Інтернаціолізація,інтеграція,глобалізація та інформатизація, як найважливіші тендненції розвитку світового господарства

                  Одеське обласне базове медичне училище 
 
 
                        
 
 
 
                            Самостійна робота 
 
на тему: 
 
«Інтернаціолізація,інтеграція,глобалізація та інформатизація, як найважливіші тендненції розвитку світового господарства» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
студентки 19-ї групи  
відділення «Стоматологія ортопедична» 
Щербакової Крістіни Бектимирівни 
 
 
 
Зміст: 

1) Вступ.Світове господарство:його поняття. 
2)Інтернаціоналізація господарського життя  
3)Глобалізіція 
4)Інформатизація 
5)Інтеграція 
6)Література

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1)Вступ.Світове господарство:його  поняття. 
 
Світове господарство - це політико-економічна і економіко-географічна система, яка характеризується розвитком і територіальним розміщенням планетарного господарства, його галузей, а також окремих країн і великих регіонів. Географічна "модель" світового господарства, за В.П. Максаковським складається із 10 соціально-економічних центрів. Найбільш впливовим центом вважається Європа (40 % ВВП) і Північна Америка (30 %), відтак - Японія (10%), Китай, країни Центрально-Східної Європи. 
 
Серед інших світових економіко-географічних центрів відчутних розмірів досягли Індія, Австралія, Бразилія, а також Південно-Західний, Південно-Східний макрорегіони Азії. При цьому окремий господарський об'єкт теж є в полі географічного вивчення, адже він бере участь у формуванні географічного ландшафту, в якому взаємодіє з навколишнім середовищем.  
 
Найбільш переконливим аргументом єдності світового господарства є реальність міжнародного територіального поділу праці, спеціалізація господарства країн світу і формування єдиного світового ринку.  
 
Міжнародний поділ праці - це спеціалізація окремих країн на виробництві певних видів продукції та послуг для задоволення потреб світового ринку. Наприклад, Аргентина і Австралія спеціалізуються на тваринницькій продукції; Німеччина і Великобританія - на виробництві машинної техніки тощо. 
 
Така спеціалізація може грунтуватися або на природних, або суто економічних передумовах, які пов'язані з меншими витратами на даний продукції порівняно зі світовими показниками.  
 
Міжнародний поділ праці сприяв формуванню світового ринку, зародки якого сягають найдавніших етапів розвитку людського суспільства. Таким прикладом є виникнення торговельних держав (Фінікія, Венеція та ін.). Але зовнішня торгівля в цей період мала локальне значення, обмежувалася незначними регіонами впливу.  
 
 
 
2)Інтернаціоналізація господарського життя. 
 
Інтернаціоналізація господарського життя - участь країни у світовому господарстві. 
Рівень участі вимірюється показниками: 
- участі у світовій торгівлі: 
а) експортна квота (експорт / ВВП країни); 
б) імпортна квота (імпорт / ВВП країни); 
в) зовнішньоторговельна квота ((експорт + імпорт)/ВВП країни); 
г) питома вага імпорту в роздрібному товарообігу; 
д) відношення питомої ваги країни у світовому експорті до її питомої ваги у світовому ВВП за       паритетом купівельної спроможності; 
е) абсолютні показники інтернаціоналізації (наприклад, вартісний обсяг експорту товарів і  
    послуг на душу населення); 
- участі у міжнародному русі капіталу: 
а) обсяг накопичених зарубіжних капіталовкладень / ВВП; 
б) обсяг накопичених в країні іноземних інвестицій / ВВП; 
в) питома вага іноземного капіталу у щорічних інвестиціях країни; 
г) обсяг зовнішнього боргу / ВВП; 
д) обсяг платежів з обслуговування зовнішнього боргу/надходження від експорту товарів та      послуг. 
- участі у міжнародному русі інших факторів виробництва: , 
а) частка іноземної робочої сили в загальній чисельності зайнятих; 
б) чисельність зайнятої за кордоном вітчизняної робочої сили; 
в) частка іноземних патентів і ліцензій у загальній чисельності зареєстрованих у країні  
    патентів і ліцензій; 
г) розміри експорту та імпорту технології і управлінських послуг. 
Інфраструктура інтернаціоналізації 
Світова транспортна система 
Світова сітка інформаційних комунікацій 
Уніфікована система статистичного обліку економічного і соціального розвитку країни 
Фактори зростання інтернаціоналізації: 
• збільшення мінімальних і оптимальних розмірів підприємств; 
• економічна вигідність крупносерійного і особливо масового виробництва; 
•прискорення морального зносу і швидка оновлюваність асортименту промислових товарів; 
• розширення діапазону і подрібнення наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок. 
 
