Міжнародне приватне право

Лекція 1. Вступ до дисципліни «Міжнародне  приватне право»

1. Історія формування міжнародного приватного права.

2. Поняття міжнародного приватного права.

3. Предмет міжнародного приватного права.

4. Основні терміни міжнародного приватного права.

5. Принципи міжнародного приватного права.

 

1. Історія формування міжнародного приватного права.

МПрП як галузь права виникла з науки приватного права, а не навпаки. Для виникнення МПрП потрібна була наявність наступних передумов:існування держав чи певних територій з різними за змістом системами цивільного права;існування інтенсивного товарно-грошового обміну і активних контактів між державами;визнання права іноземної держави.

Подібні передумови склалися в світі наприкінці ХІІІ ст. Між містами-державами вівся  активний обмін. Виникали колізії і, щоб їх врегулювати, юристи почали звертатись до норм та процедур римського приватного права. Зародки МПрП варто шукати в Середньовіччі. Після падіння Західної Римської імперії та утворення молодих варварських держав почали встановлюватись відносини між ними. Виникла норма, за якою в разі суперечки має застосовуватись право країни відповідача (вона посіла панівне місце в МПрП). При спадкоємстві застосовувалось право спадкодавця.

ХІІІ ст. —  Міста активно включаються до обігу, створюють своє законодавство  з торгових питань. Виникає так  зване “право статутів” — самостійне право міст та вільних територій. Найбільш інтенсивно розвивались міста-держави Північної Італії. Вони створили значну правову базу, яка згодом була кодифікована у вигляді “статутів” — збірників діючих нормативних актів. Таким чином виникли перша передумова появи МПрП — наявність різних правових систем, і друга — інтенсивний обмін (торгівля з європейськими країнами і країнами Сходу).

14 ст. — Юристи  Бартол і Бальд створили “теорію  статутів”. Вони вважали, що  необхідно класифікувати всі  закони (статути) в залежності  від відносин, які вони регулюють (право власності, договірні відносини).

Французька  школа МПрП (XVI ст.). В рамках французької  школи МПрП відбувався розвиток “теорії  статутів”, Королівська влада, маючи  достатньо клопоту з податками, фіском, державним устроєм, намагалась залишити регулювання відносин між індивідами на розсуд окремих територіальних одиниць.

Голандська  школа МПрП. XVII ст. сформувалась голандська “теорія статутів”.Голандські юристи після Буржуазної революції мали вирішити дві проблеми: захистити свою територію і право від феодального реакційного оточення; визначити правовий статус провінцій.

Німецька школа  МПрП (ХІХ ст.). На думку німецьких  юристів система сучасного німецького права має “приватне право  і МПрП” за свої складові частини: м/н публічне право повинно мати наддержавний характер, а норми МПрП, як його невід’ємної частини, неодмінно виконуватись і поважатись;.

В світі сьогодні склалось дві системи МПрП:

континентальна. Її основна прив’язка — закон  громадянства або закон місця  проживання — носить персональний характер.

англо-американська. Основні колізійні прив’язки  носять територіальний характер. Застосовується закон країни суда.

існували спроби уніфікувати ці підходи. Але спроби не привели до успіху, оскільки більша частина норм залишилась написаною на папері.

 

2. Поняття міжнародного приватного права.

Міжнародне  приватне право – це система юридичних  норм, спрямованих на регулювання  міжнародних невладнаних відносин з “іноземним елементом”.

МПрП належить до умовних термінів. По своїй суті це внутрішне право і носить національний характер. В німецькій правовій системі  воно спочатку називалось прикордонне  право, потім — зовнішнє приватне право, опісля отримало назву “міждержавне приватне право”. Французи спочатку визначили МПрП як міжнародне цивільне право, але з 1834 року закріпився термін, який використовується і сьогодні, — міжнародне приватне право.

МПрП складається  з:

• колізійних норм;
• уніфікованих матеріальних правових норм;
• внутрішніх правових норм;
• процесуальних норм.

