Етнополитична революція й формування ранніх цивілізацій

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ УКРАЇНИ 
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
«ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

КАФЕДРА «Загальної економічної теоріі»

 

РЕФЕРАТ 
на тему: «Етнополитична революція й формування ранніх цивілізацій»

 

 

                                                                   

                                                    виконала: 
                                                    студентка група ЕК- 
                                                 Катерини

                                                    Перевірила: Винницкая С.Г.

        

 

 

 

 

 

                                             

 

 

 

                                       Харків 2013

Головні питання

 

1.Господарський розвиток за первісної доби.

2.Економічний розвиток ранніх цивілізацій.

3.Економічна думка стародавнього Сходу.

 
 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Первісна доба — найтриваліша в історії людства. Вона тривала  з появиперших людей до виникнення стародавніх цивілізацій (IV- III тис. до н.ери). Первісне суспільство поділяється умовно на кам'яний (палеоліт,мезоліт, неоліт), мідно-бронзовий і залізний віки. Кожному із цих етапівлюдського життя були притаманні певні риси, особливості, здобуткиматеріальної культури, заняття та знаряддя праці.

Економічна історія, або  історія народного господарства, виникла як самостійна наука в  середині XIX ст. Їй належить фундаментальне місце у вищій економічній  освіті. Предметом її вивчення є  господарство країн світу в історичному  розвитку, різноманітності форм його вияву. Вивчаючи конкретні аспекти  економіки, ця дисципліна допомагає  краще зрозуміти сучасні господарські проблеми, прогнозувати їхнє наукове  вирішення. У курсі не лише у хронологічному порядку викладено фактичний  матеріал, а й наведено аналіз суспільно-економічних  явищ, розглянуто їхні позитивні й  негативні характеристики.

Політичні форми, ідеологічні  явища у суспільстві, виникаючи  на грунті, підготовленому розвитком  господарської діяльності людей, впливають  на економічні процеси, прискорюючи  чи сповільнюючи їх. Економічна історія  на фактичному матеріалі переконує, що технологічна сфера, господарські механізми  і людський фактор, усі підсистеми економіки тісно пов'язані між  собою, взаємодіють, доповнюють одна одну.

Також  зˋясуемо причини  Палеолітична, Неолітична, Етнополітична революцій .Усі самі ранні цивілізації виникли в родючих районах на берегах великих річок. Однієї з перших з’явилася цивілізація в Месопотамії, що означає «межиріччя». Найбільш бурхливий розвиток одержала цивілізація в південній частині цієї території — Шумері, що розташовувався на території сучасного Іраку. У епоху, коли в Месопотамії виникали і розвивалися міста-держави, культурні й економічні умови Єгипту призвели до появи першого Великого народу у світовій історії. У давні часи Єгипет займав практично ту ж територію, що і зараз.

Займаючи напівострів  Індостан, іноді іменований субконтинентом, Індія являла собою благодатну країну, ¾ території якої займають рівнини і плоскогір’я, придатні для ведення сільського господарства. Субтропічний клімат і родючі грунти долин Інда і Ганга дозволяли збирати врожай 2-3 рази на рік. Достаток і неглибоке залягання руди (мідної, залізної, срібної, золотої) створювало сприятливі умови для розвитку ремесла.

 

1. Господарський розвиток за первісної  доби

 
Існує думка, що далекі предки людей 100, 200 і навіть 300 тисяч років тому жили невеличкими стадами на кшталт сучасних людиноподібних мавп. Наука, у її сучасному стані, не в силах ні підтвердити, ні спростувати цю гіпотезу. Але для нас це не має принципового значення, оскільки економічна історія (історія господарства) почалася істотно пізніше, із появою господарства. 

Палеолітична  революція

 
Про причини революції дотепер  ведуться дискусії між прихильниками космічних (змінилася жорсткість випромінювання) і кліматичних (глобальне похолодання) версій. Але суть у тому, що близько 35 тисяч років тому всеїдні і досить-таки смирні предки людей переходять, не маючи поки ще ніякої зброї, крім палиць, каменів, зубів і пазурів, до полювання на великих тварин — мамонтів і биків. Для полювання формується так званий «пронатовп» — невелике людське стадо — перша форма соціальної, а не біологічної спільності, що є щаблем на шляху від череди до племені. 
 
