Банківська інвестиційна діяльність

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

Київський національний економічний  університет 

імені Вадима Гетьмана

 

Кафедра банківської справи

 

 

 

 

 

 

 

Аналіз статей

на тему:

«Банківська інвестиційна діяльність»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ  2013

Стаття 1. Кльоба Л.Г. Вдосконалення управління банківською інвестиційною діяльністю в Україні// Фондовий ринок. – 2008. - №4. – С. 14-19.

 

Важливою умовою розвитку та удосконалення банківської системи України за ринкової трансформації економіки є підвищення ефективності банківської інвестиційної діяльності.

В даній статті висвітлюються  деякі рекомендації щодо вдосконалення  такого важливого напрямку, як банківський  менеджмент.

Мета статті полягає в  дослідженні сутності управління банківською  інвестиційною діяльністю та в підготовці пропозицій щодо вдосконалення управління цим напрямком банківського бізнесу  в умовах ринкової трансформації  економіки.

Автор зауважує, що банківський  капітал перетвориться у могутній стимул економічного зростання лише тоді, коли він буде приносити прибуток, що й допоможе підвищити рівень життя. Тому першою необхідною умовою є підвищення ефективності його інвестиційної діяльності. Але як видно з досвіду –  вищих показників досягають ті банки, в яких є високий рівень організації  та управління.

Ситуація, яка склалася в  економіці України свідчить, що реальним джерелом для реалізації інвестиційних  проектів є інвестиційні ресурси, що в свою чергу говорить про необхідність вдосконалення системи управління банківською інвестиційною діяльністю. Тому важливим елементом в цій  системі є  саме організація управління.

Треба зазначити, що для підвищення ефективності в цьому напрямі  необхідно використовувати комплексний  підхід, який  являє собою системно інтегрований процес управління, підпорядкований  єдиному стратегічному задуму, орієнтованому  на успішну реалізацію інвестиційної  політики банку.

Тому в цій статті автор  приводить один з варіантів системи управління банківською інвестиційною діяльністю. На його думку, необхідно сконцентрувати на маркетинговій технології управління інвестиційною діяльністю, яка активізує внутрішні резерви і сприяє ефективному залученню зовнішніх ресурсів.

Саме ж управління доцільно проводити за наступними напрямами:

• реструктуризація банку;
• вдосконалення структури інвестиційних ресурсів;
• скорочення часу на розгляд бізнес-планів інвестиційних проектів підприємств.

Беручи до уваги інвестиційну діяльність в Україні, то дослідження  показали, що вона протікає в умовах цілого ряду несприятливих чинників. Тому, найбільш ефективним способом управління інвестиційною діяльністю, на думку автора, є впровадження заходів щодо зниження негативної дії ризиків на діяльність банку, через впровадження сучасної системи фінансового планування.

В управлінні інвестиційною  діяльністю сьогодні дедалі частіше  використовується інвестиційний бюджет, який включає доходи і витрати від інвестиційної діяльності, а також потреби в інвестиційних ресурсах по всіх вибраних напрямах і інвестиційним проектам. При цьому для управління окремим інвестиційним проектом використовується бюджет інвестиційного проекту, який включає як операційний, так і фінансовий бюджет і є детально розробленим фінансовим планом інвестиційного проекту, що охоплює всі сторони його реалізації. Також, на думку автора, ще одним з методів підвищення ефективності управління банківською інвестиційною діяльністю, є використання принципів наскрізного планування при формуванні і реалізації інвестиційних проектів.

Отже, в наш час ефективність інвестиційної діяльності значною  мірою залежить від організації  управління інвестиційною діяльністю. Для підвищення якості роботи щодо управління інвестиційною діяльністю доцільно автоматизувати процеси інвестиційної діяльності. Впровадження нових інформаційних технологій здатне вирішити низку проблем, пов'язаних як із спрощенням системи управління фінансовою діяльністю банку загалом, так із спрощенням процесу управління інвестиційною діяльністю зокрема.

Вдосконалення підходів щодо вдосконалення управління банківською інвестиційною діяльністю має на сьогодні надзвичайно важливе значення для забезпечення подальшого ефективного розвитку комерційних банків України.

 

Стаття 2. Подчесова В.Ю., Карась К.В. Дослідження кредитно-інвестиційної діяльності банків України// Часопис економічних реформ. – 2012. – №4 (8). – С. 2-7.

 

Сьогодні приділяється значна увага значущості кредитно-інвестиційної діяльності, тому що розвиток інвестиційної діяльності в Україні є гострою необхідністю і посилюється значною нехваткою інвестиційних ресурсів.

Мета цієї статті полягає  в у детальному розгляді механізму впливу банківського інвестиційного кредитування на поведінку економічних суб’єктів та на банківську систему в цілому.