І. Колізійні  норми складають історичну основу МПрП. Вони поділяються на дві групи: внутрішні колізійні норми, викладені  у внутрішньому законодавстві країни(ст.8 ЦКУ); договірні колізійні норми, записані в м/н договорах, але направлені на регламентацію майнових відносин, які викли на рівні фізичних або юридичних осіб (5-ть Гаазьких конвенцій про шлюб та сім’ю).

ІІ. Уніфіковані  матеріально-правові норми. Існує  два шляхи уніфікації: 

1. Уніфікація шляхом укладення м/н угод з питань матеріального права;    
2. Рецепція основних інститутів з іншої правової системи.

Особливості уніфікації в МПрП:          

• уніфіковані правові норми можуть бути створені на основі м/н договору чи м/н звичаю (INKOTERMS були створені на основі звичаю);          
• уніфікація — це досить високий рівень правового співробітництва між державами. Крок до єдиного права.          
• уніфікація в деяких галузях прва не завжди бажана і можлива.

Найбільші проблеми з уніфікацією сімейного і  спадкового права, де в силі національні традиції і звичаї.

ІІІ. Внутрішні  матеріальні норми — лише ті, які були спеціально створені для  регламентації цивільно-правових відносин, ускладнених іноземним елементом.

IV. Процесуальні норми — 1) самі по собі процесуальні норми публічного права; 2) норми

 

3. Предмет міжнародного приватного права.

В континентальній  сім’ї права існує поділ права на галузі. Ще відомий римський юрист Ульпіан стверджував, що право поділяється на публічне і приватне, які в свою чергу мають поділ за предметом регулювання. Кожна галузь, крім власного, відмінного від інших предмету, також повинна мати автономні методи правового регулювання.

МПрП пов’язане з міжнародним життям і має аспект приватності, по суті предмет регулювання МПрП становлять міжнародні відносини. Але міжнародні відносини є різними і за суб’єктним характером, і за змістом (культурні, єкономічні, політичні; міждержавні і між іншими суб’єктами МПрП). Сферою регулювання МПрП є правові питання відносин між громадянами і організаціями, які виникають в сфері м/н життя, міждержавні відносини МПрП не регулює.

Існує три групи  правовідносин, врегульюваних нормами  МПрП:   

1. Цивільні правовідносини (МПрП — цивільне право в м/н аспекті), але ті, що:    

1. виникають в сфері міжнародних відносин;

start="2"

     виходять за межі  однієї країни;    

3. суб’єктами цих відносин мають бути іноземні фізичні або юридичні особи.    

2. Шлюбно-сімейні відносини з м/н елементом;

start="3"

     Трудові відносини  за участю іноземців. Трудове  право має елементи публічного і приватного права. Приватні (контракти), публічні (вихідні дні) і т.д.

МПрП є сферою відносин цивільно-правового характеру  в широкому їх розумінні, які виникають  в умовах м/н життя.

Щодо юридичної  природи МПрП, то існує декілька доктринальних концепцій:    

1. Представники цивілістичної концепції стверджують, що МПрП є частиною національного права конкретної держави.    
2. Другі вважають МПрП галуззю міжнародного публічного права.     
3. Прибічники полісистемної концепції розглядають МПрП як результат поєднання перших двох підходів. Йдеться про подвійний характер норм МПрП: і національний, і міжнародний.

Відмінності і  зв’язок між МПП і МПрП:    

1. головне місце в регулюванні МПП займають відносини політичного характеру (безпека, мир, невтручання). МПрП регулює майнові цивільно-правові відносини, які мають міжнародний характер, але не на рівні держав, а на рівні фізичних і юридичних осіб.    
2. для МПП основними суб’єктами виступають держави, міжнародні організації, нації, що боряться за власну незалежність. Для МПрП основними суб’єктами є фізичні і юридичні особи, і лише іноді держави.    
3. основним джерелом для МПП є міжнародний договір (міждержавний). Для МПрП під основним джерелом розуміється внутрішній (національний) закон.

