Смертна кара з моральної точки зору

Міністерство  освіти і науки україни житомирський  державний технологічний університет

Реферат на тему:

Смертна кара з  моральної точки зору

 

 

Виконали:

Студентки I-го курсу ФЕМ

Групи УП-19

Марчук Анна-Марія

Кравченко Валерія

Луків Катерина

 

 

Перевірила:

Доктор історичних наук

Шпиталенко  Галина Андріївна 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Житомир

2013

 

План:

 

1. Вступ

2. Історичні передумови виникнення смертної кари 
3.Смертна кара  як найжорстокіше порушення  права на життя 
4.Смертна кара і громадська думка  
5.Висновок 

 

 

1.Вступ 
Однією з проблем у кримінальному праві, хвилюючою не тільки юристів, але і все суспільство, що викликає безліч дискусій, суперечок і дебатів була і залишається проблема смертної кари. В даний час її актуальність пов'язана також і з тим, що зараз багато держав йдуть на пом'якшення законодавства, при цьому скасовуючи і смертну кару. У зв'язку з цим виникає питання про правомірність і допустимість застосування смертної кари, а також про її необхідності і доцільності.  
Метою роботи є вивчення смертної кари в ході її історичного розвитку, що показано на прикладі Росії; аналіз правомірності її застосування, необхідності та ефективності смертної кари; зіставлення доводів прихильників і противників цієї міри покарання, їх теоретичної бази, а також вираз моєї особистої суб'єктивної думки.  

2. Історичні передумови виникнення смертної кари  
Сьогодні найбільш актуальними стали питання про практику застосування смертної кари. Прихильники і противники її висувають свої аргументи. Яка ж етична сторона цієї проблеми?  
Смертна кара - це вбивство, яке здійснюється державою в межах права його на легітимне насильство. Її можна назвати узаконеним убивством, яке здійснюється за вироком суду.  
Так як держава забезпечує безпеку громадян, то воно підкріпило себе правом розпоряджатися життям громадян у деяких ситуаціях (наприклад, у випадкузлочину) держава з моменту виникнення і до цього дня застосовує смертну кару.  
Розміри, форми практики, характер смертної кари в країнах не однаковий. Якщо розглядати цю проблему в історичній динаміці, то тут чітко виявляються такі тенденції.  
У плині часу зменшуються кількість видів злочинів, покарання за які встановлена ​​смерть. Наприклад в Англії на початку 19в. стратою каралися більше 200 видів злочинів, у тому числі за кишенькову крадіжку більше 1 шилінга в церкві.  
У Російському судебнике 16в. положення передбачали смертну кару за 12відов злочинів, а в укладенні 1649р .- більше ніж за 50 випадків. Сьогодні в Англії смертна кара зовсім скасована, а в Росії припинена.  
У країнах де застосовують смертну кару, її як правило розглядають як найбільш крайній мірою покарання.  
У минулому смертна кара виконувалася публічно і дуже урочисто. В даний час публічність є великою рідкістю. Загальне правило полягає в тому, що смертнийвирок приводячи у виконання таємно.  
А також раніше поряд зі звичайними формами смертної кари існували і навіть переважали її кваліфіковані форми, при яких вбивство відбувалося у виключно болісних і вражаючих людську уяву формах (наприклад, посаджені на палі, залитие металом горла, кип'ятіння в олії і т.п.).  
Кримінальне укладення імператора Карла-5 було видано в середині 16в. Воно діяло в ряді європейських країн майже до самого кінця 18в. Цей документ наказував здійснювати смертні вироки також у формі спалення, четвертування, колесування, втоплення, поховання живцем і т.п. Не менш жорстоким був смертний вирок бунтівникові та ватажку повсталих російських селян в 18в. Омеляну Пугачову: «Пугачову учинити смертну кару, четвертувати, голову взоткнуть на палю, частини тіла рознести по чотирьох частинах міста і покласти на колеса, а після на тих же місцях спалити».  
В даний час норми цивілізованості вже повністю виключають кваліфіковану смертну кару і зобов'язують здійснювати її в дуже швидких і безболісних формах.  
Скоротився коло осіб, по відношенню до яких можна застосовувати смертну кару. Раніше для таких покарань не було ніяких винятків. В даний час законодавства багатьох країн виключають з цього кола дітей до встановленого віку, людей похилого віку після певного віку і жінок.  
З року в рік скорочується число тих країн, які застосовують смертну кару. Так, зокрема, якщо до початку Першої світової війни смертна кара була законодавчо відмінена або фактично припинена тільки в 7 країнах Європи, то в кінці 1980-х рр.. вона була скасована у 53-х країнах, а призупинено в 27 країнах.  
Таким чином, більшість держав скорочує застосування смертної кару і гуманізує її способи.  
Наведемо деякі факти з різних джерел (преса, Інтернет тощо): - У світі до сих пір смертна кара як кримінальне покарання призначається в 38 державах, у тому числі в США, Ірані, Китаї, Нігерії, ПАР, Малайзії та ін  
Цікаві склади злочинів, які в якості покарання передбачають смертну кару. Якщо призначення смертної кари за умисне вбивство, тероризм, шпигунство і т.п. зрозуміло, то в ряді країн стратять також за такі злочини: - подружня невірність з боку жінки (Іран, КНДР, Мавританія, ОАЕ, Саудівська Аравія, Судан) - підробка офіційних документів (Ірак) - проституція (Іран) - негідна життя на землі ( Іран) - незгода з богом (Іран) - вживання в четвертий раз їжі, води і куріння в денний час в період посту рамазан (Іран) - неодноразове вживання алкогольних напоїв (Іран) - гомосексуалізм (Іран, Мавританія) - друкування та показ порнографічних матеріалів (Китай) - сутенерство, утримання публічних будинків (Китай) - розкрадання державного майна (Сомалі) - підпал (Марокко, Західна Сахара) - виготовлення фальшивих грошей (Албанія) - торгівля на чорному ринку (Мозамбік) - забруднення повітря чи води при обтяжуючих обставинах (НДР Ємен) - осквернення імені пророка Мухаммеда (Пакистан) - чаклунство, що призвело до смертельного результату (Руанда) - виготовлення, розповсюдження, продаж, зберігання і вживання наркотичних засобів (Таїланд). 

