Сутність історичних етапів розвитку місцевого самоврядування в Україні

Польща

Україна

Формування  політичних пріоритетів держави

·Польща від самого початку визначила інтеграцію до європейської спільноти (насамперед вступ до Європейського Союзу) як основний пріоритет у довгостроковій перспективі. Всі реформи, включно з реформою системи державного управління, були розробленні з урахуванням критеріїв для досягнення цієї стратегічної цілі.

·Створення незалежної та сильної базової одиниці місцевого самоврядування в 1990 році – гміни – було першим кроком реформи. Це відображало модель реформи: знизу до верху.

·Децентралізація була визначена основним напрямком проведення реформи. Принцип субсидіарності був широко запроваджений до системи державного управління, наприклад, процес надання послуг повинен бути організований на рівні, на якому вони реалізуються найбільш ефективно та наближені до конкретного споживача.

 · Питання на злобу дня. Україна досі не може визначитися з курсом своєї "інтеграції". Ще в часи президента Кучми ми почали чути гучні фрази про інтеграцію України до Євросоюзу. При Ющенко це питання навіть не ставилося під сумнів - Україна зі скрипом , повільно і нескладно, але все ж проводила реформи необхідні для вступу у ЄС. Янукович, начебто, продовжив цей курс, але ... "Старший брат" зі Сходу поманив Україну в Митний союз і ... підписання угоди про асоціацію з ЄС зірвалося. Як буде далі - покаже час.

Але, необхідно розуміти наступне: для того, щоб рухатись до Європи нам потрібно змінюватись на краще, а для того щоб вступити до Митного союзу – просто закрити рота і робити те, що скажуть.

· Посилання на досвід Польщі, де формування нового адміністративного рівня відбувалося за принципом "знизу вгору", недоречна. Якщо справедлива теза про те, що "Україна - не Росія", то так само справедливим буде і теза "Україна - не Польща". За рівнем розвитку громадянського суспільства, так само як і за рівнем розвитку суспільної свідомості, ми значно поступаємося нашим східноєвропейським сусідам.

· Про адміністративно-територіальну реформу в Україні чутно теж дуже давно. Я особисто брала участь у незлічених круглих столах і конференціях за участю сотень голів місцевого самоврядування і під керівництвом Романа Безсмертного, який свого часу займався цим питанням. Основною метою реформування було приведення українського законодавства у відповідність до Європейської Хартії про місцеве самоврядування . Регіони (області) хотіли укрупнювати, владу - децентралізовувати. І все це начебто для людей ... Але на найголовніше питання "Як це зробити?" відповіді так і не знайшли. Так і живемо ми з пострадянським спадком. Існуюча сьогодні система адміністративно-територіального поділу та виконавчої влади побудована не знизу вгору, як це має бути, а навпаки - зверху вниз. Подібне авторитарна споруда є досить стійкою, проте виключає активізацію місцевої ініціативи і мобілізацію власних ресурсів розвитку.

·Консенсус основних політичних сил у напрямку

проведення адміністративної реформи. Дана реформа булла завжди пріоритетом для польського уряду. Якщо відбувались будь-які затримки в процесі реалізації реформи, то вони були спричинені дискусіями навколо тактичних питань.

·Влада повинна бути розподілена між всіма щаблями ієрархії державного управління у відповідності до їх ролі та цілей. Центральний уряд повинен здійснювати лише стратегічні функції.

·Консенсус між основними політичними силами України не досягнуть ні в питанні адміністративної реформи, ні в інших стратегічних питаннях щодо шляхів розвитку нашої держави. Влада і опозиція давно розучилися конструктивно вирішувати проблеми. Вони просто котять бочку один на одного, звинувачують у всіх проблемах і бідах своїх опонентів, і не роблять нічого щоб їх вирішувати.

· Влада в нашій країні сконцентрована не те що в центральному уряді ... Вона сконцентрована в одній партії, і навіть в одних руках. Депутати від правлячої партії, як у Верховній Раді, так і в місцевих радах, голосують за командою з верху. Отже, навіть у місцевих радах в першу чергу пильнують інтереси правлячої верхівки, а не територіальної громади.

Рамки управління реформ

· Розробка та реалізація компонентів реформи були у сфері повноважень та відповідальності уряду (Кабінету Міністрів). На період проведення реформи було запроваджено посаду Уповноваженого Кабінету Міністрів з питань адміністративної реформи. Ця особа мала статус відповідний до статусу Міністра, та безпосередньо звітувала перед Прем'єр-міністром. Уповноважений Кабінету Міністрів мав надзвичайні повноваження з питань, що стосувались реформи. Його єдиною та винятковою функцією було забезпечувати розробку концепції та моделі нової системи державного управління та програми їх впровадження. Така посада в уряді Польщі існувала в період з 1990 до 1998 року.

