Творчість художників Киріака Костянтиновича Костанді та Сергія Івановича Світославського

   ВСТУП

 

Почесне місце в українській творчості  кінця 19 – початку 20-го століття посідає  творчість художників Киріака Костянтиновича Костанді та Сергія Івановича Світославського. В цей час Україна та її культура переживали не найкращі часи, їй були необхідні  справжні митці: сміливі, талановиті, безкомпромісні. Сами такими діячами культури, без сумніву, були Костанді та Світославський. У своїх картинах вони вміло могли показати незвичайний погляд на буденні ситуаціі та процеси. Метою їхньої творчості, зокрема, було спонукання бачити щось велике та грандіозне в простих явищах: чи то бурливі хвилі Дніпра в спекотний літній день, чи то  світанок побіля Чорного моря, чи то звичайне селянське весняне подвір’я, що прокидається після довгої зими. На відміну від багатьох культурних діячів тієї доби, Костанді та Світославський писали у більшій мірі для “простого” українця, а не тільки для вищого товариства, і цей факт не може не викликати поваги.

Творчість К. К. Костанді та С. І. Світославського  вже аналізували численну кількість  раз культурні діячі та критики  різних країн та народів, але живопис  є прекрасним хоча б тому, що розглядаючи  кожен новий раз картини можна  побачити щось нове. Суб’єктивність живопису робить його вплив нескінченним і дозволяє різним людям бачити щось своє, неповторне, у одній і тій же картині. Тому я вважаю за потрібне звернутися до творчості цих славетних українських письменників і визначити їхню роль в українській культурі.

Отже, у  своїй домашній контрольній роботі я звернуся до творчості Киріака  Костянтиновича Костанді та Сергія Івановича  Світославського, спробую проаналізувати її та визначити вплив на становлення  українського та світового живопису.

 

 

РОЗДІЛ 1. Біографії художників

 

1. Біографія К. К. Костанді

 

Костанді  Киріак Костянтинович народився 15 жовтня 1852 року у невеликому риболовному містечку Дофінівка під Одесою. Його батько був грецьким емігратном, що помер, ледве сину виповнилося дев’ять років. Щоб заробити на життя, хлопчику прийшлося піти працювати в бакалейну лавку та винний погріб в Одесі. В 16 років Киріак змінює роботу і влаштовується у фотомайстерню ретушером. В 1870 році перед ще зовсім молодим Костанді відкривається можливість безкоштовно навчатися художній майстерності в школі малювання Одеського товариства витончених мистецтв, яку заснував Григорій Горигорович Маразлі. У 1874 році молодий художник вступає до Імператорської Академії мистецтв, де навчається протягом чотирьох років у Павла Петровича Чистякова. Свої поради йому давали Іван Миколайович Крамський та Архип Іванович Куінджи.

У віці 33 років Киріак Костанді повертається до рідної Одеси. Його запрошують до школи, де він колись навчався – Одеську  малювальну школу, на посаду викладача. На цій посади Киріак Костанді залишається  працювати до самої смерті. Він  був видатним педагогом і їм було підготовлено багато художників, серед яких були і дуже відомі особистості. В 1887 році йому випадає можливість завітати до ряду країн Західной Європи і навчатися у місцевих художників. Так, на його творчість значний вплив мали французькі імпресіоністи. Під час цієї подорожі він завітав до Німеччини, Франції, Австрії, Італії. У 1897 році приєднується до “Товариства пересувників”. Будучи активним членом цтого суспільства, він виступає одним із засновників “Товариства південноруських художників”, яке було засновано в 1890 році і вельми тісно співпрацювало с пересувниками. З 1892 по 1919 роки він був головою цієї спільноти. З 1897 року він стає членом ще однієї спільтоти художників – “Спільнота південноруських художніх виставок”. У 1907 році Костанді отримує звання академіка живопису. Його нагороджують орденом Святої Ганни другого степеню та медаллю академії мистецтв. В післяреволюційний період Костанді призначають на посаду експерта місцевої комісії, яка займалась охороною пам’яток старовини. Він приймає активну участь в процесі реогранізації училища та музею витончених  мистецтв. В 1910 році в Одесі було організовано грандіозне святкування на честь 25-річчя художньої діяльності Киріака Костанді. А в 1916 році його призначають на посаду директора Міського музею витончених мистецтв.

Помер Киріак Костанді 31 жовтня 1921 року, будучи вже  знаним хужожников. Останні роки життя  художника були даже складними. Він  переживав не тільки матеріальну  скруту, але й страшні душевні  страждання. На фронті від тифу помер  його син, який буд дуже дорогим для  художника. До цього приєднались  переживання за долю його малювальної  школи, яка в ці роки проходила  складний процес перетворень. Задля  вшанування честі, його колишні учні та друзі, серед яких були Ісаак Ізраєлевич Бродський, Павло Гаврилович Волокидін, Олексій Олексійович Шовкуненко та інші, в 1922 році засновують Спільноту імені К. К. Костанді, яка проіснувала до 1930 року. Ця спільноста тримала за мету поєднати художників транснаціоналістської та помірно-модернистської оріентації. Після смерті художника неодноразово проходили виставки його робіт: 1924, 1941, 1952 роки в Одесі та в 1941, 1977 роках в Києві.

