Джон Девісон Рокфеллер – перший в світі міліардер

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Кафедра історії та теорії господарства

 

Реферат

на тему:

«Джон Девісон Рокфеллер – перший в світі міліардер»

       Виконала:

           студентка II курсу,

       4 групи, спеціальності 6508/1

        факультету кредитно-економічного

        Пєхотіна Валерія Геннадіївна

   Викладач:

   Доцент Опансенко В.М.

 

Київ – 2013

План

Вступ

1. Ранні роки  вундеркінда

2. Кар’єрне піднесення

3. Благодійна діяльність  теж бізнес

4. Правила та настанови  для тих, хто бажає мати мільйони  -  від людини             котра зробила себе сама 

Висновок

Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Тяга до однієї мети та лише одного разу вибраної мети – одна з найголовніших умов успіху, якою б та мета не була.

           Кажуть, що успіху досягають лише  цілісні, наче з бронзи вилиті  натури. Але як же люди, які  бувають водночас щедрими і  скупими, люблячими і відреченими, які усе своє життя палко  вірять лише у бабтистське  вчення і нафту, і до останніх  днів не знають, що таке багатство: благо  чи прокляття? 
           Різні на світі бувають рекорди – рекордна вага, рекордна швидкість, рекордна висота, рекордна глибина. Але якщо б в таблицю світових рекордів внести графу «рекордна товщина гаманця», то на одному з перших, якщо не на першому місці в світі було б сімейство американських мільярдерів Рокфеллерів. 88 мільярдів доларів знаходяться під контролем п’яти братів Рокфеллерів, які очолюють нині це фантастично багате сімейство.  
           А почалося все з легенди, яка змусила величезні капітали служити людям – це Джон Девідсон Рокфеллер, він є першим на Землі мільярдером, засновником компанії «Стандарт Ойл». 
 На мою думку, дана тема, є актуальною, так як кожна людина, яка хоче стати успішною, має дивитися на попередніх, на людей котрі змінили хід історії, бо без минулого немає  майбутнього.  
          На меті, я ставлю дослідження видатної особистості всього світу Джона Девідсона Рокфеллера. Думки та чутки  про цю людину є не однозначні: від захоплення та боготворення до неприязні й відкритої ненависті. В інтернеті достатньо сайтів з описом його життєвого успіху, але є досить суперечливі інформації, тому буду вирішувати сама, на скільки це можливо, й зробити власні висновки про цю людину. Одна з книг Алана Невіса «Джон Рокфеллер. Промисловець та філантроп», на яку я буду частково посилатися, дає достовірну на мій погляд оцінку не лише його біографії, а  й описує й характеризує економічну ситуацію країни й світу в цілому.

1. Ранні роки

Я ніколи не здогадувався, ким опинюся в цьому житті, але я завжди знав, що народжений для чогось більшого

Рокфеллер Джон Девісон

 

