Корекційно-розвивальна робота у структурі навчально-виховного процесу

Вступ

Актуальність теми: корекційно - розвивальна робота є одним із основних напрямків діяльності практичного психолога. Діти завжди потребують підвищення загального рівня розвитку; восповненя прогалин їх попереднього розвитку і навчання, розвиток недостатньо сформованих вмінь та навичок, підготовка дитини до адекватного сприйняття навчального матеріалу та у майбутньому взагалі. Психологічна корекція є видом психологічної допомоги. На відміну від психологічного консультування вона передбачає більш активний цілеспрямований вплив на особистіший, поведінковий та інтелектуальний рівні функціонування дитини і, як правило, потребує більшого часу для здійснення.

 Психологічна  корекція являє собою тактовне  втручання у процеси психічного  і особистісного розвитку дитини з метою виправлення відхилень у цих процесах і часто справляє вплив не лише на особистість, а й на її оточення, організацію життєдіяльності.

Мета роботи: розглянути та вивчити загальні відомості про корекційно-розвивальну роботу практичного психолога.

Об’єкт дослідження: корекційно-розвивальна робота практичного психолога.

Предмет дослідження : корекційно-розвивальна робота.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І : Корекційно-розвивальна робота у структурі навчально-виховного процесу

1. Умови організації корекційно-розвивальної роботи

Корекційно-розвивальна робота – це система заходів, що дозволяє вирішувати завдання своєчасної допомоги дітям, які зазнають труднощі у навчанні і шкільній адаптації.

Умови організації корекційно-розвивальної роботи:

наявність у закладі соціально-педагогічної служби;

наявність підготовлених щодо цієї роботи педагогів-реабілітологів і дефектологів;

відповідна матеріальна база і методичне забезпечення;

включення у функціональні обов’язки заступника директора школи питань, пов’язаних з корекційно-розвивальної роботи;

організація постійно діючої консультативної служби для дітей та батьків.

Методи і прийоми здійснення корекційно-розвивальної роботи узгоджуються з ідеями і принципами педагогічної підтримки.

Предметом педагогічної підтримки є процес сумісного з дитиною визначення її власних інтересів, цілей, можливостей і шляхів подолання проблем, що заважають їй зберегти власну людську гідність і самостійно досягати очікуваних результатів у навчанні, самовихованні, спілкуванні, житті в цілому. Здійснення такої педагогічної підтримки базується на принципах:

згода дитини на допомогу і підтримку;

опора на наявні сили і потенційні можливості особистості;

віра у ці можливості;

орієнтація на здатність дитини самостійно переборювати труднощі, долати перешкоди;

співробітництво;

конфіденційність;

доброзичливість й безоціночність;

безпека, захист здоров’я, прав, людської гідності;

реалізація принципу “не нашкодь ”;

рефлексивно-аналітичний підхід до процесу і результату.

На сьогоднішній день педагогічному колективу доводиться працювати з дітьми яких визначають як «учнів з труднощами розвитку» або «дітей з обмеженими психофізичними можливостями».

Це такі категорії дітей:

- діти з  порушенням здатності до навчання  – характерний значний розрив  між досягненнями в певних  сферах і загальним рівнем  інтелекту; можуть спостерігатися  проблеми з мовою, читанням і  письмом, а також труднощі з  аргументацією, гіперактивність, неуважність;

- важковиховувані  діти – виявляють несприятливість  і опірність щодо виховного впливу;

- педагогічно  запущені діти – навчання, виховання  і розвиток яких представляє важку педагогічну задачу;

- діти з  патологічними відхиленнями психіки, що важко піддаються виправленню, коригуванню.

Здійснення реабілітації таких дітей містить в собі систему педагогічних заходів, що спрямовані на включення дитини у соціальне середовище:

- залучення  до навчальної, пізнавальної діяльності;

- залучення  до соціальних контактів;

- залучення  до життєвої активності у соціумі.

Щодо забезпечення цілісного, комплексного підходу у роботі з важкими дітьми необхідно належним чином вникнути: що містить в собі корекційно-розвивальна робота.

Етапи педагогічної підтримки:

1. Діагностичний  – фіксація факту сигналу проблемності, проектування діагностики припущеної  проблеми, встановлення контакту  з дитиною проговорення проблеми самим учнем, сумісна оцінка проблеми.

2. Пошуковий  – організація пошуку причин  виникнення проблеми, огляд ситуації з різних сторін.

3. Договірний  – проектування дій педагога  і дитини, налагоджування договірних  відносин і заключення договору у будь-якій формі.