· Міністерство внутрішніх справ та адміністрації було створено у 1997 році. Відтоді всі питання проведення адміністративної реформи координувались та підлягали моніторингу з боку Департаменту адміністративної реформи. В 1998 році був створений ще один підрозділ: Департамент впровадження та моніторингу адміністративної реформи, який продовжив місію Офісу Уповноваженого Кабінету Міністрів з питань адміністративної реформи.·

· Кожний фінансовий рік, починаючи з 1990 року, передбачалися фінансові ресурси на здійснення таких завдань у сфері адміністративної реформи: дослідження та моделювання, законотворча діяльність (зазвичай розробка проектів законів замовлялись ззовні) та кошти на реорганізацію.

· У 2005 році з цією метою в уряді Юлії Тимошенко була введена спеціальна посада - віце-прем'єр з питань адміністративно-територіальної реформи. На цей пост був призначений Роман Безсмертний. Однак через початок політичної кризи реалізувати задумане не вдалося.

Сьогодні вже таких сміливців  не знаходиться. Більше того, досвід показав - навіть згадка про кардинальні  зміни, які зачіпають, насамперед, інтереси керівників обласних та місцевих владних  установ і структур, може стати  каталізатором невдоволення. А враховуючи той факт, що вибори в нашій країні проходять мало не кожні два-три роки, бажаючих знизити свої рейтинги шляхом навіть вкрай необхідною, але непопулярною серед місцевого чиновництва реформи, не так вже й багато.

Механізм громадських  обговорень

·Незалежні асоціації громадян та особливо рганізації, які об'єднують місцеві органи влади та їх

лідерів, впливаючи на політичні  партії та урядові інституції, примушували  здійснювати реальні кроки вреформуванні  державного управління.

·Інституційні механізми були запровадженні для

узгодження та обговорення рішень між центральним урядом та органами місцевого самоврядування з початку  проведення реформ. Постійний форум  зустрічей та формування громадської  думки функціонує у формі Спільної Комісії уряду та місцевого самоврядування. Така інституція дає можливість швидкого донесення громадської думки до уряду.

Громадські обговорення з питання  територіально-адміністративної реформи  проходили дуже активно. До них залучали представників місцевого самоврядування, пресу, громадські організації. тільки я як журналіст місцевого видання брала участь не менше як у 10 в круглих столах на тему реформи в регіонах і декількох всеукраїнських заходах.

Говорили багато. Обговорювали різні  варіанти реформи. Її можливі результати і наслідки.

Громадська  поінформованість

·Уряд Польщі розглядав громадян та громадські

об'єднання як своїх партнерів  при запровадженні реформ з метою  зменшення опору радикальним  змінам, що відбуваються. Було проведено  широку кампанію інформування громадськості  протягом здійснення реформ із залученням засобів масової інформації; ключова теза: «Реформи заради добробуту громадян».

·Проведення чотирьох основних реформ у Польщі супроводжувалось інформаційної політикою уряду, яку розробляв та втілював у практику Центр інформаційної підтримки, що знаходиться в складі Офісу Прем'єр-міністра. Кошти на проведення широкомасштабної кампанії поінформованості були передбачені в державному бюджеті.

· Зрозуміле, що проведення адміністративно-територіальної реформи можливо тільки за умов проведення широкої інформаційно-просвітницької кампанії з роз’яснення суті та завдань реформи, якнайширшого залучення громадськості до її здійснення. Таке залучення має відбуватися у формі обговорень, дискусій, круглих столів, громадських слухань, зборів, роз’яснювальних публікацій у національних та місцевих ЗМІ.

Загальні висновки

Необхідність здійснення адміністративно-територіальної реформа є очевидною. Чинний адміністративно-територіальний устрій не відповідає стратегічному курсу держави до демократії та європейських стандартів належного врядування. Існуюча  система адміністративно-територіального врядування залишається неефективною, схильною до корупції, внутрішньо суперечливою і надмірно централізовано. Вона є закритою від суспільства, громіздкою і відірваною від потреб простої людини.

Але адміністративно-територіальна реформа належить до переліку якісних змін, яких всі жадають, але в той же час остерігаються і побоюються.