Рівень життя та доходи населення

1. Потреби людей надзвичайно різні. Головне місце серед них займають матеріальні потреби, тобто кошти, які вони повинні мати для покращення власного існування. Тобто це грошові доходи, які включають заробітну плату, стипендії, пенсії, доходи від підприємницької діяльності, виплати після народження дитини та інші. Друге місце займають соціальні потреби. Вони створюються в залежності від рівня розвитку суспільства самими людьми. Прикладом соціальних потреб може бути потреба в трудовій діяльності, спілкуванні, стосунках, медичному обслуговуванні. Третій вид потреб – це духовні. Вони пов’язані із культурним розвитком особистості. Включають освіту. Театри, виховання, бібліотеки, кіно, музика. Тобто це все те, чого бажає людина, та все те, що приносить їй відчуття задоволення. Їх структура визначається багатьма факторами: статтю, віком, місцем роботи чи навчання, професією, культурним розвитком чи матеріальним забезпеченням.

Саме за потребами та рівнем їх задоволення можна зробити  висновок про рівень життя населення. Порівняємо, які визначення поняттю  «рівень життя» дають різні вчені. О. Є. Лугінін у своєму підручнику «Статистика» характеризує це поняття  так:«Рівень життя населення – це поєднання матеріального та духовного рівня благополуччя населення, яке диктується сучасними вимогами щодо розвитку людства»[3, С.547]. Щодо мене, то я не зовсім згодна з цим терміном, адже матеріальний та духовний рівень не диктується, на мою думку сучасним життям. Так потреби залежать від рівня розвитку суспільства, але воно не впливає на них в такій мірі. Також нічого не сказано про соціальні потреби, тобто виходить, що людині не потрібне ні медичне обслуговування, ні місце роботи, а головне спілкування. Другий варіант поняття з «Економічної енцеклопедії» Мочерного¹. Рівень життя – це рівень добробуту населення, споживання благ і послуг, сукупність умов і показників, що характеризують рівень забезпеченості основних життєвих потреб людини. У цьому понятті не вистачає, що всі показники залежать від рівня доходів та витрат населення. На мою думку, найбільш вдале розкриття поняття подають В. М. Жеребін і А. Н. Романов у своїй книзі «Рівень життя населення». Рівень життя – ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб, що досягається за рахунок створення економічних і матеріальних умов і можливостей, реалізовану через споживання рівня доходу і вартості життя.»[2, C.167]. У Конституції України законодавчого визначення поняття «рівень життя» до цього часу немає, а отже і немає суворих меж щодо складових, які до  нього входять. Але на основі статті 6 законодавства України можна зробити висновок, що рівень життя включає їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування та забезпечення, яке потрібне для підтримання здоров’я  людини. Самі ж українці розуміють поняття рівень життя, як рівень доходу людини, який становить не менше прожиткового мінімуму. Залежно він рівня забезпеченості матеріальними, духовними та соціальними благами служба Міжнародної статистики розділила рівень життя населення на 4 рівні:[1. C.579]

• Злидні. Тлумачний словник характеризує це як матеріальні нестатки. Статистичний словник розширює це поняття це поняття: це мінімально допустимий обсяг благ для підтримання життя.
• Бідність – це наявність матеріальних засобів в тому потрібному обсязі,що вистачає лише для підтримання працездатності
• Нормальний рівень – це споживання матеріальних благ для відновлення здоров’я, нормальної працездатності та розвитку особистості
• Достаток – це потрібний  повний набір матеріальних благ, які задовольняють всі потреби: соціальні, духовні, матеріальні для існування та розвитку людини.