4. Діяльнісний – а) діє сама дитина: з боку педагога – ухвалення її дій, стимулювання, заохочення ініціативи; б) діє сам педагог: координує дії спеціалістів у школі та поза неї, пряма невідкладна допомога учневі.

5. Рефлексивний  – сумісне обговорення з дитиною  успіху і невдач попередніх  етапів діяльності, осмислення нового досвіду життєдіяльності.

Отже, по-перше, виділяється група дітей, по відношенню до яких буде здійснюватись корекційно-розвивальна робота;

по-друге, проектується сам процес організації диференційованої допомоги дітям кожної групи;

а далі здійснюється безперервна спільна розробка методичного забезпечення корекційно-розвивальної роботи.

Здійснено умовну диференціацію дітей за проблемами життєдіяльності і розвитку.

Перша група – діти з незначними порушеннями інтелектуальної сфери (з труднощами у навчанні, що пов’язані з дисграфією, дислексією, дискалькулією, різними формами інфантилізму, недостатнім розвитком просторових уявлень, порушенням пам’яті, синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю).

Організація диференційованої допомоги таким учням містить в собі використання різноманітних технологій навчання, ранньої діагностики і корекції, а саме:

- розробка  форм й прийомів організації  корекційно-розвивального освітнього процесу;

- психолого-педагогічна  діагностика;

- надання  індивідуальної допомоги;

- організація  заходів з метою підвищення  мотивації навчання і пізнавальної  активності учнів;

- озброєння  учнів інструментарієм проведення самокорекції.

Діти з труднощами в оволодінні шкільного програмного матеріалу навчаються у класах педагогічної підтримки.

Мета організації цих класів – створення у загальноосвітньому закладі цілісної системи, що забезпечує оптимальні педагогічні умови дітям з труднощами у навчанні відповідно їх віковим та індивідуально-типологічним особливостям, станом соматичного та нервово-психічного здоров’я.

У класи приймаються діти групи ризику, діти, які виявляють низьку працездатність, підвищену втомлюваність і нестійкість уваги, імпульсивність, гіперактивність, низький рівень продуктивності психічних функцій та діяльності, несформованість навчальної мотивації і пізнавальних інтересів (у той же час ці діти не мають виявлених відхилень у розвитку, тобто в них немає затримки психічного розвитку).

Пріоритетними завданнями у класах є:

- педагогічна  реабілітація;

- професійна  орієнтація.

З метою профілактики невстигаємості у навчанні проводиться своєчасне визначення прогалин у знаннях, вміннях й навичках учнів і організація своєчасної ліквідації цих прогалин.

Нажаль ліквідація прогалин можлива лише у деяких випадках, так як у багатьох дітей поріг сприйняття навчальної дисципліни може бути низьким, отже зусилля педагогів скоріш за все не будуть плідними, дитина не засвоїть шкільну програму успішно, але у роботі з такими дітьми є реальним:

- систематичне  навчання учнів загальнонавчальним вмінням й навичкам;

- розвиток  в учнів внутрішньої мотивації  навчальної діяльності, стійкого  пізнавального інтересу до навчання.

Слід так організовувати навчальний процес, щоб в учнів цих класів просто з’явилось бажання вчитися, щоб вони зрозуміли, що будь-яку роботу важливо робити з зацікавленістю і вміли чітко виконувати вимоги, що перед ними ставляться. Тобто зовсім інший підхід: на першому місці не надання знань з навчальних тем (ці діти все-одно не у змозі усе запам’ятати, і роботу вони постараються знайти таку, щоб знання шкільного матеріалу їм не знадобилось), а прагнення зацікавити самим процесом навчання, інтегрувати у суспільство.

Педагоги використовують інклюзивні навчальні технології, що залучають дітей до загального навчального процесу.

Друга група – діти з порушеннями поведінки:

- з яскраво  вираженими акцентуаціями характеру;

- з патохарактерологічними реакціями (реакції протесту, опозиції, негативного наслідування);

- з психопатією.

Педагогічна корекція та профілактика девіантної поведінки дітей у навчально-виховному процесі здійснюється через:

- групи педагогічної  підтримки;

- правовий  комітет (у системі шкільного самоврядування).

