Етапи інноваційного процесу та інноваційної діяльності

1. Етапи інноваційного процесу та інноваційної діяльності.  
   Процес інновацій включає ряд послідовних етапів: систематизація вступників ідей нововведень, формування ідеї нового продукту, аналіз економічної ефективності нового продукту, створення нового продукту, тестування нового товару на ринку, прийняття рішення про впровадження нового продукту у виробництво.  
   Систематизація вступників ідей нововведень є початковим етапом інноваційного процесу. Накопичення ідей можливих новацій і їх систематизація проводяться постійно в процесі поточної маркетингової, науково-дослідної та іншої діяльності підприємства. Періодично ця робота приводить до формування ідей нововведень на підприємстві. При виникненні можливості або необхідності новації починається інноваційний цикл. Зміст робіт першого етапу цього циклу включає:  
   1) Збір інформації про технологічні зміни на ринку про нововведення, що надходять з підрозділів НДДКР і служб маркетингу виробничих відділень. Вивчення та аналіз побажань, вимог і рекламацій споживачів, що надходять від збутового апарату підприємства, торгових посередників і покупців. Накопичення інформації про потенційні можливості підприємства в області розробки і освоєння нової продукції.  
   2) Визначення видів ризику, ступеня їх впливу на очікувані результати створення і впровадження нововведень.  
   3) Збір і аналіз інформації про цільових ринках і довгострокові тенденції їх розвитку, що мають відношення до ідеї новації.  
   Формування ідеї нового продукту передбачає вибір ідеї його створення, яка може бути реалізована. На цьому етапі розглядаються всі виявлені ідеї і визначається та з них, що найбільшою мірою враховує ресурси і можливості, а також майбутню вигоду підприємства від її реалізації при створенні нового продукту. Етап містить наступні роботи:  
   1) Попередню оцінку можливостей комерційного використання ідей.  
   2) Оцінку практичної реалізованим ідей.  
   3) Визначення ступеня технологічної спільності нового продукту і традиційних виробів підприємства.  
   4) Оцінку відповідності нової продукції іміджу підприємства та стратегії його розвитку.  
   5) Визначення патентної чистоти ідеї нового продукту.  
   Аналіз економічної ефективності нового продукту включає оформлення ідеї у вигляді інвестиційного проекту створення нового продукту і його попередню оцінку. У рамках формулювання проекту забезпечується визначення техніко-економічних характеристик продукту (проекту), оцінка його якості і споживчих властивостей.