 

3.Смертна кара  як найжорстокіше порушення  права на життя 
 Смертна кара  є  крайньою  формою заперечення прав людини.   Вона є ні що іншим жорстоким, нелюдським та  таким, що  принижує гідність покаранням, яке виконується в ім’я “справедливості”.  Це надзвичайно жорстокий, нелюдський та принижуючий гідність вид покарання, не залежно від форми, якої вона набуває – чи то страта на електричному стільці, повішання, страта в газовій камері, забивання камінням, розстріл чи смертельна ін’єкція. 

 

Смертна кара  порушує право на життя, яке проголошене Загальною декларацією прав людини,  прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН у грудні 1948 року, та визнає за кожним право на життя.

У Декларації  категорично заявляється, що «Ніхто не   повинен   зазнавати   тортур,   або    жорстокого, нелюдського,  або  такого,  що принижує його гідність,  поводження і покарання» (стаття 5). На мою думку, смертна кара порушує ці права,тому  я, особисто, виступаю проти її застосування  в усіх випадках, незалежно від характеру злочину, особи злочинця та способу, яким держава позбавляє засудженого життя.

Також, вона є дискримінаційною за своєю  суттю та зазвичай непропорційно  частіше вживається проти бідних, представників меншин та расових, етнічних та релігійних спільнот. Смертні вироки виносяться та виконуються довільно.

В сучасному  світі, недосконалість судових процесів погіршується дискримінацією, перевищенням слідчими службових повноважень та незадовільною допомогою адвокатів. Створена людьми система правосуддя не гарантує відсутність помилок, неможливо повністю виключити ризик засудження до старти невинних.

