Психолого-педагогічні особливості процесу навчання письма шестирічних учнів

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Мая 2013 в 13:24, реферат

Краткое описание

Протягом першого року навчання в учнів мають сформуватися технічні навички письма (уміння користуватися засобами письма, орієнтуватися на сторінці зошита та у його розліновці), графічні навички (уміння правильно зображати всі рядкові і великі літери алфавіту, здійснювати їх поєднання), а також початкові орфографічні навички (уміння записувати без пропусків і заміни літер слова, вимова і написання яких збігаються, з опорою на звуковий аналіз) [21; 64].
Процес письма для першокласників складається з цілого ряду вмінь, кожне з яких вимагає спеціальних вправ для їх відпрацювання.

Вложенные файлы: 1 файл

Курсова робота.doc

— 106.00 Кб (Скачать файл)

Методика навчання письма в букварний період  
Психолого-педагогічні особливості процесу навчання письма шестирічних учнів

Протягом першого року навчання в учнів мають сформуватися технічні навички письма (уміння користуватися  засобами письма, орієнтуватися на сторінці зошита та у його розліновці), графічні навички (уміння правильно зображати всі рядкові і великі літери алфавіту, здійснювати їх поєднання), а також початкові орфографічні навички (уміння записувати без пропусків і заміни літер слова, вимова і написання яких збігаються, з опорою на звуковий аналіз) [21; 64].  
Процес письма для першокласників складається з цілого ряду вмінь, кожне з яких вимагає спеціальних вправ для їх відпрацювання.  
Учитель, який навчає шестирічних школярів, повинен враховувати психофізіологічні особливості дітей цього віку. Недостатня розвиненість дрібних м'язів кисті руки, слабка рухливість, недосконала регуляція окремих рухів, низька витривалість до навантажень є причиною більш повільного і менш стійкого письма у шестирічних дітей порівняно з семирічними. Окремо складність для шестиліток становить і сам аналіз графічної поелементної будови літери, що виявляється в недописуванні окремих елементів або додаванні зайвих, у графічному спотворенні букви в результаті неправильної аналогії з іншими. Частіше, ніж у семирічних школярів, трапляються випадки дзеркального зображення літер.  
У період навчання грамоти стійкими також можуть бути помилки фонетико-графічного характеру – на пропуск, заміну і перестановку букв у словах, пов’язані з недостатньою увагою до звукового і звуко-буквеного аналізів.  
Навичка письма є синтетичною. Вона складається з цілого ряду вмінь, кожне з яких на етапі початкового оволодіння вимагає спеціальних вправлянь. До них належать вміння: писати вивчені букви з дотриманням правильного зображення всіх їх елементів: з’єднувати букви між собою, враховуючи графічні особливості кожної пари сусідніх літер; здійснювати звуковий аналіз слова, правильно встановлюючи послідовність у ньому звуків; переводити звукові образи в графічні. Враховуючи складність для шестирічних дітей такого комплексу дій, здійснюваних майже одночасно, слід окремі з них, наприклад звуко-буквений аналіз слова, запроваджувати як вправи підготовчого характеру із застосуванням розрізної азбуки, що є для дитини також однією з форм письма – графічного зображення складу, слова.  
Робота над звуковою структурою слова у зіставленні з графічною має бути складовою частиною уроків в період навчання грамоти [21; 65].  
Основною одиницею діяльності має стати склад у формі злиття приголосного звука з голосним.  
Складовий принцип української графіки має стати в основі формування графічної навички, що забезпечить не тільки каліграфічне, а й грамотне письмо [23; 65].  
Хоча, проведене нами дослідження анкетування студентів четвертих курсів Барського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Грушевського свідчать, що 80% опитаних вважають, що основним критерієм сформованості культури писемного мовлення є грамотність письма, 15 % — каліграфічність та 5 % — обидва критерії. Розглянемо це на діаграмі №1 (додаток А).  
Вироблення графічних навичок письма в шестирічних першокласників вимагає більшої затрати відповідних м’язових, фізичних зусиль. Тому вчитель не повинен форсувати швидкість письма, не прагнути забезпечити синхронність в оволодінні тією чи іншою буквою на уроках читання письма, як це має місце переважно в роботі з семирічними першокласниками.  
У формуванні графічної навички письма спостерігаються такі технічні етапи, відображені у відповідному навчальному посібнику – зошиті з письма:  
а) підготовчі вправи, спрямовані на оволодіння вмінням тримати ручку, орієнтуватися в графічній сітці зошита, координувати рухи вістря ручки в межах верхньої і нижньої ліній робочого рядка (штрихування контурів фігур, обведення трафаретів, поданих пунктирними лініями, проведення прямих, ламаних і кривих ліній);  
б) засвоєння основних елементів літер: короткої і довгої прямої палички, паличок з закругленням угорі і внизу, паличок з петлями, лівого і правого півовалів, овалу;  
в) письмо окремих рядкових літер, які складаються виключно з елементів, опрацьованих у підготовчий період;  
г) засвоєння правил поєднання букв у склади і слова; письмо складів і буквосполучень, слів;  
д) відпрацювання плавного, ритмічного письма [23; 66 ].  
З 35 хв. уроку з шестирічними учнями на суто графічні вправи відводиться від 15 до 20 хв. Тільки під кінець навчального року на письмо може витрачатися близько 25 хв. уроку. За цей час шестирічні учні можуть зображати на сторінці зошита 60 – 75 графічних знаків.  
Отже, процес навчання дітей письму в букварний період має ґрунтуватися на міцних науково-методичних та психологічних знаннях учителя, оскільки від того, який рівень сформованості навичок письма в молодших школярів залежить ефективність здійснення мовної освіти учнів у середній та старшій загальноосвітній школі.

