Сучасний урок музики в школі.Традиції та іновації

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Луганський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

 

Кафедра педагогіки та психології

 

 

Сучасний урок музики в  школі:

традиції та інновації  компетентнісного підходу

 

випускна робота

Середи Олесі Євгенівни

слухача курсів

підвищення кваліфікації

вчителів музичного мистецтва 

та художньої культури,

учителя музики

Антрацитівської

ЗОШ І-ІІ ступенів № 15

 

 

 

Луганськ

2013

 

Зміст

Введення

1. Розділ І  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

1.1 Музичне мистецтво як невід'ємна сфера життєдіяльності

дітей в школі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

1.2 Погляд у минуле: виховання музикою.  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

1.3 Мистецтво, як життєтворчість дитини.  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2. Розділ ІІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2.1 Методична творчість на сучасному етапі. Форми роботи. . . . . . .

2.2 Традиційний піхід. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3. Розділ ІІІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3.1 Сучасний урок. Вимушеність  змін. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3.2 Актуальні завдання і проблеми.  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3.3 Інноваційні форми роботи на сучасному уроці. . . . . . . . . . . . . . . .

3.4 Атмосфера творчості на уроках музики. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4. Розділ ІV  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4.1 Викладання музики на принципах розвиваючого навчання. . . . . . .

4.2Моделювання художньо-творчого процесу на сучасному етапі. . . .

Висновок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Використана література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

 

Введення

Я музыкант, я учу детей музыке

Д. Б. Кабалевский [1;7]

Сучасна освіта розглядається  як складний процес, що створює умови  для розвитку особистості. Його завданням  є виховання людини, орієнтованого  на розуміння, визнання і прийняття  іншої людини. Завдання гуманізації  педагогічного процесу вимагає створення атмосфери зверненості до дитини, забезпечення необхідних умов для її повноцінного розвитку. Для цього важливу роль відводять музичному мистецтву, тому що дослідження багатьох вчених показують, що музика викликає емоційний відгук у дітей раніше за інші мистецтва.

Музика є абсолютно  особливий, нічим іншим не замінних шлях пізнання різноманітних відтінків емоційно-чуттєвих станів людини, її переживань, настроїв, будучи одночасно і інструментом пізнання, осмислення і освоєння прекрасного в самій дійсності, краси і глибини людських почуттів, стосунків.

Сучасний стан викладання музики в загальноосвітній школі та дошкільних закладах характеризується стійкими тенденціями оновлення змісту освіти. Цей процес протікає неоднозначно, а часом і суперечливо.

Поява авторських програм  і методик, прагнення багатьох шкіл працювати в режимі інноваційних ідей, де не останнє місце займають ідеї розвиваючого навчання, проектування нових форм естетичного виховання, створення розгалуженої системи  додаткової музично-естетичної освіти - все це свідчить про усвідомлення величезної ролі мистецтва у формуванні людини , про яку говорили ще видатні діячі освіти і культури, які стояли біля витоків становлення вітчизняної системи естетичного виховання.

Освоєння нових форм роботи на уроці спрямоване на розвиток музичного  мислення учнів, розвиток творчих здібностей, підвищення мотивації до предмета.

Різні форми діяльності на уроці підпорядковані логіці навчального процесу, структуровані на основі принципу контрасту, що забезпечує художню цілісність уроку.

«Як виховати дитину засобами музики?» Це питання хвилює кожного  вчителя. Безперечно, гідності класичної  музики - це дороговказ для виховання  добра, справедливості, емоційного ставлення  до світу. Разом з тим, розумне включення в урок музики фольклору, гідних зразків авторської пісні, джазу, рок-музики допомагає встановити арки між музично - історичними епохами, стилями, напрямами, жанрами і формами і що особливо важливо - гостріше зрозуміти і відчути життєвий сенс музичного мистецтва.

Тому вважаю вибрану тему роботи дуже актуальною для сьогодення.

Ціль данної роботи – розкрити глибоку важливість модернізації навчального процесу, підкеслити необхідність інноваційно компетентнісного підходу у вивченні музики, інтеграції її з різними видами мистецтва.

З цілі витікають наступні задачі: прийняти музичне мистецтво, як невід'ємну фсеру життєдіяльності  дітей; сформулювати і описати традиційні та інноваційні форми роботи на уроках музики; усвідомити залежність класичного та інноваційного викладання музики один від одного, їх взаємопроникнення,  доповнення одного іншим.

