Зміна і розірвання договорів

                                      ПЛАН

 

Вступ

    1. Поняття і значення договору.

    2. Зміст і форма договору.

    3. Види договорів.

    4. Укладання договорів.

    5. Зміна і розірвання договорів.

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  ЗМІСТ

 

Вступ 4

1. Поняття і значення  договору ……………………………………………5

2. Зміст і форма договору …………………………………………………..7

3.Виды договорів ……………………………………………………………11

4.Заключение договорів……………………………………………. ………15

Висновок…………………………………………………………………….. 20

Список використаної літератури …………………………….......................22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Договори є практично  самою великою групою документів, що застосовується у багатьох сферах життя суспільства і господарства. Між тим договори не входять ні в одну із систем документації. Це говорить про специфіку договорів як документів, що оформляють різні господарські та інші відносини. Зараз, коли існує величезна кількість як державних, так і недержавних організацій, договірні відносини отримали особливий розвиток. Тому необхідно приділяти увагу правилам їх складання та оформлення.

Договір - найбільш стійка в часі правова форма. Її історія налічує тисячоліття. Можливість застосування договорів протягом такого тривалого періоду пояснюється тим, що мова йде про гнучку правову форму, в яку можуть наділятися різні за характером суспільні відносини. Незважаючи на зміну її соціально-економічного змісту, сама по собі конструкція договору як породження юридичної техніки залишається незмінною. З плином часу розширювався склад можливих учасників договору, поряд з фізичними особами (громадянами) у цій ролі стали виступати колективні утворення - організації, наділені правами юридичної особи.

Все більш різноманітними ставали передбачені в законодавстві види договорів, ускладнювалися комбінації елементів, використовуваних при конструюванні конкретного договірного правовідносини.

Метою даної роботи ставиться  висвітлення питань, пов'язаних з  оформленням договорів у різних сферах діяльності. Було б неможливим розглянути принципи складання всіх видів договорів, проте слід виділити найбільш поширені і важливі з них з тим, щоб визначити їх особливості.

 

 

 

 

                       

 

 

 

                 1. ПОНЯТТЯ І ЗНАЧЕННЯ ДОГОВОРУ

 

Договір являє собою угоду двох або декількох осіб про встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

         Договір-різновид угоди, але тільки двостороння або багатостороння угода, в якій відбувається взаємне узгодження волевиявлення двох або більше осіб, є договором. Так, заповіт, видача довіреності, відмова від спадщини-угоди, але не договори, оскільки в обох випадках виражена воля однієї особи.

        Як і будь-яка угода, договір є вольовий акт. Специфіка тут полягає в єдиному волевиявленні та вільному укладанні договору закріплює правила, що забезпечують свободу договору:

       а) суб'єкти цивільного права вільні у вирішенні питань про укладення договору (за винятком випадків, коли обов'язок укласти договір передбачена законом чи добровільно прийнятим зобов'язанням);

       б) суб'єкти цивільного права вільні у виборі партнера при укладенні договору;

        в) суб'єкти цивільного права вільні у виборі виду договору; сторони вправі укласти договір, що містить елементи різних договорів (змішаний договір);

        г) сторони можуть укласти договір, як передбачений, так і не передбачений законом або іншими правовими актами;

        д) суб'єкти цивільного права вільні у визначенні умов договору, крім випадків, коли зміст умови наказано законом чи іншим правовим актом;

        е) якщо умова договору передбачено диспозитивної нормою, сторони можуть своєю угодою виключити її застосування або встановити умову, відмінну від передбаченого в ній;

       ж) якщо умова договору не визначено сторонами або диспозитивної нормою, відповідні умови визначаються звичаями ділового обороту.

Закони, які встановлюють обов'язкові для сторін правила, зворотної  сили не мають. Договори продовжують  діяти спочатку на обумовлених умовах. Якщо в законі прямо зазначено, що його положення поширюються на раніше укладені договори, застосовуються норми  закону

 

Значення договору:

1. Договір є підставою  виникнення цивільних прав та  обов'язків. Це основний спосіб  оформлення зв'язків учасників  цивільного обороту.