Програмні вимоги щодо здійснення навчання письму в першому класі

Оволодіння методикою  викладання каліграфії, уміння писати на класній дошці і в зошитах  є, безперечно, одним з найголовніших  завдань процесу професійно-методичної підготовки вчителя. Інакше, якість уроків письма в період навчання грамоти, проведених не кваліфіковано, без урахування науково обґрунтованого досвіду педагогів-майстрів нашої школи, піддається, ясна річ, сумніву. Отже, навчаючи дітей письма, вчитель мусить постійно прагнути до виконання різних видів завдань:  
знаходити основний рядок, верхню та нижню, похилу, міжрядкову лінії;  
зіставляти й порівнювати письмо великих і малих букв, знаходити спільне й відмінне у рукописних буквах;  
навчити писати букви простих і складних накреслень;  
списувати з друкованого та рукописного текстів тощо [3; 12-13].  
Звичайно, у тих, хто навчається каліграфії, необхідно сформувати навички правильного, розбірливого, красивого почерку, бо від цього певною мірою залежать подальші успіхи в навчанні.  
До завдання навчання каліграфічного письма поряд з виробленням правильного почерку входить також прищеплення учням орфографічних навичок, адже відомо, що рівень орфографічної грамотності учнів пов’язаний з графічними навичками: чим старанніше і краще дитина пише, тим, як правило, вища її грамотність. Щоб методично правильно проводити уроки письма в період навчання грамоти, а також навчати учнів каліграфічного письма на уроках фонетики, граматики, правопису і розвитку мовлення, вчитель повинен досконало знати методику викладання каліграфії [11; 64].  
Перед майбутнім вчителем часто виникають питання про те, як проводити заняття на уроці з усім класом, як враховувати індивідуальні особливості кожного учня, як зайняти всіх учнів водночас корисною і продуктивною роботою, як зробити так, щоб кожен учень активно працював на уроці.  
Для методично правильного вирішення з учнями 1 класу вищезазначених питань та реалізації програмових вимог з навчання грамоти, при навчанні дітей написанню букв та поєднанні їх майбутньому вчителеві слід:  
чітко уяснити звуковий склад мови, способи позначення звуків буквами та пояснення написання останніх: як пишеться та чи інша буква, її елементи, форма, розмір, пропорції;  
вміти коментувати (пояснювати) написання нововивченої букви та поєднання її з іншими у словах;  
виробити у першокласників практичні навички користування різними прийомами письма в період навчання грамоти;  
навчитися бачити власні графічні помилки, а також вміти відшукувати їх в письмі товаришів;  
вміти узагальнювати заняття: яку букву писали? З яких елементів вона складається? Як пояснити процес її написання? Для чого вчимось писати.  
Для здійснення цих завдань вчитель повинен опанувати методи і прийоми каліграфічного письма, гігієнічні вимоги до нього, навчитись аналізувати причини індивідуальних відхилень, що порушують розбірливість і красу почерку, освоїти способи виправлення їх.  
Зазначимо, що шляхом правильно дібраних вправ з каліграфії слід домагатися зберігання в учнів чіткого й легкого для читання почерку при переході до швидкого письма в 3—4 класах. Цим самим буде забезпечена достатня швидкість виконання всіх письмових робіт з різних предметів навчального плану. Привчаючись правильно і красиво оформляти письмові роботи, той, хто навчається каліграфії, переносить ці навички на оформлення будь-яких робіт, над якими йому доведеться працювати в своєму житті.  
Зміст занять з каліграфії визначається програмою школи та темою й метою уроку. Так, у 1 класі це вправи для розвитку кисті правої руки і пальців, окоміру, написання букв у порядку ускладнення їх по групах (за генетичним методом після букваря), а також письмо складних для написання букв. Крім цього, діти повинні навчитися писати склади, слова й речення, а також зв’язні тексти. Певне місце мають займати вправи на письмо окремих складів та складних для дітей буквосполучень; письмо під такт сприяє поступовому переходу учнів від письма повільного до скоропису  
Ці уміння в процесі всього навчання в початкових класах поступово переходять у навички. Так, у 1 класі програма вимагає в добукварний період розпочинати навчання письма з підготовчих вправ.  
У добукварний період учні вже одержують деякі навички з письма основних елементів букви, підготовлюють себе до письма в цілому.  
У букварний період навчання каліграфічного письма проводиться за букварем (за звуковим аналітико-синтетичним методом). Учні мають навчитися зв’язного і ритмічного письма букв та сполучень їх у словах; вчитися писати великі та малі букви друкованим і рукописним шрифтами; виробляють навички записування слів і речень (у 2-3 слова) після попереднього аналізу їх учителем, а потім самостійно. Порядок вивчення букв визначається програмою для початкової школи (1 клас).  
У післябукварний період школярі вдосконалюють навички каліграфічного письма за генетичним методом, тобто всі малі та великі букви алфавіту вивчаються за групами відповідно до складності написання їх [11; 67].  
Навчання дітей каліграфії має проводитися за зразками вчителя на класній дошці і в зошитах.  
Основні умови підготовки до писання на дошці:  
Класна дошка має бути гладенькою, коричневого, чорного або темно-зеленого кольору.  
Дошка повинна бути розкреслена за зразком зошита відповідно класу, із збільшенням графічної сітки в 10-15 разів.  
Дотримувати правил методики:  
під час письма стежити, як сприймають учні вивчений матеріал;  
писати в середньому темпі;  
пишучи на дошці, підправляти написане ганчіркою, а не пальцем, долонею;  
необхідно коментувати письмо;  
запис зразка на дошці не можна виконувати до початку уроку;  
при написанні на класній дошці учитель повинен пам’ятати, що це зразок для запису в зошиті;  
спрямування зору вперед;  
запобігання неуспішності].

