Особливості моди 50-60 років ХХ ст

     1.1 Культурологічний аналіз  історії виникнення зачіски   

     Нові  технічні й технологічні можливості сприяли розвитку перукарського  мистецтва, допомагали рухатися вперед, знаходити нове і невипробуване. Так, на початку 50-х років ХХ ст. було зроблено спробу знову відродити жіночу стрижку в стилі «бубі копф» , але не надовго. Популярність набули зачіски, які виконували за допомогою гарячих щипців (рис.1).

     

     Рис.1 Зачіска за допомогою гарячих щипців

       При цьому укладку робили як  на короткому, так і на довгому  волоссі. А найбільш модними  кольорами волосся стали бронзові, платинові, кольори латуні, мідні. 

      Широко  застосовували скульптурні буклі, локони, хвилі, їхні комбінації. Використовували  також папільйотки, бігуді. Носили зачіски  з косами, укладеними у вигляді обідка або кошика. У цей час перукарі, створюючи нові зачіски, використовували прийом тупірування волосяних пасом, завдяки чому зачіска набувала висоти, більш стійкого, важкуватого силуету (рис.2).

     

      Рис.2 Висока зачіска 

     Популярними були зачіски в стилі кінозірки  Мерилін Монро з великими локонами на білявому волоссі (рис.3).

     

Рис.3 Зачіска Мерилін Монро

     У 50-х роках розширилися ділові зв’язки серед країн Східної Європи в найрізноманітніших формах: міжнародні виставки, виставки-ярмарки, що супроводжувалися демонстрацією моделей одягу і зачісок. Це сприяло обміну досвідом, підвищило рівень розвитку перукарського мистецтва, визначило основні напрями вітчизняної моди. В жіночій моді країн Східної Європи поширилися зачіски, які отримали назви завдяки своєму силуету - цукрова голова, вулик .

      У1960 р. з’явилися  металеві бігуді для  плоскої горизонтальної накрутки з діаметром до п’яти сантиметрів. Бігуді, що використовувалися раніше, були тонкі й створювали на волоссі дрібні завитки, легку хвилястість.

      Жіночі  зачіски 60-х років характеризуються досить великими об’ємами, використанням  начосу, знебарвленням волосся. Зачіски  незалежно від довжини волосся  мали подовжену форму на маківці, популярними стали прямі чілки. У Парижі Жак Дессанж ввів у моду начоси з волосся, які потребували ретельного догляду та регулярного відвідування перукарень. Жінки носили зачіски з довгого волосся: «бабетта», «тюльпан» (рис.4).

     

   Рис.4 Бабетта

     Одна  з таких зачісок – «бабетта» – була особливо популярною. Цю назву пов’язують з іменем героїні французького фільму «Бабетта йде на війну». Молоді жінки і дівчата у 50-60-х роках ХХ ст. досить часто наслідували модні зачіски кіноактрис – Бріджит Бардо,Одрі Хепберн, Елізабет Тейлор та інших, які стали символами краси того періоду(рис.5).

     

      Рис.5 Бріджит Бардо

       На тривалий час увійшло в  моду довге біляве волосся,  що вільно спадало на спину  і плечі. 

     Об’ємна  маківка підкреслюв алася стрічками, легкими шарфами, косинками, бантами (рис.6).

                                

     Рис.6 Об’ємна маківка підкреслюв алася стрічками

     Цей популярний стильовий напрям має  свої відмінності у країнах Європи. Так, відомі варіанти російської стрижки, австрійської (комбінація короткого  волосся на потилиці знизу і каре подібної форми зверху), французької (коротка стрижка, виконана бритвою) а також стрижки гаврош (комбінація російської стрижки на потилиці й французької зверху). Усі ці стрижки мають об’єм на маківці.

     Для створення хвиль і локонів, які  б нагадували природні кучері, швейцарський перукар – модельєр Крамер використовував спеціальні бігуді для вертикального накручування. Особливість його винаходу полягала в тому, що волосся, накручене на бігуді, у процесі сушіння зберігало округлість і рівномірний натяг усього пасма. Це забезпечувалося завдяки круглій формі бігуді й спеціальному затискачу. Метод вертикального накручування волосся активізував появу нових інструментів і пристосувань.

