Контрольная работа по предмету "История дошкольной педагогики"

Особливості виховання в первісному суспільстві

Період

Тривалість

Спільні риси у вихованні

Відмінність у вихованні

Палеоліт

(1,5 млн. — VIII-Х тис. до н. е.)

• Виховання здійснювалось у процесі трудової діяльності шляхом наслідування;
• Провідна роль виховання належала матері;
• Основними формами материнського впливу на дитину були пестощі, годування, пояснення, переконання, заохочення і спонукання, формування певних рис характеру;
• Старики передавали досвід дітям через легенди, казки, бувальщини, пісні, ритуали, закони тощо;
• Дітей готували до майбутнього життя , а отже, формування умінь і навичок, потрібних для того, щоб вижити.

• Діти тогочасного населення виховувалися в дусі віри у магічні дії знавців (наставників, знахарів, волхвів і т. ін.);
• Виховання і підготовка підростаючого покоління розвивалася відповідно до загальних законів і закономірностей, традицій і особливостей родового і племінного виховання;
• Родинно-побутовий суспільний устрій;
• Виховання дітей відбувалося в сім’ї та в спеціальних жіночих та чоловічих житлах, та і там головною вихователькою була мати.  

Неоліт

(VI-II тис. до. н. е.)

• Виховували прикладом, навчали пристосовуватися до життя;
• Виховання розпочиналося розповідями про рід, пращурів, легендами про перших людей, світобудову, своїх богів і небожителів, закладаючи основу світобудови та моралі;
• Жінка-матір займала головне місце у вихованні дітей. Вона вважалася вчителькою-наставницею;
• Дітей навчали різним видам праці.

• Існує своя чітка релігія, віровчення — язичництво. Відповідно до цього змінюються легенди, міфи, казки і т. ін. Через це змінюється світогляд народу, та погляди на виховання;
• На останніх стадіях матріархату з'являються перші заклади для життя та виховання дітей — будинки молоді, де під керівництвом старшин роду вони готувалися до життя та праці.
• Племінний суспільний устрій;
• Згодом, матріархат змінюється патріархатом. В цей період створюється одношлюбна сім'я — моногамія, батько (чоловік, глава сім'ї та усієї родини) посідає ключові позиції в господарській діяльності, в організації міжплемінних взаємин, нескінченних збройних сутичках і воєнних діях (конфліктах), і, звичайно, в сім'ї;

Тематика

Приклади народних висловлювань

Завдання виховання

Розумове виховання

      Прислів’я, приказки:

• "Голова без розуму, як ліхтар без свічки";
• "Хто закінчує вчитися, той перестає жити";    
•   "Свій розум — цар у голові";
•   "У кого розум — у того й щастя";
•    "Що в мудрого на гадці, те в дурного на язиці";
•   "Не краса красить, а розум";
• "По одягу зустрічають, по розуму проводжають";
• "На свій розум надійся, та й за чужий тримайся";
• "Золото без розуму—сміття";
•    "Наука для людини — як сонце для життя";
• "Де більше науки, там менше муки";
• "Вчення в щасті прикрашає, а в нещасті утішає";
•   "Талановитими людьми стають лише у праці";                                                               

• Набуття елементарних знань про навколишнє середовище (призначення, якості та властивості предметів, природу), життя і працю людей, суспільні явища.
• діяльності. Передавання дітям знань передбачає формування в них певних способів сприймання (вміння спостерігати, розглядати і обстежувати предмети тощо), розвиток пізнавальних процесів (мовлення, мислення, уяви, пам'яті, уваги).
• Розвиток розумових здібностей, формування пізнавальних інтересів і допитливості. Різні індивіди неоднаково оволодівають знаннями, набувають навичок і вмінь, що залежить від здібностей.

Фізичне виховання

         Прислів’я, приказки:

• "У здоровому тілі — здоровий   дух";
• "Розпусник гуляє — гнилу душу має"; "Сила без голови шаліє, а розум без сили міліє";
• "Як дитина бігає і грається, то й здоров'я усміхається";
• "Здоров'я людини — багатство країни";
• "Найбільше багатство в світі — то здоров'я";
• "Без здоров'я немає щастя".

