Екологічний стан Київської області

Київ – це столиця України, великий культурний, історичний та торговельно-промисловий центр. Отже можна сміливо говорити, що Києву характерні всі екологічні проблеми, що притаманні всім великим містам. Це в першу чергу забруднення автотранспортом, зміни в складі атмосферного повітря, шумове забруднення, викиди хімічних речовин у атмосферу, забруднення токсичними відходами, проблема відходів. Майже все це стосується і Київської області. Але особливе місце в цьому регіоні посідає радіоактивна проблема, що пов’язано з Чорнобильською АЕС. На території Київської області знаходяться Канівське та Київське водосховища, що мають не найкращі екологічні умови. Це все тягне за собою проблему ґрунтів.

Стан повітряного середовища. Основними забруднювачами повітря Києва та Київської області є підприємства чорної металургії (33%), енергетики (30%), хімічної та нафтохімічної (37%). В атмосферному повітрі визначається вміст 39 забруднюючих речовин, включаючи важкі метали.

Основний обсяг визначень (близько 60%) припадає на речовини, які мають найбільше розповсюдження: пил, двоокис сірки, окис вуглецю, двоокис азоту. Високий рівень забруднення у Києві та Київській області обумовлений здебільшого підвищеним вмістом у повітрі специфічних шкідливих речовин, а також вмістом двоокису азоту і пилу. За даними 1996 року Середньорічні концентрації специфічних шкідливих речовин у цілому по даному регіону перевищували санітарні норми по формальдегіду – в 3 рази, пензапірену – 2,9, фенолу – 1,5 рази.

Також могутнім постачальником шкідливих викидів є хімічні промисловість, яка розвивається в столиці досить швидко. В складі шкідливих надходжень в атмосферу знаходяться майже всі хімічні забруднювачі повітря: сірковуглець, сірководень, сірчистий газ, фтор, хлор, фтористі сполуки, оксиди азоту тощо. Характерно, що ці сполуки під час хімічних реакцій можуть створювати високі концентрації високотоксичних сполук.

Забруднення автотранспортом. Джерелами забруднення атмосфери великих міст і зокрема Києва фактично є також всі засоби сучасного транспорту: автомобільний, залізничний, річковий, повітряний.

Найбільше забруднює атмосферу автомобільний транспорт. Викиди автотранспорту у 1996 році становили у Київській області 51%, а у місті Києві 48% від загального обсягу викидів по області. Але за останні роки викиди забруднюючих речовин в атмосферу від автотранспорту поступово зменшувались. Так, у 1996 році, порівняно з попередніми роками зменшились на 57%. В зв’язку з тим, що основна маса автомобілів знаходиться у великих містах, атмосферне повітря міст, а зокрема Києва не лише збіднюється на кисень, а й забруднюється шкідливими компонентами вихлопних газів.

Основними шкідливими компонентами вихлопних газів двигунів є оксид вуглецю і азоту, вуглеводню, альдегіди, сірчистий газ. Крім того, бензинові двигуни виділяють речовини в складі яких є свинець, хлор, бром, канцерогенні агенти, а дизельні значну кількість сажі та кіптяви ультрамікроскопічних розмірів.

Шумове забруднення сучасних міст і сіл є однією з найактуальніших проблем сьогодення. У зв’язку із зростанням кількості автомашин, індустріалізацією Києва, зростанням транспортної рухливості населення, ростом технічного оснащення міського господарства розширюються контакти між техногенним середовищем міста і природного середовища.

Сільські ландшафти і приміські території Київської області зазнають активного впливу шосейних доріг і залізниць, аеродромів та річкових портів. До цих джерел шуму відносяться також залізничні вузли і станції, великі автовокзали і автогосподарства, мотелі і кемпінги, трейлерні парки, промислові об’єкти і великі бази будівельної індустрії, енергетичні установки. Джерелами шумів є також гучномовні пристрої, ліфти, телевізори, радіоприймачі, музичні інструменти, юрби людей і окремі особи.

Забруднення природних вод. Для оцінки природних вод існують певні показники, головним серед яких є гігієнічні ГДК (гранично допустимі концентрації. Їх дотримання забезпечує добрий стан здоров’я населення. Вони також є критеріями оцінки ефективності заходів з охорони водойм від забруднення. Ці гігієнічні нормативи використовуються також для оцінки комплексного забруднення поверхневих вод. Вони визначалися з урахуванням запаху, кількості завислих речовин, прозорості, кольору, окислювальності, вмісту розчинного кисню, кількості солей, хлоридів, фенолів, нафтопродуктів.

Аналіз ситуації показав, що малі річки Київщини забруднені на порядок більше ніж великі. Це пояснюється не тільки їх малою водністю, але й недостатньою охороною. Рівень очищення води надзвичайно низький. Існуючі очисні споруди навіть при біологічному очищенні вилучають лише 10-40% неорганічних речовин і практично не вилучають солі важких металів.

