка ввігнута, з чітко вираженими білими лініями, не болюча, без нашарувань мертвого рогу, порожнин, виразок, виливів крові; м’якуші з гладкою поверхнею, пружні, не болючі, без ран, тріщин, виразок, крововиливів.

Розчищення і обрізання копитець при регулярному моціоні проводять двічі на рік — навесні і восени.

Крім клінічного дослідження, щоквартально проводять лабораторне дослідження крові і сечі 10-15 % бугаїв-плідників. При можливості раз на рік проводять дослідження крові всіх тварин. У крові визначають вміст загального білка, цукру, загального кальцію, неорганічного фосфору, каротину, вітаміну А, кетонових тіл, резервну лужність. Сечу досліджують на вміст кетонових тіл (4-6 мг/100 мл) і величину рН (у здорових бугаїв 7,2-8,6). Збільшення концентрації кетонових тіл і зміна рН свідчать про порушення обміну речовин.

Санітарний стан плідника і сперми планово контролюють раз у квартал; досліджують нерозбавлену сперму і змиви з препуцію на вміст мікробних тіл в 1 мл, визначають колі-титр, наявність анаеробів, умовно патогенних бактерій і грибів.

До використання допускається сперма, у якій вміст непатогенних мікроорганізмів не перевищує 5 тис. у 1 мл.

Нативна сперма повинна мати колі-титр не більше 0,3, а кількість лейкоцитів на 100 сперміїв – не більше 3.

Колі-тітр змивів із препуція не повинен перевищувати 1:100. Забороняється використовувати сперму з колі-титром понад 0,3, а також при забрудненні її вірусами, мікоплазмами, патогенними і токсичними грибами, патогенними і умовно патогенними бактеріями.