Светр на осінь: Філіп Делерма

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України 
Київський Національний Лінгвістичний Університет

 

 

 

 

                                         Самостійна робота

зі вступу до літературознавства

 

 

 

виконала 
студентка 1-го курсу 
факультету германської філології 
групи МЛа 03-13 
Мовчан Дарія

 

 

 

 

 

                                                   

 

 

 

                                                       Київ 2013

 

 

Філіп Делерма - один з найвідоміших французьких письменників сучасності , твори якого можуть лікувати нас, наче вітамінки, котрі ми приймаємо кожен день.

“СВЕТР НА ОСІНЬ”

 

1.Визначити основну тему та ідею твору.

 

Твір просякнутий емоційністю та метафоричністю. Для автора осінь — це початок чогось нового, хоча він і відчуває певний смуток через невідкладний прихід зими.

Светр, який автор робить основою свого твору, несе у собі певний символізм, а саме те, що вибираючи новий светр, герой ніби одягає на себе ще один рік, змирившись з тим, що він стає старше. Чому светр має бути неодмінно новим, а не просто одягом, що залишився з попереднього сезону? Тому що це несе в собі певні спогади, зв'язані саме з цією новою осінню.

Якщо брати весь твір,а не просто мініатюру зокрема, то автор пише в ньому про радощі буття, дає відчути важливість та красу життєвих дрібниць, дає хвилини простого щастя. Ідея твору полягає в тому, щоб максимально розслабити читача, показати йому красу життя, зобразити приємні моменти, котрі присутні в житті кожного. Саме тому цю збірку так легко читати, ми бачимо в ній себе.

 

 

2.Визначити жанрову приналежність  твору. 

“Перший ковток пива та  інші дрібні радості життя” - це сучасна французька проза. Збірка написана в модерністичному напрямку, в ній наявні всі притаманні йому ознаки, навіть сама форма твору відповідає його стилю.

За жанром цей “Светр...” є оповіданням, а якщо брати твір “Ковток пива...” у повному обсязі, то це збірка оповідань, пов'язаних спільною ідеєю, тобто 

зосередженням на тій чи іншій події з життя головного героя. Це і є визначенням для оповідання у сучасному літературознавстві. Також ознакою сучасного оповідання є одноподійнісь, як ми це бачимо у творі. Так само присутні й ознаки імпресіоністичного стилю, тобто те, що розповідь ведеться від особи оповідача, тобто все, що ми бачимо, всі образи подаються нам уже видозміненими сприйняттям героя, будь які об'єктивні думки відсутні, натомість нам пропонують лише образи, викривлені через суб'єктивний кут зору.

Також основними є емоції та відчуття автора, образи та описи творяться через сприйняття персонажа, нам ніби нав'язується його думка. Проте твір залишається актуальним через його правдивість та життєвість, хоч ми і бачимо його з точки зору оповідача.

 

 

3.Схарактеризувати його хронотопічні ознаки.

 

Хронотоп — це взаємозв'язок часових і просторових відносин у художньому творі, культурно осмислена позиція художнього твору, стійкі моделі якої складаються з простих.

 

У оповіданні Делерма поняття часопростору є ледве вловимим, тому що оповідь ведеться у теперішньому часі, проте іноді забігаючи наперед, іноді  назад. Кожен його мотив має свій хронотоп, отже ці мотиви можуть співіснувати, взаємовключатися, переплітатися, співставлятися, протиставлятися, або перебувати в більш складних взаємовідносинах. Час і простір у “Светрі...” взаємопов'язані, тому що опис ведеться в теперішньому часі, але коли автор очікує чогось, він говорить про майбутнє, і робить це з деякою впевненістю, перебирає можливі варіанти. Проте, попри все, твір не прив'язаний до часопростору, тому що розповідь примітивно ведеться в теперішньому часі, а простір,здається взагалі не наявний, форма оповідання — потік думок героя, напрямлені в одному руслі.

 

 

 

 

4.Схарактеризувати способи зображення персонажа.

 

Персонаж в оповіданні зазвичай і є головним героєм. В збірці Делерма наявний, по суті, лише один герой — оповідач. Всі інші образи другорядні і невловимі, ми бачимо їх лише завдяки емоціям та переживанням головного персонажа.

 

Герой зображується, більшою мірою, як голос та як потік думок. Читач не знає як виглядає головний персонаж, не бачить його з боку, тому що оповідь ведеться від першої особи. Головну роль відіграють враження героя-автора. Образ твориться не докладним описом, а кількома характеристичними рисами, сприйняттям подій персонажем. Завдяки цьому ми й маємо поняття про цього персонажа, ми поринаємо у його думки так, ніби вони наші власні, стаємо на момент читання оповідачами, переживаємо все самі. Тобто образ створюється в основному за допомогою імпресіоністичних ознак, якраз характерних для оповідання.

 

 

5.Визначити тональність твору як рису його родової приналежності.

 

Тональність оповідання “Светр...” є мажорною, в ньому описуються виключно позитивні емоції, пов'язані з настанням нової осені та нового періоду в житті героя. Оповідач обирає для свого светра виключно теплі кольори (зелений, коричневий та рудий), що є символом позитивного настрою твору.

Також у творі кольори светра порівнюються з кольорами у природі, тобто вони мають спільну родову приналежність. Це слід розуміти як те, що вони відносяться до одної і тієї ж сукупності.