У басейні Дніпра – найбільшої водної артерії країни та Київського регіону – крім Чорнобильської атомної електростанції діють також Запорізька, Південноукраїнська, Хмельницька, Рівненська, Курська і Смоленська АЕС. Через греблі косяки осетрових риб не можуть піднятися на свої природні нерестилища. У Дніпро щорічно скидається 370ь млн. кубометрів забруднених стоків, або 14% від їх обсягу по країні.

36 млн. жителів України, що  споживають води Дніпра можуть  залишитися без питної води  вже в ХХІ столітті. Наслідки  забруднення водного середовища  можуть бути дуже різноманітними  для здоров’я людини. Шкоди можуть  завдати такі поширені забруднювачі  як фторо-, хлоро-, фосфорорганічні  забруднювачі, нітрати, нітрити, нітросполуки, пестициди, гербіциди тощо.

За даними досліджень 1996 року на території Києва та Київської області не виявлено жодного водостоку або водойми, які б відповідали вимогам фонового стану, чи характеризувалися як "чисті води". Найбільшими споживачами води залишаються промисловість, в тому числі енергетика та чорна металургія, сільське господарство та житлово-комунальне господарство.

В країні проводиться значна робота з охорони вод від забруднення. Розробляються схеми комплексного використання і охорони вод, згідно з цими схемами здійснюється вибір ділянок під будівництво об’єктів, кожен проект будівництва і реконструкції промислових та інших об’єктів проходить екологічну експертизу.

З метою охорони вод від забруднення потрібно прискорити введення нового порядку лімітування скидів, плати за скиди забруднюючих речовин.

Радіоактивне забруднення. Вплив радіоактивного випромінювання на організм людини особливо небезпечний. За результатами експериментів на тваринах та вивченні наслідків опромінення людей під час атомних вибухів у Хіросімі та Нагасакі, а пізніше в Чорнобилі, було виявлено, що гостра біологічна дія радіації проявляється у вигляді променевої хвороби і здатні призвести до смерті, до локальних уражень шкіри, кришталика ока, кісткового мозку.

Таким чином після Чорнобильської аварії вся Київська область опинилась в зоні підвищеної радіації. Фактично Київ знаходиться в епіцентрі, але за різними документальними твердженнями не є зоною підвищеної радіації. Екологічні служби України наполягають на тому, що доза радіаційного впливу є допустимою, а отже знаходиться в межах норми. Катастрофа потягнула за собою не лише тисячі людських життів й нові хвороби, а й зміну метеорологічних умов.

З моменту аварії й до цього часу одним із найпотужніших факторів, що впливають на радіологічну ситуацію в Україні, є високоактивне забруднення території 30-кілометрової зони навкруги ЧАЕС, а в цю зону входить майже вся Київська область. Особливу проблему становить забруднення радіонуклідами відкритих водойм. У перші дні аварії максимальні рівні радіоактивності води спостерігались у гирлі рік Прип’ять, Уж, Тетерів, Ірпінь і в Київському водосховищі.

Трагічні наслідки Чорнобильської катастрофи спричинили загрозу генетичному здоров’ю нації. Радіоактивні продукти створили високий радіаційний фон і сприяли зовнішньому опроміненню людей. Багато з них потрапили в організм через органи дихання, травлення, шкіру.

Після аварії основним радіонуклідом був радіоактивний йод, що нагромаджується у щитовидній залозі, а потім здійснює кругообіг в організмі, відщеплюється в печінці і частково виводиться через нирки. Радіоактивний цезій відкладається переважно в м’язах, проникає в клітини і рівномірно опромінює організм. Плутоній є дуже небезпечним елементом, він переходить в америцій і поглинається організмом, викликаючи дуже важкі захворювання.

Проблема переробки радіоактивних відходів виникла понад 40 років тому одночасно з початком освоєння атомної енергії, але до цього часу не знайдено промислових методів утилізації найбільш небезпечних видів радіоактивних відходів.

Катастрофа на Чорнобильській АЕС порушила господарську діяльність багатьох підприємств, завдала шкоди сільськогосподарському виробництву і лісовому господарству. На радіоактивно забрудненій території повністю припинили господарську діяльність, рибні господарства, а також Ново-Шепелицький, Чорнобильський і частково Поліський лісові господарства.

На сьогоднішній день з ЧАЕС пов’язано ще багато-багато проблем. Це і проблема могильників, і проблема саркофагу, який поступово руйнується, проблема населення, яке все ще проживає в тридцяти кілометровій зоні.

Розглядаючи в цілому організацію робіт на найближчий період по ліквідації радіаційних наслідків аварії, слід підкреслити необхідність формування науково обґрунтованої оцінки радіаційної обстановки в Україні з метою вибору найбільш ефективних напрямків подальших робіт.