Палеолітична революція поклала початок дуже тривалому періоду в розвитку людства (біля 20 тисяч років) — стадії ДИКОСТІ. За ці двісті століть людина навчилася поводитися з вогнем, засвоїла плетиво, винайшла спис, лук зі стрілами, бумеранг, кам’яну сокиру. З’явилися рід і сім’я, власність і обмін, міфологія і культ. Стадія дикості закінчилася з винаходом гончарного мистецтва, прирученням тварин і окультуренням злаків. Новий революційний крок відбувся близько 10-12 тисяч років тому — люди у Середземномор’ї, Індії та у Тихоокеанському регіоні почали переходити до осілості. Господарство, що носило привласнюючий характер, стало відтворюючим. 
 
Територія України в палеоліті належала до високорозвинутих регіонів світу. Перша людина з’явилася 1,5 млн. років тому. Оскільки клімат був суворий і холодний, то люди селилися переважно в південній частині України. Відома 1 тис. пам’яток палеоліту, зокрема Королеве, Рокосове в Закарпатті, Лука-Врублівецька над Дністром, Амвросіївка в Донбасі, Кіїк- Коба в Криму тощо. 
^

 

 

 

Походження суспільних інститутів

 
Першим історично сформованим  соціальним інститутом був ПОДІЛ  ПРАЦІ. Спочатку він носив статньовіковий характер, потім став племінним і «фаховим». Необхідність соціального регулювання сексуального життя виникла у давні часи. З появою обмежень у сексуальних контактах між людьми формується найважливіший соціальний інститут — СІМ’Я. 
 
Сім’я виконувала і виконує багато важливих функцій у різноманітних сферах людського життя: репродуктивну — народження, виховання, соціалізацію нащадка; сексуальну — організація комунікацій між чоловіками і жінками для досягнення сексуального задоволення; економічну — виробництво і розподіл матеріальних благ, організація їх споживання (побут), передача у спадщину; психологічну — забезпечення почуття безпеки, емоційну підтримку, відпочинок, соціальне схвалення. 
 
З формуванням сім’ї виникає РІД. 
 
Рід виявився дуже стійким інститутом. Ще й сьогодні у багатьох народів можна зустріти його у вигляді КЛАНА — групи поєднаних у господарських і побутових стосунках родичів. Декілька родів складали ПЛЕМ’Я, основним завданням якого було захоплення, освоєння і захист певної території. 
 
З переходом від інстинктивно-психологічної діяльності, яким було, наприклад, полювання пронатовпу, до осмисленої діяльності (організоване полювання, підтримка вогню, виготовлення знарядь) виникає ще один важливий соціальний інститут — РЕЛІГІЯ. 
 
З виникненням релігії лідерство в племені поступово переходить до старійшин. З появою перших знарядь виникає ще один важливий інститут — ВЛАСНІСТЬ. Споконвічно власність носила особистий характер. Знаряддя належить тому, хто його виготовив і вміє ним користуватися. 
^

Неолітична революція

 
З неолітичної революції почалася стадія ВАРВАРСТВА. Множилися культурні  злаки, землеробство стало основним заняттям, з’явився поділ праці, кам’яні і дерев’яні будови, ручний млин, гончарне колесо, ковальський міх, виплавка залізної руди і виготовлення знарядь із заліза. Почалося виробництво рослинної олії і виноробство, виготовлення візків і бойових колісниць, будівництво судів з колод і дощок. З’явилися зачатки художнього ремесла, архітектури як мистецтва, будувалися міста, оточені зубцюватими стінами з воротами і вежами. Община — поселення членів одного роду, а згодом — різних родів, стала головною соціальною структурною одиницею. 
 
В Україні цей період тривав від другої половини IV по II тисячоліття до н.е. Найбільш відомою культурою цієї доби була трипільська, названа так від однойменного села на Київщині. Трипільці заселяли територію від Карпат до Південного Бугу, Придніпров’я, Волинь, Степове Причорномор’я. Для поселень характерне кругове розташування жител. Трипільці жили в постійних спорудах чотирикутної форми. Будуючи хату, забивали в землю дубові палиці, між якими закладали стіни з плетеного хворосту, обмазаного глиною. Дах покривали соломою або очеретом. Він мав чотири схили та отвір для диму. Долівка — глиняна, у середині приміщення — велика піч, навколо якої лежанка з випаленої цегли. Хати розмальовували як зсередини, так і ззовні. З’явилися протоміста, площею до 400 га. 
 
