Контрольна робота з "Гроші та кредит"

Міністерство освіти і науки України

молоді та спорту

Харківський торгівельно-економічний інститут

Київського національного торгівельно- економічного університету

Кафедра фінансів, обліку і аудиту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

З дисципліни гроші та кредит

Студентки заочної форми

Навчання група ЗМА-09

Колесник Анна Петровна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шелест О.Л

 

 

 

 

1Сучасні форми грошей:депозитні,електронні гроші.

2 Особливості становлення  та розвитку грошової системи  Німеччини.

3 Розвиток кредитних  відносин у перехідній економіці України.

 

Задача 1

Кожна грошова одиниця, призначена для угод купівлі (продажу), обертається в середньому 5 разів  протягом базового року і направляється  на купівлю кінцевих товарів і  послуг за ринковими цінами на загальну суму 35 000 млрд. гр.о. Визначити величину трансакційного попиту на гроші у поточному році за умови сповільнення швидкості обігу грошової одиниці на 25% і збільшення обсягу номінального ВНП на 20%.

 

Задача 2

Новий клієнт банку отримує  позику 66000 грн., причому третина  її надається готівкою, а інша частина — у вигляді відкриття поточного рахунку. Яким буде максимально можливе збільшення пропозиції грошей, якщо норма резервування становить 17%.

 

1. Депозитні гроші – один із видів сучасних грошей, на який припадає 80-90% усієї грошової маси країн Заходу. Основою депозитних грошей є депозит – тимчасово вільний грошовий капітал на поточному рахунку клієнта в банку. Рух депозитних грошей пов'язаний, по-перше, з чеками, по-друге, з кредитними картками. На чековий оборот у розвинутих країнах Заходу припадало на початку 90-х XX ст. 90% депозитного обігу. Кредитні картки призначені для запису закупівель на рахунок фізичної або юридичної особи, які мають бути оплачені пізніше. Механізм використання цих карток такий власник банківського рахунку купує в банку спеціальну пластикову картку, в якій зазначено його прізвище та номер банківського рахунку. При купівлі товару або отриманні послуги в точках, що входять до сфери обігу кредитних карток, він подає її продавцю, який виписує рахунок із зазначенням номера картки, прізвища та дати покупки. З певною періодичністю власнику кредитної картки надсилається загальний рахунок за всі покупки.

Новим у русі депозитних грошей є перехід від традиційних  форм безготівкових платежів до системи  розрахунків за допомогою комп'ютерної системи – «електронних грошей». Електронні гроші дають змогу переказувати кошти та реєструвати інформацію про ці перекази безпаперовим способом існує декілька каналів використання електронних грошей автоматизована розрахункова плата, система автоматизованого касира, система терміналів.

Автоматизована розрахункова плата – це мережа банків, пов'язаних з одним обчислювальним центром. Автоматизований касир дає можливість здійснювати без участі людини такі грошові операції отримання готівки, приймання вкладів, перекази з рахунку на рахунок. Електронна система розрахунків у торговельних точках передбачає операції з дебітними та кредитними картками, а також чеками, які здійснюються через спеціальні прилади – термінали. Картка вставляється до відповідного терміналу, і сума покупки, отриманих послуг або готівки автоматично списується. Водночас у пам'ять картки вносяться відомості про час, місце та характер операцій. Аналогічні відомості зберігаються у пам'яті магазинного або банківського комп'ютера. Впродовж дня ця інформація в автоматичному телефонному режимі передається в банк, де й здійснюється перерахунок суми на рахунок. Найпоширеніші кредитні картки «Віза Інтернешнл», «Американ експрес», «Мастеркард», «Євро кард». У другій половині 80-х в західних країнах почалося впровадження електронних кредитних карток другого покоління, оснащених енергонезалежною програмованою постійною пам'яттю. Завдяки вмонтованому мікропроцесору вони можуть управляти всіма видами взаємодії з пам'яттю та різними терміналами. Ці картки – персоніфіковані гроші. Вони мають високу захищеність, оскільки дають змогу, наприклад, ідентифікувати свого власника за відбитками пальців і практично унеможливлюють фальсифікації. У картках вмонтовані дисплеї на рідких кристалах, і вони можуть кодувати та декодувати будь-який діалог із зовнішнім устаткуванням.