• підвищення функціональних можливостей організму засобами фізичної культури;
• сприяння всебічному гармонійному розвитку, відмова від шкідливих звичок, покращення розумової і фізичної працездатності;
• удосконалення спортивної майстерності студентів та учнів, що займаються обраними видами спорту.

Моральне виховання

         Прислів’я, приказки:

• "Любов, як перстень, — не має кінця";
• "Щастя той здобуває, хто в праці розуму набуває";
• "Мораль чиста — краще всякого намиста";
• "Гідність людини визначається її вчинками";
• "Правдою весь світ зійдеш, а неправдою ані до порога";
• "Догоджай не людям, а совісті своїй";
• "Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає";
• "Хто честі не має, ані сто кувачів йому не прикує";
• "Не місце людину красить, а людина — місце".

• ознайомлення з правилами і нормами моральної поведінки;
• формування почуттів;
• формування переконань;

               вироблення умінь і

Виховання хлопців

Виховання дівчат

Мета виховання в цей час полягала у переданні підростаючому поколінню трудових навичок, способів поведінки, релігійних уявлень, традицій, звичаїв і обрядів. Головним було  готувати дітей (окремо хлопчиків та дівчаток) до життя.

Коли починався період статевого дозрівання, хлопці-підлітки переходили у стан неодружених чоловіків і вдівців. З цього часу вони жили і виховувались окремо. Хлопців готували переважно до чоловічих видів діяльності (мисливства, рибальства,

Виготовлення зброї, виготовлення знарядь праці).

Коли починався період статевого дозрівання  дівчата переходили  у стан жінок. З цього часу вони жили і виховувались окремо. Дівчаток готували до до жіночіх видів діяльності - (збирання рослинної їжі, ведення домашнього господарства, догляду за малими дітьми).

            Назва

  Дата написання

Автор (замовник)

Характеристика

«Слово про закон і благодать»

Між 1037-1050 р.р.

Митрополит Іларіон

- найдавніша літературна пам’ятка,

- філософсько-педагогічний трактат;

- виступ митрополита перед Ярославом Мудрим і прочанами Київського храму Св.Софії;

- обґрунтування права Русі на самостійний розвиток;

- висока оцінка освітньої політики князів Володимира і Ярослава;

- вихованню молоді на героїчних традиціях надано загальнодержавного значення;

- протиставлення принципу активної діяльності у формуванні особистості візантійській ідеї виховання в дусі аскетизму.

"Ізборники" князя Святослава

(1073 р.)

Іоанн(замовник Князь Святослав )

Збірник енциклопедичного характеру: поруч з богословсько-догматичними статтями церковних письменників Василя Великого, Григорія Богослова, Кирилла Александрійського, Григорія Ніського, Іустина Філософа, Анастасія Синаіта, Августина та ін., у ньому є список книжок «истинных и ложных» (тобто канонічних і апокрифічних), уривок з «поученія» Іоанна Златоустого «О злых женах», стаття Єпіфанія Кіпрського про чудодійну силу коштовного каміння, довідки календарного та історичного характеру, стаття Георгія Хіровоска «О образЂхъ» — з питань стилістики — про тропи і фігури та ін..

Збірник "Бджола"

Була перекладена не пізніше XII—XIII ст

Максим Сповідник

«Бджола» - унікальна пам`ятка філософсько-світоглядної Русі- України.

Грецький флорілегій, перекладний збірник висловів і коротких історичних анекдотів (тобто маленьких оповідань про вчинки знаменитих людей) з християнської та античної літератури

Далі ідуть вислови, що належать або приписуються античним філософам і письменникам: Аристотелю, Анаксагору, Піфагору, Демокриту, Сократу, Плутарху, Софоклу, Евріпіду, Феогніду тощо. Бджола — багате джерело античних афоризмів та анекдотів, що почасти увійшли в український фольклор. В історичних анекдотах містяться епізоди з життя і діянь Александра Македонського і його батька — Філіппа ІІ, спартанських царів Агесилая і Леоніда I, афінського державного діяча Алківіада, східних царів — Дарія, Артаксеркса, Кира, Креза та ін. Таким чином, Бджола була не тільки збіркою етичних рекомендацій, а й своєрідною енциклопедією історичних відомостей.

«Слово о Полку Ігоревім»

1187р.

Автор не відомий

Героїчна поема кінця XII ст, одна з найвідоміших пам'яток давньоруської літератури.