Створення нового продукту починається після прийняття відповідного рішення керівництвом підприємства. Рішення про створення нового продукту приймається на підставі програми маркетингу по продукту, що містить всі необхідні відомості по новому продукту, з урахуванням техніко-економічного обгрунтування його ефективності, аналізу інформації про ринок збуту і вплив впровадження цього продукту на загальні економічні результати виробничої діяльності підприємства.  
На цьому етапі виконуються всі роботи і з його освоєння у виробництві, в тому числі:  
1) Розробка програми (конкретного проекту) створення нового продукту.  
2) Реалізація програми (проекту).  
3) Створення дослідного (промислового) зразка та проведення його випробувань з метою перевірки технічних характеристик, технології виготовлення, перевірки безпеки, в тому числі екологічної і т.д.  
4) Визначення найменування, товарного знака, дизайну, упаковки, маркування і вирішення інших питань, пов'язаних з оформленням нового продукту як товару підприємства.  
Тестування нового товару на ринку проводиться за ціною та іншим комерційним умовам на обмеженому ринку протягом обмеженого терміну (але не менше 3-х місяців). З урахуванням результатів тестування визначаються:  
1) Канали реалізації, що дають найбільший економічний ефект підприємству.  
2) Засоби й методи реклами нового продукту.  
3) Організація технічного обслуговування продукту (гарантійного та післягарантійного) та інші питання реалізації продукту на цільовому ринку.  
Прийняття рішення про впровадження нового продукту у виробництво завершує інноваційний цикл створення нового продукту. Основою прийняття рішення про впровадження нового продукту у виробництво і про масштаб такого виробництва (обмежена партія, серійне чи масове виробництво) є маркетингова програма з виробництва (виробничому відділенню). Розробка та прийняття такої програми проводиться з урахуванням маркетингових програм по продуктах і результатів тестування нового продукту на ринку. Маркетингова програма з виробництва (виробничому відділенню) підприємства включає:  
1) Комерційне обгрунтування виробничої програми, її структуру, асортимент і кількісні показники продукції, що випускається.  
2) Обсяг продажів, рентабельність продукції і виробництва в цілому.  
3) Виробничі можливості підприємства: використання наявних виробничих потужностей, забезпеченість ресурсами та кваліфікованим персоналом.  
4) Канали і методи збуту, популярність та імідж підприємства на ринку.  
5) Фінансові можливості (у тому числі загальна сума інвестицій у розвиток виробництва і збуту) та джерела фінансування.  
6) Прогноз результатів (прибуток або збиток) на розрахунковий період і ін  
Специфіка інноваційного процесу з урахуванням життєвого циклу  
товару  
Життєвий цикл ринку збуту конкретного продукту (життєвий цикл товару) охоплює період виробництва і збуту цього продукту і включає: впровадження товару на ринок (створення ринку), зростання, зрілість, насичення і спад. При цьому інноваційний процес, пов'язаний з конкретним продуктом, включає проведення НДДКР не тільки в період його створення, але і в період його серійного виробництва. Спрямованість цих робіт і, відповідно, витрат у НДДКР залежить від змісту конкретних стратегій підприємства на ринку, що визначаються з урахуванням життєвого циклу ринку збуту продукту (життєвого циклу товару).  
На стадії зростання продажів (стадія життєвого циклу товару - зростання) підприємство веде розробку модифікацій продукту відповідно до диференціацією споживчого попиту, тобто підприємство прагне виділити сегменти ринку, в яких пропонований продукт з мінімальними змінами виступає в ролі спеціалізованого, що не має аналогів для задоволення специфічних потреб.  
На стадії зрілості підприємство прагне вести розробку оригінальних модифікацій продуктів, що відрізняються від продукції інших виробників. Однак розширення номенклатури при незмінній технологічній базі не може бути безмежним. У стадії зрілості ринку (товару) посилюється тенденція зниження норми прибутку до певної середньої величини. Можливості конкуренції за рахунок подальшої диференціації споживчого попиту вичерпуються. Стабілізуються номенклатурні ряди і стереотип продукції Ринок перетворюється на ринок стандартизованих виробів. Головним засобом підсилюється при цьому конкуренції стає цінова конкуренція.

На стадії насичення ринку (товару) успіхи в конкуренції пов'язані зі скороченням витрат виробництва, що і визначає спрямованість інноваційної політики (стратегії) підприємства.  
На стадії спаду (заключній стадії товару) перемогу приносить міжвидова конкуренція (конкуренція нових технологій), пов'язана з появою нових засобів (продуктів) задоволення потреб.

 

 

2. Сутність понять інноваційний процес та інноваційна діяльність.

Під інноваційною діяльністю розуміється діяльність колективу, спрямована на забезпечення доведення науково-технічних ідей, винаходів (новацій) до результату, придатного до практичного застосування та реалізації їх на ринку з метою задоволення потреб суспільства в конкурентоспроможних товарах і послугах. У статті 3 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інноваційна діяльність визначається як «одна з форм інвестиційної діяльності», що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу. Ця діяльність охоплює:

 

• випуск і поширення принципово нових видів техніки і технології;

 

• прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

 

« реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками

 

 

окупності витрат;

• фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

 

• розробку і впровадження нової ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального й екологічного становища.

 

Інноваційна діяльність пов'язана з трансформацією наукових досліджень і розробок, винаходів і відкриттів у новий продукт або новий технологічний процес, які впроваджуються у виробничий процес, або в новий підхід до соціальних послуг. Інноваційна діяльність передбачає створення цілого комплексу наукових, технологічних, організаційних, фінансових і комерційних заходів, які у своїй сукупності ведуть до створення інновації «під ключ», тобто повністю готової до реалізації на ринку.

 

В основі інноваційного процесу лежить створення, упровадження і поширення інновацій, необхідними властивостями яких є науково-технічна новизна, практичне їх застосування і комерційна реалізованість з метою задоволення нових суспільних потреб.

