Порушення прав власника патенту

План

 

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика використання патентних прав

1.1. Права і обов’язки  патентовласника

1.2. Поняття і види  ліцензійного договору

1.3. Обмеження прав патентовласника

Розділ 2. Порушення прав власника патенту

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Культура, науково-технічний  рівень виробництва, ефективність економіки, соціально-економічний прогрес в  цілому і врешті-решт добробут суспільства  значною мірою залежать від рівня  й ефективності творчої діяльності в цьому суспільстві. Творча інтелектуальна діяльність є однією з рушійних сил розвитку цивілізації. Людина за своєю природою схильна до творчості, вона завжди в пошуку кращих умов життя, засобів його поліпшення, своєї безпеки тощо. Проте в силу тих або інших причин рівень творчої діяльності в різних країнах неоднаковий.

У сучасних умовах будь-який вид діяльності людини – виробництво  чи оборона, охорона здоров’я тощо – без належного науково технічного забезпечення просто неможливий, як неможливий соціально-економічний прогрес суспільства взагалі без духовного розвитку.

Питанням розвитку всіх видів творчості надає великої  уваги нова Конституція України. У ст.54 Конституція проголошує, що громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Держава гарантує надання захисту інтелектуальній власності, авторських прав громадян, їх моральних і матеріальних  інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Держава гарантує, але, нажаль, ці гарантії мало чим підкріплені.

Патент є комплексом виключних прав на використання винаходу, корисної моделі або промислового зразка, які держава гарантує патентовласнику, тобто винахіднику або особі, якій винахідник передав виключні майнові права. Надання виключних прав державою здійснюється на заздалегідь визначений період часу в обмін на контрольоване та публічне розкриття патентовласником суттєвих ознак винаходу.

 

 

 

 

 

Розділ 1. Загальна характеристика використання патентних прав

 

1.1. Права і обов’язки патентовласника

 

Права, що випливають з  патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу. Права, що  випливають з патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи з деклараційного патенту на секретну корисну модель, діють від дати внесення інформації про нього до відповідного реєстру. Патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Використанням винаходу, корисної моделі, промислового зразка є виготовлення, пропозиція до продажу, вивіз або ввіз, збереження або здійснення будь-яких інших операцій із запатентованим об’єктом, надавання права користування або передавати право власності іншій особі [1].

Власник патенту має  право вимагати використовувати  на зробленій продукції маркування з вказівкою номера патенту і дати його видача.  Взаємовідносини при використанні патенту на винахід (корисної моделі), який належить кільком особам, визначаються  угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник патенту може використовувати винахід (корисну модель) за  своїм  розсудом,  але жоден з них немає права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) та передавати право власності на винахід (корисну модель) іншій особі без згоди інших власників патенту.

Використанням винаходу (корисної моделі) визнається виготовлення продукту із застосуванням запатентованого  винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для  продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях; застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа,  яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.  
Патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається порушенням прав, що надаються патентом [9].

Обов’язки патентовласника:

• оплата патентних мит за підтримку чинності патенту;
• добросовісно використовувати права, що випливають із патенту;
• використовувати права, що випливають із патенту протягом  3-х років із дати видачі патенту.

Добросовісне користування розуміється як таке, що не завдає шкоди  іншим власникам патентів, іншим фізичним і юридичним особам, навколишньому середовищу, інтересам суспільства, національній безпеці тощо.

 

1.2. Поняття і види ліцензійного договору

 

Власник патенту має  право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі, промислового зразка) на підставі ліцензійного договору, а для секретного винаходу (корисної моделі) такий дозвіл надається тільки за погодженням із Державним експертом. Ліцензійні договори значно відрізняються від інших комерційних контрактів, зокрема від найбільш розповсюджених на міжнародному ринку експортно-імпортних угод, а на внутрішньому ринку – від договорів купівлі-продажу і постачання товарів. 
Ліцензійний договір – це угода, відповідно до якої власник науково-технічних досягнень, винаходів, ноу-хау, промислових зразків, товарних знаків і взаємозалежних з ними науково-технічних та інших знань – ліцензіар передає і дозволяє використовувати їх своєму контрагенту (ліцензіатові в обумовлених угодою межах і на певний строк), а останній зобов’язується вносити обумовлені платежі і виконувати інші зобов’язання, передбачені договором [5]. 

Тобто, ліцензійний договір  – це угода між власником патенту (ліцензіаром) і зацікавленою особою (ліцензіатом) про дозвіл, за обумовлену винагороду,використовувати запатентований об’єкт у певних межах, що складається з метою одержання прибутку з гарантією; компенсації грошових витрат одержання патенту; завоювання ринку; обмеження конкурентів; придбання партнерів для спільної діяльності. Види ліцензійного договору: виняткова ліцензія; невиняткова ліцензія (проста), повна ліцензія; субліцензія.

За договором невиняткової ліцензії лицензіар передає ліцензіату частину своїх монопольних прав на використання об’єктів правової охорони  в обсязі, передбаченому в договорі, залишаючи за собою право використовувати об’єкт і самостійно продавати ліцензії іншим особам. За договором виняткової ліцензії ліцензіар передає ліцензіату повне право використовувати об’єкт правової охорони, не залишаючи за собою ніяких прав. Повна ліцензія – договір, згідно з яким власник науково-технічних досягнень, винаходів, промислових зразків, товарних знаків, ноу-хау і взаємозалежних з ними прав передає і дозволяє використовувати їх ліцензіатові на певній території і на певний строк без яких-небудь обмежень, цілком відмовляючись від їх використання на той же строк.

Субліцензія – різновид простих і виняткових ліцензій, що відрізняється від останніх тим, що укладає їх контрагент-ліцензіат, що купив первісну ліцензію. За умовами  й обсягом переданих прав субліцензія цілком залежить від спочатку укладеного ліцензійного договору. Ліцензіати, що одержали просту ліцензію, передавати субліцензію не мають права.