Зв’язок:

МПП і МПрП регулюють  єдиний комплекс відносин — міжнародні відносини, але на різних рівнях.

 

4. Основні терміни міжнародного приватного права.

Важливою категорією для МПрП є поняття іноземного елементу. Під цим терміном розуміється  правовий феномен, що належить до іншої  національної правової системи.

Цивільними  правовідносинами, ускладненими іноземним  елементом, є такі:   

1. де іноземним є суб’єкт;    
2. де іноземним є об’єкт правовідносин; 
3. де ускладення здійснюється на рівні юридичного факту (громадянин України помер закордоном).

Під конфліктом в МПрП розуміється зіткнення  двох правових систем, що призводить до необхідності вибрати, норми якої з них будуть застосовуватись.

Колізійна норма  — це норма, яка визначає, право  якої країни необхідно застосовувати  при вирішенні питання прав і  обов’язків сторін у правовідносинах, ускладнених іноземним елементом. Сукупність колізійних норм є колізійним правом конкретної країни. Колізійні норми є найскладнішою і найоб’ємнішою частиною МПрП.

Термін "правовідносини" був у вжитку в доктрині МПрП й  раніше. Але одні автори пояснювали це звичним мовним виразом, інші - потенційним  урегулюванням відносин нормами МПрП. Як дослідники, котрі сприймали цей термін із певними застереженнями, так і його суворі критики  виходили з постулату радянської теорії права про те, що правовідносини є результатом урегулювання нормами права суспільних відносин і, відповідно, що предметом права є не правовідносини, а відносини. Таке положення базувалося на позитивістському погляді на право, відповідно до якого під правом розуміли тільки встановлені або санкціоновані державою правила. Тепер на конституційному рівні втілено новий - природно-правовий підхід до розуміння права. Зокрема, у ст. 8 Конституції України закріплено принцип верховенства права, який означає, що позитивне право, яке створено людиною, має ґрунтуватися на природному праві, котре обмежує державну владу і є своєрідним фільтром та критерієм якості позитивного права. Виходячи з цього, правовідносини є природним явищем й існують ще до так званої "урегульованості" їх позитивним правом, яке має наблизитися до конфігурації природних правовідносин та підпорядковуватися природному праву. Таким чином, природно-правовий погляд на право пояснює вживання в Законі терміна "правовідносини" при характеристиці предмета МПрП.

Іноземний елемент або "міжнародність" приватноправових відносин. Іноземний елемент в  Законі України про МПрП визначено як ознаку, "яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави" (п.2 ч. І ст. І).

Іноземний елемент є ознакою, за якою приватноправові відносини МПрП відрізняються від решти приватноправових відносин. Наявність у цих правовідносинах хоча б однієї з форм іноземного елемента є підставою для застосування нормативного арсеналу МПрП. Закон України про МПрП відтворює поширений у теорії погляд щодо трьох груп (або форм вияву) іноземного елемента.

 

5. Принципи міжнародного приватного права.

Питання принципів МПрП потрібно розглядати насамперед у контексті загальноправових принципів та принципів приватного права. Серед цих принципів варто назвати принцип верховенства права, принцип свободи особи (неприпустимість свавільного втручання в особисте життя людини), принцип непорушності права власності (свободи власності), принцип свободи договору, принцип свободи підприємницької діяльності, принцип судового захисту порушеного права чи інтересу, засади розумності, справедливості та добросовісності.

Принцип верховенства права  закріплено в Конституції України, ст. 8 якої передбачає, що в Україні  визнається і діє принцип верховенства права. Цей принцип лежить в основі регулювання всіх приватноправових відносин, включно з відносинами, ускладненими іноземним елементом

Принцип свободи особи (неприпустимість свавільного втручання  у сферу особистого життя людини). Цей принцип повністю відображає конституційне положення про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Принцип непорушності права  власності (свободи власності). Принцип непорушності права власності полягає в тому, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Принцип свободи договору. Відповідно до ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог добросовісності, розумності та справедливості.