Ведення зошитів  
Учнівські зошити — це дзеркало, в якому відображається ставлення учня до навчання.  
Все починається з дати. Дехто з учителів вже в 2 класі практикує писати дату повністю. Це недоцільно — забирає на уроці час; числівник не вивчається, тим більше відмінювання їх.  
Деякі поради вчителю:  
на пропущених рядках між роботами вчитель робить свої висновки, зауваження, ставить оцінку. Все це він повинен робити каліграфічно;  
розмальовувати шкільні зошити і наклеювати малюнки на них не дозволяється;  
якщо заголовок довгий, не вміщується в одному рядку, то останнє слово або кілька слів переносяться на середину другого рядка;  
неправильне написання букв слід підкреслити червоною пастою.  
4. Часткове недописування букв у словах до лінії зошита.  
5. Дуже розтягнуте або надто звужене письмо, що ускладнює і гальмує процес читання написаного [17; 39].  
В методиці навчання письму виділяють дев’ять основних та чотири додаткових елементів (Додаток Б).  
Пропонуємо знову звернутися до результатів наших досліджень (Додаток А), 80 % опитаних вважають, що формування 15% опитаних притримуються консервативних поглядів — починати слід з першого класу.  
Як бачимо і тут є різні погляди, які варто взяти до уваги нашим науковцям.  
Згідно навчальної програми з української мови для початкової школи, на уроках письма учні засвоюють написання всіх малих та великих літер алфавіту, найпоширеніші види з’єднань елементів букв. В учнів відпрацьовуються початкові вміння списувати букви, склади, слова і речення, подані рукописним та друкованим шрифтами; записувати на слух одно-, дво- і трискладові слова, написання яких збігається з вимовою; звіряти написання із зразком на основі поскладового напівголосного промовляння; здійснювати виправлення допущених помилок Узагальнимо усе, визначивши програмні вимоги щодо здійснення навчання письму в 1 класі.  
Підготовка до письма розпочинається у підготовчий період навчання грамоти та розвитку мовлення. Вона передбачає: малювання, заштриховування, складання візерунків, орнаментів, бордюрів, письма ліній – прямих (коротких і довгих), похилих, півовальних, овальних, хвилястих; письмо елементів рядкових букв. Звуко-складовий аналіз слів, побудова моделей  
На кінець підготовчого періоду учні повинні оволодіти такими початковими вміннями: правильно сидіти, тримати ручку під час письма, рухати руку вздовж рядка, орієнтуватися на сторінці зошита, зображувати і розташовувати у робочому рядку елементи букв   
Навчання письму, як вже було сказано, розпочинається у букварний період. На кінець букварного періоду діти повинні навчитися: зв’язно і ритмічно писати малі та великі букви; списувати слова і речення з рукописного та друкованого шрифтів; записувати на слух дво-, трискладові слова, вимова і написання яких збігаються; перевіряти написане поскладове напівголосним промовлянням [23; 16].  
У післябукварному періоді відбувається удосконалення письма малих та великих букв, вивчених у букварний період (за генетичним принципом); письмо великих букв складної конфігурації і списування слів та речень під диктовку і за малюнками; списування з друкованого, рукописного шрифтів; написання слів з ь в кінці слова, в кінці складу та перед о, слова з буквосполученням йо, з  
апострофом (’); ознайомлення з переносом слів [23; 17].  
Основні вимоги до знань і вмінь учнів на кінець навчального року.  
Учні повинні:  
знати букви алфавіту та звуки, які вони позначають на письмі;  
уміти позначати на письмі м’якість приголосних буквами ь, і, я, ю, є;  
правильно сидіти під час письма, користуватися приладдям, орієнтуватися на сторінці зошита, знати назви ліній сітки зошита;  
уміти аналізувати структуру друкованої й писаної форм букв, знаходити спільне й відмінне у поєднаннях букв у складах та словах;  
списувати слова і речення, подані рукописним та друкованим шрифтами, записувати на слух склади, слова і речення, вимова і написання яких збігаються;  
визначати на слух межі речення: починати записувати речення з великої букви, у кінці ставити відповідний розділовий знак [23; 18].  
Використовуючи найрізноманітніші методичні прийоми написання підготовчих вправ різного характеру, елементів букв, учитель повинен виконати одне з програмних завдань – прищепити учням навички правильного і свідомого письма.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Організаційні і гігієнічні умови навчання письма

