Основні теорії класифікації фразеологічних одиниць

 

Міністерство  освіти та науки України

Національний  педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ З МОВОЗНАВСТВА

за темою:

«ОСНОВНІ ТЕОРІЇ КЛАСИФІКАЦІЇ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ»

 

 

Виконав: студент 108 в/с групи

                                            СТОЛЯРЧУК ОЛЕКСАНДР

 

 

 

 

 

 

 

Київ - 2010

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Поняття про  фразеологію та фразеологізми……………………………….3
2. Зміст класифікації фразеологізмів В.В. Виноградова……………………..5
3. Підхід   М.М. Шанського до класифікації фразеологічних одиниць……..8
4. Типізація фразеологічних сполук за С. Гавриним…………………………8
5. Генетична класифікація фразеологізмів Л.А. Булаховського……………..9
6. Класифікація фразеологізмів за співвіднесеністю з окремими частинами мови………………………………………………………………………….10
7. Класифікація фразеологізмів за ознакою їх функціонально-стилістичних властивостей………………………………………………………………...11

Висновки…………………………………………………………………………12

Література…………………………………………………………………..........13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Фразеологія будь-якої мови – це цінна лінгвістична спадщина, в якій відбивається бачення світу, національна культура, звичаї і вірування, фантазія і історія народу, що говорить цією мовою. Фразеологічні засоби мови є відображенням її національного обличчя. Вони містять у собі велику силу експресії та емоційної наснаги.

Фразеологізми здавна вважаються однією зі специфічних рис кожної мови. Вони набагато виразніше, ніж  окремі слова, розподіляються в певних структурно-функціональних стилях, виявляючи свою належність до кожного з них, а також до сфери усного чи писемного мовлення, мають більш яскраве експресивне чи емоційне забарвлення.

Найбільш яскраве своє виявлення фразеологізми знаходять  у живому мовленні народу як в усній, так і в письмовій формі, адже справжнє життя слова здійснюється тільки в мовленні. Фразеологізми також відображають динаміку суспільства через збагачення його мови.

 

1. Поняття про  фразеологію та фразеологізми

 

Наукою про фразеологічні  одиниці, тобто стійкі сполучення слів з ускладненою семантикою, що не утворюють на основі структурно-семантичних моделей змінних сполучень, є фразеологія.

У багатьох випадках фразеологізм є єдиним позначенням предметів, процесів, станів, властивостей. Фразеологізми здавна вважають однією із специфічних рис кожної мови. Зокрема, українська мова має дуже багату фразеологію, що складалася протягом століть.

Як мовна одиниця вищої організації, фразеологічна одиниця здатна повніше (а отже, точніше) передати те чи інше поняття, ніж слово. Адже, позначаючи предмет або особу, ознаку, спосіб дії тощо, фразеологічна одиниця дає ще й додаткову інформацію про них. Крім того, фразеологічний вираз набагато експресивніший від лексичного, адже він часто має образний або порівняльний характер.

Відомими є понад двадцять дефініцій поняття фразеологізму, але жодна з них не знайшла загального визнання. Деякі вчені вважають, що визначення фразеологізму таке ж складне, як і визначення слова. Ця складність полягає насамперед у тому, що для слова і стійких сполучень слів не характерні властивості, які були б віднесені до кожного з них без винятку.

Відтак, однією з найбільш суперечливих проблем фразеології є визначення фразеологізму. Під фразеологізмом, за Л.Г. Авксентьєвим, розуміємо окрему самостійну одиницю мови, що характеризується фразеологічним значенням, компонентним складом, граматичними категоріями, відтворюваністю. Сукупність мовних одиниць, яким властиві ці  риси, буде становити обсяг фразеології будь-якої мови [1; 17].

Для визначення змісту фразеологізму  необхідно встановити його найхарактерніші диференційні ознаки, які були б властиві тільки фразеологізмам.