Основним заняттям трипільців було хліборобство. Сіяли ячмінь, просо, пшеницю, вирощували майже всі садово-городні культури, відомі в Україні. Землю обробляли дерев’яною мотикою з кам’яним чи кістяним наконечником, пізніше ралом. Борошно одержували за допомогою кам’яних зернотерок (жорен), жали збіжжя кістяними або крем’яними серпами. Трипільці розводили велику і дрібну рогату худобу, коней, свиней. Розвивалось общинне ремесло. Почали використовувати перший штучний матеріал — кераміку. Збереглося чимало цегляного посуду, випаленого з глини, прикрашеного чорним, білим та жовтим орнаментом, жіночі статуетки прабатьків. Для щоденного вжитку використовували миски, немальовані горщики сірого кольору. Виникло прядіння і ткацтво, ткацький верстат. Протягом неоліту остаточно завершилося формування техніки обробки каменю (шліфування, пиляння, свердління), вдосконалення луку і стріли, з’явилися справжні кам’яні сокири. Виник наземний транспорт — лижі, віз, сани, волокуша, худоба використовувалася як тяглова сила. Результатом неолітичної революції стала досить розвинута система обміну. Так, є дані, що трипільці отримували в обмін на хліб худобу від отсготських племен, коней, запозичили в них деякі технологічні способи керамічного виробництва. В неолітичиий період вироби з руди потрапили на територію України з Балконо-Дунайського району. 
 
Населення трипільської культури стало субстратом, праосновою українського народу, який не прийшов з інших країн, а з давніх-давен жив на своїй землі, освоюючи територію від Дніпра до Дністра. Саме це ставить Україну в один ряд з давніми світовими культурами. 
^ Етнополітична революція

 
Близько 6,5-8,5 тисяч років тому, а  ця дата практично збігається з біблейською датою створення світу, з’являються перші міста, формується патріархальна сім’я, починають формуватися етноси, з’являється ринок, держава. З винаходом буквеного письма і формуванням держави починається стадія ЦИВІЛІЗАЦІЇ. 
 
Споконвічно влада у племені належала найбільш сильним і кмітливим чоловікам, ватажкам у полюванні і військових заходах, де брали участь уже дорослі і здорові члени племені. З переходом до регулярного ведення сільського господарства функція охорони території племені, а пізніше общини, поступово відокремлюється. Формується прошарок воїнів, а їх ватажок стає царем або князем. Влада царя, практично абсолютна у поході, в мирний час ще довго була символічною. Побутові суперечки общинників вирішуються загальними зборами, старійшинами, а пізніше — «суддями». Тільки з об’єднанням функцій військового ватажка і судді влада військової аристократії істотно зміцнюється. 
^

Виникнення рабства

 
Поки продуктивні сили були слаборозвинуті, продукт, вироблений родом або сім’єю, ледь забезпечував прожитковий мінімум  членам роду, сім’ї, общини або племені. Використовувати примусову або найману працю в таких умовах було економічно невигідно. Полонених або відпускали, або вбивали, або приймали в рід, сім’ю. 
 
Зростання продуктивних сил забезпечило спочатку невелике, а потім істотне перевищення виробленого продукту над необхідним мінімумом. У цих умовах стало економічно вигідно обертати бранців у рабів, примушуючи їх працювати за їжу і дах (необхідний продукт) і привласнюючи додатковий продукт. Услід за перетворенням полонених у рабів стали перетворювати злочинців із числа членів роду (замість страти або вигнання), а потім боржників і збіднілих общинників у рабів. Спочатку боргове рабство було обмежено 3-7 роками, але потім стало безстроковим. З розшаруванням общини на багатих і бідних почастішали випадки продажу в рабство дітей і молодих жінок. Діти рабів також ставали рабами, іноді навіть у тому випадку, якщо один із батьків був вільним. Так рабство стало спадковим станом. 
Спочатку рабів використовували лише для виробництва найбільш важких робіт: розчищення полів, риття каналів. Потім їх функції істото розширилися: збір врожаю, випас худоби, приготування їжі, ремесло, торгівля, виховання дітей, храмова служба, ведення домашнього господарства, деякі адміністративні функції. 
Споконвічно раби належали всьому родові або племені, всій общині. Пізніше рабів змогли одержувати великі й економічно сильні патріархальні сім’ї, що підсилило їхню автономію.

