Аналіз збірки Романа Федоріва "Яре зерно"

 

Державний вищий  навчальний заклад

Запорізький національний університет

Міністерства  освіти і науки, молоді та спорту

Факультет журналістики

Кафедра теорії літератури й журналістики

 

 

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

З ПУБЛІЦИСТИКИ РОМАНА ФЕДОРІВА

НА ТЕМУ

АНАЛІЗ ЗБІРКИ «ЯРЕ ЗЕРНО» НА ПРИКЛАДІ ДВОХ ТВОРІВ

 

 

Виконала: студентка  групи 3310-1

Спеціальності журналістика

Бистрицька  Віталіна Геннадіївна

 

 

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя

2012

Нарис – це художньо-публіцистичний жанр, в якому шляхом поєднання  логіко-раціональних і емоційно-образних способів віддзеркалення дійсності вирішується певний аспект концепції людини або суспільного життя. В цьому жанрі поєднуються документальні матеріали і художні форми, образність характеристик і висока міра типізації. До необхідних складових нарису можна віднести фактичний елемент, аналітичний, проблемний, а також образність. Об’єктом дослідження в будь-якому нарисі є або людина, або проблемна конфліктна ситуація.

Оскільки нариси «Мандрівка перша» та «Мандрівка друга» розробляють певний аспект концепції однієї людини, створюють образи, то їх можна визначити портретним. У кожному конкретному випадку Роман Федорів розбирається в складнощах індивідуального характеру, створює психологічний портрет, розкриває внутрішню мотивацію вчинків, етичне кредо своїх героїв, витоки рушійної сили їх духовності.

Погляд нарисовця спрямований на людину – з таким розрахунком, аби зрештою вийшла художньо-публіцистична розробка певного аспекту концепції людини. Роман Федорів не просто наводить найбільш яскраві аспекти, що характеризують героя, але, спираючись на весь різносторонній матеріал про людину, осмислює своєрідність його особи.

 

 

«Мандрівка  перша»

Нарис «Мандрівка перша» складається з трьох частин, в яких розповідається про різних героїв. Об'єктами відображення виступають як соціальні відносини людей з його безпосереднім оточенням (соціологічний аспект), так і внутрішні психологічні процеси, що відбуваються в житті окремого індивіда. Соціологічний аналіз особистості, доповнений психологічним, безумовно, розширив можливості портретного нарису в плані цілісного зображення людини. Всі три історії пов’язані з іменем Володимира Ілліча Леніна.

В першій частині мова йде  про Павла Бескида, художника, який втратив зір, але його робота  - портрет Володимира Леніна – жила між людьми і чекала його повернення з тюрми.

Темою нарису є показ життя репресованого художника з додаванням політичних поглядів та ідей. Характер героя дається в нетривіальній ситуації. Саме тут можна виявити конкретні прояви характеру героя, його таланту, завзятості, працьовитості та інших значущих, з точки зору досягнення мети, якостей.

Друга частина розкриває  життя іншого персонажа – Івана  Лавруча, хлібороба колгоспу «Шляхом Ілліча», -  який, незважаючи на молодий вік, поборов свій страх і став на захист рідної землі, взявши до рук  рушницю. Всю ніч юнак обдумував своє життя, ставлення до землі, а на ранок люди вже побачили, як Іван боронував ріллю, готуючи поле для ярої пшениці.

Темою даної частини є  розкриття внутрішньої динаміки духовного росту людини, його моральні пошуки, соціальні орієнтації та взаємовідносини з навколишнім світом.

Третій епізод описує Прокопа  Бриндзея, який в юності потрапив у  тюрму, ставши на захист сліпого лірника. Лише книга Володимира Леніна додала сил і наснаги молодому вівчару.

Роман Федорів у «Мандрівці першій», прагнув донести до читачів декілька ідей: складні процеси соціалізації особистості в мінливому світі, автор пояснив природу психологічної та соціальної поведінки людини, реконструював через життя трьох людей історичні події. Тут, як бачимо, чітко проглядається зв'язок між біографією як суб'єктивною конструкцією і біографією як соціальною дійсністю.

Нарисовець  мав на меті подати різнорідні відомості про найбільш значущих для людини етапах життя, про його життєвий досвід, про зміну соціальних статусів, про життєві пріоритети та цілі. За допомогою цього суб'єктивного матеріалу і відтворюється в кінцевому результаті історія життя однієї людини.

Однією з  особливих рис даного нарису є  наявність розгорнутих пейзажних замальовок, які Роман Федорів використовує в якості контрасного порівняння між внутрішнім станом героя і навколишнього його природою, а також  як засіб у розкритті людського характеру.

Авторське «я»  нарису Романа Федоріва використовується не тільки для концентрації уваги  читача на прикметах особистостей, але насамперед – для поглиблення  і збагнення їх внутрішнього сенсу, який розкривається в очах нарисовця.

Автор нарису не обмежений часовими рамками. Тому в  «Мандрівці першій» дуже часто авторське  «я» використовується як вставна  конструкція, пов'язана з особистісними  спогадами журналіста.

