Іван Мазепа: національний герой чи зрадник

Іван Мазепа: національний герой чи зрадник?

Іван Мазепа: національний герой  чи зрадник?

В останні роки це питання постає дуже гостро. Більша кількість українців  вважає Івана Мазепу героєм України, а хтось і досі вважає його підлим зрадником. Тож я хочу розібратись  хто був Мазепа на справді?

Короткий історичний опис подій.

Народився Мазепа 1639 р. у знатній  українській родині, що користувалася  великою повагою у Війську  Запорозькому. Він дістав досить високу освіту. Провчившись у Київській  колегії, Мазепа перейшов до колегії  єзуїтів у Варшаві й згодом вступив на службу до польського короля. Це надавало йому можливість багато подорожувати країнами Західної Європи, а також  виконувати обов'язки королівського  посланця в Козацькій Україні. У 1669 р., повернувшись на Правобережжя, Мазепа вступає на службу до гетьмана Правобережної  України Петра Дорошенка. Виконуючи  свою першу дипломатичну місію, він  потрапляє в полон до запорожців, які видають його гетьманові Лівобережної України Іванові Самойловичу. Тонкий політик, Мазепа намагається перетворити  потенційно катастрофічну для себе ситуацію на особистий тріумф. Своєю  досвідченістю в міжнародних  справах і бездоганними манерами він переконує Самойловича зробити  його довіреною особою. Ці ж риси допомагають Мазепі встановити контакти з високопоставленими царськими  урядовцями. У 1687 р., коли змістили Самойловича, його наступником було обрано не кого іншого, як Мазепу, підтриманого російськими  вельможами.

Внутрішня політика. Ставши гетьманом, Мазепа домагався стабілізації українського політичного та економічного життя. Визначальною рисою його внутрішньої політики було прагнення об'єднати землі Лівобережжя, Правобережжя, Запорожжя та Слобожанщини в єдиній Україні, яка уявлялася новообраному гетьманові як держава західноєвропейського зразка зі збереженням традиційного козацького устрою. Саме тому Мазепа докладав чимало зусиль, аби піднести роль українського гетьмана, всіляко підтримував козацьку старшину, причому не тільки заохочував її даруванням земель, а й прагнув чітко розмежувати козацтво й селянство.

Мазепа продовжував розвивати  започаткований Самойловичем напрямок на створення козацької еліти  запровадженням посад бунчукових товаришів. Крім бунчукових товаришів, в оточенні Мазепи з'явилися ще й значкові та значні військові товариші. За цими посадами гетьман закріплював особливі привілеї. Надзвичайно вимогливо ставився гетьман до освіти майбутніх державних діячів, тому заохочував навчання молоді зі свого оточення в Києво-Могилянській академії та за кордоном.

Культурно-освітній напрям внутрішньої політики.Одним із найважливіших напрямів загальної державної політики Мазепи була культурно-просвітницька діяльність. У розвиток української освіти, науки, мистецтва, книгодрукування гетьман вкладав величезні кошти з державної скарбниці та власні, справедливо вважаючи, що лише в такий спосіб Україна зможе зрівнятися з європейськими державами. Щедрі пожертви гетьмана Мазепи змінили архітектурні обриси багатьох міст, зокрема Києва, Чернігова, Переяслава, Глухова, Лубен, Батурина, Бахмача та ін. Дослідники й досі сперечаються про кількість церков, споруджених коштом Івана Мазепи. Адже багато з них не збереглися. Проте численні тогочасні свідчення переконують, що Мазепа фундував більше десятка нових храмів, сприяв відбудові багатьох церков княжої доби. Так, у Києві коштом Мазепи було збудовано новий мурований Богоявленський собор Братського монастиря, величний Військово-Микільський собор з мурованою дзвіницею і трапезною палатою в Пустинно-Микільському монастирі, церкву Всіх святих у Києво-Печерській лаврі. Розбудові Києво-Печерської лаври — головного осередку православ'я в Україні — Мазепа приділяв особливу увагу. Протягом 1698—1702 pp. коштом гетьмана було збудовано кам'яні фортечні мури з кам'яними вежами. За Мазепи було відбудовано лаврський Успенський собор, Троїцьку надбрамну церкву. Гетьман подарував лаврі великий дзвін і дав кошти на побудову мурованої дзвіниці. Крім лаври, Мазепа опікувався й іншими православними святинями. Зокрема, його турботами було відбудовано Софійський та Михайлівський Золотоверхий собори з дзвіницями.

Інша царина культурницької діяльності Мазепи — друкарська справа. Видання мазепинської доби належать до найкращих українських книгодруків. Сам гетьман, маючи одну з найбагатших  в Україні книгозбірень, обдаровував  книжками з неї монастирі, церкви, окремих осіб.

Не менше, ніж церквами й монастирями, опікувався гетьман  Мазепа Києво-Могилянською академією: заклав підвалини під новий будинок  академії (так званий Староакадемічний корпус, де нині наукова бібліотека НАУКМА та Благовіщенська церква), домігся  підтвердження статусу академії, надавав у володіння села й  землі, матеріально підтримував  студентів. Академію стали навіть називати Могилянсько-Мазепинською. Дбав Мазепа і про створення нових осередків культури, одним із яких став Чернігівський колегіум.

Цілеспрямована і всеосяжна  культурницька діяльність Івана  Мазепи дає підстави говорити про  неї не просто як про меценатство, а як про сплановану далекоглядну державну політику.