У період навчання грамоти  учні оволодівають початковими вміннями писати в зошиті і на дошці. Зошити з письма для шестирічних першокласників розліновані в такий спосіб (Таблиця №1).  
Таблиця № 1. Розліновка зошита для письма 1 класу 

Ширина робочого рядка  становить 5 мм, відстань між лінійками  робочог

рядка та проміжними пунктирними  – 6 мм. Висота великих літер та малих з подовженими елементами (б, в, д, з, р, у, ф) становить 11мм. У цих зошитах учні пишуть протягом усього року. На другому році навчання здійснюється перехід на письмо в зошитах з двома лініями без контрольних похилих (Таблиця № 2).  
Таблиця №2. Розліновка зошита для письма учнів 2 класу

Наприкінці 2 класу, починаючи  з ІІ півріччя, вчитель поступово  переводить дітей на письмо в зошитах  в одну лінію. Остаточно цей перехід  завершується у 3 класі.  
Відповідно до змін розліновки зошитів має змінюватись і розліновка класної дошки. У кожному класі має бути постійний плакат із зразком шрифту та різними способами поєднання літер у словах.  
На уроці опрацювання нової літери вчитель, крім показу письма на дошці, використовує картки із зразковим накресленням літер, збільшеним приблизно в 20 разів.  
У зошитах з письма представлені зразки написання літер, у тому числі й пунктиром, призначені для обведення. Однак при необхідності вчитель, надаючи дитині індивідуальну допомогу, може подати додатковий зразок і в процесі письма.  
Відповідно до поданого нижче шрифту письма шестирічних першокласників, накреслення літер у рядках здійснюється під кутом 65º (Таблиця № 3).  
Таблиця №3. Шрифт письма шестирічних першокласників

