Інституційний аналіз

1. Інституційний аналіз

Мета інституційного аналізу – визначення ступеня впливу зовнішніх (політичних, економічних, соціальних, культурних, правових тощо) і внутрішніх (рівень кваліфікації персоналу, залученого до проведення проекту, менеджмент організації, що здійснює проект та ін.) факторів на можливість успішної реалізації проекту.

Задачі інституційного аналізу:

1. Аналіз політичної  орієнтації та макроекономічної  політики уряду.

2. Визначення цілей  проекту та напрямів розвитку, визначених урядом як пріоритетних.

3. Оцінка рівня менеджменту  проекту та визначення параметрів  його успішної реалізації.

4. Характеристика кадрового  потенціалу організації та оцінка  його здатності успішно виконати  поставлені завдання.

5. Аналіз узгодженості  цілей проекту з інтересами його учасників.

6. Діагностика організаційної  структури і міри її відповідності  досягненню результатів проекту.

Завданнями  інституційного аналізу є:

• виявлення й опис інституційних умов – організацій, законів, нормативних актів та політичних факторів, у рамках яких буде здійснюватися й експлуатуватися розглянутий проект. При цьому варто включити в аналіз усі організації (їх може бути декілька залежно від складності проекту), що беруть участь у проекті. Що стосується законів, політики, нормативних актів як об'єктів інституціонального аналізу, то розгляду підлягають лише найважливіші з них, здатні вплинути на проект;

• оцінка слабких і  сильних сторін організацій, що беруть участь у проекті, стосовно їх матеріальних та людських ресурсів, технічної кваліфікації, організаційної структури, управлінських і адміністративних можливостей, фінансового становища;

• оцінка можливого впливу законів, політики, інструкцій на здійснення й експлуатацію проектів, що мають  відношення до захисту навколишнього  середовища, заробітної плати, цін, субсидій, зовнішньої торгівлі, валютного курсу тощо;

• висування пропозицій з технічної допомоги, що може знадобитися  для здійснення рекомендованих організаційних змін і розробки графіка необхідних робіт.

Оцінка зовнішніх  факторів

Політико-правові фактори– це обмеження в процесі прийняття рішень, які є результатом правових та управлінських рамок, в яких фірма повинна або збирається здійснити проект. Ці рамки накладають на фірму обов'язки захисту споживачів і навколишнього середовища, виконання антимонопольного законодавства, сплати податків, установлення мінімального рівня заробітної плати і т. д. Державні нормативні акти, включаючи закони і під законні адміністративні акти, мають обмежувальний характер і відповідно істотно звужують рамки проекту. З іншого боку, нормативні акти можуть сприяти реалізації проектів у результаті пільг щодо оподаткування, державних субсидій, дотацій, пільгових кредитів. Знання правового середовища й уміння до нього пристосуватися дає змогу уникнути зайвих витрат. Правове середовище в Україні досить мінливе і потребує спеціального вивчення перед розробкою проекту.

Податкова політика, безумовно, являє собою один з  основних способів заохочення інвесторів для стимулювання розвитку окремих  регіонів і секторів економіки та промисловості. Досвід промислово розвинених країн свідчить, що останнім часом спостерігається значний тиск держави на користь децентралізації промисловості, прагнення знизити міру забруднення регіонів з високою концентрацією промислового виробництва. Через це знання аналітиком державної політики щодо місцерозташування проектів та їх цільового спрямування дозволяє врахувати різні пільги та стимули, різноманітні схеми фінансового стимулювання. Так, деякі країни, що розвиваються, надають прямі субсидії інвесторам окремих галузей промисловості, які розташовуються у певних регіонах. Отже, аналітику варто проаналізувати вплив цих стимулів на економічні показники проекту, який розглядається. Часто інвестиції в зони, що розвивають експортний потенціал, звільняються від сплати податків і можуть бути прибутковими завдяки окремим видам субсидій.

Крім фіскальної політики, яка значною мірою впливає на ефективність проекту та остаточне рішення при його відборі, на інвестиційний процес має активний вплив правове середовище, що визначає умови експортно-імпортних операцій зовнішньоторговельного режиму, валютного регулювання. Законодавча база, яка забезпечує захист інтересів і прав інвесторів, правове поле у сфері трудового права можуть зробити проект економічно збитковим.

Державне регулювання  інвестиційної діяльності передбачає:

наявність системи  оподаткування з диференціацією податкових ставок і пільг;

надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позичок на розвиток окремих територій, галузей, виробництв;

проведення активної фінансової та кредитної політики, амортизаційної політики та політики ціноутворення;

встановлення  правил користування землею та іншими природними ресурсами;

контроль за дотриманням державних норм і  стандартів;

визначення умов кредитування та інвестування, регулювання  ставки рефінансування;

наявність правового  регулювання взаємовідносин усіх учасників інвестиційної діяльності з метою забезпечення дотримання їх інтересів при реалізації проектів.

Економічні  фактори – економічне середовище проекту, яке характеризується структурою внутрішнього валового продукту, рівнем інфляції, бюджетним дефіцитом, вартістю кредитів тощо.

Ступінь впливу зовнішніх  факторів оцінюють на основі застосування евристичних підходів, заснованих на експертних оцінках. При цьому порівнюються окремі фактори за ступенем мінливості та складності.

Оцінка внутрішнього середовища проекту

Оцінка внутрішнього середовища проекту базується на принципах правильної організації, за допомогою яких можна зробити  висновок про здатність організації  реалізувати проект. У рамках виконання  проекту спільна робота окремих  співробітників, які усвідомлюють необхідність об'єднання зусиль, буде найбільш ефективною лише за чіткого розуміння кожним з них своєї ролі в колективних зусиллях. Створення й підтримання системи ролей є адміністративною функцією організаційної діяльності.

Організаційна діяльність – процес згрупування різних видів діяльності, необхідних для досягнення поставлених цілей, підпорядкування кожної групи керуючому (менеджеру), наділеному необхідними для керівництва групою повноваженнями, та забезпечення вертикальної і горизонтальної координації у структурі підприємства. Організаційна структура повинна забезпечити:

• розподіл обов'язків, щоб  кожен знав, хто чим займається і за одержання яких результатів  відповідає;

• усунення перешкод для  нормальної діяльності, які виникають через нечітке визначення кола обов'язків;

• створення комунікаційної мережі для забезпечення процесу  прийняття рішень, які відповідають цілям підприємства.

Слід особливо зазначити, що цілі проекту мають узгоджуватися  з цілями підприємства, які базуються на таких принципах:

• єдності цілей;

• ефективності;

• оцінки рівня управління;

• діапазону управління;

• структурного поділу організації: скалярний, делегування, абсолютної відповідальності, паритету повноважень і відповідальності, єдиноначальності, рівня повноважень, розподілу видів діяльності за підрозділами, розподілу праці, функціонального визначення та ін.;

• кадрової політики: мети добору кадрів, добору кадрів, визначення рамок роботи, оцінки менеджерів, відкритого змагання, навчання менеджерів тощо.

 

Таким чином, інституційний  аналіз є важливим розділом підготовки проекту і має на меті визначення впливу всього спектра зовнішніх  і внутрішніх факторів на успішність виконання проекту.