Розвиток культури національних меншин України. Мовна проблема

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Маріупольський Державний Університет

Історичний факультет

 

 

 

Самостійна робота

з теми

«Розвиток культури національних меншин України. Мовна проблема»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка 1 курсу факультету грецької філології спеціальності «Мова та література новогрецька» Чеботарьова Дар’я

 

 

Викладач:

доцент Нікольченко Ю.М.

 

 

 

 

 

 

Маріуполь 2012

ПЛАН

 

1. Вступ
2. Діяльність національно – культурних товариств в Україні
3. Висновок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Україна багатонаціональна, поліетнічна  держава. За роки незалежності в Україні  створені політико-правові підвалини  державної національної політики, яка  будується на принципах рівності політичних, соціальних, культурних прав і свобод усіх грамодян.

В добу становлення незалежної Української держави проблема надійного захисту національних меншин стала пріоритетною. Усвідомлюючи, що культура є одним з найбільших надбань будь-якої нації, що вона – сутність нашої національної індивідуальності, своєрідності національного світобачення й світосприйняття, що це ключ до наших духовних таємниць, живлячий сік наших генетичних пракоренів, в Україні розроблено і створено законодавство в питаннях збереження ідентичності і культурної самобутності національних меншин, що відповідає світовим стандартам.

На цих  засадах побудовано Декларацію прав національностей України, прийняту в листопаді 1991р. А в статті 6 Закону України “Про національні меншини  в Україні” зазначено, що держава  гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації. Пам’ятки історії і культури національних меншин в Україні охороняються законом.

 

Світова спільнота прийшла до розуміння  того, що асиміляція етносів, зникнення  з ужитку їхніх культур, які містять  небачені й нечувані скарби, може призвести до інтелектуальної катастрофи людської цивілізації. Злиття кордонів різних держав, уніфікація їхніх грошових одиниць і глобалізація економічних проблем, що у нинішньому світі має як гарячих прихильників, так і запеклих супротивників, не повинні тягнути за собою злиття мов культур і націй.

З метою досягнення більшого єднання  між народами для збереження та втілення в життя ідеалів і принципів, які є їх спільним надбанням, держави-члени  Ради Європи та інші держави підписали  в 1995 році у Страсбурзі Рамкову конвенцію про захист національних меншин.

Одним з  останніх проявів уваги нашої  держави до проблем національних меншин є Розпорядження Президента України “Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері міжнаціональних  відносин, релігій і церкви” (23. 09.2005 р.), в якому наголошується на необхідності розробити державну програму зміцнення міжнаціонального миру та злагоди в Україні, запобігання виникненню міжетнічних, міжконфесійних конфліктів, передбачивши, зокрема, конкретні заходи з утвердження ідей міжнаціональної злагоди, толерантності у відносинах між представниками різних національностей та конфесій, підтримки національних культурних традицій.

1. Діяльність національно –  культурних товариств в Україні

 

На сьогодні в Україні створені та активно діють понад 780 національно-культурних товариств. Найчисельніші з них: російське, єврейське, польське, угорське, грецьке, болгарське. Всі вони входять до Асоціації національно-культурних об’єднань України, Президентом якої є народний депутат України О. Фельдман. Мета діяльності асоціації – забезпечення прав національних меншин на рівні європейських та міжнародних стандартів.

 

Прикладом плідної діяльності національно-культурних товариств в Україні може стати  угорське культурне товариство у  Львові, що нещодавно відсвяткувало свій 15-річний ювілей. За ці роки угорська громада створила власну недільну школу, кілька самодіяльних колективів, налагоджено постійні наукові і творчі обміни з історичною батьківщиною. Або ж Федерація грецьких товариств України координує діяльність 95 місцевих організацій. Десятиріччя відзначило Херсонське національне товариство “Еллада”. Воно об’єднує греків, котрі проживають у регіоні, сприяє їх спілкуванню, вивченню історії і культури далекої прабатьківщини. До цієї дати в обласному краєзнавчому музеї влаштовано виставку “Греки Херсонщини”, експонати якої розповідають про вагомий внесок вихідців із Еллади у розвиток півдня України. З 10-річчям грецьке об’єднання привітали представники інших національних товариств, а їх на Херсонщині уже більше сорока. Майже всі вони виникли вже в роки незалежності України. Активно працює на культурно-освітній ниві у Житомирі вірменська громада, що має назву “Ерібуні” (так колись називалася столиця Вірменії) – нею відкрито недільну школу для дітей вірмен, планується створення вірменського дитячого хору. І таких прикладів можна наводити безліч.

