Проблемы наследования по закону

                   Адоєвська Аліна Ігорівна

курсант Донецького юридичного інституту МВС України

Проблеми спадкування  за законом

Спадкове право відноситься до одних з підгалузей цивільного права, що найбільш зажадалися на практиці. Що історично склалося як правовий інструмент, що забезпечує баланс між суспільними (соціальними) і приватними (індивідуальними) інтересами у сфері майнових стосунків, спадкове право і на сучасному світі виступає не лише як один з найважливіших способів придбання права власності, але і створює умови для захисту майнових інтересів сім'ї спадкодавця. Значення спадкування полягає насамперед у тому, що кожному членові суспільству гарантується, що доля набраних ним за життя матеріальних благ буде визначена ним особисто: або вони перейдуть до найближчих йому осіб, або за його волею стануть надбанням всього суспільства. Проблеми спадкування за законом досліджували відомі російські, радянські, українські та зарубіжні вчені-юристи: М. М. Аргакова, Ч. Н. Азімова, М. Ю. Барщевський , Ю. О. Заіка, В. М. Співак, А. А. Рубанова, Я. М. Шевченко, Б. Б. Черепахіна, З. Н. Крилова, Е. В. Драгневич. Спадкування за законом має місце тоді, коли воно не змінене заповітом, тобто спадкодавець у заповідальному розпорядженні не призначив спадкоємців особисто. У цьому випадку спадкове майно розподіляється між особами, які названі у числі спадкоємців у відповідних статтях Цивільного кодексу України [3, с. 288].

 Спадкування виступає як похідна інституція від права власності. К. Маркс у свій час писав: якби діти були забезпечені після смерті своїх батьків, то батьки б не турбувалися про те, щоб залишити їм засоби для життя, але поки цього немає, скасування спадкового права привело б до труднощів [4, с.594].

 Спадкування за законом має місце тоді, коли воно не змінене заповітом, тобто спадкодавець у заповідальному розпорядженні не призначив спадкоємців особисто. У цьому випадку спадкове майно розподіляється між особами, які названі у числі спадкоємців у відповідних статтях Цивільного кодексу України. Такі особи називаються законними спадкоємцями або колом спадкоємців за законом [5, с.145]. Як стверджує С.Я.Фурса, складання заповіту немає смислу, якщо спадкодавця влаштовує спадкування за законом, а саме:  
- коло осіб, які будуть спадкувати його майно за законом; 
- величини часток спадщини, які їм належить за законом [2, с.20].

Цивільне право має дуже спірне питання,щодо визначення критеріїв кола спадкоємців. Спадкування згідно із законом здійснюється в порядку черговості. Передбачено п'ять черг спадкоємців згідно із законом, причому кожна подальша черга спадкоємців закликається до спадкування (простіше кажучи успадковує) у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, відчуження їх від спадкоємства, неприйняття ними спадку або відмови від його ухвалення. В першу чергу право на спадкування згідно із законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, батьки. Законодавець вживає термін «дитина» як факт походження особи від певних батьків і наявність між ними споріднення першого ступеня. Формулу законодавця, яка визначає спадкоємця як «особу, яка була зачата за життя спадкодавця і народжена живою після відкриття спадщини», М. Ю. Барщевський вважає не зовсім вдалою, оскільки дитина спадкодавця не може бути зачата не за його життя [1, с. 9]

В другій черзі спадкоємців: рідні брати і сестри спадкодавця, його бабуся і дідусь як з боку отця, так і з боку матері. Третя черга – рідні дядьки і тітки спадкодавця. В четвертій черзі – особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до моменту відкриття спадку. Зазначимо, що чинне законодавство не містить не лише легального поняття “член сім’ї”, а й поняття “сім’я” взагалі, хоча відповідно до ч. 2 ст. З СК сім’ю становлять особи, які: а) спільно проживають; б) пов’язані спільним побутом; в) мають взаємні права та обов’язки. Відсутність законодавчого поняття “член сім’ї” зумовлює і відсутність чіткого розуміння поняття “спадкоємець четвертої черги”, що не може не викликати численних судових спорів.П'ята черга – це інші родичі спадкодавця до шостого ступеня спорідненості включно, також особи, що знаходилися на утриманні у спадкодавця. Спадкоємці, які протягом року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім’єю, мають переважне право на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить. Це правило пов’язано з тим, що спадкоємці, які проживали із спадкодавцем, звично користувалися цими речами (пральною машиною, посудом, телевізором, меблями тощо), тому поділ їх в натурі може створити для таких спадкоємців ряд проблем. 
Законодавець не визначає, які речі належать до предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку, а які підпадають під поняття розкоші. Спроби законодавця визначити такий перелік в свій час зазнали невдач, оскільки ті речі, які в одній сім’ї вважаються звичайними домашніми речами, в іншій — є предметами розкоші. Зрозуміло, що поняття таких речей сьогодні в сім’ї директора комерційного банку та звичайного лікаря чи вчителя також не будуть збігатися. Питання щодо того, які речі належать до предметів домашньої обстановки та вжитку, мають вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням майнового становища спадкодавця та суспільства в цілому[7]. Спірною є думка, що не виникає ніяких прав та обов’язків між усиновленими та іншими дітьми усиновителя тому дитина усиновителя і усиновлена дитина не перебувають у правових відносинах брата або сестри [2, с. 240]. До числа спірних питань спадкового права традиційно відносять поняття “ утриманець ”, але оскільки спадкодавець за життя турбувався про ту чи іншу особу, то позбавлення її засобів існування після смерті спадкодавця означає спотворення волі спадкодавця.

  Нині між спадкоємцями виникає спір щодо, місця відкриття спадщини, який узгоджується з відповідними рішеннями суду. Щоб уникнути непорозумінь, доречно було б внести зміни до ч. 1 та ч.2 статті 1221 Цивільного Кодексу України.

Було б значно доцільніше регулювати спадкові відносини не за останнім місцем проживання, а за місцем реєстрації, адже саме в цьому законодавець визначив правовий зв'язок спадкодавця із спадщиною та спадкоємцями. Тим більш, що в ч.6 ст. 29 ЦК України визначено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

                          СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 1. Барщевський М. Ю. Если открылось наследство. – М.: Юрид. лит., 1989. – 182 с.

2. Драгневич Е. В. Наследование: по закону и по завещанию. – К.: Издатель Фурса С. Я., 2007. – 60 с.

3. Заіка Ю. О. Спадкове право в Україні: становлення і розвиток: Монографія. 2-ге вид. – К.: КНТ, 2007. – 288 с.

[4]. Маркс К. Доклад Генерального Совета о праве наследования. – Соч., Изд.– 2-е, 1969. – Т.16. – с. 592-594.

2-7. . http://www.br.com.ua/ге вид. – К.: КНТ, 2007. – 288 с.