Цінне видання у фондах Шевченківського національного заповідника

У фондах Шевченківського Національного заповідника провідне місце займають рідкісні видання творів Тараса Шевченка,починаючи з перших посмертних видань  і закінчуючи виданнями останніх років,а також твори інших відомих авторів. Взагалі музейна фондова збірка книг налічує близько 8500 одиниць збереження.

Григорій Федорович Квітка увійшов в історію української літератури як зачинатель і перший класик художньої прози. Був представником дворянського роду козачого старшинського походження. Герб Квітки з'являється в XVII столітті спершу на Полтавщині, де один із Квіток був Гадяцьким полковником, а потім переселяються в Слобідську Україну, де Квітки обіймали посади полковників різних слобідських полків і  були пов’язані із заснуванням міста Харкова. Поряд із Донцями-Захаржевськими, Куликовськими, Шидловськими Квітки увійшли у дворянську еліту місцевого значення.

У 1833 році в Харкові завдяки Григорію Квітці відкрито губернську бібліотеку. Проте його суспільна діяльність не обмежується тільки рідним містом: Григорій Федорович засновує кадетський корпус у Полтаві.

У Харкові Квітка стає одним із найвпливовіших людей. Він багато зробив для розвитку міста як культурного центру. Окрім благодійницької та просвітницької діяльності Григорій Федорович займається ще громадською та державною: обіймає посади судді, повітового предводителя дворянства, головує палатою карного суду.  

 Квітка був прихильником ідеї вдосконалення суспільства шляхом реформ та впливу на нього засобами літературного і театрального мистецтва. Виступав з пропагандою народної теми в літературі, був переконаний у позастановій цінності особистості. Свої перші твори друкував у журналі «Украинский Вестник».

На  Україні Григорій Квітка більш відомий як письменник.    

 На початку 30-х років, коли він почав писати українською мовою. Починаючи з 1816 року, Григорій Федорович бере участь у заснуванні перших українських громадсько-літературних журналів «Харьковский Демокрит» і«Украинский вестник», у яких починає друкувати свої перші літературні спроби - гумористично-сатиристичнілисти поміщика Фалелея Повинухіна. 

Григорій Федорович був любителем музики, добре грав на багатьох музичних інструментах, віддаючи перевагу флейті. Квітка мав також неабиякі акторські здібності, брав участь у аматорських спектаклях театру на Основі, (у старовинному маєтку, де мешкала родина), і ролі вибирав собі завжди веселі і комічні. У 1816 р. він вперше надрукував свої вірші та оповідання російською мовою в „Украинском вестнике”, співредактором якого був, та „Вестнике Европы”. За його сприяння було організовано альманахи „Українська зірка” та „Молодик”, які виходили друком у Харкові. Перші спроби пера Григорія Федоровича були, на думку критиків, не дуже досконалими. Справжній талант письменника виявився на початку 30-х років, коли він почав писати українською мовою. Свої перші твори друкував у журналі «Украинский Вестник».

Шевченко не був особисто знайомий з Г.Квіткою – Основ’яненком , але високо цінував його твори. Тарас Шевченко та Григорій Федорович мали листування,до нашого часу збереглося 3 листа Т.Шевченка до Григорія Федоровича, і 4 листи Квітки – Основяненка до Т.Шевченка.

Лист Тараса Шевченка до Г.Квітки – Основяненка,написаний 19 лютого 1841 р. у Санкт- Петербурзі :«…Тільки й рідні ,що ви дні…Не цурайтеся ж ,любіть мене так,як я вас люблю,не убачивши вас зроду…»

Шевченко написав поезію «До Основяненка» у 1839 році після визволення з кріпацтва в Санкт – Петербурзі.

 

Смійся, лютий враже!

Та не дуже, бо все гине —

Слава не поляже;

Не поляже, а розкаже,

Що діялось в світі,

Чия правда, чия кривда

І чиї ми діти.

Ці слова є актуальні і сьогодні. А також виконав ілюстрацію до поезії.