Впровадження електронних  грошей означає процес революції  грошової системи, появу істотно  нової форми грошей, яка вирішує  суперечності попередньої форми  грошей (кредитно-паперових), значне послаблення фінансового панування розвинутих країн світу, особливо міжнародних фінансово-кредитних організацій над іншими державами світу, в т.ч. Україною, посилення ролі держави у фінансово-кредитній сфері (зокрема у створенні єдиної національної програми електронізації грошової системи) та ін. Цей етап у розвитку грошей деякі західну економісти називають «безгрошовим суспільством». Його прообразом є проведення крупномасштабного експерименту у населеному пункті Свіндон (неподалік Лондона), в процесі якого вирішено більшість технічних проблем щодо створення такого суспільства. Основою його є могутні комп'ютери, які ведуть точний, своєчасний і миттєвий облік усіх актів купівлі-продажу товарів і послуг. Водночас для остаточного вирішення цієї проблеми не повинно існувати тіньової економіки, а кожна найменша торгова точка мусить бути підключена до такого комп'ютера.

Можливість технічної  реалізації побудови такого суспільства  передбачив шведський економіст  К. Віксель. На його думку, центральний  банк може вести суворий облік доходів і витрат кожної працездатної людини якщо вона створює блага, її рахунок кредитується, якщо витрачає (споживає) – дебітується, непрацюючі особи можуть жити за рахунок суспільства, тобто мати від'ємний рахунок. З погляду формаційного підходу, «безгрошове суспільство» передбачали К. Маркс і Ф. Енгельс і пов'язували його з комуністичним способом виробництва. Депозитні гроші, як і готівка у вигляді державних банкнот та монет, є складовими елементами загальної грошової маси – платіжно-розрахункових засобів, що використовуються для обслуговування господарського обороту. Широке застосування дебетових грошей в обігу спричинило певне «розмивання» кількісних кордонів грошей.

У сучасних умовах у грошовому обігу  перебувають різні боргові зобов'язання, які за своєю природою не є грошима, але обслуговують зміну форм вартості, циркулюють як засіб обігу та засіб платежу. Вони не входять у кількість грошей в обігу, але можуть бути враховані у ошовій масі країни.

2. Грошова система - це форма організації грошового обігу в країні, що склалася історично і закріплена національним законодавством. У середні століття на території Німеччини існувало більше 20 незалежних держав, кожна з яких карбувало свої металеві монети. У більшості держав монети чеканили і срібла та золота, грошові системи німецьких держав грунтувалися на біметалізму.Монопольно золоті монети - таляри перебували в обіг тільки в Бременському королівстві, де існував золотомонетний стандарт.

В окремих державах в обігу перебували срібні і золоті дукати, луїдори, пістолі, фрідріхсдори і інші монети, які  базувалися на паралельній і подвійний  системах біметалізму, тобто в обігу були золоті і срібні монети, а вартість між золотом і сріблом встановлював ринок чи держава. Німецькі держави входили до складу Великого ганзейського торгового союзу, і їх монети вільно зверталися в зоні цього союзу.

Розвиток міняльних і лихварських  будинків, а також комерційних  банків викликало появу в обіг банкнот, розмінюється на срібло і золото, і нерозмінних паперових грошей.

Політичне об'єднання німецьких  земель і освіта в 1871-1873 рр.. Німецької імперії призвело до створення єдиної грошової системи, заснованої на золотому монометаллизме: була введена нова грошова одиниця - рейхсмарка із золотим вмістом в 0,358423 г чистого золота, яке в кілька разів поступалося золотому утриманню долара, фунта стерлінгів, франка та рубля.

У серпні 1914 р. Німеччина розв'язала  Першу світову війну, яка закінчилася  її катастрофічною поразкою. Під час війни економіка Німеччини була зруйнована, грошова система розпалася, почалася широкомасштабна стагляція грошового обігу.

З початком війни були відмінено золотомонетний стандарт і припинений розмін банкнот Рейхсбанку на золото. Грошова система Німеччини стала головним джерелом фінансування війни. Під час і особливо після війни активно використовувалася паперово-грошова емісія, що викликало гіперінфляцію в країні: восени 1923 р. Обсяг паперових грошей в обігу досяг 496 квінтильйонів марок, а рейхсмарка знецінилася в 1,6 трлн. разів у порівнянні з довоєнним рівнем.

Відновлення економіки Німеччини  почалося з 1924 р., коли була проведена  грошова реформа та затверджена нова марка.Тепер рейхсмарка обмінювалась у співвідношенні 1:1 трлн. старих. Був введений золотодевізний стандарт, що означало встановлення валютної залежності Німеччини від країн-переможниць: нова рейхсмарка забезпечувалася на 40% золотом та іноземною валютою (в основному фунтом стерлінгів Великобританії).

Після грошової реформи Німеччина  потрапила в смугу кризи світової економіки 1929-1933 рр.., Під час якого  розмін марки на золото був скасований, золотодевізний стандарт звалився, і  в країні утворилася грошова система, заснована на обігу паперових грошей.