В потрібному місці і в потрібний час…

Фактичне життя Джона Девідсона Рокфеллера – це не історія окремо взятої людини, а й історія цілих галузей: нафтовидобутку, нафтопереробки, транспонування та економіки в межах не лише Сполучених Штатів Америки, але й усього світу. Саме світу, бо зараз немає такої країни, міста чи навіть будинку, де б не використовували продукти нафтопереробки ( бензин, гас, фарби, свічки, парафін, пластмасу, побутову хімію тощо), які поставляються на світові ринки фірмами й підприємствами Джона Рокфеллера.  
        Історія видатного бізнесмена й монополіста починається з не менш цікавої та незвичайної родини. Джону судилося стати сином бродяги Вільяма Рокфеллера, який неодноразово займався шахрайством. Джон був другою дитиною з шести дітей у сім'ї німецьких протестантів Вільяма Авер Рокфеллера ( 13 жовтня 1810 - 11 травня 1906) і Елізи Давісон ( 12 вересня 1813 - 28 березня 1889).  Народився він 8 року 1939 року у місті Річфорді, штат Нью-Йорк. Батько був спочатку лісорубом, а потім мандрівним торговцем, що називав себе "ботанічним доктором" і продавав різні еліксири і рідко бував удома.  За спогадами сусідів, батька Джона вважали дивною людиною, які намагається ухилитися від важкої фізичної праці, хоча і мають гарне почуття гумору. За вдачею Вільям був ризиковимою людиною, що допомогло йому наростити той невеликий капітал, який дозволив йому купити земельну ділянку за 3100$. Однак схильність до ризику межувала з передбачливістю, тому частина капіталів була вкладена в різні підприємства. Еліза, мати Джона, була шотландського походження, закохалася в німого хлопчину, й одного разу вимовила слова, що ніби вийшла б за нього заміж, якщо він вмів говорити, й тут  Вільям з нею заговорив й відповідає їй згодою. Згодом вона тримала на собі господарство, була дуже побожною баптистка, і часто бідувала, оскільки чоловік постійно був відсутній на тривалі періоди часу і їй постійно доводилося економити на всьому. Вона намагалася не звертати увагу на повідомлення про дивацтва і подружніх зрадах чоловіка. 
        Джон Рокфеллер згадував, що батько з ранніх років розповідав йому про підприємства, в яких брав участь, пояснював принципи ведення справ. Джон писав про батька: "Він часто торгувався зі мною і купував у мене різні послуги. Він навчив мене, як потрібно купувати і продавати. Мій батько просто натаскував мене на збагачення!" 
          Коли Джону виповнилося сім років, він почав вигодовувати на продаж індичок, підробляв, копаючи для сусідів картопля. Всі результати комерційної діяльності він фіксував у своїй маленькій книжечці. Всі зароблені гроші він вкладав у порцелянову скарбничку, і вже в 13 років позичив знайомому фермеру 50 $ з розрахунку 7,5% річних. Батьківське виховання продовжувала мати, у якої він навчився працьовитості та дисциплінованості. Оскільки сім'я була велика, а підприємства Вільяма Рокфеллера не завжди закінчувалися вдало, їй часто доводилося заощаджувати. "Я був вихований на принципі: працюй і заощаджуй", - говорив Джон Рокфеллер.

          У 13 років Джон пішов до школи в місті Річфорді. В автобіографії він писав: "Вчитися мені було важко, щоб приготувати уроки, доводилося ретельно займатися". Рокфеллер паралельно успішно закінчивючи школу, навчався на трьохмісячніих бухгалтерських курсах. Він вірив, що жага діяльності принесуть набагато більше, ніж роки навчання в коледжі, тому він поринає в практику.

 

 

 

2. Кар’єрне піднесення

                                                                      «Якщо ваша єдина мета полягає в тому,

щоб стати багатим, ви ніколи не досягнете її»

Джон Дефідсон Рокфеллер

 

 

 

 

 

Рокфеллер був працьовитим, цілеспрямованим і набожним християнином, за що партнери прозвали його "Дияконом". 
     В 1853 сім'я Рокфеллерів перебралася в Клівленд. Так як Джон Рокфеллер був найстаршою дитиною в сім'ї, то вже у віці 16 років він вирушив шукати роботу. На той час він уже досить непогано знав математику, і навіть закінчив тримісячні курси по бухгалтерії в Клівленді. До всіх роботодавців він приходив зі словами: «Я знаю бухгалтерію, і я хочу отримати работу». Однак знайти роботу виявилося не так просто. Шість тижнів пошуків пройшли даремно. Поки 26 вересня фірма «Hewitt and Tuttle» взяла його на роботу помічником бухгалтера - цей день Рокфеллер відзначатиме як своє друге народження. Неодноразово він наголошував, що саме від цього дня залежало все його майбутнє.