Для забезпечення відповідного нахилу вчитель з перших уроків має подбати про правильну позу дитини під час письма, положення лівої й правої руки на парті та інші гігієнічні правила, а саме:  
під час письма тулуб дитини має перебувати у прямому положенні, не притискуючись грудьми до краю парти, голова трохи схилена до зошита так, щоб відстань від очей до вістря ручки становила близько 30 см;  
ноги мають стояти на підніжці або на підлозі;  
обидві руки мають бути розташовані на парті;  
лікоть правої руки ні в якому разі не повинен звисати з парти;  
ручку слід тримати трьома пальцями – великим, середнім і вказівним без зайвої напруги, під кутом близько 45º, кінець ручки має бути спрямований до правого плеча.  
Відстань від вістря ручки до вказівного пальця – 1,5—2 см.  
Дотримання правильної постави під час письма можливе лише за тієї умови, якщо висота парти відповідає зростові учня, на що вчитель повинен звернути особливу увагу, розсаджуючи учнів у класі. Крім зросту дитини, треба враховувати також її зір, визначаючи відстань від парти, за якою сидить учень, до дошки.  
6) зошит кладеться проти середини грудей так, щоб контрольна похила лінія по відношенню до лінії краю парти утворювала прямий кут. В міру заповнення сторінки зошит весь час пересувається вгору лівою рукою по парті так, щоб початок робочого рядка знаходився напроти її грудей [21; 67].  
Для організації письма учнів на дошці треба встановити в класі підставку по всій ширині дошки так, щоб учень міг дістати хоча б до її середини. Письмо на дошці крейдою відіграє значну роль у зміцненні м’язів пальців, тому його слід запроваджувати не тільки на уроці (з метою вироблення координації рухів руки відповідно до конфігурації нової літери), а й у позаурочний час, заохочуючи учнів до письма, малювання на дошці.  
Розташування в класі парт має бути здійснено також з урахуванням відповідних гігієнічних вимог: парти в класі можуть бути розташовані не більш як у три ряди; відстань від першої парти до дошки не повинна бути меншою ніж 2 м, а від останньої – не більшою як 8 м; світло має падати на дошку зліва стосовно учнів; поверхня дошки має бути вкрита зеленою або світло-коричневою матовою фарбою; при необхідності біля дошки повинні бути встановлені додаткові світильники, від яких світло рівномірно відбивалося б на поверхню дошки, не створюючи на ній відблисків.  
На уроках письма, як ні на яких інших, учитель, на нашу думку, має дотримуватись режиму, який би чергував дитячу працю з відпочинком. Крім 3-4 хвилинної динамічної паузи в середині уроку, необхідно здійснювати дві додаткові фізкультхвилинки в межах кожної половини уроку. Після кожних 5хв письма вчитель змінює вид роботи, даючи можливість відпочити м’язам рук й очам (Додаток В).  
Дотримання організаційних та гігієнічних правил постановки навчальної роботи з письма має бути в полі зору вчителя на кожному уроці, оскільки від цього залежить не тільки успіх в оволодінні графічними навичками, а й здоров’я дітей.  
Однак, щоб запобігти перевтомі дітей, слід на всіх уроках проводити фізкультхвилинки, особливо на уроках письма.

1.4. Характеристика рукописного  шрифту для навчання письма шестирічних першокласників

Сучасні ритми життя  поставили початкову школу перед  необхідністю запровадити більш  простіші накреслення літер, ніж  раніше, які б дозволили прискорити письмо. Спрощення в конфігурації літер, в першу чергу прописних, вимагає і зниження віку дітей, які розпочинають сьогодні систематичне навчання у школі. Навчальний рукописний шрифт розрахований на рівномірне письмо без натисків.  
Спостереження за формуванням графічної навички у шестирічних дітей показали, що безвідривне письмо, особливо частини прописних літер ускладненої конфігурації – А, Б, В, Д, К, Н, Ю, у багатьох випадках непосильне для них. Воно вимагає від дітей непомірного напруження, що в результаті знижує не тільки швидкість, а й, головне, якість письма. У процесі запису складу чи слова дитині в окремих випадках легше відірвати перо від паперу, поєднати букви додатковим штрихом, частково відпочивши при цьому, ніж вести безперервну лінію. Особливо неприйнятним для шестиліток виявилося написання літер з елементами обведення ліній. Зосередження основної уваги дітей на суто графічних елементах

письма негативно позначається також і на їхній орфографічній грамотності [

 

 

 

