Автор работы: Пользователь скрыл имя, 05 Ноября 2013 в 17:18, курсовая работа
Особливу групу становлять солодкі соуси. Для дієтичного харчування соуси готують на воді, овочевих і круп'яних відварах. За консистенцією соуси бувають рідкими для поливання і тушкування страв; середньої густини — для запікання і додавання в овочеві страви і фарші. Інколи готують густі соуси для фарширування і додавання як в'язку основу в деякі страви. За технологією приготування розрізняють основні і похідні соуси. Соус, приготовлений на певній рідкій основі з максимальною кількістю продуктів, називається основним. Якщо до основного соусу додати інші продукти і приправи, то дістають нові соуси цієї групи, які називаються похідними. Для того, щоб при зберіганні соусів не утворювалася плівка, на поверхню соусу кладуть кусочки вершкового масла або маргарину. Швидко охолоджений, а потім розігрітий соус має кращий смак, ніж соус, який зберігають гарячим. Холодні соуси є поживним середовищем для розвитку мікроорганізмів, тому їх слід зберігати в холодильній камері в закритому фарфоровому, керамічному посуді або в каструлі з нержавіючої сталі. Соуси необхідно спожити протягом 1 − 2 годин.
Соус — додатковий компонент страви, з характерною напіврідкою консистенцією, який використовують у процесі приготування страви або подають до готової страви для поліпшення їїсмаку і аромату.
Особливу групу становлять солодкі соуси. Для дієтичного харчування соуси готують на воді, овочевих і круп'яних відварах. За консистенцією соуси бувають рідкими для поливання і тушкування страв; середньої густини — для запікання і додавання в овочеві страви і фарші. Інколи готують густі соуси для фарширування і додавання як в'язку основу в деякі страви. За технологією приготування розрізняють основні і похідні соуси. Соус, приготовлений на певній рідкій основі з максимальною кількістю продуктів, називається основним. Якщо до основного соусу додати інші продукти і приправи, то дістають нові соуси цієї групи, які називаються похідними. Для того, щоб при зберіганні соусів не утворювалася плівка, на поверхню соусу кладуть кусочки вершкового масла або маргарину. Швидко охолоджений, а потім розігрітий соус має кращий смак, ніж соус, який зберігають гарячим. Холодні соуси є поживним середовищем для розвитку мікроорганізмів, тому їх слід зберігати в холодильній камері в закритому фарфоровому, керамічному посуді або в каструлі з нержавіючої сталі. Соуси необхідно спожити протягом 1 − 2 годин.
Соуси молочні
Основою для приготування молочних соусів
є молоко і біла жирова борошняна пасеровка.
Борошно пасерують у сотейнику так, щоб
воно не змінило свого кольору і тільки
на вершковому маслі, оскільки інші жири
надають таким соусам неприємного смаку.
Для приготування їх використовують незбиране
молоко або молоко, розведене бульйоном
чи водою.
Соус молочний. Гарячу білу жирову пасеровку
поступово розводять гарячим молоком
і при безперервному помішуванні варять
7-Ю хв. у посуді з товстим дном, додають
сіль, цукор. Соус проціджують, доводять
до кипіння, защипують шматочками вершкового
масла, щоб при зберіганні на поверхні
не утворювалася плівка.
Соус молочний готують різної консистенції:
рідкої, середньої густини і густої, залежно
від використання. Рідкі соуси використовують
для поливання овочевих, круп'яних страв,
середньої густини — для запікання (з
додаванням сирих яєчних жовтків), страв
з овочів, м'яса, риби, а також для заправляння
припущених і варених овочів, густі —
для фарширування, додають їх у морквяні
котлети, сирники та інші страви як зв'язуючу
основу.
Консистенція соусу залежить від кількості
борошна. На 1 л соусу густої консистенції
потрібно 130 г борошна, середньої густини
— 100, рідкої — 50 г борошна, молока — 750,
масла вершкового — відповідно 130, 100 і
50 г, бульйону або води — відповідно 150,
250, для соусів рідкої консистенції — 10
г цукру.
Основний молочний соус використовують
для приготування похідних соусів.