В 2010 році в Одесі був відкритий пам’ятник Киріаку Костанді, який являє собою бюст знаменитого художника. Його виготовили скульптори Зоя Ломикіна та архітектор Володимир Бреславцев. В цьюму ж році була встановлена меморіальна дошка на честь художника. Вони встановлені на подвір’ї дому, де раніше мешкав Костанді. Цю квартиру колись подарував, тоді вже відомому художнику, купець Петракокін, який був художником-аматором та великим прихильником творчості Киріака Костанді. В Одесі на честь знаменитого мешканця названа вулиця та дитяча школа мистецтв.

 

 

 

 

 

1.2 Біографія  С. І. Світославського

 

Народився Сергій Іванович Світославський 6 жовтня 1857 року в Києві в родині дрібного чиновника. Дитинство та юність Світославського були пов’язані з Москвою. Бажання обрати професію художника з’явилося, коли хлопцеві йшов вісімнадцятий рік, і це вирішило справу – 30 серпня 1875 року  було подано заяву до Московського училища живопису, скульптури та архітектури.

Учнівських  творів Світославського, нажаль, майже не збереглося. Проте можна з упевненістю стверджувати, що навчався він успішно і швидко оволодівав багато писав з натури, пристрасно любив природу і вмів знайти в будь-якому її мотиві неповторну, хвилюючу красу. Працював під керівництвом Олексія Кіндратовичк Саврасова в майстерні пейзажу, де його співучнями були Ісаак Левітан, брати Сергій та Костянтин Коровіни. Світославський вважався  одним з найздібніших вихованців училища.

У Москві до Світославського прийшло перше визнання. Про його картину «Мілина на Дніпрі» (1878р.) рада викладачів зазначила, що її написано з надзвичайним талантом і вмінням. Талант молодого художника помітив і виокремив серед інших Павло Михайлович Третьяков. У 1880 році в одному з листів до  Івана Крамського він писав: «Тепер у Московському училищі є кілька талановитих учнів з пейзажу: Світославський, Еллерт, Левітан».

Самостійний творчий шлях мистця розпочинається 1884 року, причому одразу вдало. Його роботи «На березі», «Дворик», «Осінь», «Річка» було прийнято на дванадцяту виставку передвижників, а в  пресі  названо одними з кращих представлених на виставці пейзажних творів.

Темами учнівських робіт Світославського стають пейзажі  України, куди кожного літа приїздить  молодий художник. Саме тут він  створює найкращі твори, які визначили  самобутність його мистецтва. До кінця 80-х років остаточно формується творче обличчя Світославського.

На початку 90-х досягнення художника-пейзажиста вже настільки значні, що його обирають членом Товариства художників-передвижників (одночасно з ним до товариства вступили Ісаак Левітан, Абрам Архипов, Микола Касаткін, Ілля Остроухов та ін.). З цього часу починається період розквіту творчості митця, який охоплює 1890 –  початок   1900-х років і пов'язаний з Києвом, за винятком 4-х років, які художник провів у Москві та в подорожах Кавказом і Середньою Азією, створивши  при цьому цикл полотен з життя таджиків та узбеків.

Пейзажі Середньї Азії були останніми роботами, які, втрачаючи зір, бачив майстер. Вони, нажаль, так і залишилися висіти незавершеними в його маленькій майстерні на околиці міста. Тим не менш, для Сергій Світославського вони були нескінченно дорогими, бо у них жили його спогади про минуле. У останні роки життя до Світославського часто навідувалися грабіжники, але, розуміючи, що у старої немічної людини з майна були тільки картини та прилади для малювання, злодії уходили ні з чим.

В роки бурхливих  революційних подій та радянської дійсності  про Світославського забули. Нова влада створювала нове мистецтво і ій не потрібні були старі, та ще й сліпі майстри. Красномовними є рядки з листа, написаного художником у газету «Правда» (Світославський намагався знайти у ній захист і допомогу, але марно): «Тут мене не шанують, навіть права голосу позбавили, не знаю сам за що, а те, що зробив для міста, для засланих політичних, то все це забуто».

Останні дні  життя Сергій Іванович Світославський дожив у злиднях і помер 19 вересня 1931 року. Похований у Києві, на Лук’янівському кладовищі. Перед могилою встановлена зображуюча художника скульптура, зроблена архітектором Костянтином Скритуцьким.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Творчість художників

 

2.1 Творчість  К. К. Костанді

 

 Найпопулярніші твори цього видатного художника виконані в стилі камерного живопису. У своїх картинах він оспівує неповторну красу півдня. Його роботи завжди виділяло відчуття особливого зв'язку людини з природою. Найбільше Костанді любив писати вечір і захід сонця. Як живописець, Костанді, крім природи, так само пише жанрові сцени, портрети.

