Сутність та визначення поняття композиція

 

План

Вступ

1. Сутність та визначення  поняття композиція

2. Сюжет – як продуктивний  чинник композиції.

3. Сюжетно-композиційні  елементи.

Висновки

 

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Питання, які стосуються побудови художнього твору, з давніх-давен були предметом уваги теоретиків мистецтва, поняття композиції і по сьогоднішній день залишається одним з найменш досліджених у системі знань, пов'язаних з розумінням природи й закономірностей мистецьких явищ. Вже Аристотель у своїй славнозвісній «Поетиці» звернув увагу на важливість композиції як засобу впорядкованої побудови художнього цілого.

     В системі літературно-художнього  твору, яка складається із сукупності  засобів художнього оформлення  певного ідейного змісту, композиція співвідноситься з одним із рівнів форми твору. Проте серед інших рівнів, що оформлюють і виражають зміст твору, а саме — відносно рівня предметної зображувальності й рівня словесної зображувальності, композиція посідає особливе місце.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність та визначення поняття композиція

 

Композиція (лат. compositio — складання, поєднання, створення, побудова) — це план твору, співвідношення його частин, взаємозв'язок образів, картин, епізодів. Композиція не виступає як засіб безпосереднього зображення, тобто як та конкретна форма, словесна чи предметна, в якій постає перед читачем уявлення про зображуване. Простіше кажучи, композиція не може безпосередньо змалювати описувану людину або явище. Вона робить це не прямо, а опосередковано, тим, що взаємозв'язує окремо діючі елементи словесного й предметного зображення, усі ті окремі деталі, сукупність яких, розміщена в певній послідовності, власне, і є тим, що ми називаємо формою зображення.  Роль композиції в системі зображувальних форм художнього твору полягає в тому, що «композиційні прийоми та засоби доповнюють і поглиблюють зміст зображуваного письменником. У сукупності ж вони додають творові завершеності й цілісності. 

У сучасному літературознавстві побутує й інше , більш локальне і вузьке використання терміну "композиція". Одиниці композиції - це приблизно те, що нами позначено як компоненти предметної образотворчості: монологи , діалоги , портрети , пейзажі , а також розповідь, опис , ліричний відступ і інше .

Виділяють два типи композиції — подієво-сюжетну і неподієву, несюжетну або описову. Подієвий тип композиції характерний для більшості епічних і драматичних творів. Композиція епічних і драматичних творів має часопросторові і причинно-наслідкові форми. Подієвий тип композиції може мати три форми: хронологічну, ретроспективну і вільну (монтажну).

 

Суттєвою якістю композиції є доступність. У художньому творі не повинно бути зайвих картин, сцен, епізодів. Композиція — це "логіка розвитку теми". Читаючи художній твір, ми повинні відчувати, де, в який час живе герой, де центр подій, які з них головні, а які менш важливі.

 

2. Сюжет – як продуктивний чинник композиції.

 

Одним з найбільш продуктивних композиційних чинників є сюжет (з французької – тема, предмет). Цей найважливіший елемент художньої системи визначають як подію чи систему подій, покладених в основу епічних, драматичних чи ліро-епічних творів. Під сюжетом ще розуміють спосіб естетичного освоєння й осмислення, організації подій, рух характерів у неповторному художньому світі, у художньому часі і просторі. 
 
Оскільки сюжет постає як певна послідовність чергування подій і ситуацій, то повинна існувати сила, яка надає йому динаміки, руху. Такою рушійною силою  є  конфлікт. Конфлікт - це художньо виражене протиставлення, зіткнення, протиборство, протиріччя, важливе для розкриття змісту твору.

 

Композиційне оформлення сюжету буває різним. Сюжетна композиція може бути послідовною (події розвиваються в хронологічній послідовності) , зворотної (події дані читачеві у зворотній хронологічній послідовності) , ретроспективної (послідовно викладає події з'єднуються з відступом в минуле) тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Сюжетно-композиційні  елементи.

 

Залежно від динаміки зародження, визрівання, розгортання, загострення і розв'язання конфлікту (тобто від етапів його розвитку) виділяють елементи сюжету: експозицію, зав'язку, розвиток дії, кульмінацію і розв'язку.

Початок конфлікту, перше безпосереднє зіткнення сил, що дає поштовх наступному розвитку подій, фіксує зав'язка. Зав’язка -  
сюжетно-композиційний елемент, епізод, в якому відбувається виникнення або виявлення конфлікту, початок розвитку дії. Саме зав'язка виявляє основні сили, що конфліктують, причини їх зіткнення, протилежність поглядів, інтересів, устремлінь.  
Зіткнення протилежних сил поглиблюється у розвитку дії . Це основна частина сюжету, що змальовує загострення у стосунках конфліктуючих осіб, яке охоплює не лише головних а й другорядних дійових осіб. У розвитку конфлікту найяскравіше виявляються риси характерів персонажів, їх світорозуміння  й  життєва позиція. 
 