      У загальний період вершини творчості  досяг перукар Гійом. Він упровадив  новації в техніку стрижки, пропагуючи метод «double coupe», що запобігав градуюванню волосся. Його зачіски були популярними в усьому світі. Цей метод знайшов певне своє продовження у творчості інших перукарів. У 50-х  роках розпочав діяльність англійський перукар Відал Сессун. Наприкінці 50-хроків він мав у центрі Парижа власний салон, де почав  проводити технологічні експерименти з удосконалення стрижки. В моду увійшла стрижка, з’явилися зачіски типу «гаврош» складалася з коротких пасом по всій голові й довгих, що спускалися на шию та плечі.

      У Західній Європі 60-ті роки ХХ ст. були десятиріччям революційних перетворень у суспільстві. Одні вважають його золотим десятиріччям нових свобод, які завоювала молодь, інші-роками, що принесли з собою загибель моралі, авторитетів, дисципліни. Ультрасучасні стиляги із зачісками в формі гриба (у стилі Бітлз), які дотримувалися в моді певних, хоча й нових, законів, досить швидко перетворилися на хіпі.

Згадана стрижка, стала модною завдяки королеві міні-спідниць Мері Квент і викликала на початку 60-х років потужну хвилю наслідування. Узявши за зразок грибоподібну зачіску Бітлз, Відал Сессун надав їй асиметричності й модної гостроти: починаючи від середини голови, волосся вузько, загострено спускалося до п’яти точок. Завдяки цьому воно ідеально облягало голову, ніби футуристичний шолом. З такою зачіскою, що підкреслювала круглу, об’ємну форму голови (або штучно створювала враження такої форми), шия і тіло здавалися ніжнішими, крихтами, тендітними.

      На  початку 60-х  років ХХ ст. В. Сессун створив нову революційну технологію стрижки. Він запропонував геометричні моделі стрижок, які були стильними у будь-якій ситуації й за будь-якої погоди: зручні і для танців, і для спорту. Для догляду за такими зачісками потрібно було лише один раз на місяць відвідувати перукарню та регулярно мити волосся. В.Сессун випустив спеціальний шампунь для волосся, який мав назву Мий та йди – більше не потрібні були бігуді й лаки. Авторитет В. Сессуна в перукарському мистецтві неухильно зростав. Створена ним коротка стрижка дістала назву сессун. Геометричність градуйованих стрижок В. Сессуна скорила зручністю і можливістю варіювання. Стрижки, що використовувалися за методом Сессуна, оформляли за допомогою моделювання brushing – сушити повітрям.

      Поява сучасної формуючої стрижки з використанням методу Відала Сессуна дала новий напрям у перукарському мистецтві. У зачісках з’явилися суворість і простота. Головною вимогою до зачіски стали природність, відсутність декоративних завитків, локонів. Пошуки нового привели до створення зачіски гарсон. Як і в зачісці паж, волосся стригли, підкручували всередину кінцями. Смуга градуйованого волосся то розширювалася, то звужувалася. Волосся могло бути різної довжини. Ідеальною зачіскою цього типу вважалася зачіска популярної французької співачки Мірей Матьє, але така зачіска вимагала гарного густого волосся й підходила не до кожного обличчя. Тому з’явилися варіанти з проділами або з короткою підстриженою потилицею.

      Волосся почали стригти нерівномірно: на потилиці коротше, значно розширилася смуга градуювання, за силуетом зачіска стала нагадувати зачіску минулих років фокстрот. З’явилися варіанти з нерівномірно пофарбованим волоссям: із висвітленими кінцями, різноманітної довжини пір’ячком. Треба відзначити, що геометричні зачіски ефектніше виглядають на брюнетках і шатенках, підкреслюючи чіткість ліній.

      Наприкінці 60-х років відродилася мода на перуки, накладки, валики, шиньйони та складні елементи. Особливою рисою моди 60-х років ХХ ст. був своєрідний макіяж. Круглі стрижки, плаття геометричної форми, ясні, чіткі узори, світлі кольори – все це створювало образ, який дихав молодістю та чистотою. Його краще за всіх відображала відома англійська манекенниця Твіггі, яка й запровадила в моду довгі вії, підмальовуючи нижні олівцем по шкірі. Після виходу фільму Клеопатра з Е.Тейлор у головній ролі в моду увійшли чорні стрілки на верхніх повіках, що заходили за зовнішній кут ока. Світлий тон помади надавав жінкам ніжності. Очі, збільшували за допомогою усіх можливих прийомів макіяжу, підсилювали враження дитячості. Ідеальна жінка десятиліття не мала виражених ознак жіночності. Товстий шар макіяжу поступився місцем новій природності.