 

Діяльність великої кількості  національно-культурних товариств  суттєво впливає на міжнаціональні відносини в Автономній Республіці Крим. З метою завершення формування німецької діаспори на півострові й  створення умови для її життя  й розвитку засновано Союз німців Криму. До його складу ввійшли німецькі громадські організації: земляцтво депортованих німців Криму, об’єднання німецької молоді краю “Югенд”, сімферопольське міське товариство кримських німців “Відергебурт” і культурний центр “Дойчклуб”. На півострові працюють сімферопольські міські громадські організації “Польський культурно-просвітницький центр ім. Адама Міцкевича в Криму”, “Єврейський дім”, Кримська республіканська громадська організація “Білоруська діаспора Криму” тощо. Діяльність у Криму значної кількості національно-культурних товариств є віддзеркаленням поліетнічного складу населення автономії.

 

На сьогодні завершено підготовчу організаційно-методичну роботу для  створення у Києві Міжнародного Центру Толерантності. Ініціатором  і засновником центру є Асоціація національно-культурних об’єднань України разом із Єврейським фондом України та Асоціацією недержавних організацій України. Міжнародний Центр Толерантності має на меті виховання у підростаючого покоління українців шанобливого ставлення до людини та її прав, незалежно від етнічного походження або релігійної належності, сприяння збереженню історичної пам’яті народу України, а також формування у суспільстві атмосфери несприйняття будь-яких проявів ксенофобії, антисемітизму та расизму.

 

Другим за чисельністю (після українців) народом, що проживає нині на Україні є російський народ. Попри всю політизацію питання міжнаціональних відносин, національно-культурні інтереси росіян задовольняються як найбільше. Яскравим прикладом цього можуть слугувати культурно-мистецькі заходи, присвячені творчості російських митців, письменників, загалом культурі Росії, що постійно відбуваються не лише в Києві, а й в усіх регіонах країни. У 1991 році було створено Всеукраїнське національне культурно-просвітницьке товариство “Русское собрание”. Організація ця не політична – на цьому особливо наголошує президент Товариства заслужений працівник культури України

А. Потапова. Її метою є відродження  і збереження моральності, духовності, інтелігентності, інтелектуальності. Члени товариства категорично проти ворожнечі на національному і релігійному ґрунті. Членом Товариства може бути будь-хто, незалежно від національності, віросповідання і місця проживання, якщо його цікавить російська культура в Україні. Ці цілі Товариство пронесло через майже півтора десятки років, що воно існує. Його девіз – “Не замість, а разом! Кордони роз’єднують, культура поєднує”.

 

 

ВИСНОВОК

 

Разом з тим у питанні підтримки  і розвитку національних культур  існує ряд проблем, пов’язаних, перш за все, із невирішеністю деяких питань етнополітики в Україні. Йдеться про зволікання з прийняттям нової редакції Закону України “Про національні меншини в Україні” – особливого законопроекту, адже він, по-перше, комплексний, а, по-друге, що найважливіше, він, якщо можна так сказати, є чимось на кшталт тесту на довіру до держави, її небайдужого ставлення до проблем представників нетитульної нації. І не випадково цей закон називають ще й малою конституцією.

Крім того, як наголошувалося на численних  зустрічах, “круглих столах”, конференціях і нарадах, досі не визначені статус, керівники і напрями діяльності Державного комітету у справах національностей та міграції, а у Верховній Раді не прийнято Концепцію державної етнонаціональної політики України. Керівник Асоціації національно-культурних об’єднань України О. Фельдман зауважив, що держава не повинна відкладати вирішення питань, пов’язаних із забезпеченням прав нацменшин. Це може не лише негативно позначитися на внутрішньополітичній ситуації в країні, а й ускладнити процеси інтеграції України до європейського співтовариства.

Розв’язання цих суттєвих проблем  мають позитивно вплинути на подальший  розвиток культур всіх народів, що проживають в Україні і які є невід’ємною  складовою культури всього багатонаціонального  українського народу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

1. Горбунова О. Із повагою  до національних мов і культур  // Голос України. –2005. – 1 берез.  – С. 7.

2. Закон України: Про національні  меншини в Україні.

3. 25 червня 1992р. № 2494-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – С. 529.

4. Декларація  прав національностей України  // Право України. – 1992. – №  1. – С. 5

5. Рамочная  Конвенция о защите национальных  меншинств // Вест. МГУ. Серия 11. Право. – 1996. – № 6. – 86-97 ст.

6. Розпорядження  Президента України. Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері міжнаціональних відносин, релігій і церкви: Прийнята 23 вересня 2005 року № 1172/2005-рп. // Уряд. кур’єр.–2005. – 30 верес. – С. 12.

7. Послужний  Л. За мир і злагоду // Голос  України.–2005.– 27 січ.

8. Хозяева  в своем доме / Инф.// Киев. Вест. –  2005. – 20 янв.

9. Хоменко  В. Дні грецької культури у  Криму // Голос України. –2005. –  15 жовт.

10. “Еллада”  згуртувала херсонських греків / Інф.// Уряд. кур’єр. – 2005. – 17 лют.