У визначених групах педагогічна підтримка здійснюється:

1) на особистісному  рівні через

- розкриття  слабких функцій особистості, роз’яснення  вихованцю особливостей його  поведінки, виходячи з його психотипу;

- надання  допомоги у знаходженні засобів  компенсації слабких функцій, контролюванні  своєї поведінки у взаємовідносинах  з оточуючими;

2) через  використання форм і прийомів  організації таких видів діяльності:

- проективно-рефлексивна (самоусвідомлення, колективна рефлексія, самопрограмування, колективне проектування);

- адаптивно-розвивальна (тренінгові форми, роз’яснювально-коригуючі форми);

- активно-перетворююча (прогностично-моделюючі форми, ігрові форми, проблемно-пошукові)

В основі діяльності правового комітету в системі шкільного самоврядування покладені такі принципи:

1. “За дитину! А не проти неї. ”

2. В усіх  дітях бачити, перед усе, їхні  потенційні можливості, а не недоліки  розвитку, що обумовлені оточуючим середовищем.

3. Необхідність  терпеливо вчити дітей свідомо  відповідати за свої вчинки.

4. Надання  дитині можливості самостійно  оцінювати ситуацію і обирати  вірну лінію поведінки, яка на  погляд дитини спроможна принести  користь їй та оточуючим, а також реалізувати свій вибір.

5. Після того  як дитина оцінила свої дії  і дала слово вести себе  інакше, ніщо не може виправдати  невиконання узятого на себе зобов’язання.

Наступний напрямок роботи – профілактика відхилень поведінки:

- привчання  учнів до чіткого і невідхильного  дотримання режиму дня;

- ставити  дітей перед необхідністю продумувати  всілякі проблемні ситуації (аналізувати  ситуацію: до чого може призвести  дана поведінка, власна чи інших  людей; пропонувати свої варіанти  виходу з кризи);

- свої вимоги  доводити до кінця, добиватися  виконання обумовлених при вступі  у навчальний заклад, правил;

- проведення  зібрань з соціальною спрямованістю.

Зібрання проводяться згідно таких принципів:

- усі проблеми, як індивідуальні, так і групові  можуть виноситись на обговорення; крім шкільних, можуть бути винесеними  домашні проблеми дитини (відкрито  або анонімно) по бажанню її  самої, або батьків;

- обговорення  завжди повинно бути спрямоване  на таке розв’язання проблеми, яке виключає завдання знайти й покарати винних.

Третя група – діти з астенічним або реактивним станом і конфліктними переживаннями.

Надання соціально-педагогічної допомоги вихованцю успішно впорюватись зі складним становищем здійснюється таким чином. Коли учень стикається з різними психотравмуючими ситуаціями необхідно допомогти:

- проаналізувати  ситуацію;

- знайти  причину конфлікту;

- знайти  вихід із складного становища: захопити цікавим учневі заняттям, обпертися на кращі якості  його характеру, підтримати, якщо  він знов зірветься;

- по можливості  відгородити дитину від даної психотравмуючої ситуації.

Коли учень серйозно хворіє йому необхідно допомогти:

- отримати  достатньо повне уявлення про  своє захворювання та способи  лікування;

- вірно оцінити  нові обставини;

- зберігати  позитивний настрій;

- освоїтися  у нових обставинах;

- продумати, які зміни є вартим здійснити  у своєму житті;

- ставити  розумні й досяжні цілі;

- знаходити  засоби зменшувати стрес.

- активно  брати участь у колективній життєдіяльності.

Фахівець повинен бути здатним готувати учнів з особливостями розвитку до самостійного творчого буття; допомогти вихованцю знайти свою власну мету, свій життєвий шлях, поставити життєву задачу, яка відповідає його індивідуальності і обставинам.

Педагог повинен знати:

1) основні  завдання корекційно-розвивальної діяльності;

2) причини, що знижують успішність в інтелектуально  повноцінного учня;

3) особливості  розвитку дітей групи ризику;

4) систему  роботи у класах і групах  педагогічної підтримки;

5) технології, методики організації диференційованої допомоги учням.

Повинен вміти:

- побачити  відхилення у розвитку дитини  і поставити попередній педагогічний  діагноз цьому відхиленню;

- провести  педагогічну діагностику відхилення, спрогнозувати шляхи подальшого  розвитку дитини, ураховуючи наявність  проблеми та її можливі наслідки;

- попередити  виникнення побічних порушень  розвитку;

- визначити  загальні і конкретні завдання  корекційного навчання і виховання даної категорії дітей;

- планувати  окремі види корекційної роботи;

- критично  оцінювати і ефективно використовувати  з метою реабілітації науково-педагогічну  інформацію;

- ураховувати  у навчально-виховному процесі  характерні для дітей з проблемами  можливості і фактори компенсації, використовувати їх у корекційній діяльності;