Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Октября 2013 в 23:10, реферат
Окремі елементи страхування були відомі ще за тисячі років до нашої ери. На жаль, інформація, що дійшла до нас із давніх часів, не дає системного уявлення про зародження цього надійного способу захисту економічних інтересів громадян, виробничих i соціальних формувань. Археологічні знахідки дають можливість стверджувати: що вже у стародавніх часи різні народи добре усвідомлювали про необхідність спорудження громадських спеціалізованих приміщень для зберігання запасів провізії на випадок можливої небезпеки, тощо.
Результати аналізу історичних та літературних джерел свідчить, що у своєму розвитку страхування пройшло три етапи:
· 1 етап – античне страхування, яке виникло за 2 тисячоліття до н.е. в Древній Греції, Єгипті, Древньому Римі, Індії;
· II етап - середньовічне (гільдійсько-цехове) страхування ( Х - XIV ст.);
Виникнення та розвиток страхування
Окремі елементи страхування були відомі ще за тисячі років до нашої ери. На жаль, інформація, що дійшла до нас із давніх часів, не дає системного уявлення про зародження цього надійного способу захисту економічних інтересів громадян, виробничих i соціальних формувань. Археологічні знахідки дають можливість стверджувати: що вже у стародавніх часи різні народи добре усвідомлювали про необхідність спорудження громадських спеціалізованих приміщень для зберігання запасів провізії на випадок можливої небезпеки, тощо.
Результати аналізу історичних та літературних джерел свідчить, що у своєму розвитку страхування пройшло три етапи:
· 1 етап – античне страхування, яке виникло за 2 тисячоліття до н.е. в Древній Греції, Єгипті, Древньому Римі, Індії;
· II етап - середньовічне (гільдійсько-цехове) страхування ( Х - XIV ст.);
· III етап - страхування в эпоху капіталізму ( XIV ст. - до нашого часу).
Основними формами організації античного страхування були: взаємне страхування та страхування на основі регулярних платежів.
При взаємному страхуванні
Зокрема, в законах вавілонського царя Хаммурапі 1792-1750 р. до н.ери передбачалось укладання угоди між учасниками торгового каравану про спільну відповідальність за збитки, яких зазнавав будь-хто з його членів внаслідок розбійного нападу, пограбування тощо. На території Стародавньої Греції практикувалися угоди купців - пipaтів щодо розподілу доходів від торговельно-розбійницьких операцій, а також розподілу втрат внаслідок різноманітних морських небезпек.
Специфічна форма страхування існувала в Україні між чумаками. Зміст її полягав у тому, щоб спільно відшкодовувати збитки потерпілому в дорозі від падежу вола т. ін.
Значного розвитку страхування
набуло у Стародавньому Римі, передбачаючи
взаємодопомогу членам римських професійних
колегій, спілок на випадок захворювання,
каліцтва, смерті. На відміну від
первинних форм страхування, які
не передбачали попереднього нагромадження
страхового фонду, але зобов'язували
відшкодувати збитки спільно у порядку
їх перерозподілу між певною спільнотою,
страхування у Стародавньому
Римі ґрунтувалося на обов'язковості
регулярних платежів, що дозволяло
акумулювати грошові засо6и та
створювати страховий фонд до настання
небажаного випадку. Ці засоби мали суворо
цільове призначення, ix не можна
було використати, скажімо, на погашення
боргу i т. ін. Їх отримував тільки спадкоємець
за заповітом, а не за законом, оскільки
лише особа, визначена тим, хто заповідав,
здатна найліпше використати грошові
страхові засоби за цільовим призначенням.
I хоч римське право
Таким чином, античне страхування проявлялося у таких формах:
· Взаємного страхування;
· Страхування на основі регулярних внесків;
· Появи застережень о невиплаті страхових сум членам колегій, спілок за яких то причин.
Середньовічне страхування набуло широкого розповсюдження в Англіі ( Х - XI ст.), Німеччинні ( XI - XII ст.), Даніі (XII ст.) в купецьких гільдіях та ремісничих цехах.
Середньовічне страхування порівняно з античним відрізнялось, широким страховим забезпеченням. Перелік страхових випадків, які сформувалися в результаті конкретизаціі страхової взаємодопомоги, охоплював майже всі їх види, які властиві сучасному майновому та особовому страхуванню.