Найдраматичніша точка твору називається кульмінацією. Кульмінація - епізод літературного твору, в якому художній конфлікт досягає максимальної точки свого розвитку і потребує негайного вирішення. Кульмінація стає найбільш складним випробовуванням для персонажів, котре вирішує їх майбутнє.

 

Саме кульмінація створює умови для швидкої або поступової розв'язки. Розв'язка – це вирішення конфлікту, показ наслідків конфлікту (чи конфліктів), остаточне вирішення долі персонажів. Як правило, розв'язка подається в кінці твору, хоча, згідно задуму автора, може стояти і на початку.

 

 

 

До додаткових елементів сюжету відносять: експозицію , пролог , епілог.

Експозиція (з латинської – виклад, опис, пояснення) – вихідна частина сюжету художнього твору, в якій стисло подається ситуація, що логічно випереджає зав'язку. Як правило, в ній читач знайомиться з головними учасниками майбутніх подій, із середовищем, часом та місцем дії.

 

Епілог  -  заключна частина, додана до завершеного художнього твору й не пов'язана з ним нерозривним розвитком дії.

 

Пролог - елемент композиції, що виходить за рамки сюжету твору, в якому викладаються події, що передували початку дії. Часто в пролозі пояснюється сенс подій, що відбуваються. На відміну від експозиції, включеної в основний текст твору.

 

 

Позасюжетні елементи, які на відміну від сюжетних, котрі утворюють подієвий каркас епічного чи драматичного твору, уповільнюють розвиток дії, це – ліричні або авторські відступи, літературно-філософські, публіцистичні роздуми, історичні сцени, екскурси в минуле, статичні описи (розгорнутий пейзаж, інтер'єр, екстер'єр, портрет, авторські характеристики), різноманітні передісторії, спогади героїв, вставні епізоди (новели, сни, листи тощо), повтори однорідних епізодів з поступовим підсиленням.

 

Авторські відступи – це елементи тексту твору, де автор перериває розповідь про події, персонажів твору і висловлює власні думки і почуття про зображуване, чи те, що пов’язане із зображуваним тільки опосередковано, або звертається до читача. Авторські відступи можуть являти собою пояснення авторської мети, позиції. Серед авторських відступів за змістом виділяються ліричні, філософські і публіцистичні, історичні, морально-етичні відступи, хоч досить часто важко чітко визначити належність відступу до кожного з таких типів. За формою авторські відступи також різні – від короткого зауваження до розгорнутого міркування. Вставні епізоди даються звичайно у формі розповіді про певні життєві події, які прямо не пов’язані з розвитком дії твору і мають певну самостійну закінченість. Подібні епізоди мають своїм завданням проливати додаткове світло на окремі риси характеру персонажа, вони загострюють конфлікт зображуваної дії, поглиблюють ідейний зміст твору. Як правило, вставні епізоди є одним із засобів переведення сюжету твору до розряду характерологічних.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Таким чином, композиція посідає особливе місце відносно рівня предметної зображувальності й рівня словесної зображувальності. Вона висвітлює питання, що стосуються побудови художнього твору.

Кожен з елементів сюжету несе певне змістове навантаження. Експозиція дає змогу визначити тему твору, зав'язка – його проблематику, розвиток дії формулює ідею і розкриває авторське ставлення до зображуваного, кульмінація ще раз ставить проблему в оновленому, більш узагальненому вигляді, а розв'язка підпорядковується розкриттю концепту твору. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1.  Введение в литературоведение. Литературное произведение: Основные понятия и термины / Под. ред. Л. В. Чернец.– М., 2000.

2. (Моклиця Марія. Основи літературознавства. Посібник для студентів. Тернопіль: Під ручники і посібники, 2002. — 192 с.)

3. Ференц Н. С. Основи літературознавства.

4. Інтернет ресурс: Стаття. Елементи внутрішньої форми літературного твору: http://www.ukrlit.vn.ua/

5. Жирмунский В. М. Введение в литературоведение: Курс лекций. СПб., 1996.    
6. Бернадська Н.І.  Вступ до літературознавства. Хрестоматія. 
7. Ніколова О. О. Вступ до літературознавства. Навчально-методичний посібник. 
8. (Введение в литературоведение / Под. ред. Г. Н. Поспелова.– М., 1983.)     9. Ткаченко А.О Мистецтво слова: Вступ до літературознавства:  ВПЦ "Київський університет", 2003.

10. Білоус П. Вступ до літературознавства.  Київ: Академвидав, 2011.