1689 року коли на трон зійшов  молодий і енергійний Петро  І, гетьман І.Мазепа  уже вкотре  застосував свій дар чарувати  можновладців. Він надавав царю  активну допомогу в грандіозних  походах на турків і татар,  кульмінацією яких стало здобуття 1696 року Азова — ключової турецької  фортеці на Азовському морі. Старіючий  гетьман також постійно давав  молодому монархові поради у  польських справах: згодом між  ними виникла тісна особиста  дружба. Козацькі полковники із  сарказмом зауважували, що «цар  скоріше не повірить ангелові, ніж Мазепі», а російські урядники  заявляли, що «ніколи ще не  було гетьмана кориснішого і  вигіднішого для царя, як Іван  Степанович Мазепа». Від Петра  I Мазепа отримав чимало нагород,  серед іншого, він став другим  кавалером  ордену Св. Андрія  Первозванного, за клопотанням  Петра, отримав титул князя   Священної Римської Імперії.

Та згодом ця дружня ідилія почала давати тріщини. Петро І став активно  обмежувати права українців. Він  видавав накази згідно яких козаки повинні були їхати на будівництво  Петербурга. Багато козаків там і  полягли. Також були заборонені торгівельні  шляхи через Архангельськ.

Загальне невдоволення нарешті  штовхнуло Мазепу шукати іншого покровителя. Коли польський союзник Карла XII Станіслав Лещинський став погрожувати  нападом на Україну, Мазепа звернувся  по допомогу до Петра І. Цар, чекаючи  наступу шведів, відповів: «Я не можу дати навіть десяти чоловік; боронися, як знаєш».

Після того, як Мазепа переконався  в тому, що Петро І нищить основи української державності, він вирішив  використати умови, створені Північною  війною (1700—1721 рр.) для розв'язання державницьких  проблем іншим шляхом. Петро І  порушив зобов'язання обороняти  Україну від ненависних поляків, що являло собою основу угоди 1654 р., і український гетьман перестав вважати себе зобов'язаним зберігати  вірність цареві.7 листопада(28 жовтня) 1708 р., коли Карл XII, який ішов на Москву, завернув в Україну, Мазепа, в надії запобігти спустошенню свого краю, перейшов на бік шведів. За ним пішло близько 3 тис. козаків і провідних членів старшини.

Петро І дізнався про «вчинок  нового Іуди Мазепи з великим здивуванням». Через кілька днів після переходу Мазепи до шведів на гетьманову столицю  Батурин напав командуючий російськими  військами в Україні князь  Меншиков і вирізав усіх жителів: 6 тис. чоловіків, жінок і дітей. Звістка  про бойню в Батурині й терор, що його розпочали в Україні російські  війська, заарештовуючи й страчуючи  за найменшою підозрою в симпатіях  до Мазепи, змінила плани багатьох із потенційних прибічників гетьмана. Тим часом Петро І наказав  старшині, що не пішла за Мазепою, обрати нового гетьмана, й 11 листопада  1708 р. ним став  Іван Скоропадський. Страхітливий приклад Батурина, жорстокість російських військ сіяли жах серед українців, водночас протестанти-шведи викликали  в них настороженість. Тому велика частина українського населення  не захотіла підтримати Мазепу. Як не дивно, але єдиною значною групою українського населення, що таки стала на бік гетьмана, були запорожці. Хоч вони й часто  сварилися з ним за потурання  старшині, та все ж вважали Мазепу меншим злом порівняно з царем. Але  за це рішення вони мали дорого заплатити. У травні 1709 р. російські війська  зруйнували Січ, а цар видав постійно діючий наказ страчувати на місці  кожного пійманого запорожця.

Протягом осені, зими й весни 1708— 1709 рр. військові сили суперників маневрували, прагнучи знайти для себе стратегічно  вигідні позиції та заручитися підтримкою українського населення. Нарешті 28 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва  — одна з найважливіших битв у  європейській історії. Переможцем у  ній вийшов Петро І, у результаті чого провалилися плани Швеції підпорядкувати собі Північну Європу. Росія ж забезпечила  собі контроль над узбережжям Балтійського моря й почала перетворюватися на могутню європейську державу. Тепер  остаточне поглинення Гетьманщини  міцніючою Російською імперією було тільки питанням часу.

Втікаючи після поразки від  переслідування російської кінноти, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдавії, що належала Османській Імперії. Тут, біля міста  Бендери, 21 вересня 1709 р. Іван Мазепа помер. Похований у Галаці. Через два роки турецькі мародери в пошуках скарбів, розкопали  могилу і не знайшовши їх, викинули тіло гетьмана на вулицю. Згодом козаки перепоховали тіло старого гетьмана.

Після прочитання короткого історичного  опису подій постає питання, а  кого ж зрадив Мазепа?

Мазепа зрадив Петра І але  задля кращого життя українського народу.Зрештою, п’яний Петро бив  його по щоках, як безчесну блудницю, тільки тому, що гетьман відмовлявся перетворити  українські полки в драгунські. Петро  І постійно використовував українську збройну силу для розширення територій  Російської імперії, завойовуючи чужі народи. Під час будівництва Петербурга щороку Україна втрачала величезну  кількість українців.

Мазепа сподівався, що після переходуна бік Карла ХІІ Україна буде матимогутнього протектора, який візьме Україну під своб опіку.

Іван Мазепа був  невдоволений. Але це невдоволення закінчувалися  тим, що цар все більше і більше урізував права України.

Мазепа сподівався, що відданою службою  у царя він зможе добитися прав для України.   Лише після того, як Мазепа переконався в тому, що Петро І нищить основи української  державності він вирішив перейти  на бік Карла ХІІ.

Але за те, що Мазепа хотів щоб Україна  процвітала  на нього наклали  анафему! Навіть Меншиков, найбільший ворог Мазепи, писав у листі  до Петра І, що Іван Мазепа перейшов до шведського короля заради України.

Мазепа - був великим сином України. Він проявив себе як патріот України, як український державник.  Постать  І.Мазепи відіграла велику роль як в  українській так і в світовій історії.