Проблематика ідентифікації портретного нарису та публіцистичного портрету в системі жанрів та сучасному медіапросторі

Проблематика ідентифікації портретного нарису та публіцистичного портрету в системі жанрів та сучасному медіапросторі

1. Постановка проблеми.

На сьогодні ситуація з місцем портретного нарису в систему ЗМІ невизначена: сучасні дослідники переконливо наполягають на існуванні в пресі портретного нарису, тоді як практично цей жанр не з’являється сьогодні на шпальтах друкованих видань. Втім, про його наявність у системі жанрів пише чимало дослідників: М.Кім „Очерк: Теория и методология жанра”, І.Михайлин — „Основи журналістики”, В.Моісеєв „Журналистика и журналисты”, О.Тертичний „Жанры периодической печати”. Дехто лише поверхово фіксують портретний нарис у жанровій системі журналістики, інші ж присвячують цілі розділи його дослідженню портретного нарису. Але навіть не заглиблюючись у проблематику питання і роботи вищезгаданих дослідників відразу помітна певна невизначеність у ідентифікації і класифікації портретного нарису та публіцистичного портрету у жанровій системи.

2. Розробка проблеми іншими науковцями.

З погляду позиції портретного нарису серед інших жанрів проблему розглядали такі науковці, як І. Михайлин , В. Моісеєв, М. Кім, О. Тертичний. Питання сучасної портретистики також ґрунтовно досліджено у роботах М. Воронової, яка у 2006 році захистила наукову дисерацію «Сучасна українська портретистика: жанрова диференціація і поетика» . Проблематику теорії портретування, а саме – політичного портрету, порушували В. Шкляр, А. Чічановський, О. Ващенко. Поняття «дискурс-портрету» - методики аналізу тексту задля здобуття максимуму інформації про адресанта досліджено у статті О. Волковою.

3. Актуальність обраної проблеми.

Актуальність проблеми зумовлена насамперед тим, що навіть науковці, що вивчали це питання не спромоглися усталити чітку жанрову диференціацію, на яку можна було б спиратися у подальшому. На наявності певній суперечливості у стосунках портрету та нарису акцентувала увагу І.Велієва: „Неясним видаються взаємовідношення літературного портрета і нарису. Можливо, це являється віддзеркаленням реальних труднощів у класифікації жанрів...”

Якщо ж прислухатися до французьких дослідників, то портрет є публіцистичним жанром, який об’єднує елементи репортажу, розслідування, інтерв’ю та аналізу. Він має довільну форму викладу й може змінювати свій обсяг від 100 рядків до цілого розвороту. Подібно до інформаційних жанрів, портрет має починатися з основного повідомлення”.  Якщо кореспондувати це визначення до зразків українських портретів, то можна зазначити, що переважна більшість портретів також має довільну форму викладу (яку в принципі вважають нарисовою), наші портрети тільки зрідка містять елементи репортажу, як правило, вони нединамічні, а статично-описові, розповідні чи аналітичні,  також містять елементи інтерв’ю і зазвичай починаються з інформаційного повідомлення-довідки. 

До низки публіцистичних жанрів портрет відносить і В.Здоровега. Виходячи з погляду відомого дослідника на поняття публіцистики загалом, то з його точки портрет є безсумнівно публіцистичним жанром. Поряд з проблемами дефініцій не менш дискутивним  є питання класифікація та жанровою диференціації портрету. Російський дослідник М. Кім, вважаючи портрет нарисовим різновидом, виділяє окремо ще й біографічний портретний нарис. Але разом з цим чимало дослідників не відривають портрет від літератури. Втім, твердження Е.И.Журбиної, що портретний нарис, навіть за наявності яскравих публіцистичних ознак, елементів науки та дослідження одночасно, залишається невід’ємною частиною художньої літератури,  станом на сьогодні є надзвичайно суперечливим і потребує розгляду, якщо не сказати - перегляду.

4. Шляхи та методики дослідження:

• Акцентувати уваги та фіксувати функціональні зміни жанру портрета;

• Створити типологію та чітку жанрову диференціацію; (задля цього слід більш ґрунтовно дослідити структурні елементи типового портретного нарису і спираючись на це, робити висновки про його ідентифікацію серед інших жанрів);
• Звертати увагу на усілякі соціальні конфлікти в портретних нарисах та діалектичну єдність соціальних і духовних конфліктів особистості.
• Використовувати результати досліджень усіх дотичних галузей. Наприклад, окремий науковий напрямок складають дослідження, присвячені жанру біографії та біографічному методу. Для теорії портретування ці роботи становлять особливий інтерес, оскільки біографія є дотичним до портрета жанром, а біографічний метод є широко вживаним у процесі портретування. У такому контексті є усі підстави розглядати портрет у процесі взаємопроникнення жанрів, що лише підтверджує концепцію граничної природи жанрів, що легко переходять один в одне та існують водночас методом творення одне для одного.