У структурно-семантичному плані фразеологічні одиниці  є складнішими утвореннями, ніж слова, тому що значення фразеологізму виражається не одним словом, а обов'язковим сполученням двох або кількох компонентів. Компонентами фразеологізму виступають слова-прототипи з властивими їм формами словозміни, здатні функціонувати і поза фразеологічною одиницею. Лексичне значення слова і значення фразеологізму не адекватні, хоча моменти спільного тут, звичайно, можуть бути. Так, фразеологізмам, як і словам, властиві явища синонімії та антонімії, тобто вони здатні утворювати самостійні синонімічні ряди й антонімічні пари, наприклад: «говорити», «вести пусту розмову» – теревені правити, ляси точити, язиком плескати, язиком чесати, верзти ахінею, закидати фразу, розтікатися мислію по древу, кадити фіміам; «тікати» – давати драла, давати дьору, тягу давати, п'ятами накивати і т. д. Однак, порівняно зі словами, фразеологізми виразніші з емоційно-експресивного погляду, пор. скупий і собака на сіні; дрімати і клювати носом; посваритися і розбити горщика. Не всі фразеологічні одиниці семантично співвідносяться із словом за відчутної, здавалось би, їх близькості, іноді неможливо передати значення фразеологізму одним словом, пор. точити зуби; піймати облизня; бога за бороду схопити; велике цабе тощо. Отже, наявність компонентів є першою диференційною ознакою фразеологічної одиниці.

Компоненти фразеологічної одиниці на відміну від слів у  словосполученні – це складові її частини, і між ними відсутні ті смислові формальні відношення і зв'язки, які є між словами у звичайних словосполученнях. Можливість тих або інших формальних змін компонента фразеологізму визначається не характером смислових і формальних відношень і зв'язків у фразеологізмі, а характером відношень фразеологізму в цілому як одиниці мови зі словами в мові. Виступаючи як єдність змісту і форми, фразеологізм розглядається як самостійна одиниця мови, здатна як й інші мовні одиниці, виражати свою семантику, вступати з іншими одиницями мови у смислові та граматичні зв'язки, а отже мати граматичні категорії, тобто виконувати самостійну синтаксичну функцію. Таким чином, наявність у фразеологічної одиниці граматичних категорій є також однією з її диференційних ознак.

 

2. Зміст класифікації фразеологізмів В.В. Виноградова

 

Поряд із проблемою визначення фразеологізмів, одним із дискусійних питань є класифікація фразеологізмів. Широкого визнання у вітчизняному й світовому мовознавстві здобула семантична класифікація фразеологізмів, укладена В.В. Виноградовим [4; 5]. В основу його фразеологічної теорії покладено ступінь видозміни значення слова у різних синтаксичних і стилістичних умовах фразоутворення.

Становлячи собою єдине  значеннєве ціле, фразеологічні одиниці не є однаковими з погляду поєднаності компонентів і співвіднесеності семантики усього вислову з семантикою його окремих складників-компонентів.

Зважаючи на це, В.В. Виноградов розрізняє три групи фразеологічних одиниць – фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення – семантично неподільні фразеологічні одиниці, у яких цілісне значення невмотивоване, тобто не випливає із значень їх компонентів. Наприклад: бити баглаї - ледарювати; пекти раків – червоніти; собаку з'їсти - набути досвіду.

Із словами однакового звучання, що виступають у вільному вжитку, компоненти фразеологічних зрощень перебувають у зв’язках омонімічності.

За визначенням В.В. Виноградова, фразеологічні зрощення являють собою «своєрідні складні синтаксичні слова». Компоненти фразеологічних зрощень нагадують морфеми у словах. Як і слова з невідною основою, вони позбавлені внутрішньої форми.

Семантична неподільність  виникає або підтримується у  фразеологічних зрощеннях рядом  фактів:

• наявністю у складі фразеологічних одиниць застарілих слів, незрозумілих для загалу (збити з пантелику; ускочити в халепу);
• наявністю граматичних архаїзмів (темна вода во облацех; притча во язицех);
• втратою у межах фразеологічної одиниці живого синтаксичного зв’язку.

 

 Фразеологічні єдності – теж семантично неподільні фразеологічні одиниці, але цілісне їх значення умотивоване значенням компонентів. Наприклад: не нюхати пороху – не бути ще в боях; прикусити язика — замовкнути; кров з молоком – здоровий та ін.

Вмотивованість фразеологічних єдностей опосередкована. Більшість із них є образними висловами, причому образний стрижень, на якому вони виникають, може відчуватися більш чи менш виразно (тримати камінь за пазухою; виносити сміття з хати; вивести на чисту воду; накрити мокрим рядном).

Семантична замкнутість  фразеологічних єдностей може створюватися також евфонічними чи формально-граматичними засобами – римою, алітераціями (усякої тварі по парі) тощо.

Фразеологічні єдності можуть виникати і внаслідок синтаксичної спеціалізації фрази, вживання її у  певній граматичній формі (нуль уваги; діло табак), внаслідок наявності експресивних відтінків значення (плакали наші гроші). До цього розряду В.В. Виноградов залучає «фразові штампи, кліше, типові для різних літературних стилів, і літературні цитати, і крилаті вислови, і народні прислів’я та приказки».