Соус молочний з цибулею. Дрібно нарізану
ріпчасту цибулю пасерують на маслі так,
щоб не змінився колір, додають трохи бульйону
і припускають до готовності в посуді
із закритою кришкою.
Готовий молочний соус з'єднують з пасерованою
цибулею, перемішують, проварюють 5-10 хв.,
додають сіль, червоний мелений перець.
Соус проціджують крізь сито, протирають
цибулю, доводять до кипіння і заправляють
вершковим маслом.
Подають до натуральних страв із смаженої
баранини.
Молочний соус — 700, бульйон м'ясний —
200, цибуля ріпчаста — 300/250, масло вершкове
— 70. Вихід — 1000.
Соус молочний солодкий. У готовий молочний
соус додають цукор і ванілін, попередньо
розчинений у гарячій кип'яченій воді,
варять 3-5 хв.
Подають до круп'яних страв і сирників.
Молоко — 750, масло вершкове — 40, борошно
пшеничне — 40, вода — 250, цукор — 100, ванілін
— 0,05. Вихід — 1000.
Вимоги до якості молочних соусів. Молочні
соуси мають присмак молока. Колір — від
білого до світло-кремового.
Консистенція однорідна, еластична.
Соус молочний з цибулею має ніжний смак
з легким присмаком і запахом цибулі; соус
солодкий — з ароматом ваніліну.
Рідкі соуси зберігають гарячими (температура
60-70 °С) 1-1,5 год, середньої густини готують
безпосередньо перед використанням: вони
не підлягають зберіганню; густі — охолоджують
і зберігають одну добу.
Соуси сметанні
Для приготування соусів сметанних використовують
сметану — продукт, який виробляють з
пастеризованих вершків (найжирнішої
частини молока, яку відокремлюють при
сепаруванні його в сепараторах). Вершки
заквашують закваскою, приготовленою
на чистих культурах молочно-кислих бактерій
з наступним дозріванням протягом доби.
Сметана містить від 10 до 40 % жиру, 2,4-2,8
% білка, 2,6-3,2 % вуглеводів, 54,2-82,7 % води,
вітаміни А, Е, В,, В2, С і PP. Енергетична
цінність 100 г сметани 116-382 ккал, або 485-1598
кДж. Жир сметани добре засвоюється. Вона
приємна на смак, поживна і корисна.
На підприємствах масового харчування
в основному використовують сметану ЗО
%-ї жирності. Крім того випускають сметану
36-, 25- і 20 %-ї жирності; Любительську 40 %-ї
жирності, яка має щільну консистенцію,
не розпливається; дієтичну 10 %-ї жирності,
збагачену вітаміном групи В.
Сметану ЗО %-ї жирності за якістю поділяють
на вищий і І сорти. Сметана вищого сорту
білого кольору з кремовим відтінком,
смак і запах чисті, з вираженим смаком
і ароматом, які властиві пастеризованим
продуктам; консистенція однорідна, в
міру густа, без крупинок жиру і білка,
глянцювата; кислотність сметани 60-90 Т.
У І сорті допускається слабко виражений
присмак кормів і гіркоти; консистенція
недостатньо густа, має нещільні грудочки,
легку тягучість; кислотність 65-110 Т. Інші
види сметани на сорти не поділяють.
При надходженні сметани на підприємства
масового харчування обов'язково перевіряють
її якість. Тягучу і забруднену, гірку,
кислу сметану, з запахом і смаком кормів,
із сироваткою, що відокремилася, не приймають.
У кулінарії сметану використовують не
тільки для приготування соусів, її подають
як самостійний продукт, а також використовують
для приготування перших страв, бабок,
запіканок, солодких страв.
Зберігають сметану при температурі 4-8
°С до 72 год.
Сметанні соуси готують натуральні, тобто
зі сметани і білої борошняної пасеровки,
або на основі білого соусу з додаванням
сметани, її вводять у готовий соус. Білий
соус готують на м'ясному або рибному бульйоні,
овочевому відварі залежно від призначення.
Информация о работе Особенности технологии молочных сладких соусов