Судові витрати в цивільному процесі

Судові  витрати – грошові суми, що стягуються з юридично заінтересованих у вирішенні справи осіб з метою покриття витрат на розгляд і вирішення справи в суді ¹.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи належать:

1. витрати на правову допомогу (ст.84 ЦПК);
2. витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду (ст.85 ЦПК);
3. витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз (ст.86 ЦПК);
4. витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (ст.87 ЦПК)
5. витрати, пов’язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

До витрат, пов'язаних  з розглядом справи, відносяться витрати, які ст.79 ЦПК не включені до судових витрат, але по суті є такими. Це, зокрема витрати заявника у справі окремого провадження про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі, пов’язані з публікацією в місцевій пресі оголошення про виклик до суду держателя цінного папера (ст.263 ЦПК) ².

Правове регулювання підстав та порядку сплати витрат, пов’язаних із розглядом справи, здійснюється,крім ЦПК, рядом інших законодавчих актів. До них слід віднести Інструкцію про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, що затверджена Постановою Кабінету міністрів Укріїни від 1 липня 1996 р. №710 ³, Постанова Кабінету Міністрів України від 1 лютого 1995 р. № 78 «Про визначення розміру витрат, пов'язаних з розшуком відповідачів у цивільних справах» ⁴, Постановою Кабінету Міністрів Укріїни «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 р. №590 ⁵ та ін.

Витрати на правову  допомогу – витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які беруть участь у справі ⁶. Ці витрати не покладаються на сторони , якщо правова допомога надається безоплатно (ч.1 ст.84 ЦПК). Випадки та порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачені в розділі III Закону України «Про безоплатну правову допомогу»⁷.

Відповідно до ч.1 ст.56 ЦПК  правову допомогу  може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право  на надання правової допомоги. Процесуальний статус особи, яка надає правову допомогу, визначення хто є фахівцем у галузі права законодавцем не встановлено. Суд не може доцільно вирішувати ці питання, оскільки ЦПК чітко зазначає, що ці питання врегульовано спеціальним законом, якого ще не прийнято. Нерідко зустрічаються випадки, коли між стороною та адвокатом укладена угода про надання юридичної допомоги, але адвокат приймає участь у розгляді справи у якості представника на підставі нотаріально посвідченого доручення, ордер на участь адвоката у справі та докази оплати юридичної допомоги при цьому у матеріалах справи відсутні. За таких обставин підстав для стягнення витрат по оплаті допомоги адвоката у суду немає.

Представник особи, яка бере участь у справі за дорученням має  процесуальний статус саме представника цієї особи, що передбачено ст.ст.26, 42 ЦПК і не може одночасно мати процесуальний статус особи, що надає правову допомогу. ЦПК не відносить до судових витрат витрати за послуги представника у суді ⁸.

У зв’язку з наведеним  можна привести приклад (Додаток 1).

Граничний розмір витрат на правову допомогу має встановлюватись  в законі. Наведене дозволить запобігти  досить поширеній практиці явного завищення вимог щодо відшкодування з протилежної сторони у складі судових витрат сум, сплачених адвокату чи іншому фахівцю у галузі права, за участь у розгляді справи ⁹.

Розмір та порядок оплати праці адвоката визначається за домовленістю сторін, проте такий розмір може бути різним, також сторони при вирішенні цього питання можуть зловживати такими правами. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлено у постанові Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 р. №590. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, компенсуються витрати, пов’язані з правовою допомогою, у таких межах:

• витрати не можуть перевищувати суму, яка обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Такий граничний розмір компенсації має місце у випадку, якщо вона сплачується іншою стороною;
• витрати не можуть перевищувати суму, яка обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5% розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день. Такий граничний розмір компенсації має місце у випадку, якщо вона сплачується відповідно до закону за рахунок держави.

У зв’язку з наведеним  можна навести приклад (Додаток 2).

Витрати сторін та їх представників, що пов’язані з  явкою до суду – включають витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту та найманням житла.

