Особливості вивчення творів різних жанрів

 

 

 

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Вищий навчальний комунальний заклад

«Одеське педагогічне училище»

 

                                         

 

                    Циклова комісія філологічних  та соціально-філософських дисциплін

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лекція  № 21

 

з методики навчання української  мови

 

 

                  

               ТЕМА: Особливості вивчення творів різних жанрів

 

                                      

 

                 

 

 

 

                                                                                           

 

                                                                                                                   Викладач: Крохмаль В.В.

 

                                                                                                

 

                                                                                        Лекція розглянута та рекомендована

                                                                                 до виконання цикловою комісією 

                                                                                 філологічних та соціально-філософських                                                                          

                                                                                 дисциплін     

                                                                                      Протокол № 1 від 30 серпня 2012 р.

                                                                                      Голова комісії __________ В.В.Крохмаль

 

 

 

 

 

 

                                                                           2

 

 

                                                               Література                       

                                                  

1. Методика викладання української мови. За редакцією С.І.Дорошенка. – К.: Вища школа, 1992.
2. Вашуленко М.С. Українська мова і мовлення в початковій школі. – К.: Освіта, 2006. – С.82-87.
3. Вашуленко М.С. Навчання грамоти в 1 класі. – К.: Освіта, 2001. – 176с.
4. Каніщенко А.П., Кубинський М.В., Сокирко М.В. Уроки читання в букварний період. – К., 1999.
5. А.П.Каніщенко «Система роботи над розумінням тексту у початковій школі» – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2003.
6. Наумчук М.М. Сучасний урок української мови в початкових класах: методика і технологія
7. навчання. – Тернопіль: Астон, 2005.
8. Наумчук М.М.,Лушпинська Л.П. Словник-довідник основних термінів і понять з методики української мови. – Тернопіль: Астон, 2003. – 132 с.
9. Савченко О. Я. Урок у початкових класах: Навчально-методичний посібник. — К.: Освіта, 1993.
10. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. – К.: Початкова школа, 2006.

 

 

 

 

 

 

                                                План

 

1. Методика роботи  над оповіданням.

2. Методика опрацювання казок.

3. Методика читання  байок.

4. Методика читання  віршів.

5. Методика опрацювання  науково-пізнавальних статей. Особливості  роботи 

    над змістом і словником (термінами) статті, нарису, над планом, переказом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                           3

Вивчення художнього твору, як правило, проходить такі етапи:

     а) підготовка учнів до його сприймання;

     б) ознайомлення з текстом;

     в) текстуальна робота над твором;

     г) підсумкові заняття по його вивченню.

З метою ефективної організації уроку необхідно: раціонально розподілити нас, який відводиться на ознайомлення учнів з твором; намітити ті епізоди, які розглядатимуться в процесі аналізу; продумати завдання для учнів, обрати методи, прийоми, види і форми роботи, які забезпечать високу педагогічну результативність в умовах певного класу, певного складу учнів.

Художній твір має об'єктивний зміст, але сприймання його - завжди об’єктивно-суб’єктивний процес. У кожної людини він виражається індивідуально. Далеко не завжди навіть високохудожні твори повноцінно сприймаються читачем.

Психологічні дослідження  свідчать, що повноцінність сприймання мистецтва у широкому розумінні  слова визначається багатьма факторами. Воно успішно відбувається тоді, коди ґрунтується на активізації наявних уже тимчасових нервових зв'язків. Усвідомлення учнями художніх творів вимагає добре розвинутих уяви, асоціативного мислення.

Велике значення в  успішному засвоєнні тієї чи іншої  теми з питання має рівень інтересу до нього учнів. Сприймання залежить також від настрою людини в момент сприймання, від її соціального досвіду тощо. Це слід врахувати, організовуючи роботу по вивченню художніх творів.

Таким чином, перед безпосереднім  читанням твору потрібна певна підготовка, щоб спрямувати їх думки і почуття, життєві враження, активізувати творчу уяву, викликати такі асоціації, які допоможуть усвідомити образи, а також дати необхідну суму знань.