Інтеграційне об'єднання — господарське угруповання, створене для регулювання   
                             інтеграційних процесів між її країнами-учасницями. 
 
Види інтеграційних об'єднань: 
  -Регіональні 
  -Інституціональні 
 
 
3)Глобалізіція 
 
Глобаліза́ція— процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. У вужчому розумінні — перетворення певного явища на планетарне, такого, що стосується всієї Землі. Основними наслідками глобалізації є міжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об'єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. В результаті глобалізації світ стає більш зв'язаним і залежним від усіх його суб'єктів. Відбувається збільшення як кількості спільних для груп держав проблем, так і кількості та типів інтегрованих суб'єктів. 
 
  Етапи глобалізації: 
Глобалізація охоплює практично всі сфери суспільної діяльності, включаючи політику, ідеологію, культуру, спосіб життя, самі умови існування людства. Глобалізація виражається в таких процесах:

• зміцнення зв'язків між найвіддаленішими куточками планети, небувале поширення по всій планеті ідей та інформації, технологій, культури, ціннісних орієнтацій, способу життя, поведінки;
• зростаюча інтенсивність взаємозв'язків у сфері торгівлі, фінансів, міграції населення в наслідок розвитку всеосяжних систем транспорту та комунікацій;
• виникнення спільних для світового співтовариства проблем, процес зростання загальнолюдських інтересів у всіх сферах людського буття, стертя граней між місцевими й всепланетарними подіями.

Початок глобалізації знаменували  події після 1945 р.

• Друга світова війна стала глобальною війною, у яку тією чи іншою мірою були залучені всі континенти.
• У 1945 р.була створена ООН, а також могутні наддержавні фінансові установи — Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк.
• Науково-технічна революція стала впливовим суспільним явищем.

Другий період 1970 — 1990-ті рр., тривав на тлі розвалу радянського блоку, а згодом і самого СРСР, завершення «холодної війни». У цей період людство усвідомило наявність глобальних проблем і здійснило спроби їх вирішення. З початку XXI ст. розпочався третій період глобалізації:

• 11 вересня 2001 р., після атак на США, глобального характеру набула боротьба проти світового тероризму;
• у 2007 р. свідченням глобального характеру економіки стали спільні дії центробанків провідних держав та початок світової фінансової кризи. 
  

Глобалізація  як соціальний феномен. 
Дослідники виділяють три ракурси глобалізації як соціального явища: соціально-політичний, соціально-економічний, соціокультурний. Термін «глобалізація» має багато змістовних значень, теорій та підходів. На думку Яна Нєдєрвіна, в соціальних науках існує стільки концепцій глобалізації, скільки дисциплін: «Якщо ми розглядаємо глобалізацію як багатовимірний процес, то всі ці підходи до теми достатньо релевантні. Глобалізацію можна розуміти, як безконечний синтез багатьох дисциплінарних підходів»Наприклад, дослідниця В. Воронкова під сутністю глобалізації розуміє «перетворення людства на єдину структурно-функціональну систему, організовану за універсальними принципами»[. На думку західного соціолога В. Бека, «глобалізація — це ідеологія панування світового ринку, ідеологія неолібералізму». Далі в дослідженні наводяться приклади визначення процесів глобалізації західних авторів. Але існуюча полісемантичність поглядів вказує, на думку М. Чешкова, на кризу глобалізації як науки, що не встановила ні предмет, ні суб'єкт власного дослідження, у зв'язку з цим залишається відкритим питання про сутність глобалізації. 
 
 
4)Інформатизація 
 
Інформатиза́ція  — це високоорганізований соціально-економічний і науково-технічний процес розробки та створення сприятливих умов для задоволення інформаційних потреб суспільства завдяки використанню інформаційних ресурсів. 
Основні напрямки інформатизації суспільства

• формування та розвиток індустрії інформатики
• модернізація управлінських структур
• перебудова соціальних структур
• комплексування інформаційних зв'язків
• формування людського потенціалу

Інформатизація економіки

Велике значення має інформатизація в економіці. Тут її вага постійно зростає, а частка, яка означається через загальний робочий час, для економічно розвинених країн вже сьогодні складає 40—60%. Очікується, що в найближче десятиріччя воно підвиситься ще на 10—15%.

