Теоретичні основи навчання дітей дошкільного віку аплікації

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи навчання дітей дошкільного віку аплікації.
0. 1.1. Аплікація як один з видів зображувальної діяльності. Історія виникнення аплікації.
0. 1.2. Види аплікації.
0. 1.3. Завдання та зміст навчання аплікаційної техніки дітей дошкільного віку.

2.   Діагностика  умінь і навичок з аплікаційної  діяльності:

1. Діагностика умінь і навичок з аплікаційної діяльності у дітей третього року життя.
2. Діагностика умінь і навичок з аплікаційної діяльності у дітей четвертого року життя.
3. Діагностика умінь і навичок з аплікаційної діяльності у дітей п‘ятого року життя.
4. Діагностика умінь і навичок з аплікаційної діяльності у дітей шостого року життя.

Висновки 

Література

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Аплікація – досить простий  і цікавий вид образотворчої діяльності. Це робота з папером, під час якої діти вирізують потрібні деталі, накладають їх на певне тло й , послідовно закріплюючи деталі за допомогою клею, отримують бажане зображення. Аплікаційна діяльність не лише цікава для дітей дошкільного віку, але й корисна.

Виготовлення робіт  з аплікації потребує крім наочно – дійових практичних операцій, ще й попередніх розмірковувань, аналізу  поставленого завдання, підбору потрібного паперу за кольором, розміром, формою тощо. Аплікація сприяє удосконаленню точності сприйняття,розвитку окоміру, координації рухів рук і очей, формуванню такої базової якості особистості, як самостійності.

Вивчення аплікаційних робіт дітей свідчить про те, що навчанню техніки аплікації й  вихованню самостійності в дошкільних закладах приділяється недостатньо уваги. Несформовані навички роботи з ножицями, незнання узагальнених способів зображення викликають надмірне м‘язове напруження дитячої руки, призводить до її стомлення, заважає дитині втілювати задумане. А відтак дитина відчуває себе безпомічною, невпевненою, скутою.

Для того щоб допомогти  дитині реалізувати своє право на індивідуальний розвиток відповідно до своїх задатків та можливостей, треба чітко уявляти, які способи зображення дитина ще не освоїла, та її потенційні можливості.

З цією метою нами було здійснено пошук методик щодо визначення умінь і навичок з  аплікаційної діяльності та рівня самостійності  дітей дошкільного віку.

В ході пошукової роботи ми вирішували наступні завдання:

1. Здійснити короткий огляд аплікаційної техніки.
2. Визначити завдання визначені Програмою навчання та виховання дітей дошкільного віку.
3. Підібрати методики для діагностування умінь і навичок з аплікаційної діяльності у дітей дошкільного віку.
4. Запропонувати зразки різних видів аплікацій для різних вікових груп.

Об‘єктом пошукової  роботи була аплікаційна діяльність як один із видів зображувальної діяльності.

Предметом дослідження були діагностичні методики з вивчення умінь і навичок  з аплікаційної діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретичні основи навчання дітей дошкільного віку аплікації.
0. 1.1. Аплікація як один з видів зображувальної діяльності. Історія виникнення аплікації.

Аплікація – це один із видів зображувальної техніки, що ґрунтується на вирізанні різних форм і закріплені їх на інших матеріалах, який служить фоном. Аплікація є технікою,за допомогою якої дитина може створювати красиві. Власне декоративні зображення, картини – панно предметного чи сюжетного характеру, портрети, вітальні картки. Педагогічною метою стає ознайомлення дітей з новим способом отримання зображення.

Завдання  педагога:

• Викликати інтерес дітей до нової техніки;
• Ознайомити з різними матеріалами для виконання аплікації;
• Навчити різних способів вирізування і допомогти осмислити етапи виконання аплікації та ужиткові можливості цієї техніки.