 

 

 

 

 

1.1 Музичне мистецтво як невід'ємна сфера життєдіяльності дітей у школі

Сучасна психологія, розглядаючи самоцінність кожного вікового періоду, кризові явища, що супроводжують перехід від одного етапу розвитку до іншого й психологічні особливості кожного дитячого періоду в їх динаміці, вимагає створення таких умов, щоб дитина повноцінно проживала свій віковий період - своє дитинство. Роль музики, взагалі мистецтва в цьому процесі величезна, загальновідома і не піддається сумніву. Тому і всі значущі методичні посібники, програми по музиці та інших видів мистецтва починаються, як правило, з твердження виняткової важливості вже в ранньому дитинстві створити кожній дитині таку художню середу, в якій вона б жила і розвивалася, осягаючи навколишній світ однаково природно і через слово вихователя та інших дорослих, і через різноманітність художніх засобів пізнання світу. Іншими словами: важливо створити кожній дитині якомога раніше певне художнє буття.

Його створення, звичайно, треба починати з виховання у  дітей любові до музики. І тут, в  педагогічних цілях, вчителі зазвичай спираються на такі висловлювання видатних музикантів, як: «музика випрямляє душу людини», «музика приносить підпору і втіха »,« музика висікає вогонь із сердець людей », тощо. Не буде перебільшенням сказати, що як тільки мова заходить про музичних генієв (наприклад, про С. В. Рахманінова, П. І. Чайковського, В. А. Моцарта, С. С. Прокоф'єва, та інш.), то перше, про що говорить вчитель з дітьми, це про те, що «вони з дитинства любили музику».

Дійсно так і було. Наприклад, великий І. С. Бах брав активну участь у оволодінні його дітьми музикою від «інтонації крику» до перших кроків музикування - не дивно, що вони виросли в чудових музикантів.

В. А. Моцарт, також під керівництвом батька, з дитячих років у повному розумінні слова «купався в музиці».

П. І. Чайковського вже в  ранньому дитинстві потрясла музика В. А. Моцарта, а також народні наспіви, тощо.

Немає жодного вчителя музики, який не призвів би знаменні факти з життя «маленьких великих», що свідчать про те, що музика дуже рано почала займати чільне місце в їхньому житті. Безумовно, такі факти знаходять деякий відгук у душах дітей, але, на жаль, цим усе й обмежується: факти залишаються тільки прекрасними фактами, а життя дітей - їх життям, де мистецтво приходить до них лише у вигляді спеціальних занять ...

Відбувається таке тому, що при введенні дітей в музичне  мистецтво упускається те, що музика входила в життя великих композиторів без штучного абстрагування в якийсь окремий предмет, вона входила природньо, дуже рано, обов'язково через доросле оточення і закладала те, що потім ставало стрижнем особистості.

Найважливіша умова розкриття  таланту саме в тому, що особистість  дуже рано входить в систему високих  відносин, що народжують постійні емоційно-інтелектуальні потрясіння.

1.2 Погляд у  минуле: виховання музикою

У цьому немає ніякого одкровення: вже стародавні добре знали унікальну властивість музики виховувати здатність до слухання. Не в фізіологічному, звичайно, сенсі, а, перш за все, виховувати «мистецтво чути», - чути «музичну партитуру» світу у всьому різноманітті звучних фарб і розрізняти в ній свій власний голос.

Наші предки досить ясно відчували і уявляли собі загальність  життя і мистецтва: все має  ритм, інтонацію, характер, настрій, різні фарби - все триває, звучить, має форму, знаходиться в русі, змінюється, народжується і зникає, переходить одне в інше. Сьогодні можна вважати доведеним, що, хоча мистецтво є не просте відображення, а художнє переосмислення життя, музично-художня діяльність, «музично-художнє пізнання» спирається на ті ж закони, що і життя.

Тому ще в часи розквіту еллінської філософії і культури музика в гімнасіях вважалася  обов'язковим предметом (тобто була частиною людського буття, продовженням людської особистості), без неї древні просто не уявляли собі виховання людини-громадянина. Адже тільки музика, розгортаючи в часі процесуальність життя, здатна забезпечити пізнання та оцінку явищ навколишнього світу . Через «інтонаційний словник епохи», за словами Б. В. Асафьева, дитина прилучається до свого часу, відчуває причетність справжньому, минулого і майбутнього, за висловом Л. С. Виготського, «соціалізує» свої почуття і думки. [2; 78]

                    1.3 Мистецтво, як життєтворчість дитини.