Так для гільдійсько-цехового страхування пізнього періоду було характерним виділення із загального фонду спеціальних фондів, а також страхових кас, до участі в яких залучалися i сторонні особи. Таким чином, в npoцeci розвитку суспільних відносин гільдійське-цехове страхування втрачало обмежений, корпоративний характер, переростаючи межі організації, яка призначалась для надання взаємодопомоги виключно cboїm членам.
В той же час, середньовічне, або
гільдійське--цехове страхування( 10 –
14 в.), спершу було досить схожим на страхування
у професійних колегіях та спілках.
Воно ґрунтувалось на наданні взаємодопомоги
без попереднього переліку страхових
подій та розмірів виплати за ними.
У міру розвитку гільдійсько-цехове
страхування запровадило
Слід також відмітити, що у цей період формується поділ страхування на майнове та особисте. Майнове страхування було покликане відшкодовувати збитки, що виникали внаслідок стихійного лиха, пограбування, а також банкрутства члена гільдії незалежно від причини. Особисте страхування передбачало грошові виплати в разі смерті, хвороби, каліцтва тощо.
Цікавою ознакою середньовічного
страхування було зобов'язання членів
гільдійської або цехової каси сприяти
один одному в обмежені збитків, спричинюваних
пожежами, стихійними лихами, грабунками
тощо. Недбале ставлення до охорони
майна позбавляло права на отримання
страхового відшкодування. А ще в
межах середньовічного
Страхування в епоху капіталізму набувае комерційного характеру. Специфічною ознакого буржуазного страхування є його цілеспрямування на отримання прибутку. Страхування перетворюється в звичайне комерційне підприємство.
Періодизація буржуазного страхування грунтується на періодизації етапів розвитку капіталістичного способу виробництва.
· Перший етап ( XIV - XVII ст.) відповідає
періоду первиного
· Другий (XVII - XIX ст.) - періоду вільного підприемництва;
· Третій (XX - XXI ст.) - періоду монополістичного капіталізму
Стосовно страхування вказані періоди відрізняються за двома ознаками: за організаційними формами страхування та за розвитком операцій i видів страхування.
На початковому eтапі буржуазне
страхування проводилось
В цілому на початку 60-х років XVIII ст. на Заході налічувалося близько 100 видів майнового та особистого страхування. Так в 1706 р. було створено перше товариство страхування життя.
В XIX ст. провідне місце займають страхові об'єднання типу картелю та концернів.
У третє тисячоліття страхування
ввійшло як одна з найбільш розвинених
i ефективних сфер діяльності. Про це
свідчить, зокрема, і те, що суми надходжень
страхових премій у світі щороку
зростають вищими темпами, ніж валовий
внутрішній продукт. За даними міжнародної
статистики протягом 1998 року до страхових
компаній, товариств взаємного
В Pociї, куди класичне страхування прийшло із Західної Європи, існували майже всі відомі на тi часи види страхування: морське страхування, страхування від вогню, страхування будівель, засобів транспорту, вантажів тощо. Щодо України так архівні матеріали дають підстави вважати, що перше страхове товариство на території сучасної України було засноване на початку 1812 року у Феодосії.
Певного розвитку набуло страхування життя. Виникають різні типи страховиків: акціонерні страхові товариства, товариства взаємного страхування, створюється система земського страхування, спеціалізовані перестрахові товариства. Акціонерні страхові компанії володіли значним капіталом i відігравали велику роль в економічному житті країни.
Після подій 1917р. страхування оголошується державною монополією. Проте розвивається воно нерівномірно, з відставанням від західних країн. Динамічному розвитку страхової справи в Радянському Союзі заважали наявність лише однієї страхової компанії — Держстраху СРСР, а отже, відсутність конкуренції, нормальних ринкових відносин.
Початок 90-х років в Україні ознаменувався значними політичними та економічними змінами. Позитивних змін зазнає і страхування — було скасовано державну монополію у цій сфері. Виникли нові страхові компанії, почав формуватися страховий ринок, який поступово стає невід'ємною складовою нового господарського механізму.