«Hewitt and Tuttle» займалася нерухомістю і морськими перевезеннями. Варто відзначити, що це був такий час, що перші три місяці Рокфеллер швидше вчився, чим працював. Тобто робив все абсолютно безкоштовно. Завдяки здібностям до математиці він дослужився до посади бухгалтера. 
        Однак навчання приносила Рокфеллеру справжнє задоволення. Він починав робочий день о 6:30 ранку, а закінчував вже пізніше 10 вечора. Освіта в «Hewitt and Tuttle» багато чого дала майбутньому нафтовому магнату. Джон Рокфеллер, в цілому, досить швидко зміг зарекомендувати себе, як грамотний професіонал. І як тільки керівник компанії «Hewitt and Tuttle» покинув свій пост, на його місце одразу ж призначили Джона. Правда, при цьому йому встановили платню в 600 доларів. Це сильно образило Рокфеллера, так як його попередник отримував 2000. Джон покинув компанію. Це була його перша і остання робота за наймом. 
         Саме в цей час англійський підприємець Джон Моріс Кларк шукав компаньйона з капіталом в 2000 $ для створення спільної справи. На той момент у Рокфеллера було приблизно 800 $, відсутню суму він займає у батька під 10% річних, і 27 квітня 1857 стає молодшим партнером "Кларк і Рочестер". Торговий дім "Кларк і Рочестер" торгував сіном, зерном, м'ясом та іншими товарами. 
        Рокфеллеру пощастило - південні штати оголосили про вихід із Союзу і почалася громадянська війна. Федеральному уряду знадобилися сотні тисяч мундирів ігвинтівок, мільйони патронів, тонни м'яса, цукру, тютюну і галет. Стартового капіталу в 4000 $ не вистачало, щоб виконати ці замовлення, необхідний бувкредит. Однак фірма була молода, і банки вважали за краще не ризикувати. Рокфеллер взяв на себе необхідність домовитися з банком, але був упевнений на 90% у відмові. Джон все одно прийшов до директора банку і відверто, ні про що не приховуючи, розповів у чому справа. Щирість комерсанта справила враження на директора банку, і той погодився дати кредит. 
       У підсумку Рокфеллер зробив непогані гроші і міг дозволити собі обзавестися сім'єю. Він одружився на Лорі Селестіно Спелман, з якою познайомився, ще будучи студентом. Побожна, як і її чоловік, вчителька Лора Спелман разом з тим мала практичний склад розуму. Рокфеллер якось зауважив: "Без її порад я б так і залишився бідняком". 
        Через якийсь час Рокфеллер наткнувся на справжню золоту жилу: ввечері у всіх будинках, від палаців Вандербільтів і Карнегі до халуп китайських емігрантів, спалахували гасові лампи, а гас, як відомо, роблять з нафти. Компаньон Рокфеллера Моріс Кларк казав: "Джон вірив тільки в дві речі на землі - в баптистське віровчення і нафту". 
         В 1870 року Джон Рокфеллер знайомиться з хіміком, який розповідає тому про гас. Так була заснована компанія Standard Oil. Рокфеллер зайнявся пошуками нафти. На початку своєї діяльності майбутній мільярдер зауважив, що весь нафтовий бізнес являє собою якусь сумбурну машину. Він розумів, що, тільки навівши порядок у роботі, можна буде думати про якийсь комерційний успіх. Цим він і зайнявся з партнером. Для початку був створений статут фірми. Для того щоб мотивувати співробітників Рокфеллер на перших порах вирішив відмовитися від заробітної плати, преміюємо їх акціями. Він вважав, що завдяки цьому вони будуть активніше працювати, адже вважатимуть себе частиною компанії. Та й їх кінцевий дохід буде залежати від успішності бізнесу. 
