Автор работы: Пользователь скрыл имя, 26 Сентября 2013 в 19:57, творческая работа
Мета: сприяти пробудженню національної свідомості, гордості за здійснений подвиг, бажання вивчати історію; розвивати вміння учнів, оцінювати події, вчинки, робити узагальнення та висновки; виховати у дітей патріотизм, любов до своєї батьківщини; сформувати повагу до визволителів, зберегти пам'ять про їх подвиг і тяжку долю, що їм випала.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Державний вищий навчальний заклад
«криворізький національний університет»
Криворізький педагогічний інститут
кафедра педагогіки
Сценарій виховного заходу
«22 лютого 69-та річниця визволення Кривого Рогу від німецько-фашистських загарбників»
Підготувала
студентка природничого ф-ту
гр.БП-09-1
Красько М. В.
Тема: 22 лютого 69-та річниця визволення Кривого Рогу від німецько-фашистських загарбників.
Мета: сприяти пробудженню національної свідомості, гордості за здійснений подвиг, бажання вивчати історію; розвивати вміння учнів, оцінювати події, вчинки, робити узагальнення та висновки; виховати у дітей патріотизм, любов до своєї батьківщини; сформувати повагу до визволителів, зберегти пам'ять про їх подвиг і тяжку долю, що їм випала.
Місце проведення: клас (кабінет 3.2) 22.02.13 о 14.10 годині.
Форма проведення: «урок мужності».
Обладнання та матеріали: малюнки та плакати на воєнну тематику, мультимедійна дошка, проектор.
Попередня підготовка:
Опрацювання рекомендованої літератури
Розподіл ролей серед учнів
Оформлення кабінету для проведення заходу.
Пройшли роки…
Та спогад є…
І жити людству не дає.
Адже згадай роки,
Коли ми обезсилені були.
Згадай війну Велику Вітчизняну.
Війну, стократ омитою сльозами.
Чи пам’ятаєш, як було,
У сорок першім загуло?
Тоді батьки наші й сини
Жінок з дітьми ховали,
Щоб вражі недолюдки
Їх не повбивали.
Скажи, навіщо ти мені,
Ота війна нікчемна,
Була тоді у ті роки
Тим болем нескінченним?...
Хід проведення
Слово класного керівника: Дорогі учні! 22 лютого у нашому місті відзначають День визволення Кривого Рогу від німецько-фашистських загарбників. Сьогодні ми дізнаємося про героїв цієї страшної війни. Дуже хочеться, щоб поезії, пісні, розповіді, спогади, вистраждані в роки Великої війни пройшли крізь ваші юні серця, і ви зрозуміли, що найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. Ми повинні пам’ятати тих, хто пережив, тих, хто недожив, недоспівав, недокохав.
Учень1:
Вслед за врагом пять дней за пядью пядь
Мы по пятам на Запад шли опять.
На пятый день под яростным огнем
Упал товарищ, к Западу лицом.
Как шел вперед, как умер на бегу,
Так и упал и замер на снегу.
Так широко он руки разбросал,
Как будто разом всю страну обнял.
Мать будет плакать много горьких дней,
Победа сына не воротит ей.
Но сыну было — пусть узнает мать —
Лицом на Запад легче умирать.
Ведучий: Що ми знаємо про Другу Світову війну? Звичайно, можна розказати про ту страшну війну, що тяглася довгі 5 років, мовою цифр. Будь-яка війна у цифрах – це страшно і моторошно. Друга світова – десятки мільйонів загиблих по всій планеті, непоправна утрата економікам і культурам країн-учасниць, яких вже ніколи не вдасться заповнити. Страшніше за все це - тільки сама ідеологія Другої світової війни, що викликає шок: як людський мозок зміг народити таку жорстоку політику винищування цілих рас?
У цій війні Кривий Ріг зайняв особливе місце. Та і взагалі в німецьких планах економічної окупації сходу Кривбас був дуже важливим пунктом як величезна криниця цінних корисних копалини. Але завдяки зусиллям криворізьких робочих фашисти залишилися з носом. Від початку Великої Вітчизняної війни і аж до захоплення міста вся його промисловість була кинута на військове виробництво. Попутно все, що можна, евакуювали до Нижнього Тагілу (так згодом Кривий Ріг обзаведеться містом-побратимом), а що не встигли вивести - висадили. Доменні печі були «законсліровані» і так і не послужили фашистам. Практично всі їх спроби запустити в експлуатацію копальні закінчувалися диверсіями з боку партизан, робочі, не дивлячись на загрозу покарань, відмовлялися виконувати накази окупантів і часто тікали.
Кривий Ріг був захоплений 14 серпня 1941-го. Для міста почалася кривава епоха терору: людей примушували віддати всі цінності, харчі і теплі речі, їх масово вивозили за межу або винищували: за непокору наказам, за партизанську діяльність, просто так. З особливою жорстокістю розправлялися з євреями. Спочатку розстрілювали тихо, в підвалах, потім перестали ховатися. Жахи Освенцима і Дахау відомі всьому світу, про концтабір в Кривому Розі мало знають навіть його жителі. Його в'язнів використовували на важких роботах, а потім всіх поголовно розстріляли восени 41-го біля шахти імені Валявко, повністю забивши трупами 40-метровий шахтний стовбур. Багато людей катували, виривали нігті і очі, кололи багнетами, відрізували кінцівці і грудям у жінок.