Фразеологічні сполучення – тип фраз, створюваних реалізацією зв’язних значень слів. Фразеологічні сполучення не є безумовними семантичними єдностями. Вони аналітичні, наприклад: зачепити почуття; зачепити гордість; зачепити інтереси. Слова з фразеологічне зв’язним значенням можуть поєднуватися з одним словом чи з обмеженим рядом слів (страх, жаль, зло, досада бере при неможливості радість, задоволення, насолода бере).

Проте чіткої межі між цими групами немає. Важко визначити, до якого розряду віднести, скажімо, фразеологізм «кирпу гнути» (зазнаватися) – до зрощень чи до єдностей; «тернистий шлях» – до єдностей чи до сполучень.

Класифікаційна схема В. В. Виноградова – важливий етап у становленні фразеологічної теорії. Але в процесі вивчення фразеологічного фонду багатьох мов стали очевидними її вразливі місця, зокрема нечіткість критерію умотивованості значення, неможливість застосувати його до всіх одиниць, залучених до категорії фразеологічних єдностей тощо.

 

   3. Підхід  М.М. Шанського до класифікації фразеологічних одиниць 

Зберігши три основні  класи фразеологічних одиниць за схемою В.В. Виноградова, М. М. Шанський виділив четвертий клас – фразеологічні вирази, до яких належать «такі стійкі в своєму складі і вживанні фразеологічні звороти, які не тільки є семантичне подільними, але й складаються цілком із слів з вільним значенням». Наприклад: вовків боятися – в ліс не ходити; не все те золото, що блищить.

Характером зв'язків слів, що входять до їх складу, і загальним  значенням фразеологічні вирази нічим не відрізняються від вільних  словосполучень і речень. Специфікою їх є те, що вони не створюються мовцями, а відтворюються, як готові структурні і значеннєві одиниці.

Серед фразеологічних виразів  М. М. Шанський розрізняє дві групи:

1. Фразеологічні вирази комунікативного характеру, що являють собою предикативні словосполучення, рівноцінні реченню, є цілим висловленням, виражають те чи інше судження. Наприклад: Людина — це звучить гордо; Хрін від редьки не солодший;
2. Фразеологічні вирази номінативного характеру, що є сполученням слів, ідентичним лише певній частині речення, є словесною формою того чи іншого поняття і, як і слова, виконують у мові номінативну функцію.  
   Наприклад: трудові успіхи, палії війни, вищий навчальний заклад і т. ін.

 

    4.  Типізація фразеологічних сполук за С. Гавриним

 

Спробу систематизації стійких (фразеологічних) сполук у функціональному  аспекті здійснив С. Гаврин. Він виділяє  шість основних типів:

1. Образно-виразні стійкі сполуки, до яких належать метафоричні одиниці (пустити червоного півня; гора народила мишу), сполуки з метафоричними компонентами (яблуко незгоди), сталі порівняння (берегти як зіницю ока), евфонізми (із грязі в князі), сталі гіперболи і літоти (гарматою не проб'єш; виїденого яйця не вартий), тавтологічні сполуки (свиня свинею; ливом лити), сполуки, що створюються на основі поетичного синтаксису (правда – добре, а щастя – краще).   
   Такі експресивно-емоційно забарвлені сполуки відзначаються певною художньою своєрідністю. Вони утворилися не тільки внаслідок звичайного добору слів, але і внаслідок вияву фантазії, гри уяви, що виражається у вдалому переносному вживанні слів, влучності зіставлення, порівняння тощо.  
2. Еліптичні сполуки, що об'єднують усічені стійкі сполуки слів: (рад не рад; хоч куди; ні пуху ні пера).  
3. Термінологічні фразеологізми, що охоплюють складені терміни науки, техніки, мистецтва та ін.: заломлення променів; річ у собі; колінчастий вал; соціалістичний реалізм; культ особи. Заміна в них одного з компонентів синонімом (наприклад, ланцюгова реакція – послідовна реакція) руйнує термінологічність.  
4. Афористичні фразеологізми, що виражають узагальнюючі умовиводи: друзі пізнаються в біді; буття визначає свідомість.  
5. Контекстологічні сполуки, які ототожнюються із стійкими утвореннями, що в класифікації В. В. Виноградова називаються фразеологічними сполученнями.  
6. Ідіоми – всі стійкі словосполуки, що втратили внутрішню форму: собаку з'їсти, була не була.