Перспективи розвитку права інтелектуальної власності в Україні

І.А. Луполова

Міжнародний гуманітарний університет

студентка 32 групи, Інституту  національного та міжнародного права

Перспективи розвитку

права інтелектуальної власності в  Україні

    Обговорюючи перспективи розвитку інтелектуальної власності в Україні варто відзначити, що Міжнародний день інтелектуальної власності у нашій країні відзначається всього одинадцять років. Проте цей короткий відрізок часу засвідчив, що Україна - потужна інтелектуальна держава, винаходи та інноваційні ідеї якої високо цінуються в багатьох країнах. У цьому напрямі в України є перспективи, є майбутнє. Українські винахідники зможуть довести, що вони дійсно мають великий потенціал і в країні, і в світі. Так як, Україна була і залишається потужною інтелектуальною державою, її інтелектуальний рівень зумовлює досить високий науково-технічний рівень виробництва та інших сфер суспільно-корисної діяльності. Як уже підкреслювалося, України завжди мала і має досить потужний інтелектуальний потенціал. По ряду показників Україна посідає провідні місця в науці – математиці, інформатиці, фізиці, матеріалознавстві та в деяких інших напрямах.

Аналіз свідчить, що на сьогодні в Україні зроблено важливі кроки  на шляху формування та розвитку інституту  інтелектуальної власності, створення  відповідного законодавчого поля, гармонізованого з міжнародними вимогами. У ст. 41 Конституції України проголошується право кожного громадянина "володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності" [1, С. 15].

Реєстрація права інтелектуальної власності в Конституції України означає, що держава бере на себе зобов'язання забезпечити своїм громадянам ефективний захист цього права, підтримку та охорону будь-яких видів творчої інтелектуальної діяльності. Водночас ст. 54 Конституції України гарантує захист не лише моральних, а й матеріальних інтересів авторів, проголошуючи, що ніхто не може використовувати або розповсюджувати твори без згоди автора, за винятком випадків, установлених законом.

Аналіз ситуації, яка склалась у сфері інтелектуальної власності показує, що в Україні створено відповідне законодавче середовище, достатньою мірою гармонізоване з міжнародними вимогами. Чинне на сьогодні законодавство України включає значний перелік нормативних актів у сфері інтелектуальної власності, в тому числі закони України "Про авторське право і суміжні права" (1993), "Про поширення екземплярів аудіовізуальних творів і фонограм" (2000), "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (1992), "Про видавничу справу" (1997), "Про телебачення і радіомовлення" (1993), "Про охорону прав на промислові зразки" (1993), "Про науково-технічну інформацію" (1993), "Про захист від недобросовісної конкуренції" (1996), "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" (1993), "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (1993), "Про охорону прав на вказівки походження товарів" (1999), "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" (1997), "Про охорону прав на сорти рослин" (1993), "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування" (2000) та ін.

У книзі 4 Цивільного кодексу  України, присвяченій проблемам  регулювання відносин інтелектуальної  власності, право інтелектуальної власності трактується як право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або інший об'єкт інтелектуальної власності. Згідно зі ст. 420 ЦК до об'єктів права інтелектуальної власності належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні позначення; комерційні таємниці [2, C. 153].

Необхідність посилення  захисту прав інтелектуальної власності  зумовлена наступними чинниками. Відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво  між Україною і Європейським співтовариство та його державами-членами Україна взяла на себе зобов’язання удосконалювати захист прав інтелектуальної власності з метою забезпечення в нашій державі рівня захисту, аналогічного до існуючого в ЄС. [3, c. 553]

   У 2007 р. розпочато переговорний процес щодо нового базового договору між Україною та Європейським Союзом, що потребуватиме передусім посилення захисту прав інтелектуальної власності. Крім того, передбачається, що майбутня Угода про Зону вільної торгівлі між Україною і Європейським Союзом (ЗВТ) міститиме окремий розділ «Інтелектуальна власність», який визначатиме базові принципи правової охорони інтелектуальної власності. Нарешті, наша держава має забезпечувати захист прав інтелектуальної власності відповідно до норм і стандартів СОТ, членом якої вона стала у травні 2008 р. [3, C. 2, 3].

Тому можна  вважати що зміни до чинного законодавства  у сфері інтелектуальної власності  мають бути спрямовані на:

-   адаптацію національного законодавства до законодавства ЄС;

- приведення законодавства з питань інтелектуальної власності у відповідність до Цивільного кодексу України;

- удосконалення  нормативно-правової бази експертизи  заявок на об’єкти промислової  власності;

- посилення  законодавчого захисту прав інтелектуальної  власності;

- узгодження  актів національного законодавства  у сфері інтелектуальної власності  між собою та узгодженість  національного законодавства України  в сфері інтелектуальної власності  із загальним міжнародним законодавством;

- вчасне врахування  у спеціальних законах щодо інтелектуальної власності змін, які сталися у міжнародному праві;

- вдосконалення  правових механізмів економічного  стимулювання творчої праці; 

- приєднання, в  разі необхідності, до нових міжнародних договорів [4, С. 4].

  Залишається неврегульованим також питання щодо розпорядження майновими правами на об’єкти права інтелектуальної власності, створеними із залученням бюджетних коштів, включаючи такі, які стосуються сфери національної безпеки та оборони держави, що обмежує вплив держави на ефективність введення таких об’єктів у цивільний оборот. Оскільки права інтелектуальної власності є приватними правами, то це питання досить складне й потребує вирішення на законодавчому рівні.

На нашу думку, має бути запроваджено більш ефективний захист прав на результати наукових досліджень від їх несанкціонованого використання та інших прав інтелектуальної власності, що стає дедалі більш поширеним, а саме, – привласнення результатів наукової праці у формі фіктивного "співавторства"; публікація працівниками державних структур від свого імені результатів, що містяться в науково-аналітичних матеріалах, поданих до них підпорядкованими організаціями; передача (експорт) інтелектуальних здобутків, створених за державні кошти, за межі України; відтворення результатів наукових праць без посилання на авторів або несанкціонована їх публікація тощо.

Література:

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 p. — К.: Велес, 2004. — С. 15.
2. Цивільний кодекс України – 2010 - Ст.153-154.
3. Цивільне право України: підруч.: у 2 кн./ О.В. Дзера, Д.В. Боброва, А.

4. В.О.Потэхіна - Інтелектульна власність: Навч.пос. - К.: ЦУЛ, 2008.

5. Основи інтелектуальної власності : Підручн./За ред. П.М. Цибульова. – К.,   

    2005.