2. Для порівняння рівня життя різних країн спеціалісти ООН ввели узагальнюючий показник – індекс людського розвитку. Він включає 3 основних характеристики стану життя суспільства: стан здоров’я, отримання освіти, яка відповідає сучасним вимогам, обсяг ВВП (внутрішнього валового продукту) та душу населення. Індекс людського розвитку – це сукупний індекс, який дає узагальнюючу оцінку рівня розвитку населення країни. Індекс кожного окремого показника розраховується за формулою

І =

А індекс людського розвитку розраховується як середнє арифметичне  від індексів трьох вказаних показників (освіта, здоров’я, ВВП).[1. C.580]

Розглянемо індекс людського  розвитку України за роки незалежності. За данними ООН індекс людського  розвитку з 1990 року – по 2012 рік підвищився на 4% і становить 0,740. Але все ж  національний дохід на душу населення  зменшився на 22%. Загальна тривалість життя зменшилась на півроку. Середня тривалість навчання зросла на 3,9 року. Отже незважаючи на відносний приріст індексу динаміка рейтингу навпаки погіршилася. Наприклад, у 2010 року Україна займала 69-ту позицію. А в минулому році – 78-му позицію, незважаючи на те, що показник був вищий. Динаміка показників індексу людського розвитку за роки незалежності України порівнянні з іншими країнами Європи.²

3. Забезпечення зростання доходів населення – це один із головних напрямків політики будь-якої держави. Адже рівень життя визначається доходами населення, що впливають на задоволення як матеріальних, так і духовних потреб. Розглянемо, що ж таке дохід. Тлумачний словник розглядає це поняття так: гроші або матеріальні цінності, одержані державою, установою чи особою в результату якої-небудь діяльності³. Але я вважаю, що дохід може бути лише в грошовому вимірі, а не в матеріальних одиницях. Найбільш точне подання подає М. І. Небова у книзі «Теорія макроекономіки». Дохід – це сума грошей, отриманий за певний період часу у формі заробітної плати, гонорару, прибутку, ренти, відсотка. З навчального посібника « Статистика» В. К. Горкавого можна додати, що джерелом прибутку може також бути:[1. C.581-582]

• Доходи особи як власника капіталу, що вклав гроші в нерухомість, землю, цінні папери;
• Доходи окремих осіб за рахунок виплати з державного бюджету пенсій, субсидій, стипендій, компенсацій;
• Інші доходи, наприклад, приз за перемогу в конкурсі, виграш в лотерею.

Одним із основних джерел доходів  є заробітна плата. У підручнику «статистика» С. С. Герасименко пише, що заробітна плата – це виплата, обчислена, як правило, у грошовому  вираженні, як за трудовим договором  власника або уповноважений ним  орган виплачує працівникові за виконану роботу.⁴ Розглянемо середньомісячну заробітну плату на 2013 рік.⁵

Місто	Київ	Тернопільська область
Січень	4561	2091
Лютий	4688	2125
Березень	4998	2242
Квітень	4999	2282
Травень	5013	2326
Червень	5107	2580
Липень	5238	2505
Серпень	5035	2404

Ми взяли Київ з найбільшою заробітною платою та Тернопільську  область з найменшою. Можна зробити  висновок, що присутня тенденція до зниження заробітної плати. За данними  Держстату – це сезонне явище. Причиною такої тенденції є зменшення  в порівняні з липнем обсягів  одноразових виплат, такі як матеріальні  виплати, виплати на оздоровлення у  зв’язку з відпустками. Особливо це характерно для бюджетних установ.

Розглянемо також відношення мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму. В Україні  до 2009 року розмір прожиткового мінімуму перевищував розмір мінімальної  заробітної плати. З 4 листопада 2009 року набур чинності Закон України  «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати». Таким чином після прийняття  даного закону, мінімальна заробітна плата і прожитковий мінімум нарешті зрівняються. Мінімальна заробітна плата – законодавчо встановлений розмір заробітної плати за некваліфіковану роботу. Її розмів на 2013 рік становить⁶:

З якого числа встановлюється	Розмір місячний	Розмір погодинний
З 01.01.2013	1147	6,88
З 01.12.2013	1218	7,30

 

Прожитковий мінімум –  вартісна величина достатнього для  забезпечення нормального функціонування організму людини, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг. Прожитковий мінімум  у 2013 році становить⁷:

Соціальні групи населення	З 01.01.2013	З 01.12.2013
Загальний показник	1108	1176
Діти віком до 6 років	972	1032
Діти віком від 6 до 18 років	1210	1286
Працездатні особи	1147	1218
Особи, які втратили працездатність	894	949

 

Отже, мінімальна заробітна  плата дорівнює прожитковому мінімуму для працездатної особи. Для дітей  прожитковий мінімум більший, адже їм потрібні гроші на навчання, розвиток та інші потреби.