2. Договір визначає обсяг  прав та обов'язків учасників  цивільних                 правовідносин, порядок і умови виконання зобов'язання, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання.

3. Договір дозволяє правильно  визначити попит та пропозицію, а отже суспільно-необхідні витрати  на товари, послуги і т.п.

4. Договір стабілізує  відносини цивільного обороту,  робить їх           передбачуваними, забезпечує формування впевненості у тому, що      підприємницька діяльність буде забезпечена всім необхідним.

5. Договір стимулює ініціативу  суб'єктів цивільних правовідносин,  а отже і сприяє і розвитку  виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                       

 

 

 

 

 

                          2. ЗМІСТ І ФОРМА ДОГОВОРУ

 

Умови, на яких досягнуто  згоди сторін, становлять зміст договору. За своїм юридичним значенням всі умови діляться на: суттєві, звичайні і випадкові.

Істотними визнаються умови, які необхідні і достатні для  укладення договору. Для того щоб  договір вважався укладеним, необхідно узгодити всі його істотні умови.

Істотні умови:

-предмет договору (наприклад,  умова про предмет у договорі  купівлі-продажу);

-умови, які названі  в законі або інших правових  актах як істотні або необхідні  для договорів даного виду (наприклад,  умова про ціну в договорі  купівлі-продажу; договір страхування  неможливий без визначення страхового  випадку);

-умови, які необхідно  погодити на вимогу однієї  із сторін.

Звичайні умови не потребують погодження сторін. Вони передбачені  у відповідних нормативних актах і вступають в дію в момент укладання договору. Передбачається, що якщо сторони уклали договір, то тим самим вони погодилися і з тими умовами, які містяться в законодавстві про цей договір. Наприклад, при укладенні договору оренди автоматично вступає в дію умова, згідно з якою ризик випадкової загибелі майна несе його власник. Якщо сторони не бажають укладати договір на звичайних умовах, вони можуть включити в зміст договору пункти, що скасовують або змінюють звичайні умови, якщо останні визначено диспозитивної нормою. Випадковими називаються такі умови, які змінюють або доповнюють звичайні умови. Вони включаються на розсуд сторін (так, стосовно до останнього наприклад, сторони можуть домовитися, що ризик випадкової загибелі майна несе орендар, а не орендодавець).

Зміст договору може визначатися типовими договорами. Типові договори затверджуються у порядку, передбаченому законом, компетентними державними органами.

Уряд РФ може делегувати своє право міністерствам, відомствам або доручати їм розробку таких договорів.

Типові договори носять обов'язковий  характер для учасників. У зв'язку з цим умови конкретних договорів, укладених на підставі типових, не повинні суперечити останнім.

Зміст договору може визначатися і примірним договором. На відміну від типового, він не є обов'язковим для сторін, а носить рекомендаційний характер.

 

Форма договору.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, передбаченої для здійснення угод, якщо законом для договорів даного виду не встановлена певна форма.

Форма угод буває усній  і письмовій. Окремі угоди можуть здійснюватися шляхом здійснення конклюдентних  дій і мовчання.

Конклюдентні дії - це поведінка, за допомогою якого виявляється  намір особи вступити в угоду. Так, опускаючи в автомат гроші, особа виявляє волю на купівлю товару, що міститься в автоматі.

Мовчання може мати правообразующую  силу, якщо законом або угодою сторін йому надається таке властивість. Тільки в цих випадках мовчання свідчить про вираження волі суб'єкта породити або допустити юридичні наслідки. Договір довірчого управління майном укладається на термін, що не перевищує п'яти років, і за відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору після закінчення строку його дії вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Усно можуть вчинятися  будь-які угоди, якщо:

        а) законом або угодою сторін для них не встановлена письмова форма;

        б) вони виконуються при самому їх скоєнні (при цьому не береться до уваги сума, на яку здійснюється угода. Прикладом такої угоди є придбання товару в магазині, коли передача товару та його оплата відбувається одночасно);

         в) угода відбувається на виконання письмового договору і є угода сторін про усній формі виконання (Наприклад, згідно з письмовим договором поставки, протягом року буде проводитися відпуск товарів за усним заявками покупця).