Основні умови ліцензійного договору: 1) відомості про ліцензіата і ліцензіара; 2) відомості про патент і  обсяг правової охорони; 3) термін дії; 4) відомості про територію дії ліцензійного договору; 5) обмеження сфери застосування; 6) обмеження кола дозволених дій; 7) обмеження обсягу зробленої продукції [1].

Ліцензійний договір  підлягає обов’язковій державній реєстрації. На реєстрацію подається 3 примірники належним чином оформленого договору, що містить усі необхідні реквізити, справжні підписи і печатки, відповідна заява та квитанція про сплату державного мита. Сторона договору має право на офіційне загальнодоступне інформування інших осіб про передачу права власності на винахід (корисну модель, промисловий зразок) або видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі, промислового зразка). Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей обсягом та в порядку, встановленими установою, з одночасним внесенням їх до реєстру.

Якщо винахід, корисна  модель, на які виданий патент, невикористовуються протягом трьох років від дати публікації  відомостей про видачу патенту, будь-яка особа, зацікавлена в патенті, може звернутися до патентовласника з вимогою про видачу ліцензії. Зацікавленість особи виражається в бажанні і реальній можливості використовувати запатентований об’єкт. Всесвітня організація інтелектуальної власності дає таке тлумачення примусової ліцензії. Термін «примусова ліцензія» використується для позначення явища, протилежного добровільний ліцензії. Примусова ліцензія може виникнути, якщо патентовласник відмовився видати ліцензію зацікавленій особі і якщо він не може довести, що патент не використовувався у зв’язку з поважними причинами [1].

Якщо це відбувається, то зацікавлена особа звертається  в суд із вимогою про видачу ліцензії. Після розгляду матеріалів справи суд виносить рішення задовольнити або відмовити у позові. Позитивне рішення суду виражається в рішенні про видачу невиняткової ліцензії із вказівкою обсягу повноважень, терміну дії, а також розміру винагороди. У деяких випадках (коли зачепаються національни інтереси) примусова ліцензія може бути видана за рішенням Кабінету Міністрів України.

 

 

1.3. Обмеження прав патентовласника

 

Обмеження патентних  прав – це дії, що не признаються  порушенням прав патентовласника. Випадки  обмеження патентних прав передбачаються в національному законодавстві України (Закон України «Про охорону прав на винахід і корисну модель») і міжнародному законодавстві. Перелік випадків обмеження патентних прав завжди є вичерпним.

Не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, використання запатентованого винаходу (корисної моделі): в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що винахід (корисна модель) використовується виключно для потреб зазначеного засобу; без комерційної мети; з науковою метою або в порядку експерименту; за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо) із сповіщенням власника патенту одразу, як  це стане практично можливим та виплатою йому відповідної компенсації [9].

Не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, введення в господарський обіг виготовленого  із застосуванням запатентованого  винаходу (корисної моделі) продукту будь-якою особою, яка придбала його без порушення  прав власника. Продукт, виготовлений із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), вважається придбаним без порушення прав власника патенту, якщо цей продукт був виготовлений і (або) після виготовлення  введений в обіг власником патенту чи іншою особою за його спеціальним дозволом (ліцензією) [1].

 

 

Розділ 2. Порушення прав власника патенту

 

Для захисту виключного права власник повинен довести, що його патент (свідоцтво) було порушено. Таким чином у справах про контрафакцію, тобто порушення прав на патент (свідоцтво), центральним є питання збору доказів про факти порушення. Необхідно розуміти, що цей процес дуже трудомісткий. Особливо важким є одержання доказів у справах про порушення прав на такий об'єкт винаходу, як спосіб, оскільки при цьому необхідно мати доступ на підприємство порушника.

Порушенням патенту, як це вже зазначалося, визнаються дії з боку будь-якої особи щодо:

- виготовлення, пропонування  для продажу, введення в господарський  оборот, застосування або ввезення  чи зберігання в зазначених цілях продукту, що охороняється патентом;

- застосування способу, що охороняється  патентом, або пропонування його  для застосування в Україні,  якщо особа, яка пропонує цей  спосіб, знає про те, що його  застосування забороняється без  згоди власника патенту або, виходячи з обставин, що і так очевидно;

- пропонування для продажу, введення  в господарський оборот, застосування  або ввезення чи зберігання  в зазначених цілях продукту, виготовленого безпосередньо способом, що охороняється патентом [3].

Для товарного знаку  таким порушенням визнаються дії  з боку будь-якої особи щодо застосування зареєстрованого знаку або позначення схожого із зареєстрованим знаком до ступеня змішування схожого з  ним настільки, що їх можна сплутати на товарах і при наданні послуг, для яких його зареєстровано, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній із введенням зазначених товарів і послуг в господарський оборот.

Для топографії таким порушенням визнаються дії з боку будь-якої особи щодо:

- копіювання топографії;

- виготовлення ІМС  із застосуванням даної топографії;

- виготовлення будь-яких  виробів, що містять такі ІМС;

- ввезення таких ІМС  та виробів, що їх містять,  на митну територію України;

- пропонування для  продажу, продаж, зберігання в  зазначених цілях та інше, введення  в обіг ІМС, виготовленої із  застосуванням зареєстрованої топографії, та будь-яких виробів, що містять такі ІМС [8].

Наведений перелік контрафактних  дій є вичерпним, тобто будь-які  інші дії не можуть переслідуватись  законом. Слід зазначити, що перелічені дії є окремими випадками протизаконного використання об'єкта, що охороняється, і мають самостійне значення. Іншими словами, будь-яка зазначена дія, наприклад виготовлення, вважається порушенням закону.