Розрізняють номінальну та реальну заробітну плату. 
Номінальна заробітна плата – це сума грошей, яку одержує працівник за годину, день, тиждень, місяць за виконану роботу. Вона включає обов’язкові виплати до Пенсійного фонду та інші. На ці кошти він має придбати продукти харчування, взяття одяг, заплатити за комунальні послуги, а також придбати товари, необхідні для існування.[1.  C 582.] 
Реальна заробітна плата – це кількість продукції та послуг, яку працівник може придбати за отриману заробітну плату без відрахувань на податок. 
Для визначення залежності між номінальною та реальною заробітною платою потрібно знайти рух реальної заробітної плати за формулою:  
І_реал=І_ном/І_ц, де І_реал – індекс реальної заробітної плати, І_ном – індекс номінальної заробітної плати, І_ц – індекс цін на споживчі товари. Ця формула показує, що не обов’язково номінальна і реальна заробітні плати змінюються в одному напрямку. Якщо ціни на товар зростають швидше ніж номінальна заробітна плата, то реальна заробітна плата знижується. Саме така ситуація зараж в Україні. ⁸

4. Купівельна спроможність грошей – це здатність грошової одиниці обмінюватися на певну кількість товарів, та виражається у пропорціях, що складаються між грошами і товарами. Вона розраховується за формулою:         

Купівельна спроможність=1/рівень цін

Якщо рівень цін зростає  – купівельна спроможність грошової одиниці падає, і, навпаки, якщо рівень цін падає – купівельна спроможність збільшується. За рівнем купівельної  спроможності Україна знаходиться  у десятці найбідніших країн  Європи. Громадяни цього року можуть витратити менш ніж 3,2 євро це приблизно 35 тис грн. В той час як в  середньому кожен громадянин всіх держав витратить 12,8 тис євро тобто приблизно 140 тис грн. А це в чотири рази більше ніж в Україні.

 

 

 

 

 

5. Розподіл заробітної плати за видами діяльності⁹

Найвища оплата праці в  авіації – 11020 грн., найнижча у працівників  пошти – 1956 грн, а середній показник по країні станом на серпень 2013 року становить 3304 грн. Працівники сфери освіти та охорони здоров’я в середньому отримують  відчутно менше, по 2542 та 2433 грн. відповідно, а залучені до державної служби та оборони мають вищу оплату, ніж  середній показник по країні – 4183 грн.. Відчутно вищі заробітні плати отримують  працівники, що зайняті у сфері  фінансів та страховій діяльності – 6295 грн., трійку лідерів за рівнем оплати праці замикають спеціалісти  інформаційної та телекомунікаційної сфери, з середньою заробітної платою в розмірі – 4653 грн.

 

 

5. Заробітна плата у областях України.¹⁰

Максимальні на мінімальні показники середньої заробітної плати серед областей України  різняться більш ніж в двічі, у м.Києві – 5035 грн., а в Тернопільській області – 2404 грн. До трійки лідерів, окрім столиці, також належать Донецька та Луганська області, з середньою  заробітною платою в розмірі 3820 та 3406 грн відповідно.

 

 

6. Список використаної літератури

1. Горкавий В. К. Статистика: Навчальний посібник. Видання друге переповнене та доповнене – К.: Алерта, 2012.

2. Демографія та соціальна економіка// Науково-політичний та суспільно-економічний журнал. – К., 2005.
3. Лугінін О. Є. Статистика: Підручник. 2-е видання перероблене та доповнене – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 608 с.
4. Проніна І. І. Аналіз рівня життя населення України // Зб. Наук. Пр. – Тернопіль: Економічна думкаю. – 2003.
5. Узунов Ф. В. Визначення понять і компонентний склад оцінки рівня та якості життя населення регіонів України // Економіка розвитку. – ХДУЕУ, 2003.-№4(28).