2. Економічний розвиток ранніх  цивілізацій. 
 
 
Усі самі ранні цивілізації виникли в родючих районах на берегах великих річок.

Шумер

 
Однієї з перших з’явилася цивілізація  в Месопотамії, що означає «межиріччя». Найбільш бурхливий розвиток одержала цивілізація в південній частині  цієї території — Шумері, що розташовувався на території сучасного Іраку. Уже біля 5000 р. до н.е. селяни освоїли береги річок і навколишніх боліт. Жителі Шумера вирощували пшеницю, ячмінь, овочі і фініки, розводили овець і корів. Помешкання були побудовані з цеглин, виготовлених із мулу і глини. Для худоби були стійла з плетених циновок. Земля Шумера була родючою, але страждала відсутністю дощів. І хоч Євфрат щовесни, розливаючись, затоплював свої береги, улітку грунт ставав від спеки твердий, як камінь. Поступово селяни навчилися будувати зрошувальні канали, щоб створювати запаси води і подавати її на поля. Це дозволило обробляти набагато більше земель, і чисельність населення значно зросла. Завдяки цьому з’явилися надлишки продуктів харчування і частина людей змогла стати ремісниками, торговцями або священиками. 
 
У ранній період шумери виковували вироби із суцільних шматків міді. Біля 4000 р. до н.е. вони навчилися добувати чисту мідь із руди, нагріваючи її до дуже високих температур. Вони відкрили також спосіб ЛИТТЯ розплавленої міді, срібла і золота в ливарні форми. Приблизно в 3500 р. до н.е. шумери навчилися виробляти бронзу, змішуючи у визначених пропорціях мідь і олово. Період із 3000 до 1000 р. до н.е. часто називають Бронзовим віком, тому що бронза одержує в цей час особливе поширення. 
 
Цілком ймовірно, саме в Шумері в період між 4000 і 3000 р. до н.е. були зроблені перші кроки до створення писемності. Нові міста росли швидко, і виникала необхідність у записі багатьох явищ та подій. 
 
Шумери торгували продуктами і тканинами, обмінюючи їх на деревину, камінь і метали. Купці бували в Малій Азії, Вірменії, на узберіжжі Середземного моря і Перської затоки. 
 
Біля 2370 р. до н.е. житель міста-держави Лагаш у Межиріччя — Урукагіна, захопивши владу (оголошений царем на третьому році правління), провів ряд реформ, спрямованих на збільшення числа повноправних громадян-воїнів, зниження податків, поліпшення державного управління, більш справедливий розподіл багатства. Це перші відомі нам реформи, проведені в інтересах середнього прошарку. Цей же Урукагіна скасував залишки патріархату, зокрема право жінки на порушення шлюбу і майно чоловіка. 
 
У 2132-2024 р. до н.е. у місті-державі Ур та Двуріччі правила «Третя династія» у складі Урнамуну-Шульги-Бурсин-Шусин-Ібисин. Найбільше прославився Шульги, що правив 52 роки. За його царювання в Урі була практично скасована приватна власність, здійснювалося централізоване планування економіки аж до збору всього зерна до царських сховищ із наступним розподілом «пайків». Планування вторгалося навіть у сферу сімейних відносин — царські чиновники вирішували, кому можна і варто мати сім’ю, а кому — ні. Переважна більшість населення фактично, а значна частина і формально, була перетворена в державних рабів. Їх постійно перекидали (пішим маршем) з одного району країни в інший, з одного «великого будівництва» на інше. Система кругової поруки і колективної відповідальності, побудована на тотальному контролі і загальних доносах, витончених катуваннях і періодичних «чищеннях» в армії, чиновницькому апараті, що досягав 20% населення, а також серед селян і рабів, була доведена до такої досконалості, що інформації про якісь невдоволення, а вже тим більше повстання, до нас не дійшло.