Логістичні системи

План

1. Визначення і характеристика розповсюджених логістичних систем.
2. Аналіз логістичних програмних продуктів. Визначення найбільш оптимально.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Визначення і характеристика розповсюджених логістичних систем.

ЗАРУБІЖНИЙ  ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ МАРКЕТИНГОВИХ

ЛОГІСТИЧНИХ КОНЦЕПЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Розглянуто зарубіжний досвід формування маркетингової логістики  на підприємствах.

Обґрунтовано найбільш розповсюджені у світі логістичні системи. Досліджено нові тенденції  в

розвитку логістичних фірм в державах з високорозвиненою економікою.

В останні десятиліття  промислове виробництво ускладнилось, зросли

потреби до якості продукції  та рівня обслуговування, скоротився час виведення

нової продукції на ринок, в зв’язку з цим виникла  необхідність вдосконалення

методології та технології управління. З однієї сторони, необхідно

систематизувати підходи  до управління виробництвом та планування ресурсів,

з іншої сторони, прискорити вирішення задач, які постали  перед

підприємством. Складність цих задач диктує необхідність зняти з людини

рутинні розрахункові функції  засобом використання потенціалу

обчислювальної техніки, науково-теоретичне дослідження цих  проблем є і

сьогодні актуальним.

Ціль логістичного процесу  формулюється основним правилом логістики –

правилом „7R”: потрібний  товар (right product) потрібної якості (right quality) в

потрібній кількості (right quantity) повинен бути доставлений в  потрібний час

(right time) і в потрібне  місце (right place) потрібному споживачу  (right customer)

з потрібним рівнем затрат (right cost). Недотримання хоча б однієї із

приведених умов може призвести до втрати клієнтів і, відповідно, певної частки

ринку.

Дослідженням зарубіжного  досвіду впровадження маркетингових

логістичних концепцій  на підприємстві займаються багато українських та

російських вчених. Зокрема, Адріанова Т.Р. порівнює досвід японських  та

американських компаній по організації систем закупівель та постачань,

Гаврилов Д.А. досліджує  сучасні логістичні системи і  досвід їх запровадження

в Росії та світі, Смирнов І.Г. аналізує ринок логістики у Польщі як країни-члена

ЄС, Черноусов Е.В. досліджує  ринок логістичних провайдерів  і його

функціонування в країнах  Європи та США.

Незважаючи на досить значне зростання інтересу до маркетингової

логістики як наукового інструменту та механізму практичного обслуговування

споживачів, позитивний досвід впровадження маркетингових  логістичних

систем наших зарубіжних сусідів повністю не висвітлено у  науковій літературі

та не використовується у практиці підприємств. Метою статті є дослідження

головних аспектів зазначених проблем та нових тенденцій в  розвитку

логістичних фірм в зарубіжних державах .

Аналіз стану розвитку логістики в розвинених країнах  на сучасному етапі,

різноманітність форм логістичних  утворень у нестатичних умовах ринку дає

змогу говорити про високу ефективність застосування концепції  маркетингової

логістики. Так, у США  ця концепція набуває дедалі ширшого  використання і

розглядається у вищих  ешелонах управління корпорації як ефективний

мотивований підхід до ефективного функціонування підприємства з метою

зниження виробничих витрат. Ця концепція є основою  економічної стратегії

фірми, коли процес логістики  використовується як знаряддя в конкурентній

боротьбі і розглядається  як управління процесами планування, розміщення і

контролю за фінансовими  та людськими ресурсами.

Такий підхід дає змогу  забезпечувати тісну координацію  логістичного

забезпечення ринку  та виробничої стратегії. Якщо досягається  така

координація, то результатами її стають: потрібний асортимент запасів у

належному місці, в потрібний  час; узгодженість роботи зовнішнього  і

внутрішнього транспорту, що гарантує своєчасну доставку товару відповідно

до економічних вимог; синхронність дій складського господарства і пакування

відповідно до вимог  транспорту, що дає змогу мінімізувати витрати сировини,

скоротити запаси у виробництві  готової продукції; синхронізацію  замовлень і

транспорту.

Важливою складовою  успішного функціонування логістики  є ефективне

використання трудових ресурсів. Застосування принципів логістики дає змогу

підвищити продуктивність праці. У цій сфері у США  вона стабільно зростає на

3 % за рік. Для зниження  ризику від складності реалізації  фірми дедалі ширше

застосовують сегментну  маркетингову стратегію, яка потребує виважено

визначених потужностей розподілу.

Провідні фірми США  пильно стежать за високим рівнем обслуговування

основних споживачів. Усталені стандарти широко рекламуються, доводяться до

відома покупців, вивчаються потреби останніх. За статистичними  даними, одна

з п'яти фірм встановлює жорсткі стандарти обслуговування, гнучко їх регулює,

здійснює зворотний  зв'язок з покупцями. Однак концепцію  логістики на такому

рівні застосовують лише 20 % американських фірм, що забезпечує їм

конкурентні переваги. Нині увага маркетингу зосереджена на проблемах

логістики, оскільки в його середовищі вже визріло розуміння неефективності

концентрації зусиль на підвищенні ефективності окремих процесів постачання.