Відповідно до Додатку  до постанови Кабінету Міністрів  України « Про граничні розміри  компенсації витрат, пов’язаних з  розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації  за рахунок держави» від 27.04.2006 р. №590 витрати, пов’язані з переїздом  до іншого населеного пункту та за наймання житла сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження ¹⁰. Згідно з п.7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 р. №98 за наявності підтвердних документів відшкодовуються:

• витрати на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті);
• на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях;
• на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у місцях проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 % сум добових за всі дні проживання;
• на бронювання місць у готелях (мотелях) у розмірах не більш як 50 % вартості місця за добу;
• на оформлення закордонних паспортів;
• на оформлення дозволів на в'їзд (віз);
• на користування постільними речами в поїздах;
• на оплату вартості страхового поліса життя або здоров'я відрядженого працівника або його цивільної відповідальності (у разі використання транспортного засобу) за наявності оригіналу такого поліса з відміткою про сплату страхового платежу, якщо згідно із законами держави, до якої відряджається працівник, або держав, територією яких здійснюється транзитний рух до зазначеної держави, необхідно здійснити таке страхування;
• на обов'язкове страхування та інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження;
• на оплату службових телефонних розмов;
• комісійні витрати у разі обміну валюти ¹¹.

При цьому, гранична норма  витрат на наймання житлового приміщення з врахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном, холодильником, телевізором та інших витрат  у межах України становить 250 гривень.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

До витрат, пов’язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз належать: витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням ними житла, а також проведенням судових експертиз. Ці витрати несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи. Існують граничні розміри оплати вартості переїзду, наймання житла. Вартість переїзду, наймання житла регламентується постановою Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 2 лютого 2011р.

Питання порядку та розміру  оплати проведення судової експертизи регламентується Законом України «Про судову експертизу» від 1994 р.

Виплати добових свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам  сплачується стороною, не на користь якої ухвалено судове рішення.

Граничний розмір компенсації  витрат, пов’язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України. При вирішенні питань щодо витрат, передбачених ст.86 ЦПК, слід керуватися Інструкцією про порядок та розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів від 1 липня 1996 р.

Витрати, пов’язані  з проведенням огляду доказів  за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи несе сторона, яка заявила клопотання про здійснення таких дій. Якщо клопотання про здійснення таких дій заявлено обома сторонами, то витрати за них несуть обидві сторони порівну. Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.87 ЦПК).

Таким чином, розмір витрат, пов'язаних з розглядом справи, на відміну від судового збору визначається не ціною позову, а фактичними витратами  при розгляді та вирішенні справи.

Витрати, пов'язані з розглядом  справи, залежно від того, коли саме вони підлягають сплаті, поділяються на:

1) такі, що сплачуються  раніше щодо вчинення відповідної  процесуальної дії;

2) такі, що стягуються  зі сторони, що програла за  результатами рішення справи.

Раніше сплачуються суми, що належать до виплати експертам  і спеціалістам, а також суми, необхідні для провадження огляду на місці. Інші судові витрати, за загальним правилом, стягуються зі сторони, яка програла спір ¹².

Витрати, пов’язані  з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача. Чинне законодавство України не містить окремої норми, яка б визначала порядок сплати цих витрат, а також їх розмір. Вбачається, що ці витрати несе позивач під час дачі оголошення про виклик до суду відповідача, місце проживання або фактичного перебування невідоме ¹³. При цьому друкований засіб масової інформації, в якому повинно розміщуватись таке оголошення, має бути визначений Кабінетом Міністрів України за поданням Державної судової адміністрації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2006 р. № 52 « Про порядок визначення друкованого засобу масової інформації, у якому розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме»¹⁴.

¹ Васильєв С.В. Цивільний процес України [Текст]: Навч. посібн./ С.В.Васильєв – Х.: Еспада, 2009. – С.98.

² Чорнооченко С.І. Цивільний процес: Вид.2-ге, перероб. та доп. [Текст]: Навч.посібн./ С.І.Чорнооченко – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – С.142.

³ Постанова Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р. №710 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/710-96-%D0%BF

⁴ Постанова Кабінету Міністрів України від 1 лютого 1995 р. № 78 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/78-95-%D0%BF

⁵ Постанова Кабінету Міністрів Укріїни від 26 квітня 2006 р. №590 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/590-2006-%D0%BF

⁶ Цивільний процес України: Академ.курс [Текст]: підруч. для студ. юрид. спец./С.Я.Фурса [та ін.]; за ред. С.Я.Фурси. – К.:КНТ, 2009. – С.299

⁷ Закон України «Про безоплатну правову допомогу» від 02.06.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3460-17

⁸ Балюк М.І., Луспеник Д.Д Практика застосування цивільного процесуального кодексу України [Текст]: практ. посібн./М.І.Балюк, Д.Д. Луспеник. – Х.:Харків юридичний, 2008. – С.196.