Молодіжна субкультура

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему:

молодіжна субкультура

Виконав:

Студент 35групи Р

Грабар Євгеній Павлович

 

 

 

 

Соціологія: молодіжна субкультура

Під терміном молодіжна  субкультура розуміють систему  цінностей, установок способів поведінки  і життєвих стилів певної соціальної групи. Таку думку висловив Юрій Григорович Волков

Під молодіжною субкультурою розуміють  культуру певного молодого покоління, яке володіє загальними стилем життя, поведінки, групових норм, цінностей  та переконань. В складний період переходу із дитинства в доросле життя  виникає дуже багато проблем, які  не здатні вирішити молоді люди. Їм необхідна  група ровесників, яким властиві ті ж проблеми, які мають ті ж цінності та ідеали.

Для полегшення переходу із однієї крайності  в іншу і необхідна молодіжна  субкультура, яка акумулює в собі досвід вирішення всіх життєвих проблем, накопичений багатьма поколіннями  молоді.

Серед соціальних причин виникнення молодіжної субкультури найбільш важливими  є такі:

• ріст доходів середнього класу молодіжного суспільства;
• поява нових засобів запису і поширення музикальної продукції (радіоприймачів, магнітофонів);
• ріст науково-технічного прогресу.

Молодіжна субкультура  є досить новим поняттям. Вона вперше з’явилася в Америці та Західній Європі приблизно в 50-ті роки. Ще в 40-ві роки молодь купляла ті ж самі речі. що і їхні старші батьки, танцювала у тих самих клубах, що і їхні батьки. У 50-ті роки країни Заходу вступають в етап економічного підйому. Виросли матеріальні статки батьків в вони стали виділяти своїм дітям більше грошей на кишенькові витрати. На це моментально відгукнулися підприємці, і як наслідок розширилася мережа молодіжних клубів, барів, виросли тиражі книг та журналів для молоді, в обіходь ввійшло поняття молодіжної моди. У кишенях молоді з’явилися гроші, які вони могли спокійно витрачати на подорожі, культурний відпочинок. Багато із молоді прагнули здобути вищу освіту, а це означає більш пізнє створення власної сім’ї і підвищення вимог до проведення відпочинку. Процес розвивався із надзвичайно великою швидкістю.

У кінці 50-х років в США з’явилися бітники – попередники хіпі та панків. У 60-ті Америку заполонила хвиля хіпі – сотні тисяч учасників і мільйони тих, хто їм співчував. У 1968 році Францію потрясла хвиля студентських бунтів, а в 70-ті роки Німеччину заполонили "червоні бригади". Західні бізнесмени відчули зміни в суспільстві, і як наслідок ринок наповнився недорогими пластинками, магнітофонами, тобто розвинувся молодіжний шоу-бізнес.

Молодіжна субкультура різко відмінна від субкультури дітей, дорослих чи старих людей. Зазначу, що в середині молодіжна субкультура також  є неоднорідною (стосовно класифікації ми поговоримо дещо пізніше). Першим і  самим відмінним виступає класова  належність.

Соціологи встановили, що практично  у всіх країнах молодь середнього класу одягається, відпочиває і веде спосіб життя інший молодих людей  із вищого та нижчого класів. Таким  чином, базою для виникнення молодіжної субкультури став середній клас. У  нашій країні також така тенденція  зберігається. Переважна більшість  молоді 18 – 22 років середньо забезпечених вчиться у вузах і як правило  живе в гуртожитках (робітнича молодь вже в цей час працює, або  служить в армії). У середньо-забезпечених молодих людей сильно виражена мотивація  до досягнення кар’єри, вищий рівень амбіцій, вони романтичні та ідеалізують  життя.

Вчені вважають, що молодіжній субкультурі сучасності властиві такі риси:

• Переважно відпочинково-рекреативна спрямованість. Поряд із комунікативною (спілкування один із одним) відпочинок виконує в основному рекреативну функцію (більшість опитаних старшокласників та студентів зазначили, що під час відпочинку їхнє улюблене заняття – пасивний відпочинок), пізнавальна функція не реалізується зовсім, або в незначній степені. Рекреативні відпочинкові орієнтації підкріплюються змістом сучасних теле- і радіопередач.
• "Вестернізація" (американізація) культурних потреб і інтересів. Цінності національної культури як класичної так і народної витісняються стереотипами масової культури, які орієнтовані на поглиблення цінностей "американського способу життя" в його примітивному відтворенні.
• Пріоритет споживацьких орієнтацій. Споживацтво проявляється як в соціокультурному, так і в інших сферах життя.
• Слабка індивідуальність та винахідливість культури. Вибір тих чи інших культурних цінностей найчастіше пов’язаний із груповими стереотипами, а також із престижною ієрархією цінностей в неформальній групі спілкування. Групові стереотипи і ієрархія цінностей пов’язані із статевою належністю, рівнем освіти, місцем проживання, та навіть національністю.
• Поза-інституційна культурна самореалізація. Дослідження довели, що відпочинок молоді здійснюється поза закладами відпочинку, найчастіше поряд телевізора. Зазначу, що сьогодні більшість молодіжних та підліткових телепередач є низькопробними.
• Відсутність етнокультурної само-ідентифікації. Це пов’язане із тим, що народна культура (традиції, звичаї, фольклор) більшість молоді сприймають як глибокий пережиток минулого.

Українська молодіжна  субкультура має своєю особливістю те, що вона орієнтована або на проведення відпочинку, або на передачу і поширення інформації. У той час як на Заході альтернативний рух, який виріс із молодіжних субкультур 60-70 років активно приймає участь в соціальних програмах, допомагає хворим, інвалідам, наркоманам.