     Таким чином аналізуючи випускну зачіску  ми робимо висновок що данна зачіска належить до історичної епохи 50-60 років ХХ ст. 
 
 
 

     1.2  Характеристика сучасного стильового  напрямку 

     При виконанні сучасної зачіски яка відноситься до романтичного  стилю. Нами характеризується обраний стиль.

     Стиль це конкурентна, стійка, складна мода епохи, в якій мода виражає економічний  стан політичні погляди, розвиток культури, ставлення до зовнішнього світу. На формування індивідуального стилю людини можуть впливати літературні образи, твори живопису, образи кіногероїв, поняття зі світу музики, особливо танцювальної, що в наш час часто породжують цілі стильові напрямки. Характерні особливості цих напрямів виявляються в індивідуальних стилях різних людей. У своїй роботі майстер це враховує при чому в більшості випадків при індивідуальному моделюванні бере ці стилі за основу.

     Романтичний стиль – цьому стилю притаманні легкість, свобода, поривність і пристрасність. У романтичному стилі, завжди є щось чисте, не підкупні й з елементами театральності. Жінки які обрали цей стиль, схильні до сильних  переживань, бурхливих почуттів, сентиментальності.

     Головною  ознакою цього стилю є гаптування (кружева), вишивки, вуалі, хустинки, рюші та оборки,банти, прикраси, кучері, водоспади хвиль що природно спадають на плечі.

     Данна зачіска призначена для святкових урочистостей. В нашому випадку ця зачіска належить для випускного балу.

     Святкові  зачіски відрізняються ошатністю, вони прикрашають людину підкреслюють її неповторність, мають ознаки піднесення, урочистості, святковості. Призначення  святкових зачісок: для домашнього свята, театрів, концертів, весілля, ювілеїв, випускного. Характеристика цього стилю  це нейтральні форми не вимушені, компактні, локанічні, стримані за стильовим рішенням, які відображають класичне трактування можливостей сучасних технологій та вимог моди. Активні форми – складні декоративні, динамічні й рухомі в яких застосовуються високохудожні багатоелементні фантазійні рішення. Створюючи зачіску, ми враховуємо стиль поведінки та індивідуальні риси моделі її зовнішність, художнє рішення святкового костюма. 

        

     Зачіски на випускний уособлюють собою символ юності, краси і буйного темпераменту.Дівчата прагнуть перевершити один одну в оригінальності і сміливих ідеях. Хоча багатьом цілком до душі класичний образ ніжної краси.

     Імідж дівчини на випускному вечорі повинен бути продуманий до дрібниць.Тут і плаття, і макіяж, і, звичайно ж, зачіска. Будучи основним елементом образу, вона повинна вміло підкреслювати характер, а так сама поєднуватися з іншими елементами зовнішнього вигляду.

     Звичайно ж, можна спорудити на голові щось грандіозне із застосуванням літра лаку і тисячі шпильок, дряпаючих шкіру. Не сумніваємося, що в такому вигляді ви будете виглядати ефектно і не ординарно. Але чи варте воно того? Зараз актуальні ніжніші кокетливі зачіски, які виглядають приголомшливо, і будуть триматися набагато довше і вільніше.

       До сукні з відкритим декольте підійдуть багато зачісок. Тут можна зробити високу зачіску, поекспериментувати з ретро-стилем або оформити локони за формою обличчя.

     Випускна зачіска у стилі "ретро" – ця зачіска 60-х.років. Данний різновид зачіски пропонується тим,  у кого довольно обємні волосся. Вам просто потрібно підійнять волосся на затилку й на чілки –і ось ваша зачіска  готова! (рис.1)

   Рис.1 Випускна зачіска у стилі "ретро"

     Данна зачіска має цілий ряд принад. Потрібно зауважити, що у 60-х роках технологія виконання випускних зачісок взагалі базувалась саме на таких зачісках.

     Якщо у вас довольно коротке волосся, то ми пропонували б вам зробити небагато начісу сзаду за допомогою пінки чи мусу, а також виділити чілку за допомогою гелю з блискавками, або будь-якого іншого косметичного засоба для волосся.Якщо ж у вас навпаки довгі волосся, то ми пропонували б вам поглянути на технологію виготовлення зачіски «ракушку». Чілку також закріплюємо мусом, гелем чи лаком. Кінці у ракушке ми закріплюємо шпильками.