Аплікація - це найдавніший  вид мистецтва, тому що її виникнення відноситься до тих часів, коли з'явилися  перші голки і шви на одежах зі шкір тварин. Саме тоді стали прикрашати одяг, взуття, предмети побуту, житло, і  це існує у багатьох народів до нашого часу. Аплікація з паперу з'явилася в XVI столітті й одержала свій розвиток у наступному столітті. На початку XVII століття у Франції виникла мода на силуети з паперу, і за короткий проміжок часу це поширилося по всіх країнах Європи. Стіни житла стали прикрашати невеличкими силуетними портретами, побутовими сценками. Свою назву силует отримав від прізвища Етьєна Силуета - французького чиновника XVII століття, котрий, наслідуючи моду, був захоплений вирізуванням з паперу. Про нього розповідали різні історії, а одного разу один художник намалював на нього карикатуру, яка була зроблена як тінь. Цей засіб зображення почали називати силуетом. Мистецтвом силуету цікавилося чимало художників-професіоналів: Дюрер, Рубенс. Це мистецтво залювало і відомого казкаря Ганса Кристіана Андерсена. Чимало художників-графіків і в наш час з успіхом використовують силует як самостійний засіб художнього вираження під час створення екслібрисів, плакатів, в оформленні книжок. Аплікація має свої особливості, приваблює своєрідністю виконання роботи.

Звернімося до слова "аплікація" і розкриємо його значення. Що таке аплікація? Латинське слово "аплікатіо" означає прикладання. Аплікація - художня  техніка, яка полягає в тому, що зображення, які вирізані з одного матеріалу, накладаємо на тло з паперового або іншого матеріалу. Тло може бути різноманітним, як і матеріал для аплікацій: папір, картон, фольга, тканина, фетр, шкіра; природні матеріали: дерево, кора, листя, мох, стебла, солома, лусочки шишок тощо. Аплікацію можна виконувати, накладаючи два однорідні матеріали, наприклад, папір на папір, тканину на тканину. Але можна поєднувати два різні матеріали. Цікавий вигляд має робота з тканини, яка накладена на папір.

Аплікація - найбільш простий  і доступний засіб створення  художніх робіт, при якому зберігається реалістична основа самого зображення. Це дає можливість займатися цим видом мистецтва з дітьми дошкільного навчального закладу. Основними ознаками аплікації є: силуетність, площинне, узагальнене трактування образу, локальність великих кольорових плям.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Види аплікації.

Залежно від змісту аплікація  буває: предметна, сюжетна, декоративна.

Залежно від способу  створення аплікації: з паперу, з  тканини, з природного матеріалу. І  за технікою виконання: витинанка, обривна, силуетна аплікація, яка створюється по типу мозаїки.

Дітям дошкільного віку  цікаві і доступні такі прийоми роботи з  папером: різання, вирізування, обривання, склеювання, складання і фальцування (згинання).

Техніка вирізування  зі смужки паперу, складеного навпіл. Дає змогу отримати симетричну форму(наприклад красива ваза. В яку можна поставити букет квітів), ялинка, квітка, листочок.

Зі стрічки, складеної  «гармошкою», можна отримати зображення, яке стане декоративним фризом або  основою для візерунка. Вирізування силуету за намальованим контуром – рисунком або без нього можливість зображати предмети, які не мають візуальної симетрії (птахи, звірі).  Техніка «обривання» дає змогу отримати оригінальне «фактурне», цілісне зображення («Ведмежатко», «Хмаринка» , «Хвилі», «Падолист» та ін.).

Техніка аплікації передбачає такі етапи: виготовлення зображення і  закріплення його на тлі (приклеювання, пришивання). Педагог створює умови  для того, щоб дитина зрозуміла, що за допомогою техніки аплікації  можна прикрасити виготовлений предмет(«Закладка», «Скринька»).

У першій молодшій групі  проводиться підготовча робота до аплікації. У цій групі діти створюють  аплікації по типу мозаїки, тобто  викладають предмети з окремих частин без намальовування. Заняття з аплікації розпочинають у другій молодшій групі, враховуючи особливості дітей даного віку(недостатньо розвинені дрібні м’язи рук, слабка координація рухів, слабкий зоровий контроль за своїми рухами). Специфіку виконання аплікаційних робіт їм не дають ножиці всі чи частини діти отримують в готовому вигляді.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Завдання та зміст навчання аплікаційної техніки дітей дошкільного віку.