Найвідоміші картини Костанді Киріака Костянтиновича: «У хворого товариша» (1884), «Пізні сутінки» («Баба з коровою») (1893), «В люди» (1885), «Пастушок» (1918), «Хлопчик з гусьми» (1918), «Вечір» (1919), «Скрипаль» (1919), «Рання весна» (1915), «Квітучий бузок» (1902), «Гуси», «Самотній» та інші.

"Киріак  Костанді - наша художня совість", - писав в 1910 році художник Петро Нілус. Минуло майже сто років, але це відчуття не змінилося.

Світ  живопису Костанді невеликий: південна прибережна дача , тихі рожево-жовті заходи сонця, щедро розквітлі бузки та акації, заснулі в садах церковки , фігури сумуючих ченців і старих, і родина з усім її побутом - от і все. Але якою величезною значимістю наділений цей невеликий світ! Все набуває в мистецтві Костанді якийсь тільки йому властивий, хвилюючий поетичний сенс.

Мимоволі  згадується фразу Паскаля : "Чим розумніше людина , тим більше знаходить він навколо себе цікавих людей. Люди обмежені не помічають різниці між людьми". Це , безсумнівно , властивість всіх великих майстрів.

Костанді  перший відкрив тонку й гарячу красу одеського пейзажу. І тепер  вся одеська природа ніби носить на собі легку печатку його дивовижного ока, схвильованого серця. Якщо Левітан відкрив поезію північної природи, то Костанді - південної.

Про палітру  Костанді можна писати цілі трактати. Його фарби чисті, яскраві, звучні, як фарби уральських самоцвітових каменів. Він добре знав закони контрастів кольору і широко користувався ними. Чіткий, упевнений малюнок, делікатний, і разом з тим живий, мазок і завжди тонко оброблена поверхня. І правий був Рєпін, коли, захоплюючись невеликими полотнами Костанді, називав їх "діамантами", адже ці роботи дійсно заслуговують таких слів.

Звернемося  детальніше до відомої картини Киріака Костанді “Квітучий бузок” (1902). Вже сама назва картини говорить глядачу про те, що треба передусім звернути увагу на неймовірну красу природи, зображену на полотні. Але на цьому не завершується експозиція, адже в центральній частині можна бачити сумного молодого ченця, що сидить побіля кущів бузка. Питання про те, чому він сумує, є головним питанням до змісту картини. Деякі літературні критики висловулюють дуже цікаву думку. Цей молодик розуміє нездатніть маленької людини боротися с величною квітучою, хмільною природою. Тут яскраво виражена костандіевская концепція: пейзаж не є пасивним учасником картини.

Чи можна  віднести Костанді до імпресіоністів? Безсумнівно. Але костандіевскій імпресіонізм - особливий. Майстер не жертвував заради мальовничості душею і серцем. Тому Костанді не можна цілком віднести до послідовників Клода Моне (зачинателя імпресіонізму). Людяність і гуманізм були його ідеалами. Ось у чому секрет нев'янучого чарівності робіт Костанді.

Костанді  багато зробив для розвитку естетичних смаків молодого покоління, був чуйною і доброю людиною, вдумливим педагогом і вихователем. Його учнями були Ісаак Ізраїлевич Бродський, Митрофан Борисович Греков, Олексій Олексійович Шовкуненко та інші відомі радянські художники. Бродський згадував, як він діяв за порадою вчителя "малювати очима", "все дивитися і запам'ятовувати". Де б він не був, він завжди подумки відтворював бачене, запам'ятовував форми, кольорові гами, збагачуючи свою пам'ять тривалими спостереженнями.

 

 

 

 

 

2.2 Творчість  С. І. Світославського

 

Творчість Сергія Івановича Світославського  посідає одне з  чільних місць  в образотворчому мистецтві України  кінця ХІХ –  початку ХХ ст. Він належить до тих митців, твори  яких  позначили найвищі здобутки українського пейзажного  живопису. Здається, в самому прізвищі художника  закодована його доля. Він був людиною, що славила світ,  відтворюючи його на полотнах  в образах природи України,  Росії, Середньої Азії, Кавказу, наповнюючи їх теплом своєї  душі.

Головні твори Сергія Івановича Світославського: «Дніпровські пороги» (1887); «Вулиця повітового міста» (1895); «Миргород» (1902); «Весна на хуторі», «Воли на ниві» (1891); «Вечір у степу», «Зима» (1905); «На річці» (1909).

Сила  мистецтва Світославського в  його правді. Його пейзажі –  то частка справжнього й достеменного життя. Секрет мистецтва Світославського – в його уявній простоті,  краса і духовність – у ліричному сприйнятті буденного і  прозаїчного. Художник представляє природу як світле поетичне начало в житті людини, що приносить їй відчуття спокою і гармонії.