Жорстокість і свавілля викликали жваву протидію, і зовсім скоро в Кривому Розі з'явилася маса підпільних організацій. Вже з осені того ж 1941 року почастішали виробничі саботажі, людям допомагали рятуватися від вербування на рабські роботи до Німеччини. Криворожанка А. Лаптева в районі села Верблюжки Кіровоградської області поодинці вивела з оточення 4800 радянських солдатів. У самому ж місті активно діяли групи В. Сингирцова, Ю. Козаченка, Н. Грінева, А. Шурупова - всього 14 підпільних організацій. Вони успішно перешкоджали спробам гітлерівців налагодити виробництво, організовували втечі для радянських військовополонених. Напевно, всім криворожанам відомо про подвиг загону А. Шурупова, що не дозволив загарбникам зруйнувати дамбу КРЕС і що утримав її в цілісності до приходу Червоної Армії. Окремої згадки заслуговує група юних підпільників Н. Решетняка, які влаштувалися в радіомайстерню вермахту, щоб отримувати вісти з Москви і друкувати агітаційні листівки, а потім вивели з ладу радіоапаратуру німців. Згодом про їх діяльність дізналося гестапо, і вся група була розстріляна.
За час війни 28 криворожан було удостоєно звання Героя Радянського Союзу, а В. Міхлік і д. Глінка - двічі Героя Радянського Союзу.
Перші спроби звільнити Кривий Ріг були зроблені в жовтні 43-го, але тоді танковий рейд червоноармійців був відбитий фашистами. Проте, вдалося захопити великий плацдарм правом берегу Дніпра. А вже в січні-лютому 1944 року в ході операції Криворізько-нікопольський 3-й Український фронт остаточно вибив загарбників з міста. 22 лютого назавжди залишиться для Кривого Рогу святковим днем - днем звільнення від гітлерівської окупації. Йому передували важкі кровопролитні бої - гітлерівці до останнього не віддавали зайняті ними висоти, навіть окремі будинки. В ході звільнення міста були убиті і взяті в полон 112 тис. фашистських солдатів.
Кривий Ріг лежав в руїнах, на відродження було потрібно роки. Криворізьці воскрешали місто з не меншою завзятістю, чим відвойовували його. На момент великої Перемоги відновлення йшло вже повним ходом.
З кожним роком ця війна все більше віддаляється від нас. Йдуть і її герої. Але у жодному випадку не можна забувати їх. Не можна забути Другу світову війну, щоб не повторити в майбутньому її помилок. Здається, вона завжди нагадуватиме про себе. Заіржавілими мінами і снарядами, які до цих пір знаходяться по всьому місту. Палаючими у сутінках вічними вогнями. Застиглими кам'яними очима пам'ятників безіменним солдатам, що пожертвували собою ради мирного неба.
Всі ці пам'ятники - свідоцтва непохитного героїзму наших дідів, наша гордість. Численні обеліски і братські могили у всьому Кривому Розі, танк на площі Звільнення, що дійшов до Праги. А як же все-таки хочеться, щоб ніколи не було цієї війни, але ми не в силах змінити минуле. Зате в наших силах - не допустити такого в майбутньому.
Учень 2:
Ну, что мы знаем о Войне?
Нас время далеко умчало.
На майской праздничной волне
Мы вспоминаем слишком мало.
А детям вовсе не понять —
О чем ведутся разговоры?
Вопросы задают опять,
Ответы забывают скоро.
Другие страны, времена…
Другие войны были тоже.
И та, Великая Война
Все больше на кино похожа.
Лежат в коробке ордена.
Что с ними делать? Непонятно.
Ничья вина, ничья вина,
Что не вернуть людей обратно.
Тех, что сражались на войне,
Тех, что мальчишками погибли.
И почему-то стыдно мне,
Как будто мы помочь могли бы.
Но прошлое нельзя вернуть –
Вокруг совсем другие страны.
И по-другому в дальний путь
Там провожают ветеранов.
На майской праздничной волне
Все меньше правды о войне.
Перегляд фільму «Великая война»…
Учень 3:
перед трагічною хвилиною мовчання
словами говорити неможливо.
Оця хвилина більше нам розкаже,
Ніж тисячі, а чи мільйони слів.
Солдатів подвиг, про який сьогодні
Дізнались ми, не вимовить словами,
А тільки серцем можна це сказати,
Але воно, на жаль, не має мови,
Лиш має біль. І тому я прошу
Солдатів пам'ять вшанувати мовчанням.
Хвилина мовчання
Ведучий: Давайте ж ми з вами будемо пам’ятати ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну. Вони на це заслуговують. Нехай же наша виховна година не закінчиться після дзвінка…