У 1933-1939 рр.. в нацистської Німеччини спостерігався високий ріст промислового виробництва, товарообігу, доходної та видаткової частин бюджету, підвищення купівельної спроможності марки та зміцнення грошового обігу. Військове виробництво зросло за цей час в 5 разів.

У роки Другої світової війни грошова  система Німеччини була зайнята  її фінансуванням. Законом 1939 р. було введено нове покриття банкнот Рейхсбанку - казначейські векселі. Під час війни кількість грошей в обігу зросла з 10,4 до 73 млрд. марок, тобтобільш ніж у 6 разів. Крім того, на окупованих територіях були випущені окупаційні марки в обсязі 84 млрд. марок.

У роки війни народне господарство Німеччини було повністю зруйновано, сума марок у внутрішньому обігу і на території окупованих країн зросла в 10 разів.

Після війни в економіці Німеччини  панував хаос, територія як і Берлін, була розділена на 4 окупаційні зони (американська, англійська, французька і радянська). 21 червня 1948 Західні окупаційні власті провели сепаратну грошову реформу, поділитися (економічно) Німеччину на дві частини. Відповідно до реформи була введена нова грошова одиниця - німецька марка (Дойче Марк). Право обміну одній людині старих марок на нові було наступним: у межах 60 марок обмін проводився у співвідношенні 1:1, а решта - у співвідношенні 10:1. в такому ж співвідношенні були переоцінені вклади в кредитних установах, причому половина з них була, потім зарахована на блоковані рахунки, 70% яких потім анулювали. Таким чином, в цілому переоцінка грошей була проведена у співвідношенні 6,5 нових марок до 100 старих.

У травні 1949 р. Після прийняття Конституції  ФРН в країні відповідно до вимог  Бреттон-Вудської системи було встановлено  золото-доларовий стандарт, курс німецької марки до долара склав 3,, 33 марки за долар США.

28 вересня 1949 У період масової  девальвації валют німецька марка  також була девальвована, її курс  був знижений до 4,20 марки за  долар США.

У 1953 р. Після прийняття в ФРН  в Міжнародний валютний фонд валюта стала котируватися за паритетом до золотого змісту СДР. У зв'язку з цим золотий вміст марки ФРН було встановлено в розмірі 0,211588 г чистого золота. Ліквідація золотослітковий стандартів країн в 1976 р. скасував золотий вміст німецької марки, і з тих пір у Німеччині існує грошова система, заснована на обігу паперових і електронних грошей.

На початку 1990-х років  ФРН і НДР інтегрувалися в  єдину державу ФРН з переходом народного господарства Східної Німеччини на ринкову економіку. Приватизація державної власності та створення ринкових господарських структур зажадали величезних інвестицій у господарство колишньої НДР. У результаті в Німеччині виник бюджетний дефіцит і ознаки розвитку інфляційного процесу.

На початку 2002 р. в Європейському  Союзі була введена колективна валюта євро, і німецька марка, що проіснувала більше 250 років, була вилучена з обігу. Розміри бюджетного дефіциту і темпи інфляції перевищували стандарти, встановлені ЄС. Протеєвропейський парламент дозволив їх перевищення до повної реструктуризації економіки колишньої НДР.

3. Історія розвитку кредитних відносин у незалежній Україні ще досить коротка. Але складалась вона на базі тих кредитних відносин, які існували в Радянському Союзі з його адміністративно-командною системою господарювання. Щоправда, у галузі кредитних відносин перехід від старої до ринкової системи господарювання здійснювався швидше, ніж в інших сферах життя нашої країни. Це пояснюється тим, що в основі цих відносин лежить наймобільніший ресурс - гроші. Але, на жаль, кредитні відносини в Україні після розпаду Радянського Союзу розвивались недостатньо, що негативно вплинуло на розвиток і стан економіки.

З переходом до ринкових умов господарювання змінювався склад як кредиторів, так і позичальників. Основними кредиторами стали комерційні банки, у тому числі колишні державні. А позичальниками дедалі більше ставали приватні та колективні підприємства, приватні підприємці та окремі громадяни. Звичайно, здійснювалось кредитування і підприємств державної форми власності. Значні зміни стали відбуватись у формах і видах кредитів, особливо в методах кредитування. Від кредитування численних окремих об'єктів, передбачених банківськими інструкціями в радянський час, комерційні банки перейшли до кредитування суб'єктів, турбуючись насамперед про свої доходи і повернення кредиту. Замість досить складного порядку кредитування, який передбачав значні особливості для підприємств окремих галузей чи підгалузей економіки, кредитування почало здійснюватись в основному на покриття дефіциту оборотного капіталу підприємств.