Формування навичок каліграфічного письма в учнів початкових класів

 Методи навчання каліграфічного письма учнів  
Навчання першокласників мови розпочинається з навчання грамоти, мета якого — виробити у дітей навички читання й письма, розвинути усне та писемне мовлення школярів в єдності з розвитком їхнього мовлення.  
У лабораторії навчання і виховання дітей 6-річного віку. Науково-дослідного інституту педагогіки України було проведено чотирирічний експеримент, а у 1985 р. внесено відповідні зміни до деяких форм написання елементів великих і малих букв алфавіту. Було змінено структуру таких великих букв: А, Б, В, Є, Н, К, Ю, а також малих: Є, Н, Ю.  
У 1985-1986 н. р. було внесено ці зміни до шкільної графіки письма. Зараз школи України працюють за цим алфавітом [18; 38].  
Навчання каліграфічного письма в початковій школі проводиться за такими методами: лінійним, тактовим, аналітико-синтетичним або генетичним, копіювальним  
Лінійний метод  
У школах України затверджено зошити лише з двома графічними сітками з розліновкою № 3, а з III чверті 1 класу або з II чверті 2 класу пишуть у зошиті з розліновкою № 5 Лінійний метод відіграє важливу роль у навчанні учнів каліграфічного письма в початкових класах.  
Тактовий метод  
Або ритмічний широко застосовується під час навчання дітей каліграфічного письма, тобто писати під протяжний звук І: раз І, два І...[  
К. Д. Ушинський писав: “Такт для руки, яка пише, означає те саме, що й для танцюючої ноги. Точний розмір у русі— ось і вся таємниця гарного і швидкого письма. Подивіться на руку доброго писаря і вам спаде на думку вправна нога, що танцює на паркеті: в обох руках основа одна й та сама — такт.  
Застосування ритмічного методу зосереджує увагу учнів, пожвавлює роботу і зрівнює темп письма дітей усього класу. Письмо під такт допомагає учням установити постійний ритм пальців, необхідний для написання цілого ряду літер. Він запобігає також рвучким і поспішним рухам руки, що буває причиною неохайного і брудного письма  
Тактовий метод має позитивне значення, хоч відіграє тільки допоміжну роль.  
Аналітико — синтетичний метод  
За цим методом проходить навчання письма в цілому, а вивчення написання букв — у тій послідовності, яка подається в букварі для навчання читання. Це тому, що навчання читання і письма відбувається паралельно [18; 38].  
Навчання письма за букварем (за аналітико-синтетичним методом) завершується в кінці першого півріччя у 1 класі початкової школи.  
Генетичний метод  
Навчання письма за цим методом розпочинається тоді, коли учні вже закінчили читати і писати за букварем і зможуть вільно розпізнавати як друковану, так і рукописну букву, і продовжується протягом усього періоду навчання учнів каліграфічного письма у 1 – 4 класах.  
При генетичному методі навчання письма діти, вивчаючи будь-яку нову букву, мають справу з деякими відомими їм з попередніх уроків елементами, що ввійшли до складу нових букв.  
Генетичний метод має такі особливості:  
написанню букв передує попереднє вивчення назви і форми елементів;  
написання букв проходить не за алфавітним порядком, а за порядком наростання труднощів у написанні;  
навчання будується на основі генезису, тобто утворення кожної наступної букви шляхом попереднього засвоєння основного елемента і додавання нового (7; 24( .  
Копіювальний метод  
За цим методом навчання каліграфії майже не проводиться. Вчитель злегка олівцем писав учням у зошитах ті чи інші букви в певному порядку, а учні механічно наводили їх чорнилами.  
Формування рухових навичок писання у дітей шестирічного віку лише розпочинається, тому часткове запровадження копіювального методу в процесі навчання каліграфічного письма сприяє виробленню ритмічних рухів кисті руки дитини Ми вирішили з’ясувати, до яких методів схиляються майбутні учителі, а саме випускники Барського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Грушевського, які мають навчати письму шестирічних дітей (Додаток А). Так, респонденти звертаються переважно до лінійного та тактового методів навчання письму першокласників, хоча в процесі письма застосовуються усі запропоновані методи.  
Таким чином, застосування того чи іншого методу навчання каліграфії в різних класах ще не вичерпує всіх питань у навчанні правильного каліграфічного письма. Особисті навички в письмі вчителя, наочний показ ним правильного написання літер, слів та речень, зацікавленість дітей заняттям, повсякденний і систематичний контроль учителя за виконанням учнями всіх правил каліграфічного письма – основні фактори у виробленні учнями навичок правильно писати.

Информация о работе Психолого-педагогічні особливості процесу навчання письма шестирічних учнів