“Ты будешь в нем частицей осени. Так пусть же он будет просторным, чтобы исчезло тело. Просторным, со спущенными плечами, с запасом… Приятно проиграть всю гамму, тон за тоном, до самого конца. Готовишься грустить с комфортом. Покупаешь цвет дней, новый свитер на осень.”

 

Хоч автор і говорить про те, що збирається сумувати, це не надає твору мінортих тонів. Мається на увазі, що настає чудова пора осінніх сутінків, пасмурних днів, і не завадило б мати дещо, що буде зігрівати та надавати частинку світла. Те, що радість завжди буде з героєм.

 

 

6.Виділити символічні образи (якщо, на вашу думку, такі є).

 

Символом називають такий тип художнього образу, в якому конкретна чуттєва даність предмета зображення, тобто його чуттєвий образ, водночас з власним має закінчення, вказівки на такий предмет, явище або ідею, які безпосередньо в зображуване не входять. Символ завжди до певної міри є атрибутом, розрахованим на взаємопорозуміння, наприклад, героями твору, автором та його читачем.

У творі “Светр на осінь” наявний лиш один символічний образ — сам светр. Він ніби теплі обійми, власний притулок, в якому можна погрітися. Також він символізує початок нового періоду в житті автора. Хоч і цей період ще не почався (тому що светр ще не куплено), автор ясно відчуває його наближення, він з нетерпінням чекає, поки він зможе “зажечь новый факел, рассчитанный на угасание”.

 

 

 

 

 

 

 

7. Визначити найбільш характерні  тропи.

 

Тропи — це слова, вживані у переносному значенні для охарактеризування тієї чи іншої ознаки будь-якого явища за допомогою вторинних смислових значень.

У оповіданні Делерма наявна велика кількість троп, деяким видам з них він очевидно надає перевагу. Твору притаманна метафоричність, метонімічність, велика кількість епітетів та порівнянь. Адже светр — це образ символ, тому при його зображенні повинна використовуватись велика кількість художніх прийомів, а в основному троп.

 

“Цвета торфяников и травяной глади. Или в рыжих? Есть множество оттенков рыжины: рыжий, как волосы Офелии, как медовый пряник (попробовать бы снова!), лесная рыжина (тут целая палитра!), охряная земля, желто-красное небо, неуловимый запах базарной площади и древесины, грибов и сырости”. Ось і один з прикладів вживання троп у цьому оповіданні. В ньому є велика кількість художніх образів та описів, без яких він втратив би будь який сенс та емоційність.

 

 

8.Схарактеризувати тип стосунків оповідач – герой – автор (тобто виконати конкретне, визначене для кожного твору завдання щодо типів нарації, фокалізації, анахронії).

 

У даному творі фокалізація, тобто точка зору — від першої особи, тобто внутрішня. Сам герой і є автором твору, через те ми бачимо та сприймаємо оповідання так, як він сам. Тобто фокалізація “Светра на осінь” не дає нам розвивати власний погляд на події, точніше, думки, зображені в творі, вона фіксована  оповідачем, котрий виконує всі ролі в цьому творі: і оповідача, і героя, і автора.

 

Нарація в оповіданні Делерма тісно пов'язана з фокалізацією, тому що оповідь ведеться від першої особи, що є явною ознакою імпресіоністичного стилю. Ми бачимо те що герой думає та відчуває. Перший тип наратора характерний для внутрішньої фокалізацію, тобто оповідач майже не є окремим героєм твору з власним іменем та історією, він постає лише як голос та потік свідомості, розум, що фіксує події, переживає їх та схиляє нас думати аналогічно. Ми не знаємо ким є оповідач, в нього немає своєї детальної історії, якихось рис, єдине, як ми можемо його сприймати це хід його думок, за допомогою яких ми самі формуємо його примарну особистість

 

 

Анахронія - неузгодженість між порядком подій, в якому вони відбуваються, й порядком викладу в розповіді. Вона відсутня у цьому творі, адже  тут оповідь ведеться у теперішньому часі, іноді забігаючи у майбутнє. Але ці звертання до майбутнього часу не можна віднести до анахронії, тому що думки викладено впорядковано та узгоджено, вони існують в одній часовій площині, в якій, власне, і викладені у творі. Не можна визначити правильність порядку подій, тому що його як такого немає, адже думки — це потік свідомості, для якого нехарактерна чітка послідовність, проте, все ж вона існує, має початок і свій логічний кінець

 

 

 

Література

 

1. Делерм Ф. Первый глоток пива и прочие мелкие радости жизни. Загубленная сиеста: Авторский сборник. – М.: Текст, 2002

2.  Лазуткин О. А. Гастрономія у повсякденному просторі Філіпа Делерма («ПЕРШИЙ КОВТОК ПИВА ТА ІНШІ ДРІБНІ РАДОСТІ ЖИТТЯ»)

3.  Наратологія // Ковалів Ю.І. Абетка дисертанта. - К. “Твім інтер”. -2009

4. Горідько Ю. Структурно — стильовий аналіз під час вивчення літератури модернізму в школі// Українська література в загальноосвітній школі. — 2002. 

5.  http://uk.wikipedia.org

 

6. Галич О. “ Теорія  літератури” - Київ “Либідь” 2001