 

Хочу навести декілька фактів, проаналізувавши  які, стане бьільш зрозумілою моя  позиція. Отже: 

• Смертна кара виключає можливість реабілітації та примирення;
• Провокує вирішення складних суспільних проблем примітивними способами, замість того, щоб сприяти розумінню їх причин та пошуку конструктивних підходів;
• Продовжує страждання родичів вбитого та спричиняє такі ж страждання близьким засудженого;
• Потребує ресурсів та енергії, які варто було б направити на боротьбу зі злочинами та допомогу тим, хто постраждав;
• Є ознакою культури насильства, а не способом уникнути його. Вона є образою для гідності людини;
• На відміну від ув’язнення, при застосування смертної кари судова помилка ніколи не зможе бути виправленою. Завжди є ризик, що будуть страчені невинні люди. Смертна кара не перешкодить їм повторити злочин, який вони і так ніколи не скоювали.

Неможливо визначити, чи повторили б страчені злочини, за які їх засудили. Страта має на меті забрати життя в’язня, щоб попередити гіпотетичні майбутні злочини, багато з яких не були б скоєні і так. Але як би там не трапилося,  доки ув’язнена людина залишається живою, вона може сподіватися на реабілітацію або звільнення, якщо згодом виявиться її невинність. Страта знищує можливість виправлення судової помилки або реабілітації правопорушника. За самою своєю природою смертна кара може бути застосована лише до в’язня, який вже знаходиться за ґратами, а отже, виключений із суспільства. Оскільки цей в’язень більше не може здійснити акт насилля проти суспільства, смертна кара непотрібна як метод захисту. Хтось може заперечити, стверджуючи, що саме тільки ув’язнення не стримало засуджених в’язнів від скоєння нових злочинів після звільнення. Щоб запобігти цьому, варто переглянути процедуру дострокового звільнення ув’язнених, але точно не збільшувати кількість страт.

Протягом  багатьох років органи ООН обговорювали та вживали заходи в підтримку  заклику до всесвітнього скасування смертної кари. Держави спільно уклали чотири міжнародних договори, які  передбачають скасування смертної кари. Один з них є всесвітнім, а інші – регіональними. Коротко про них:

 

Другий факультативний протокол до міжнародного пакту про громадянські та політичні права

Другий  факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні  права, направлений на скасування смертної кари, був прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН у 1989 році та є договором міжнародного рівня. Він передбачає повне скасування смертної кари, проте держави – учасниці при ратифікації або приєднанні до Протоколу можуть зробити застереження, яке допускає застосування смертної кари у військовий час. Учасником Протоколу може стати будь-яка держава – учасник Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

 

Протокол до Американської конвенції  про права людини про скасування смертної кари, прийнятий Генеральною Асамблеєю Організації американських держав у 1990 році, передбачає повне скасування смертної кари, проте дозволяє державам при ратифікації або приєднанні до Протоколу зробити застереження, яке допускає застосування смертної кари у військовий час. Учасником Протоколу може стати будь-яка держава – учасниця Американської конвенції про права людини. 

Протокол  №6 до Європейської Конвенції про  захист прав людини та основоположних свобод [Європейська Конвенція про  права людини] щодо скасування смертної кари, прийнята Радою Європи у 1982 році, передбачає скасування смертної кари у мирний час; держави – учасниці можуть зберегти смертну кару за злочини, скоєнні «під час війни або при невідворотній загрозі війни». Учасником Протоколу може стати будь-яка держава – учасник Європейської Конвенції про права людини.

Протокол №13 до Європейської Конвенції  про захист прав людини та основоположних свобод [Європейська Конвенція про  права людини] щодо скасування смертної кари за будь-яких обставин, прийнятий Радою Європи у 2002 році, передбачає скасування смертної кари за будь-яких обставин, зокрема, і у військовий час та при невідворотній загрозі війни.  Учасником Протоколу може стати будь-яка держава – учасник Європейської конвенції про права людини.

Та  найбільш визначною подією стало  прийняття на 62-й сесії Генеральної  Асамблеї Організації Об’єднаних Націй резолюції 62/149, що закликає до мораторію на виконання смертних вироків, продемонструвало, що більшість держав – членів ООН з усіх регіонів світу виступає за введення мораторію на виконання смертних вироків.