Далі проводять перше  читання твору і перевірку сприймання прочитаного. Після цього проводять повторне прочитування. Потім проводять аналіз зображальних засобів, застосовуючи цілісний метод, після чого складають план, переказують прочитане, спираючись на план. І завершують цю роботу узагальнюючою бесідою, встановленням ідейного змісту твору.

Первинне ознайомлення з художнім твором ще далеко не завжди забезпечує належне його розуміння. Психологічні дослідження показують, що сприймання літературного твору відзначається вибірковим характером. Учні часто схоплюють лише той зміст, який лежить на поверхні твору, не помічаючи багатьох його художніх компонентів, не проникають у суть явищ, внаслідок чого у них може скластися збіднене, а то й неправильне уявлення про твір.

У вузькому розумінні слова аналіз - це розчленування цілого на частини з метою проникнення у внутрішню суть твору, розгляд його окремих компонентів, з'ясування їх ролі у безпосередньому живому функціонуванні, у широкому значенні - це поглиблення на основі тексту попередніх вражень, знань учнів про твір як ідейно-естетичну цінність.

Аналіз обов'язково передбачає певні порівняння, зіставлення, узагальнення, таким чином, він не можливий без синтезу. Синтетичні процеси на перший план виступають тоді, коли розрізнені знання учнів про художній твір приводяться у певну систему, коли робляться висновки, узагальнення про ідейно-художню цінність твору.

У процесі аналізу  виховуються потрібні уміння і навички, без яких не можна бути кваліфікованим читачем. Учні повинні навчитися усвідомлювати ідейно-тематичне багатство твору, бачити вираження його ідеї у системі групування персонажів, в особливостях розвитку сюжету тощо. Зрозуміло, що уміння і навички виховуються поступово. Таким чином, твір у кожному класі аналізується з різною глибиною.

На перших етапах учні ще не можуть сприймати всі компоненти твору у їх взаємозв'язках. Аналіз тексту твору спрямований на те, що учні з'ясували послідовність розгортання картин життя, уміли визначити основні епізоди і переказувати їх, встановлювати причинно-наслідкові та часові зв'язки між подіями, висловлювати своє ставлення.

Сприймання і усвідомлення твору слід розуміти як широкий процес що базується на почуттєвому пізнанні і на абстрактному мисленні і охоплює широку сферу психіки людини.

Проблема шкільного  аналізу творів вимагає подальшого наукового обґрунтування, тому часто виникають дискусії з цього приводу. Механізм сприймання творів мистецтва і взаємодії при цьому емоційного й раціонального, логічного досить складний і мало вивчений психологами і методистами. Виникає питання, чи можна звести процес аналізу твору до перекладу їх на мову понять і в якій мірі це допустимо в умовах школи, що повинно бути основою аналізу, бо від цього залежить і система роботи над твором.

Методика знає немало ефективних форм, методів і прийомів роботи, які забезпечують образне сприймання, а також розвивають творче мислення, усне малювання, переказ твору, близький до тексту, читання за ролями тощо.

Аналіз повинен будуватися так, щоб постійно підтримувати в учнів інтерес до твору. З цією метою необхідно розумно сполучати репродуктивну і пошукову форму діяльності учнів, забезпечувати вплив на різні органи чуття, практикувати різні види роботи, розраховані на індивідуальне, групове і колективне

                                                                                 4

виконання. Аналіз твору повинен  завади мати цілеспрямований, педагогічно виправданий характер. Необхідно продумати, на яких сторонах твору слід акцентувати увагу, під яким кутом зору аналізувати, які запропонувати учням завдання, види роботи. Система запитань і завдань диктується особливістю того чи іншого твору, своєрідністю сприймання його дітьми. Якщо складання плану вимагає від учнів вміння спостерігати, як пов'язуються між собою окремі епізоди твору, то робота над характеристикою образу - зіставлень.

Таким чином, аналіз твору і сьогодні викликав певну трудність навіть у досвідчених учителів.

Вводячи в обіг термін "оповідання", необхідно забезпечити його тлумачення. Оповідання - це невеликий художній твір. Художній тому, що в ньому дається словесний малюнок подій, пов'язаний з життям і діяльністю людей, або словесно малюється природа.

Словесне змалювання виявляється  у тому, що в оповіданні можна  знайти опис зовнішності героя, його поведінки. Завдяки цьому створюється загальне уявлення про персонаж.