Всі інші правочини вчиняються в письмовій формі.

Письмова форма правочину  буває простою і нотаріальною. Проста письмова форма являє собою  вираження волі учасників угоди  шляхом складання документа, що відображає зміст угоди та підписаного сторонами  угоди.

Необхідність дотримання простої письмової форми правочину  законом ставиться в залежність від її суб'єктивного складу. Так, вказану форму повинні мати:

            а) всі угоди юридичних осіб між собою і з громадянами. Виняток становлять угоди, потребують нотаріальної форми, а також правочини, які можуть вчинятися усно (наприклад, усно укладаються угоди з перевезення громадян громадським транспортом, хоча з одного боку діє фізична особа, а з іншого - юридична);

            б) угоди громадян між собою на суму, що перевищує 10 МРОТ (угоди громадян між собою на суму менше 10 МРОТ можуть вчинятися в усній формі);

             в) угоди між громадянами, письмова форма вчинення яких передбачена законом незалежно від їх суми (угода про неустойку, заставу, поруку, поступка вимог і переведення боргу, основані на угоді, досконалої у письмовій формі.

Договір у письмовій формі  може бути укладений шляхом складання  одного документа, підписаного сторонами, а також шляхом обміну документами  за допомогою поштового, телеграфного, телетайпного, телефонного, електронного або іншого зв'язку, що дозволяє достовірно встановити, що документ виходить від  іншої договірної сторони.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо письмова пропозиція укласти договір прийнято шляхом виконання вказаних у ній  умов договору (відвантаження товарів, надання послуг, виконання робіт, сплата відповідної суми тощо

Нотаріальна форма відрізняється  від простої письмової форми  тим, що на документі вчиняється посвідчувальний  напис нотаріусом.

Нотаріальна форма потрібна для вчинення правочинів у випадках, прямо передбачених законом, а також  угодою сторін, хоча б за законом  для угод цього виду ця форма і  не була потрібна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                     3. ВИДИ ДОГОВОРІВ

Основний договір безпосередньо  породжує права і обов'язки сторін, пов'язані з переміщенням майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо

Попередній договір - угода  сторін про укладення основного  договору в майбутньому. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо така форма не встановлена, то в письмовому вигляді. Недотримання правил про форму попереднього договору тягне його нікчемність.

Попередній договір повинен  містити умови, що дозволяють встановити предмет, а також інші істотні  умови основного договору.

У попередньому договорі вказується термін, в який сторони зобов'язуються укласти основний договір. Якщо цей  строк не визначений, основний договір  повинен бути укладений протягом року з моменту укладення попереднього договору. Якщо в зазначений термін основний договір не буде укладений  і жодна зі сторін не зробить іншій  стороні таку пропозицію, попередній договір припиняє свою дію. Якщо одна із сторін ухиляється від укладення  договору, то застосовуються правила, передбачені для укладання обов'язкових  договорів.

Договір на користь їх учасників - право вимагати виконання такого договору належить тільки їх учасникам.

Договір на користь третьої  особи - договір, у якому встановлено, що боржник зобов'язаний зробити  виконання не кредитору, а вказаною або не вказаною в договорі третій особі (договір грошового вкладу на ім'я іншої особи з банком, договір особистого страхування  життя із зазначенням особи, яка  має право вимагати виплати визначеної в договорі суми. Якщо інше не передбачено  законом, іншими правовими актами або  договором, з моменту вираження  третьою особою боржника наміру скористатися своїм правом за договором сторони  не можуть розривати чи змінювати  укладений ними договір без згоди  третьої особи. Боржник у договорі вправі висувати проти вимоги третьої  особи заперечення, які він міг  би висунути проти кредитора.