На сьогодні, Більш ніж 2/3 країн  у світі скасували смертну  кару законодавчо або на практиці. Статистика є наступною:

• країни, що скасували смертну кару за всі злочини: 96 
  країни, що скасували смертну кару за всі злочини, окрім особливих обставин: 9
• країни, що скасували смертну кару на практиці: 34
• Загальна кількість країн, що скасували смертну кару законодавчо, чи на практиці: 139 Країни, що зберегли смертну кару:  58

 

           Всесвітня тенденція, щодо скасування смертної кари продовжує набирати обертів. Але ще й досі є країни, які зберігають смертну кару, продовжують вважати, що їм вдасться вирішити гострі соціальні та політичні проблеми, стративши декількох та навіть сотні в’язнів.

Багато людей у різних частинах планети досі не усвідомлюють, що смертна кара не робить суспільство більш захищеним, а лише робить його більш жорстоким та викликає почуття помсти!

Як  висновок,хочу сказати: ” …ми всі  люди. Нам притаманно робити помилки, за які іноді картаємо себе все життя.  Чому ми не можемо  навчитися давати шанс? Шанс змінитись на краще, шанс виправити скоєне та принести користь суспільству. Шанс ціною в одне життя…

4.Смертна кара і громадська думка  
Як прихильники, так і противники смертної кари, підтверджуючи свої доводи, часто посилаються на громадську думку. У будь-якій країні смертна кара - це не тільки інститут кримінального права, а й феномен соціокультурний. Ставлення до цього інституту формується на основі взаємодії багатьох соціальних факторів. У більшості держав світу суспільство в цілому схвалює смертну кару. Результати опитувань в Естонії, Латвії, Литві і Польщі практично збігаються, а саме: 75% опитаних - за, 15% - проти.  
Що ж до Росії, інтерес представляють дані про рівень правової обізнаності населення: на думку 2 з 3 опитаних смертна кара - обов'язкове покарання за вбивство. У відповіді на питання, яке покарання за вбивство є найбільш справедливим - 20% назвало смертну кару, 32% - смертну кару або довічне ув'язнення, 31% - смертну кару або позбавлення волі на тривалі терміни і лише 12% - взагалі не назвали смертну кару, обмежившись позбавленням волі. 73% опитаних вважають за можливе застосування смертної кари тільки в крайніх випадках, 18% вважають, що слід примененять якомога ширше, і лише 9% вважають, що смертну кару слід скасувати.  
Ці результати дають уявлення про стан громадськості, але не є несподіваними, бо кілька поколінь в Росії переконані, що без жорстокості не можна впорається зі злочинністю. Вимога посилення покарання відображають потребу людей у ​​державній захисту та безпеки. Тому ні в психологічному, ні в культурному відношенні російське суспільство до скасування смертної кари ніяк не готове. 

 

Противники  смертної кари вказують на те , що судові помилки неминуче призводять до страт невинних. Також наводиться статистика, що показує , що скасування або введення смертної кари в країні самі по собі не змінюють кількості тяжких злочинів . Страта не карає злочинця , а лише задовольняє суспільство , яке вимагає жертвоприношення.

Різні дослідники наводять діаметрально протилежні результати щодо впливу смертної кари на кількість  вбивств :

смертна кара таки є стримуючим чинником , визнали  американські вчені ;

спеціальна  державна комісія , організована в Нью - Джерсі ( США ) , заявила , що застосування смертної кари не стримує число вбивств.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.Висновок 
Проаналізувавши тематику смертної кари в житті суспільства, вивчивши джерела і взявши до уваги різні думки з цього питання, можна прийти до певних висновків.  
До дослідження цієї теми я замислювалася над проблемою смертної кари і вважала, як і більшість людей, що смертна кара повинна бути збережена і застосовуватися.  
Оскільки злочинність має багатосторонній і глибокий характер, який зумовлений низкою причин, то й заходи боротьби з нею повинні бути також комплексними. Засуджений до смерті починає дивитися на світ по-іншому відчуває якесь просвітління. І тоді в деяких випадках смертна кара не має ніякого сенсу.  
Так само мають місце бути юридичні помилки. Необхідно зауважити, що подібні помилки не є такою вже рідкістю. Вчені підрахували, що тільки в США було помилково винесено 349 смертних вироків, 23 з яких вже були приведені у виконання.  
І вивчивши цю тему, можу сказати, що моя думка кардинально не змінилося і якщо я зараз не затятий противник смертної кари, то хоча б і не ярий прихильник, не можу повністю погодитися з доводами противників смертної кари