Лицарська поема про похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича на половців у 1187р. «Слово» насичене поетичними картинами і фольклорними образами, містить заклик до князів залишити міжусобиці чвар, власні амбіції та об`єднати свої сили для добра і слави української землі.

Твір патріотичний, за формою близький до українських народних дум.

Образи героїв «Слова»- своєрідні еталони для наслідування.

У «Слові..» також викладені рекомендації щодо книжного вчення, адресовані дітям дошкільного віку. Таким чином, він свідчить про зростання на Русі інтересу до оволодіння грамотою і визначає шляхи здійснення цієї мети.

«Києво-Печерський патерик»

ХІІІст.

Письменний люд

Золота книга українського письменного люду.

Збірник оповідань, створених з метою уславити Печерський монастир, підкреслити його значення як осередку давньої культури.

«…патерик» містив пізнавальний матеріал про духовне життя на терені тогочасної України:хто вступав до монастиря, як жили ченці, якими були взаємини між ченцями і князем тощо. З оповідань довідуємося, що основними чернечими чеснотами були духовне збагачення.

Педагогічні праці, дата написання

Автор-педагог

Роки життя

Педагогічна діяльність та ідеї

«Євангеліє учительне», 1569 р.

Іван Федоров

1525-1583 р.р

Виступи проти фаталістичних тверджень церковників; висловлювання ідеї рівності всіх людей, належності всіх земних благ, у тому числі й освіти, всім громадянам;  видання букварів, які мали навчальну  і політичну функцію; обстоювання морального виховання, патріотизму.

«Наука ку читанню і розуменю писма словенскаго», 1596р.

Лаврентій Зизаній

1570-1628рр.

Містив азбуку, склади, молитву до Христа з поясненням змісту кожного слова. Наприкінці букваря брат Лаврентія Степан  подав «Виклад православної віри « у коротких запитаннях і відповідях. Завершує буквар «Лексис» - збірочка церковнослов`янських слів і виразів з поясненням розмовною українською мовою.

«Псалтир», 1576р.

Петро Мстиславець

Невідома-Помер після 1577р.

Видання надруковано з кіновар'ю, великої статутний азбукою великоруського почерку, в яку за вимогами місцевого вимови була введена літера Г. Ця азбука стала початком так званих євангельських шрифтів, які в подальшій церковної друку влаштовувалися за її зразком

Назва школи

Дата створення

Особливості режиму й зміст навчання

Львівська братська школа

При Свято-Успенській церкві-  1585р.

• Учні навчалися читати, писати, рахувати та співати. У старшому віці ознайомлювалися з елементами «семи вільних мистецтв», філософією та богослов’ям. Молодші школярі опановували грамоту, старші («спудеї») вивчали старослов’янську, грецьку і латинську мови, граматику, риторику та поетику, елементи філософії. Школа відіграла велику роль у розвитку хорового співу та шкільного театру;
• Становище учня в школі залежало від  його особистих успіхів у навчанні та поведінці;
• Школу очолював ректор. Крім того,братство виділяло двох шкільних наглядачів(схоларі), які контролювали роботу вчителів та успішність учнів і розв’язували всі господарські питання.
• Її статут («Порядок шкільний») передбачав демократичні  засади організації школи, забороняв учителям ставитися до «вбогих учнів» гірше, ніж до синів багатих. У школі вчилися переважно діти львівських ремісників та купців, були також діти з інших міст і сіл.
• Батьки повинні були ознайомитися зі шкільними порядками і скласти договір, у якому зазначити зміст і термін навчання дитини в школі. Викладання проводилося рідною мовою.

Київська братська школа

1615р.

• Першим її ректором був Іван (Йов) Борецький. Ректорами також були М.Смотрицький, К.Сакович та Хома Євлевич.
• Статут  був затверджений у 1620 за зразком статуту Львівської братської школи.
• Школу могли відвідувати вихідці з різних суспільних станів — шляхта, козаки, міщани. Учні вивчали мови: грецьку, тодішню українську, латинську, польську, а також граматику, риторику, піїтику, початки філософії і богослов'я, арифметику, астрономію і музику.
• У програмі школи  головне місце займала слов’янська мова. Виховання дітей велося в строго моральному й національному дусі. При школі діяло юнацьке братство

Луцька братська школа

1617р.