Кредитно-інвестиційна діяльність характеризується як сукупність обґрунтованих стратегічних дій керівництва і працівників банку з надання банківських ресурсів з метою підвищення ефективності банківської діяльності, платоспроможності та зменшення рівня ризику.

В цій статі запропоновано  та розглянуто модель взаємозв’язків між окремими економічними суб’єктами у процесі банківського інвестиційного кредитування. Охарактеризувавши яку можна зробити висновок, що внаслідок застосування Національним Банком відповідних інструментів грошово-кредитної політики зростає ресурсна база українських банків, а звідси і їх кредитний потенціал, тобто збільшується обсяг наданих кредитів суб’єктам господарювання. Останнім етапом цього циклу є зростання доходної частини бюджету, що призводить до збільшення державних видатків у соціальну сферу, що сприяє збільшенню добробуту населення, а отже збільшенню заощаджень та інвестицій у банківську систему.

Автори виділили 5 пунктів, на яких базується підвищення ефективності кредитно-інвестиційної діяльності банків і встановлення оптимального співвідношення між кредитування м  та інвестуванням:

1) системі пріоритетів  щодо кредитної чи інвестиційної  діяльності;

2) оцінці можливості банку  щодо кредитної й інвестиційної діяльності;

3) оцінці ефективності  кредитування й інвестування;

4) виявленні переваг кредитування  й інвестування за регіонами у довгостроковій перспективі;

5) визначенні оптимального  співвідношення між кредитною  й інвестиційною діяльностями.

На сьогодні основною формою банківських інвестицій є фінансові  інвестиції та вкладення капіталу в  придбання нематеріальних активів  при цьому більшість банків недостатньо інвестують реальний сектор економіки України, що зумовлено їх неспроможністю надавати значні й довгострокові кредити, нестійкістю функціонування виробничих підприємств, відсутністю реальних структурних перетворень у вітчизняній економіці, а відтак — високими ризиками.

Проаналізувавши структуру  інвестиційно-кредитного портфеля першої десятки банків було зроблено висновок, що більшість інвестицій банків здійснюється за рахунок кредитів.

Отже, від діяльності комерційних банків в інвестиційному напрямку залежить подальший розвиток інноваційно-інвестиційного вектора ринкової економіки України.

Для суттєвих зрушень у  спрямуванні банківських інвестицій у виробництво банки повинні володіти достатніми гарантіями їх повернення, що потребує реального зміцнення форм державної, акціонерної та приватної власності. Роль банку в інвестиційному забезпеченні економіки полягає в тому, що банк виступає головним джерелом мобілізації великих капіталів, необхідних для інвестицій, розширення виробництва.

 

 

 

 

Стаття 3. Кльоба Л.Г. Сутність банківського інвестування та інструментарій його дослідження// Вісник ТНЕУ. – 2011. – №1. – С. 78-85.

 

В умовах ринкової трансформації економіки і подолання наслідків фінансово-економічної кризи банки повинні стати не тільки важливою системою фінансування національної економіки, а й ефективним механізмом залучення та перерозподілу інвестиційних ресурсів.

Метою цієї статті є розгляд  питань, які стосуються сутності банківського інвестування та інструментарію його дослідження.

Як показує аналіз економічної  літератури,однозначності у розумінні  поняття «інвестиції» та «банківські  інвестиції» немає. Автор наводить низку за ступенем конкретизації і підходами визначень понять, які можна розподілити на три групи: за технократичним підходом, економіко-психологічним, відтворювальним.

Не можна сказати, що деякі  з цих визначень є помилковими  чи недоцільними, адже в кожному  з них розкривається так, чи інакше, сутність поняття. Так, за технократичним підходом, інвестиції досліджуються  з позиції ефективності капітальних  вкладень, чистого доходу. За економіко-психологічним  підходом до інвестицій та інвестування акцентується увага на поняттях «задоволення», «вигода», «корисність», «очікування», «довіра». За відтворювальним підходом термін «інвестиції» розглядаються як елемент системи розширеного відтворення. На думку автора, саме цей підхід є найбільш продуктивним, адже він може використовувати ідеї як технократів, так і психологів.

Для дослідження банківських  інвестицій важливими категоріями  є такі, як «запаси», «потоки» і «джерело», між якими існує тісний зв'язок.

 Розглянувши підходи до визначення інвестицій, автор статті зазначає, що джерелами банківських інвестицій є саме інвестиційні цінності або інвестиційні ресурси, які реалізують себе у землі, праці, капітальних благах і підприємницьких талантах, тобто Факторах виробництва.

Отже, підсумовуючи написане можна сказати. Що управління банківськими інвестиціями означає наступне: встановлювати  оптимальну часову і просторову структуру  та обсяги банківських інвестицій; підвищувати ефективність банківської  інвестиційної діяльності з метою  зменшення витрат і отримання високих результатів; розробляти нові банківські інвестиційні продукти, які користуються попитом і можуть забезпечити банку максимальний прибуток.