          Бізнес став приносити доходи, а Рокфеллер став повільно скуповувати інші нафтові компанії. Як мені здається, що вже тоді в нього настала мета – стати монополістом. По одному, невеликі підприємства, які не могли коштувати надто дорого. Така стратегія не подобалася багатьом американцям. Рокфеллер домовлявся з залізничними компаніями про регулювання транспортних цін, таким чином "Стандарт ойл" отримала нижчі ціни, ніж у конкурентів: за перевезення бочки нафти вона платила 10 центів, тоді як конкуренти - 35 центів, причому різниця в 25 центів з кожної бочки йшла в кишеню Рокфеллеру. Конкуренти не могли йому протистояти, Рокфеллер поставив їх перед вибором: об'єднання з ним, або розорення. Більшість з них вважало за краще увійти до складу "Стандарт ойл" в обмін на частку акцій. 
          Як би там не було, а вже до 1880 року, завдяки численним дрібним і середнім злиття в руках Рокфеллера виявилося 95% нафтовидобутку Америки. Ставши монополістом, він вступив за правилом "монополісту легше підняти ціни, ніж збільшити продажі". Standard Oil стає в цей час найбільшою компанією в світі. Правда, ненадовго. Вже через 10 років вийде знаменитий закон Шермана проти монополій. Рокфеллер відреагує на нього, розбивши Standard Oil на 34 дрібних компанії (у всіх фірмах будуть його контрольні пакети акцій). Завдяки цьому закону Джон Рокфеллер стає ще багатшим, ніж раніше. До речі, варто зауважити, що майже всі поточні великі нафтові компанії пішли саме від Standard Oil. Наприклад, це можна сказати про таких гігантів, як Mobil, Exxon, Chevron і інших. 
            З віком розум не змінив Рокфеллеру. Він залізною рукою правив своєю імперією: одна тільки " Standard Oil " приносила три мільйони доларів щорічно (сьогодні вони дорівнювали б п'ятдесяти мільйонам). Він володів шістнадцятьма залізничними і шістьма сталеливарними компаніями, дев'ятьма фірмами, що торгують нерухомістю, шістьма пароплавствами, дев'ятьма банками та трьома апельсиновими гаями - і все це давало рясний грошовий урожай. 
           Ім'я Рокфеллера стало символом багатства, воно стало загальною назвою. Рокфеллер жив з великим комфортом, але не виставляв своїх багатств напоказ, як інші мільйонери з нью-йоркській 5-й авеню. У нього була вілла та земельна ділянка в 700 акрів (283 га) на околиці Клівленда, а також вдома у штатах Нью-Йорк,Флорида і особиста майданчик для гри в гольф в Нью-Джерсі. Але найбільше він любив віллу "Покантіко хіллз" неподалік від Нью-Йоркa. 
            Домігшись усього, про що мріяв, тепер він хотів дожити до ста років: заповітна дата була близька, і завдання здавалося здійсненним. В 1935 Рокфеллер відсвяткував свій дев'яносто шостий день народження, і страхова компанія надіслала йому чек на п'ять мільйонів доларів. Це був перший випадок за всю історію фірми - за статистикою до такого віку доживає тільки одна людина зі ста тисяч. До ста років Джон Девісон Рокфеллер недотягнув зовсім небагато. 23 травня1937 він помер від серцевого нападу у віці 97 років . 
              Рокфеллер пишався своєю щедрістю. Вважаючи себе бізнесменом - християнином, він з дитячих років відраховував 10% своїх доходів Баптистської церкви. В1905 ця "десятина" склала 100 млн доларів США. Характер, за визнанням його найближчого друга і партнера Чарльза Шваба, був у нього невгамовний.