 

Знайомство між Шевченком та Григорієм Федоровичем відбулося завдяки Євгену Гребінці. Земляк Тараса Шевченка, Є.Гребінка,коли навчався в Санкт – Петербурзі відвідував літературний салон,в який входили прогресивні діячі того часу,і створили на основі літературного салону зібрання »Земляцтво» Шевченко саме там,вперше побачив твори Квітки – Основяненка . В свою чергу Квітка – Основяненко був знайомий з творчістю Тараса Шевченка,після виходу в світ його «Кобзаря» 1840р. І Євген Гребінка подарував виданий у 1840 році «Кобзар» Григорію Федоровичу. Для нього це було надзвичайною подією.

У 1834 і 1837 рр. вийшли дві книги „Малороссийских повестей, рассказанных Грыцьком Основьяненком”. 

Вони були надруковані  українською мовою та підписані одним із багатьох псевдонімів- Грицько Основ’яненко. Крім цього він підписувався як Земляк, Аверьян Любопытный, Фаладей Повинухин, ваш Основ’яненко  .

Саме ця книга привертає велике значення у фондах бібліотеки Шевченківського Національного Заповідника.

Цінність книзі надає і той факт,що на титулі розташований автограф Саркізова – Саразіні. На титулі напис :» Музею им. Тараса Шевченка от професора И.М. Саркизова – Саразини, Москва»

Видання є цінним для літературознавців та всім,хто цікавиться творчістю Квітки – Основяненка та Тараса Шевченка.

І.М. Саркізов –Саразіні – науковець,великий книголюб та шанувальник творчості Тараса Шевченка, професор медицини,колекціонер.

2012 року  виповнилось 125 років від дня народження  І.М.Саркізова – Саразіні, а 2014 року  - 50 років від дня смерті. Дякуючи колекції,яку зібрав великий книголюб та передав музею Тараса Шевченка,ми маємо рідкісні видання XIX століття. На це спонукала вченого саме любов до творчості Тараса Шевченка ,до України.

Раритетне видання зберігається окремо від книжкового фонду ,на спеціально створених полицях.

Захист, забезпечення збереження документів фонду рідкісних видань і рукописів передбачають комплекси заходів, які "супроводжують" кожний документ у процесах його надходження, обробки, зберігання та використання читачами і працівниками бібліотеки.

Цю роботу організовано відповідно до Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" (1995 р.), Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" (2000 р.), Національної програми збереження бібліотечних і архівних фондів на 2000-2005 рр. (затверджена постановою КМ України № 1716 від 15.09.1999 р.), держстандартів: ГОСТ 7.50-90 "Консервация документов. Общие требования"; ГСТУ 55.001-98 "Документи з паперовими носіями. Правила зберігання Національного архівного фонду" та ін.; документів Міністерства культури і мистецтв України. Приймаються до уваги й "Основні правила зберігання та використання бібліотечних фондів", розроблені IFLA.

До   захисних   режимів  та   систем ,   які забезпечують збереження пам’ятки, належать:

- загальна система охорони  фондів від несанкціонованого винесення, викрадання та навмисного пошкодження;

- режими зберігання документів  у процесах їх обробки, пошуку, розшуку у фондосховищі, використання: світловий, термогігрометричний, санітарно-гігієнічний; системи конди-ціонування, вентиляції, опалювання, система протипожежної безпеки, система контролю за станом приміщень і своєчасного вживання ремонтних заходів та ін.

До комплексів захисних дій, спрямованих на збереження оригіналу документа, даних про нього, інформації, яку він містить, належать також системи реставрації та консервації фондів.

З цим матеріалом можливо працювати тільки в читальному залі, на руки користувачам вона не видається,так як і інші рідкісні видання,що мають культурну цінність.

Термогігрометричний режим. Контроль здійснюється за допомогою термометрів різного типу. За світовими стандартами межі зони безпеки становлять: відносна вологість 45-65% (оптимально – 55%) у фондосховищах, 55 ± 5% – у читально-експозиційних залах, підсобних фондах; t = 18 ± 1°С.

Санітарно-гігієнічний режим підтримується систематичним знепилюванням фондів, іншими регулярними заходами.

Книга на вигляд як футляр і до цього часу збереглась позолота.