В останні роки все більше робиться спроб використати досвід логістичного

управління на підприємствах наших сусідів із Заходу. Так, застосування

методів логістичного управління в  господарській практиці польських

підприємств здійснювалося здійснюється залежно від місця і ролі логістики  в

організаційно-управлінській структурі  окремих фірм. Як видно із досліджень

самих польських вчених, у великих  фірмах вже на початку 1990-х років

функціонували відділи логістики, натомість щодо логістичних функцій, які

здійснювалися в межах інших (не логістичних) сфер управління

підприємствами, то виявилось, що до них  належать: постачання, виробництво,

маркетинг, транспорт, склади та запаси. При цьому найчастіше логістичні

функції виконує відділ постачання підприємства (30,5%) та відділ складування  і

запасів (25,9%), а найрідше – відділ маркетингу (10,4%). На відділи транспорту

та виробництва припадає, відповідно, 20,1% та 13,1% [7, с. З5-40].

Однак незалежно від того, чи логістичні функції виконуються

безпосередньо відділом логістики, або  опосередковано – через інші відділи

підприємств, останні проте застосовують методи логістичного управління,

зокрема це особливо стосується великих  та середніх закладів. Серед найчастіше

використовуваних логістичних  систем та методів:

MRP1 – Material Requirements Planning, планування матеріальних потреб;

MRP2,3 - Material Recourse Planning, планування матеріальних ресурсів;

DRP1 – Distribution Requirements Planning, планування збутових потреб;

DRP2 – Distribution Recourse Planning, планування збутових ресурсів;

LRP – Logistics Recourse Planning, планування логістичних ресурсів;

ECR – Efficient Consumer Response, ефективне обслуговування клієнта

KANBAN – японська система  виробничої логістики;

ABC, XYZ – методи управління  запасами;

CRM – Continious Replenishment Management, менеджмент безперервного

поповнення запасів;

ЛТ – Just in Time, точно в срок;

EDI – Electronic data Interchange [2, с. 212; 4, с. 116].

Найбільш розповсюдженою у світі логістичною системою є система

«точно в строк» (just-in-time, JIT), яка з’явилася в Японії в  кінці 50-х років.

Основною ідеєю цієї логістичної концепції є виключення запасів матеріалів,

комплектуючих та напівфабрикатів  у виробничому процесі, потоки

матеріальних ресурсів синхронізуються з потребою в  них, яка в свою чергу

задається виробничим розкладом  випуску готової продукції. Рух  матеріальних

потоків організовано таким чином, що всі матеріали, комплектуючі та готова

продукції доставляються  в необхідній кількості та в той  час, коли їх

потребують ланки логістичної  системи, з метою мінімізації  витрат, пов’язаних

зі створенням запасів.

Вирішальну роль в  реалізації концепції JIT відіграє контроль якості на всіх

стадіях виробничого  процесу та подальшого сервісного обслуговування.

Синхронізація всіх процесів та етапів поставки продукції споживачам потребує

точності інформації та прогнозування, яка досягається  надійними

телекомунікаційними системами  та інформаційно-комп’ютерною підтримкою

[5, c. 203-207].

Однією з перших спроб  практичного впровадження концепції  «точно в

строк» стала розроблена корпорацією Toyota Motor у 1972 р. мікрологістична

система KANBAN, впровадження якої було неможливе без відповідного

логістичного оточення концепції JIT, а саме раціональної організації  та

збалансованості виробництва, постійного контролю якості на всіх стадіях

виробничого процесу  та якості вихідних матеріальних ресурсів у

постачальників, партнерство з надійними постачальниками та перевізниками,

професійна відповідальність всього персоналу. Сутність цієї системи  полягає в

тому, що всі виробничі підрозділи забезпечуються тією кількістю матеріальних

ресурсів та у такі строки, які  необхідні для виконання замовлення. Засобом

передачі інформації в цій системі  є картка KANBAN. Поширено два види

карток: картка відбору – зазначається кількість деталей, яку необхідно  взяти на

попередній ділянці обробки; картка замовлення – кількість деталей, яку

потрібно виготовити на попередній виробничій ділянці. Ці картки циркулюють

як всередині підприємства, так  і між підприємством та компаніями-

співробітниками. За замовленням споживача  готової продукції, кожна наступна

ділянка ланки технологічного ланцюга диктує асортиментну програму

попередній ділянці, яка отримує  своє завдання, оформлене в картці замовлення,

з наступної ділянки. Система KANBAN відноситься  до «тягнучих»

мікрологістичних систем виробництва, коли необхідні матеріали та товари в

необхідний час та в необхідній кількості «витягуються» в необхідне місце

робітниками, які знаходяться на кожній наступній ділянці виробничого  процесу

(готові вироби надходять до  моменту їх продажу, комплектуючі  – до моменту

збирання готової продукції, деталі – до моменту збирання комплектуючих,

сировина та матеріали  – до моменту виготовлення деталей).

Система KANBAN підтримує  мінімальний рівень запасів, який забезпечує

безперервну роботу виробничих ділянок та персоналу. Аналіз діяльності більше

80 німецьких фірм показав, що завдяки її впровадженню, в середньому,

виробничі запаси знижуються на 50%, запаси готової продукції –  на 80%,

продуктивність праці  зростає на 20-50%. Система KANBAN реалізована  на

таких підприємствах як General Motors, Massey-Ferguson, Renault. Разом з тим,

фахівці відмічають, що відсутність страхових запасів при умові порушень

постачальниками договірних зобов’язань часто призводить до зупинок

виробничого процесу. Тому більшість неяпонських фірм працюють, не