Інноваційний процес можна розглядати як комплекс послідовних дій, унаслідок яких новація розвивається від ідеї до конкретного продукту і поширюється під час практичного використання. Перебіг інноваційного процесу, як і будь-якого іншого, визначається складною взаємодією багатьох чинників. Успіх на цьому шляху залежить від управлінського механізму, який об'єднує в єдиний потік витоки наукової ідеї, її розроблення, упровадження результату у виробництво, реалізацію, поширення і споживання. На розвиток інноваційного процесу впливають:

 

· стан зовнішнього середовища, у якому він проходить (тип ринку, характер конкурентної боротьби, практика державного регулювання, рівень освіти, організаційні форми взаємодії науки і виробництва тощо);

 

· стан внутрішнього середовища окремих організаційних і господарських систем (фінансові та матеріально-технічні ресурси, застосування технологій, зв'язки з зовнішнім середовищем та ін.);

 

· специфіка самого інноваційного процесу як об'єкта управління.

 

Ефективність інноваційного процесу визначається лише після впровадження інновації, коли з'ясовується, у якій мірі вона задовольняє потреби ринку. Важливе значення при цьому має інструмент моделювання. Модель інноваційного процесу дає змогу виділити в інноваційній діяльності окремі складові, відкриваючи тим самим можливість наскрізного планування інновації за стадіями, з урахуванням кон'юнктурних змін.

 

 

3. Учасники інноваційної діяльності.

Інноваційні відносини складаються щодо певних благ. Ст. 4 Закону "Про інноваційну діяльність" визначає цінності, що можуть бути об'єктами інноваційної діяльності, а саме:

 

інноваційні програми і проекти;

 

(гоні  знання та інтелектуальні продукти;

 

виробниче обладнання та процеси;

 

інфраструктура виробництва і підприємництва;

 

організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;

 

сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

 

товарна продукція;

 

механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції. Учасниками інноваційних відносин є:

 

1) суб'єкти інноваційної діяльності;

 

2)органи (організації), наділені управлінсько-контрольними  повноваженнями у сфері такої  діяльності;

 

особи, що належать до інноваційної інфраструктури;

 

споживачі інноваційної продукції.

 

Суб'єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні та/або юридичні особи - як резиденти, так і нерезиденти, об'єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів (ст. 5 Закону України "Про інноваційну діяльність"). Серед суб'єктів такої діяльності виділяють інноваційні структури, що створюються з метою інтенсифікації розроблення, виробництва та впровадження наукоємкої конкурентоспроможної продукції із спрямуванням взаємоузгоджених дій наукових організацій, закладів освіти, промислових підприємств та інших суб'єктів на задоволення потреб внутрішнього ринку і нарощування експортного потенціалу країни.

 

Відповідно до Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів (затв. постановою KM України від 22.05.1996 р. № 549), інноваційною структурою є юридична особа будь-якої організаційно-правової форми, що створена відповідно до законодавства (вид Л), або група юридичних і фізичних осіб, яка діє на основі договору про спільну діяльність (вид Б), з визначеними галуззю діяльності та типом функціонування, орієнтованим на створення та впровадження наукоємкої конкурентоспроможної продукції.

 

Розрізняють інноваційні структури організаційного типу (вид А) та договірного типу (вид Б).

 

Інноваційні структури організаційного типу (вид А) створюються в порядку, встановленому законодавством для відповідних організаційних форм суб'єктів підприємництва (підприємства, господарські товариства, виробничі кооперативи, господарські об'єднання).

 

Інноваційні структури договірного типу (вид Б) створюються шляхом укладення учасниками інноваційної структури договору про спільну діяльність, в якому мають бути зазначені відомості: про склад учасників, напрями інноваційної діяльності, органи управління і порядок прийняття ними рішень, права та обов'язки учасників, порядок фінансування спільної діяльності та розподілу прибутку, прийняття нових учасників інноваційної структури, порядок ліквідації інноваційної структури (припинення дії договору) та розподілу майна між учасниками.

 

Учасниками інноваційної структури можуть бути будь-які підприємства, організації та установи незалежно від форм власності (з урахуванням обмежень, встановлених законодавчими актами), зокрема:

 

науково-дослідні та проектно-конструкторські організації, які працюють за профілем інноваційної структури;

 

навчальні заклади, які працюють за профілем інноваційної структури або спеціалізуються на підготовці та підвищенні кваліфікації фахівців з базових спеціальностей інноваційної структури;

 

виробничі підприємства, які впроваджують результати науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт і винаходів;

 

інноваційні фонди, комерційні банки, страхові фірми;

 

суб'єкти підприємницької діяльності, що надають юридичні послуги, послуги в галузі науково-технічної експертизи, менеджменту, маркетингу, транспорту, рекламної, видавничої та інформаційної діяльності.