Мова нарису в більшій мірі, ніж мова будь-якого  іншого літературного жанру, включає  елементи мови публіцистичного та наукового.

Виразна і образотворча сила даного нарису полягає, перш за все, в наочному поданні дії, руху людей  і явищ у часі і просторі. Оскільки в даному нарисі повідомляється про людей, особлива роль тут належить іменникам і прикметникам. Вони, послідовно змінюючи один одного, допомагають автору розгортати розповідь.

Для глибини опису Роман Федорів наповнив текст епітетами («дзеркало вологого асфальту», «тужливі співанки лірника», «сумна мелодія лірникової пісні»), метафорами («Ленін вікно до сонця прорубав», «сонце бавилось у рудих Іванових кучерях», «очі будили до боротьби»), порівняннями («зморшки на обличчі схрестились, як його життєві шляхи», «вікна лопочуть, як крила», «погляд ковзнув мимо, наче шугнув десь у стіну»), метоніміями («Ленін ходив по селах», «Ленін ходив по комсомольських осередках» - мається на увазі портрет Володимира Ілліча), паралелізмом («не просто говорить, а сіє добірне насіння»), риторичними запитаннями («Хіба в серцях синів з роками блідне образ батька?») та окликами («Хто його не шанує!»).

 

«Мандрівка  друга»

Нарис Романа Федоріва «Мандрівка друга» є проблемно-портретний, оскільки через портрет однієї особистості, через його думки і погляди розкриваються конкретні суспільні проблеми. Центральне місце тут займає конфліктна ситуація.  Такий нарис спонукає людину до дії, до прийняття важливих рішень, що й дозволяє в кінцевому рахунку змалювати характер героя або його вчинок. Роман Федорів аналізує конфліктну ситуацію, концентруючи увагу на аналізі людиною суті подій, що відбуваються, розкриває мотиваційно-особистісні чинники, які спонукають людину до протиборства з ідейними супротивниками.

В даному нарисі мова йде про Пилипа Миколайовича Коваля, голову колгоспу «Перше травня», якого автор зустрів у Володимирі-Волинському  біля Успенського собору.

В діалозі були порушені такі проблеми:

• Відплив молоді з села до міста
• Старіння колгоспів
• Проблема погоні за грішми та марнування таланту
• Прививання любові до землі

Тема твору – показ патріотизму Пилипа Миколайовича, його стійкої життєвої позиції.

Ідея – Любов  до Батьківщини починається з любові до батьківщини.

Роман Федорів, використовуючи такий виразний засіб, як я-автор, прагне привернути читацьку увагу. Це досягається, з одного боку, за рахунок прояву особистісного  ставлення до описуваної особистості, а з іншого боку – за рахунок інтимізації авторського стилю оповіді.  Сповідальна тональність письма може відразу налаштувати читачів на емоційне сприйняття твору.

Публіцист використовує опис портрету героя в якості своєрідного аналога характеру героя. Він дає можливість наочно, зримо побачити Пилипа Коваля і в цьому плані він стимулює читацьку уяву. Інша його функція - допомогти через виділення якихось зовнішніх деталей заглянути в світ душі людини, у світ його емоцій і почуттів. Портретна характеристика безпосередньо пов'язана із психологічними особливостями особистості. Дійсно, зовнішність людини, його манера одягатися, звичні пози, жестикуляція, міміка і т.п. можуть при уважному погляді багато чого сказати про людину. 

Роман Федорів  також вводить в текст нарису пейзажі як фон для портрета героя, а також як прийом для розкриття  світоглядних позицій Пилипа Миколайовича Коваля.

Для глибини  оповіді автор використовує порівняння («гуцульські оселі подібні до танцюристів»), метафори («слово випурхувало з уст і відразу діставало силу», «палали очі», «хмарка на чолі»), епітети («цікава, цілісна, закохана в отчу землю людина», «луг, закосичений безліччю квітів», «дух весняної розораної землі»), зменшено-пестливу лексику («дівчатка», «старшенький», «дітлахи»), фразеологічні звороти («дні по вінця заповнені турботами», «люди сушать голови»), риторичні запитання («Хіба це нормально?»).

 

Отже Роман  Федорів  в нарисах «Мандрівка перша» та «Мандрівка друга» показує взаємозв'язок індивідуальної історії життя людини та історії суспільства, співвідносить соціальний досвід індивідів з досвідом їх поколінь, виявляє специфічні особливості індивідуального життя героїв.

 

 

 

 

 

Список  використаних джерел

 

1. Гусєва О.О. Нарис у співвідношенні з жанрами російської оповідної прози кінця ХІХ - початку ХХ століть./ О.О.Гусєва Дис... канд. наук: - К.: 2002.
2. Романюк М.М. Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедичного словника / За ред. М.М.Романюка. - Львів, 1994.
3. Старуш М.И. Авторское «Я» в публицистическом произведении/ М.И Старуш Автореф. канд. дис. – М., 1985.