Завдання  які здійснюються у першій молодшій групі

Здійснювати з дітьми підготовчу роботу до аплікації, з групками дітей або індивідуально розкладати на фланелеграфі готові форми контрастних кольорів, силуети вирізаних з кольорового паперу предметів тварин, птахів.

Завдання  які здійснюються у другій молодшій групі

Учити дітей складати візерунки, розташовуючи готові форми (круги, квадрати, трикутники) та рослинні елементи (листки, квітки, ягоди). На смужці паперу в квадраті, в крузі та на окремих формах(фартушок, сукня) чергуючи їх за кольором, формо. Розміром вчити і наклеювати зображення предметів, що складаються з двох, трьох частин однакої чи різної форми і величини розміщуючи їх на аркуші паперу.

Орієнтовна  тематика: рушник, килимова доріжка, серветка.

Завдання  які здійснюються у середній групі

Учити правильно тримати  ножиці і діяти ними, розрізати  упоперек вузькі, а потім широкі смуги паперу і складати прості предмети з вирізаних частин.

Орієнтовна  тематика: білети або чеки для гри, прапорці, лава, будиночок.

Продовжувати вчити  викладати і наклеювати зображення предметів окремих самостійно вирізаних  частин, оволодівати вміннями, розрізати квадрати по діагоналі, робити косі зрізи.

Орієнтовна  тематика: ялинка, дах будиночка, човник з вітрилом. Учити вирізати з квадратів і прямокутників предмети круглої форми та овальної форми. Продовжувати вчити складати візерунки з готових рослинних елементів і геометричних форм на смужці, квадраті. Прямокутникові, крузі та опредмечених площинних предметах за мотивами української вишивки та кераміки. Вчити виконувати аплікацію.

Завдання  які здійснюються у старшій групі

Продовжувати вчити вирізувати по круглій і овальній формі з паперу складеного в кілька разів і викладати з них предмети та візерунки.

Орієнтовна  тематика: гілки дерев, гриби, намисто, квіти.

Учити вирізувати предмети симетричної форми з паперу складеного навпіл: посуд(ваза, чаша, глечик), дерева( ялинка, висока тополя), іграшки (ракета, лялька в довгій сукні), елементи українських декоративних орнаментів. Вирізувати найпростіші за сюжетом чи візерунком української витинанки для прикрашення приміщення своєї групи. А також з паперу складеного в кілька разів(новорічний хоровод, елементи зображення для різних орнаментів, закладка для книги, атрибути для рухливих ігор). Учити дітей передавати аплікації виразність образу, способом обривання з паперу.

Орієнтовна  тематика: пухнасте курча, хмарки, сніговик.

Учити створювати сюжетні  композиції, розміщуючи предмети по всьому аркуші. Складати декоративну аплікацію  на геометричних (трикутник, багатокутник ) та опредмечених  формах з рослинним  елементом(квіти, листя, яблука) використовуючи фрагменти візерунків української кераміки (київська, васильківська, косовська та вишивки). Застосовувати способи композиційного і колоритного розміщення форм, використовувати колективні аплікації.

Орієнтовна  тематика: натюрморт з овочів та фруктів, декоративне панно, сюжети казок.

Упродовж дошкільного  дитинства аплікаційна техніка  ускладнюється і збагачується, її зміст стає повнішим і різноманітнішим:

• Задум визначають візерунки, предмети і сюжети;
• Техніка виконання стає більш віртуозною, діти переносять техніку роботи з папером на інший матеріал з урахуванням його особливостей;
• Матеріал стає різноманітнішим;
• Підвищується образно – естетична виразність завдяки умінню комбінувати матеріал, збагачувати кольорову гаму та композиційне рішення.

Як наслідок – красиві декоративні вироби, які презентують дитину в соціумі як творчу особистість. Даруючи свої роботи іншим, прикрашаючи ними інтер‘єр, дитина отримує можливість встановлювати дружні стосунки із соціумом.