Стрімкий розвиток і розповсюдження нових інформаційно-комунікаційних технологій в результаті науково-технічного прогресу набуває сьогодні характеру безпрецедентної по своїх масштабах інформаційної революції, яка робить зростаючий вплив на політику, економіку, науку і інші сфери життєдіяльності. 
 
Значення

Результатом процесу інформатизації є створення інформаційного суспільства, де маніпулюють не матеріальними об'єктами, а символами, ідеями, образами, інтелектом, знаннями. Якщо розглянути людство в цілому, то воно в даний час переходить від індустріального суспільства до інформаційного. Для кожної країни її рух від індустріального етапу розвитку до інформаційного визначається ступенем інформатизації суспільства.

Інформація  і знання стають одним із стратегічних ресурсів держави, масштаби використовування якого стали подібними до використання традиційних ресурсів, а доступ до них — одним з основних чинників соціально-економічного розвитку. Роль цього чинника, який постійно підвищується, як засобу прискорення темпів глобальної інтеграції в економіці і інструменту дії на масову свідомість, культуру і міжнародні відносини дозволяє говорити про появу нових об'єктивних передумов розвитку суспільства.

Таким чином, інформатизація сьогодні — це нагальна необхідність часу. Ті країни, процеси інформатизації в яких досягли найвищого на сьогоднішній день рівня, досягли значного успіху на міжнародній арені і в підвищенні благополуччя населення власної країни.

5)Інтеграція 
 
Економічна інтеграція — це об'єктивний процес розвитку глибоких, стійких взаємозв'язків та поділу праці між національними господарствами, створення міжнародних господарських комплексів у межах держави. Економічна інтеграція — форма інтернаціоналізації господарської діяльності (виробництва), зближення та поглиблення взаємодії національних економік. Вона зумовлена зростом продуктивних сил, підвищенням рівня усуспільнення виробництва та науково-технічною революцією. Економічна інтеграція виявляється у державних формах об'єднання країн. Наприклад, Європейський Союз, ОПЕК, Всесвітня торгова організація. Європейська асоціація вільної торгівлі тощо. Одначе при цьому економіка інтегрованих країн втрачає своє національне обличчя, самобутність. 
Економічна інтеграція сприяє посиленню взаємозв'язку та взаємодоповнюваності національних господарств на основі міжнародного поділу праці. Інтеграційний процес характеризується: 
1) планомірною зміною структури окремих країн, координацією співпраці держав, узгодженою ув'язкою асортименту продукції у країнах співдружності, а також спільним використанням науково-дослідного потенціалу на основі міжнародного поділу праці. Внаслідок цього прискорюється науково-технічний процес, повніше використовуються сировинні ресурси, підвищується ефективність функціонування національних господарств; 
2) створенням та удосконаленням міжнародної співпраці, що поглиблює міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва; 
3) активізацією ролі внутрішньої економічної політики у створенні умов для поглиблення ефективності господарських зв'язків з іншими країнами. Це виражається у перебудові економік поєднаних країн, скерованій на реалізацію взаємних і міжнародних норм якостей та стандарту. Інтеграція передбачає не тільки використання тих або інших особливостей галузевої структури виробництва у окремих країнах для взаємовигідного обміну діяльністю, але цю цілеспрямовану перебудову структури національних господарств, що забезпечує значно вищий ступінь їхньої взаємодії та розширення можливостей міжнародного поділу праці. 
Інтеграційні процеси — тенденція, що визначає світовий поділ праці. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Література: 
 
1)http://buklib.net/books/30022/ 
2)http://pidruchniki.ws/1417012039227/ekonomika/osnovni_tendentsiyi_etapi_rozvitku_svitovogo_gospodarstva 
3) http://www.parta.com.ua/ukr/referats/view/7581/ 
4) http://readbookz.com/book/112/2816.html 
5) Стиглиц Дж. Ю. Глобализация: Тревожные тенденции. — М., 2003. 
6) http://uk.wikipedia.org/wiki