Сьогодні існує розгалужена  система додаткового художньої  освіти. Це - профільовані (за видами мистецтва) спеціальні класи, хорові, музичні студії та гуртки при школах і інші форми. На жаль, викладання предметів естетичного циклу в таких освітніх закладах ведеться, як правило, за канонами початкової спеціальної освіти, за прикладом дитячих музичних шкіл та шкіл мистецтв.

Нерідко додаткова музична освіта вторгається в сферу загального музичної освіти, витісняючи уроки музики з навчальних планів таких шкіл. Але додаткова освіта тому і називається додатковою, що вона існує доповнювати загальне музичну освіту, але не замінювати її.

Музика, мистецтво в цілому - основна сфера життєдіяльності  дитини в початковій школі - ось ідеал, що виражає відносини дитини і музики. Тут музичне мистецтво стає для нього ніби продовженням його життєвого сенсу. Мистецтво як життєтворчість дитини. [3; 134]

Ці ідеї знаходять свій розвиток в широкому розгортанні програми позаурочної та позакласної діяльності, створення якої має грунтуватися на врахуванні конкретних умов навколишнього соціокультурного середовища, особливостей регіону, типу школи і т. д. У сучасній практиці з'являється тенденція створення широкого музично-естетичного простору, що охоплює школу , сім'ю, мікрорайон, де одночасно існують самі різні форми побутування музики, розвиваються старі і складаються нові традиції музичного спілкування.

2.1 Методична творчість на сучасному етапі. Форми роботи.

Форма - спосіб, прийом теоретичного дослідження або практичного  здійснення чого-небудь, інакше кажучи, спосіб досягнення якої-небудь мети, рішення  конкретної задачі; сукупність прийомів або операцій практичного або  теоретичного освоєння (пізнання) дійсності. [4;234]

Під поняттям «форма» в педагогіці розуміється упорядкований спосіб діяльності для досягнення навчально-виховних цілей.

Форма характеризується трьома ознаками:

- спрямованістю навчання (мета);

- способом засвоєння (послідовність дій);

- характером взаємодії суб'єктів (викладання і навчання).

При цьому способи навчальної діяльності вчителя і учнів тісно  пов'язані між собою і знаходяться  у взаємодії. В окремі періоди  розвитку музичної педагогіки на першому  плані виявлялося обгрунтування  форми як послідовності дій вчителя по оволодінню учнями навчальним матеріалом.

Сучасна система освіти ставить  завдання, засновані на організації  спільної діяльності педагога і учнів, при якій активність суб'єктів освітнього процесу стає головним і визначальним фактором методичної оснащеності.

У педагогіці прийнято поділяти форми навчання на методи навчання і методи виховання, так як вони мають  різну спрямованість: методи навчання орієнтовані на вирішення дидактичних завдань, методи виховання - формування у учнів ціннісного ставлення до світу і самим собі. Музична педагогіка загальноосвітньої школи, спираючись на спільну діяльність вчителя та учнів, прагне до їх органическому єдності - як двома складовими методу.

Порівнюючи музичні твори, частини одного твору між собою, учні приходять до висновку, що музика будується на підставі подібності та відмінності (контрасту і повторності). Тенденція застосування методу порівняння в педагогічній практиці - від яскраво виражених контрастів до менш яскравим. В якості об'єктів порівняння можуть виступати музичні явища різного рівня: висота звуків, регістри, різні розміри, лади, тривалості, жанри, форми, тембри, різні трактування одного твору тощо. Порівняння допомагає дітям краще почути і зрозуміти музичні особливості твору, що надзвичайно важливо для глибшого його сприйняття.

Існують різні підходи до класифікації форм навчання. У педагогіці однією з найбільш поширених є класифікація методів за джерелом отримання знань:

- словесні форми, коли джерелом знань є усне або друковане слово;

- наочні форми, коли джерело знань - спостережувані предмети, явища, наочні посібники;

- практичні форми, коли учні отримують знання та виробляють вміння, виконуючи практичні дії. [5]

Словесні форми (розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, лекція, робота з книгою) займають провідне місце в системі методів навчання. Вони дозволяють в найкоротший термін передати велику за обсягом інформацію, поставити проблеми, вказати шляхи їх вирішення, зробити висновки. За допомогою слова вчитель може викликати у свідомості дітей яскраві картини минулого, сьогодення і майбутнього. Слово активізує уяву, пам'ять, почуття учнів.