Оповідання, представлені в читанках для 2-4 класів умовно поділяються на дві групи:     

- оповідання, у яких діють люди;

- оповідання про природу і діяльність у ній людей.

Першу з них при початковому  ознайомленні з твором варто читати самому вчителеві. Другу - можна доручити учням, але не раніше, як у 3 класі.

Цю диференціацію оповідань слід ураховувати і при введенні в навчальний процес мовчазного читання. Твори, насичені драматичними подіями, а це переважно оповідання про людей, краще сприймаються в голосному прочитуванні. Оповідання про природу, які не мають виразно емоційного змісту, припустимо давати дітям для мовчазного первісного читання.

Аналіз частин сповідання доцільно вести так, щоб самі діти приходили до відповідних оцінок поведінки персонажів, висловлювали своє ставлення до описуваних подій. Не відкидаючи можливості застосування питання, що спонукають учнів до репродуктивної відповіді, слід ширше застосовувати запитання, які змушують учнів думати, порівнювати, зіставляти, оцінювати, робити висновки. Не слід боятися, коли учні по-різному оцінюють дії персонажів. При цьому не слід одразу ж виправляти неправильну характеристику. Куди важливіше провести з класом розмову про те, як діти розуміють його дії, чому саме так, а не інакше уявляють поведінку героя. Вивчаючи нові твори, слід учням постійно нагадувати вивчені раніше твори, порівнювати їх, спиратися на вже вивчене і засвоєне.

Казка відома дітям з дошкільних років. Діти з захопленням грають у вовків і лисиць і т.д., але це не може служити підставою для того, щоб вважати, що учні розуміють специфіку казки як літературного жанру. У початкових класах мова йде про набуття загального уявлення про казку і її відмінностей від інших творів.

Не слід наголошувати на тому, що казкові події видумані. Текст багатьох казок піддається прочитуванню в особах і цим учитель повинен скористатися.

Особливістю казки є те, що це розповідь про якусь незвичну подію. В її основі - видумка, фантазія, хоч діти сприймають це як можливе. Говорячи про сприймання казки дітьми, варто вказати на те, що діти молодшого віку свідомо сприймають умовність казки, а тому чітко відрізняють фантазію від реальності, до фантазії вони ставляться як до гри. Дитяча уява і увага повинна бути зосереджена на моральних і людських категоріях. Коли ж за програмою дійде черга до вивчення казок про людей, учитель зверне увагу учнів на те, що героями казок, крім звірів, можуть бути й люди. З часом можна назвати інші ознаки казок: казки бувають народні й авторські, тобто написані казкарем.

На третьому році навчання увагу учнів можна привернути до особливостей будови казки, її закономірностях. Навіть учні 1 і 2 класів легко догадаються, що зачин казки відкривається однаково, подібними висловами. Учні легко догадуються про ще одну особливість казки -повторення однотипних дій чи ситуацій. Повторюючи їх, автор казки досягає послідовного розгортання подій, що визначає структуру твору.

Неодмінного частиною казки є її кінцівка. У ній - результат усього здійсненого героями казки. Таким чином, у початкових класах учитель не дає визначення казки як жанру, а у процесі читання діти лише розкривають її своєрідні риси. Під кінець навчання в початковій школі учні зможуть виділити казку як жанр з-поміж інших творів. Для цього їм вистачить знання названих особливостей. Виділення трьох груп казок: про звірів, чарівні і побутові - не входить до програми початкових класів,

     Істотна особливість казки полягає у тому, що у казці повчальність виражена не нав'язливо, не прямолінійно, у них міститься значний освітній і виховний потенціал. Педагогічна цінність казки полягає в тому, що в ній перемагає справедливість. Аналіз казок збуджує дітей до формулювання оціночних суджень, що важливо для розвитку мислення дітей. Помічено, що учні самостійно визначають характерні ознаки казкових персонажів. При розгляді казок правомірно ставити запитання для узагальнень і роздумів, зокрема: Чим приваблює вас герой? За що ми цінуємо героїв? тощо.

Добір казок задовольняє  й іншу сторону навчального процесу початкової школи - пізнавальну.