• Програма навчання була наближеною до програми Львів. братської школи. Тут опановували різні предмети й мови. Високо було поставлено спів, причому учні користувалися партесами на 6, 8 і більше голосів (див. Партесний спів). Перед прийняттям до школи встановлювався триденний іспитовий термін.
• Напрям студій для вихованців визначався індивідуально, з урахуванням віку учня, його нахилів і здібностей. У час свого розквіту школа належала до провідних в Україні братських шкіл.

Лаврська братська школа

1631р.

• Навчальний заклад, відкритий П. Могилою при Троїцькому монастирі Києво-Печерської Лаври. Була створена за західноєвропейським зразком і давала вищу освіту, ніж братські школи. В 1632 Лаврську братську  школу було об'єднано з Київською братською школою і створено Колегію, яку очолив П. Могила – Киево - Могилянська Академія

Система козацького виховання

Ступінь

        Мета виховання й освіти

                Зміст виховання

Перший – Дошкільне родинне виховання

На основі національних традицій, звичаїв, обрядів, християнської моралі. У козацьких сім`ях панував культ Батька й Матері, Бабусі й Дідуся, Роду й Народу.

Батько виховував у сина твердість, витривалість, мужній характер, лицарські якості. Батько – це захисник сім`ї, роду, творець історії, державності. Козацька сім`я відзначалася глибоким демократизмом, рівноправністю чоловіка і жінки, духовними традиціями. Керуючись лицарськими чеснотами, чоловік робив поступки дружині в розв’язанні сімейно-побутових питань, створював їй психологічний комфорт. Це благотворно впливало на виховання дітей.

Другий – Родинно-шкільний

У козацьких типах шкіл найвищий статус мали родинно духовні цінності, які переростали в загальнонаціональні.

У козацьких типах шкіл найвищий статус мали родинні, національні духовні і матеріальні цінності, які переростали в загальнонаціональні (волелюбні заповіді батьків і дідів, традиції і звичаї) і включали в себе релігійно-моральні цінності

Третій – Здобуття вищої освіти

Отримання  підвищену і вищу освіту

Молоді люди, виховані на європейському рівні, брали активну участь  у розбудові освіти, науки і культури України, очолювали національно-визвольний рух українців.

Четвертий - національно – патріотична підготовка

Вихованці оволодівали читанням, письмом, хоровим співом та музикою. Їх привчали до національного способу життя і поведінки, оборонно-військової справи.

По закінченні вищих навчальних закладів молодь одержувала (в сотнях, полках, військових таборах, в Запорізькій Січі) систематичне фізичне, психофізичне, моральне, естетичне і трудове загартування, національно-патріотичну підготовку, спортивно-військовий вишкіл, лицарське загартування

Становлення дошкільної освіти в Україні (друга половина ХІХ ст.)

Дата створення

Місто

Засновники

Особливості роботи

1839р.

Полтава (перший дитячій садок)

Громада

Діти віком від 2-х років перебували в ньому від 7-ї години ранку до 8-9-ї години вечора. Це був ще переважно благородний заклад, без планової виховної роботи, як і скрізь по Європі.

1871р.

Київ (перший приватний садок)

Сестри Марія та Софія Ліндфорс (дівоче прізвище  С.Русової)

Утримувати в них дітей могли заможні сім`ї. Відповідно в цих садках збирався певний контингент – це були діти із сімей інтелігенції та підприємств. Застосування відповідних вікових методів виховання й навчання не перевтомлювало дітей і водночас забезпечувало певну підготовку до школи.

1909р.

Київ ( Київське  товариство народних дитячих садків)

Наталя Лубенець

Для дітей бідняків. Діти  мали дворазове харчування. Знайомили дітей з природою, проводили фребелівські заняття. Працював лікар, організовувались прогулянки, свята.

Протягом 1902-1903рр.

Львів

«Руська Охоронка»

Були організовані два дитячих садка. Працювали за системою Фребеля. Охоронки працювали з 9-ї до 15-ї години. Відвідували їх діти з 3-5 років з бідних родин. Тут дітей доглядали, годували, давали безкоштовно одяг. З ними займалися іграми, співами, бесідами, навчали лічбі, вчили вірші, влаштовували виставки та концерти. Використовували в роботі вишивки, малюнки, образки. Виховували дітей в патріотичному дусі й готували  їх до школи.