 

3. Благодійна діяльність

Якщо хочете досягти успіху, вам слід сміливо відправитися по шляху, якому ще жоден не ходив, а не триматися второваної колії загальновизнаного успіху.

Починаючи з 1897 Рокфеллер поступово передає функції управління   "Standard Oil" найбільш здатним партнерам, а сам все більше займається благодійністю. Завдяки йому в 1892 був заснований Чиказький університет, в 1901 - Медичний інститут імені Рокфеллера (пізніше Університет імені Рокфеллера), роком пізніше - Загальний освітній ради і в 1913 – Фонд Рокфеллера. 
          Під кінець життя Рокфеллер роздав до півмільярда доларів, і все ж його єдиний син Джон Рокфеллер-молодший успадкував 460,000,000 $. Він теж витратив близько половини мільярда на благодійність, а крім того дав гроші на будівництво Центру Рокфеллера для індустрії зв'язку в Нью-Йорку і пожертвував 9,000,000$ на будівництво будівлі ООН (саме завдяки його допомозі штаб-квартира ООН була побудована в Нью-Йорку, а не в будь-якому іншому місті світу). При всьому цьому шістьом дітям він залишив 240,000,000 $. Рокфеллер-молодший побудував також знаменитий хмарочос Емпайр-Стейт-білдінг. Будучи побожним людиною Рокфеллер пожертвував частину свого стану на церкву, особливо на потреби громади Північних Баптистів, членом якої він був. 
            Іменем Рокфеллера, який фінансував американську експедицію під начальством Річарда Берда, названо відкрите в 1934 плато Рокфеллер ( англ. "Rockefeller Plateau" ) У західній частині Землі Мері Берд ( Західна Антарктида). 
            На сьогоднішній день Джон Рокфеллер є найбагатшою людиною за всю історію. Стан Джона Рокфеллера було оцінено в 318 мільярдів $ за курсом долара на кінець 2007 року (журнал Forbes). Порівнюючи, стан Білла Гейтса близько 50 млрд доларів.

 

4. Правила Рокфеллера - першого доларового мільярдера в історії людства

Вивчай біографії і думки найбагатших людей світу.

 

Мільйон доларів – мрія багатьох мрійників (прошу вибачення за тавтологію). Думаю, що кожен погодиться з тим, що навчитися заробляти мільйони можна у того, хто їх вже заробив. 
Як на мою думку, то все не так складно – якщо брати в приклад Джона Рокфеллера. Та й  взагалі в будь-якій галузі життя. 
Щоб похудати – необхідно правильно харчуватися та займатися спортом.

Щоб досягати мети – необхідно її ставити, і йти протягом всього життя за нею. 
Щоб збільшити свою власну ефективність – необхідно змінити старі «погані» звички на нові, корисніші.

Так само і з грошима. Щоб прийти до багатства треба йти по деяким правилам. Але якщо ваша єдина мета полягає в тому, щоб стати багатим, ви ніколи не досягнете її.  Про ці правила знав Джон Девідсон Рокфеллер. Тому я пропоную після дослідження його біографії подивитися на висловлювання та правила, котрі Рокфеллер залишив нам у спадок, і може комусь ці правила допоможуть, і зроблять перший крок до мети.

 

Тож є 11 правил мільярдера: 
1. Менше працюй на когось. Чим більше ти працюєш не на себе, тим гірше живеш. Робота - від слова  "раб"! 
2. Економ гроші. Шукай,  де можна купити продукцію дешевше або оптом. Складай список покупок заздалегідь і купуй лише те, що є в списку.

3. Якщо у тебе мало грошей, треба робити бізнес.  Якщо грошей немає зовсім, треба робити бізнес терміново, прямо зараз! 

4. Дорога до величезного багатства лежить лише через пасивний дохід! Дохід, який приходить до тебе незалежно від твоїх зусиль.

5. Створи джерело пасивного доходу і живи собі собі на втіху!

6. Думай про те, як заробити мінімум $ 50 000 в місяць. Можна більше. Менше - не можна! Ця цифра була рекомендована Рокфеллером не просто так: річ у тому, що найбагатші люди в нашому світі щомісяця витрачають не більше $ 50 000. 

7. Спілкуйся! Гроші приходять до тебе через інших людей. Нетовариські люди украй рідко стають багатими. 100% відповідальність за своє життя. 

6. Вивчай біографії і  думки багатих людей світу. 

8. Мрії – це головне в твоєму Житті! Важливо  мріяти і вірити, що мрії збудуться! Людина починає помирати, коли перестає мріяти. 

9. Допомагай людям! Не за гроші, від чистого серця!