Враховуючи зміни, які відбулися  за останні 50 років із часів виникнення, а також специфіку України, С. Сергєєв запропонував наступну класифікацію молодіжної субкультури:

• романтико-ескапістські субкультури (хіпі, індіаністи, толкіністи, байкери);
• гедоністично-відпочинові (мажори, рейвери, репери);
• радикально-конструктивні (панки, екстремістські політизовані субкультури лівого і правого напрямку);
• кримінальні (гопники, любери).

У кінці 80-х – початку 90-х років  в Україні спостерігався "субкультурний бум", проте на сьогоднішній день він вже стих.

Коротко охарактеризуємо зазначені  субкультури.

Субкультура хіпі є однією із найстаріших молодіжних субкультур на території Росії та України. Цей рух розвивався хвилями. Перша хвиля відноситься до кінця 60-х початку 70-х, друга у 80-х, всередині 90-х – третя хвиля. Зовнішній вигляд хіпі третьої хвилі досить традиційний: довгі розпущені коси, джинсовий одяг, на шиї "ксивник". На руках – "фенічки" (саморобні браслети із бісеру). Даний атрибут вийшов за рамки атрибутики лише хіпі, і поширився у молодіжному середовищі. Від "класичних хіпі" третю хвилю відрізняють такі атрибути як колечка в вухах, пірсинг. Представникам цієї субкультури властивий потяг до самопізнання. Вони сповідують змішану філософію, в якій переплелись буддизм, вірування індійців.

Індіаністи вивчають культуру індійців та прагнуть її в точності відтворити. Ці молоді люди є чимось середнім між клубом любителів американських індійців та релігійно-містичним рухом. Відмітити слід ряд позитивних рис: колективізм та екологіям.

У молодіжній культурі 80-х – 90-х  роках появився толкіністський рух. Він пов’язаний із іменем відомого англійського письменника Дж. Толкіна (на слензі – професора). Його книжки "Володар кілець", "Сільмаріліон" та інші відносяться до жанру фентезі – казкової фантастики. Толкін майстер особливої атмосфери розповідей, при якій читач уявляє себе героєм книжки. Цей фактор викликав соціально культурний феномен – рольові ігри по книжкам Толкіна. Рольова гра дуже близька до сценічної постановки. Роз приділяються ролі,, готується реквізит і граки проходять так би мовити екзамен на знання фантастичного світу.

В 1993-94 р. ця субкультура пережила кризи  росту, його подолали шляхом розширення діапазону рольових ігор, не тільки цього одного автора, але і інших  письменників-фантастів, комп’ютерним іграм, сторінками спілкування через  Е-mail.

З певними нюансами можна віднести до романтичної субкультури також  і байкерів та хакерів. Традиційно їх відносять до субкультур відповідно спортивного та інтелектуального спрямування. Байкери, мотоциклісти, яких в нас називають рокерами. Вітчизняна субкультура байкерів є досить поширеною.

Хакери (комп’ютерні фанати) – молодіжна субкультура, яка знаходиться в процесі формування. Чисельна кількість хакерів поки що є незначною. Вони спілкують через комп’ютерну сітку. Їх пік ще не настав.

Із субкультур гедоністично-відпочинкових  охарактеризуємо рейверів (від англ. Незв’язна мова). Вони виникли у 80-х в США а у нас отримали поширення лише в 90-х. В музичному змісті стиль рейв – наслідок злиття стилю техно- і ейсид-хаус. Для цієї субкультури є характерними нічні дискотеки з гучним звуком, промені лазарів. Для одягу характерні яскраві фарби з використанням штучних матеріалів. Поширення цієї культури йшло паралельно із поширенням наркотиків, зокрема "екстазі". Прийняття наркотичних речовин з метою "розширення свідомості" стало невід’ємною частиною рейверської культури.

Ролерами називають любителів роликових ковзанів. Вони люблять спортивний одяг яскравих кольорів. В основному до них належать старшокласники, але є і студенти. Цікаво, що переважну більшість ролерівських компаній очолюють дівчата. До них належать молоді люди із заможних сімей.

Панки відносяться до радикально-деструктивних, проте вони ніколи не були сильно впливовими. Їхній пік припадав на 90-ті роки. Зараз появилося багато розгалужень: хеві-метал, треш-метал. В рамках радикально-конструктивних субкультур виділяють також і анархо-лівацьку та правоекстреміську субкультури. Анархісти проти будь-яких виборів, проекстреміські угруповання б’ють іноземців.

Кримінальна молодіжна  субкультура (гопники, мотальники, любери), розквіт якої припадав на 80-ті роки. Будь-яка молода людина, що не належала до цих угрупувань могла бути побитою, пограбованою, чи навіть піддатися сексуальному ґвалтуванню.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Волков Ю. Г., Добреньков В. И., Кадария Ф. Д., Савченко И. П., Шаповалов В. А. Социология молодежи: Учебное пособие / под ред. проф Ю. Г. Волкова. – Ростов-н /Д.: Феникс, 2001.
2. Головатый Н. Ф. Соціологія молодежи: Курс лекций. – К., 1999.
3. Головенько В. А. Український молодіжний рух у ХХ столітті. – К., 1997.
4. Кравченко А. И. Социология: Учеб. пособие для студ. высш. пед. Учеб. заведений. – М. Издательский центр "Академия", 2002.
5. Павловский В. В. Ювентология: проект интегративной науки о молодежи. – М.: Академический Проект, 2001.
6. Про становище молоді в Україні. Щорічна доповідь президента України Кабінету Міністрів та Верховній Раді України.
7. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Львів: Кальварія, 2003.

Дата публікації: 06.05.2012