10. Бідне оточення практично завжди тягне тебе в бідність. Навіть у дуже багатих людей завжди знайдуться родичі , друзі та інші прохачі . Які, якщо від них професійно не відбиватися , швидко позбавлять тебе грошей , цілей і твоєї мрії. Якщо ти людина поки бідна , то , швидше за все у твоєму оточенні просто не люблять , не поважають , і деякі навіть ненавидять багатих. Завжди треба спілкуватися з Оптимістами і Переможцями  
11. Бідність виникає , якщо ухилятися від відповідальності. Чи не вигадуй собі виправдання - чому саме зараз ти не можеш почати йти до своєї мети. 

Висновки

Я вважаю, що кожна людина має право сама для себе зробити висновок і, проаналізувати ситуацію, що склалася і витягти для себе пару-трійку уроків. 
          Давайте об’єктивно скажемо,  хто зараз не знає про династію Рокфеллерів? Думаю, що таких не багато. Рокфеллери - зуміли вплинути не тільки на зростання свого грошового капіталу, а й, в деякій мірі зробили вплив на хід економічних і політичних процесів у всьому світі, що змусило говорити про них весь світ. А в основі цього стає видатна особистість – Джон Девідсон  Рокфеллер.  
           Дружини робітників лякали їм дітей: "Не плач, а то тебе забере Рокфеллер!" Парадокс полягав у тому, що найбагатша людина в світі найбільше пишалася своєю бездоганною мораллю: його виховували в строгих правилах, і він слідував їм все життя.  (Яким би він там не був,  але ця людина все своє життя віддавала десяту частину свого доходу на благодійність, він намагався жити по законам Божим.)  
            У підсумку хочу сказати, що надмірні вихваляння або осуд, які діставалися Рокфеллерові, невиправдані. У роки його могутності вороги таврували його як одного з найнебезпечніших лиходіїв епохи. Його прихильці у пізніший час благодійної діяльності вихваляли його як одного з головних благодійників світу. Я вважаю, що жодна з цих оцінок не відповідає історичній правді . Говорити тільки про позитивне чи негативне в цій людині неможливо, в ньому було присутнє все… Кинувши критичний погляд , можу  відзначити лише, що він не виглядав вельми привабливим персонажем . При всьому захопленні їм рідними, світу в цілому здавалося - і здається, - що йому не вистачає людського чарівності. Але не можна засумніватися в тому , що він був одним з наймогутніших діячів свого часу. Новатор, мислитель, розробник планів, сміливий підприємець, він був найбільше організатором - одним з геніальних організаторів епохи. Роблячи бізнес у вкрай безладної, запущеної і хаотичної галузі американської промисловості, він організував її, завдяки своїй зібраності, умінню і творчим здібностям, так, що це вразило очевидців і торкнулося всі сфери ділового життя. Але не можливо не сказати, про зовнішні фактори (технологічні перевороти, розвиток багатьох нових індустрій, зокрема розвиток транспорту та залізниць, попит на освітлення, зародки нефтяного бізнесу, розвиток авто будівництва), які супроводжували його протягом життя, і я не можу сказати ким Рокфеллер став би якщо не збіг цих факторів. Він дійсно народився в потрібному місці в потрібний час.  Говорячи про невизначеність сфери благодійної діяльності, він здійснив ряд проектів, які стали прикладом для всіх філантропів. Завдяки своєму організаторському таланту в поєднанні з гостротою розуму, цілеспрямованістю і твердістю характеру він став одним з найвидатніших діячів сторіччя, на яке випала його життя . 
           Джон Девідсон Рокфеллер – все життя прямував за своєю метою й здобув її. Він хотів прожити сто років – він прожив майже 98, а став безсмертний - в десятках банків, нафтових компаній і брокерських фірм сидять такі ж, як він, Рокфеллери: тихі, добродійні, сухорляві, готові на все ... В будь-якому разі у цієї людини є чому повчитися кожному з нас.  
Та пам’ятаємо, що «Якщо ти дійсно чогось хочеш, то весь всесвіт буде сприяти виконанню твого бажання», а Джон Рокфеллер старший – неперевершений приклад цьому.