Страховий ринок, його становлення і розвиток в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО 

ННІ ЕКОНОМІКИ І ПРАВА

 

 

 

Кафедра економіки підприємства, обліку і аудиту

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Страховий ринок, його становлення і розвиток в Україні»

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка 3-ЕТ

Андросенко Ольга

 

 

 

 

 

ЧЕРКАСИ – 2012

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

1. РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН У СФЕРІ СТРАХУВАННЯ……………………………………………………………...4
2. РОЗДІЛ 2. СТРАХОВИЙ РИНОК…………………………………………...9
3. РОЗДІЛ 3. СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СТРАХОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ…………………………………………………………………….12

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...14

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………...15

 

 

ВСТУП

 

 

Страховий ринок є однією з найважливіших складових фінансової безпеки. Без розвиненого страхового ринку неможливо забезпечити поступальний соціально-економічний розвиток держави, безпечне функціонування суб’єктів господарювання, підвищення добробуту населення, убезпечення різних сфер його життєдіяльності. Проте сьогодні в Україні страховий ринок перебуває лише в стадії становлення, а його розвиток супроводжується численними проблемами економічного, нормативно-правового, організаційно-методологічного, інформаційно-аналітичного, кадрового і технологічного характер.

Об’єкт. Фінансові відносини

Предмет. Страховий ринок   

Завдання

- визначити особливості фінансових відносин у сфері страхування

- проаналізувати страховий ринок

- дослідити стан та тенденції розвитку страхового ринку України

Структурно реферат складається зі вступу, 3 розділів, висновку та списку використаної літератури.

 

Особливості фінансових відносин у  сфері страхування

 

Страхування є самостійною  сферою фінансової системи. Водночас можна  виділити суттєві ознаки що характеризують специфічність категорії страхування. Це:

1) Страхування пов’язане  тільки з перерозподільними відносинами,  які обумовлені наявністю настання  раптових, непередбачених подій,  тобто страхових випадків, які  завдають матеріальної або іншої  шкоди народному господарству i населенню. В умовах ринкового господарства поряд з традиційним використанням можливостей страхування – захисту вiд надзвичайних явищ природного характеру (землетруси, урагани, повені та iн.) i техногенних ризиків (пожежі, аварії, вибухи тощо), зростає потреба у пiдприємцiв у страховому покритті збитків, що виникають у разі порушення фінансових i кредитних зобов’язань, неплатоспроможності контрагентів, коливання валютних курсів та дії інших економічних факторів, які призводять до втрат прибутків i реальних доходів. Страховий захист життя, здоров’я, працездатності i матеріального благополуччя населення також пов’язаний з його економічними інтересами i реалізується за допомогою страхових послуг.

2) При страхуванні  має місце солідарне розкладення  нанесеного збитку між учасниками. Виникнення таких перерозподільних (розкладкових) відносин обумовлене тим, що випадковий характер заподіяння шкоди спричиняє матерiальнi або iншi втрати, котрi, як правило, охоплюють не всi господарства, не всю територію даної країни чи регіону, а лише їх частину. Це створює умови для відшкодування збитків за допомогою солідарного розкладення втрат одних господарств між усіма застрахованими господарствами. При цьому чим ширше коло учасників страхування, тим менша частка в розкладенні збитків припадає на кожного страхувальника. Страхування стає найбільш ефективним методом вiдшкодувавня збиткiв, коли в ньому бере участь якнайбільше число страхувальників. Тим самим забезпечується достатня концентрація грошових коштів у єдиному фонді, що називається страховим.

3) Замкнене розкладення  збитків обумовлює зворотність  коштів, мобiлiзованих у страховий  фонд. Страхові платежі кожного  страхувальника, внесеннi в страховий  фонд, мають тільки одне призначення  - відшкодування ймовірної суми  шкоди у визначеному територіальному масштабі протягом певного періоду. Тому вся сума страхових платежів (без урахування накладних витрат тієї органiзацiї, що проводить страхування) повертається у формі відшкодування збитків протягом взятого в розрахунок часового періоду в тому ж територіальному масштабі.

4) Перерозподiльнi відносини  у страхуванні виходять за  рамки календарного року. Розкладення  збитків у часi пов’язане iз  випадковим характером виникнення  надзвичайних подій: кiлька рокiв  пiдряд надзвичайних подiй може i не бути, i точний час їх настання невiдомий. Ця обставина породжує необхiднiсть резервування в сприятливi роки частини страхових платежiв, що надiйшли, для створення запасного фонду як джерела вiдшкодування надзвичайних збиткiв у несприятливому роцi.

Отже, страхування як економічна категорія - це сукупність особливих замкнутих перерозподільних відносин мiж його учасниками з приводу формування цільового страхового фонду i його використання для відшкодування збитків, заподіяних за непередбачених несприятливих обставин, а також для надання матеріальної допомоги громадянам у разі настання певних подій у їх житті. Страхування є гарантом компенсації збитків, заподіяних майновим інтересам держави, суб’єктів господарювання i населення. Воно значною мірою звільняє бюджет вiд тягаря витрат на відшкодування збитків, що мають місце внаслiдок руйнівних природних катаклiзмiв, техногенних катастроф, епiдемiй та iнших нещасних випадків, захищає пiдприємцiв вiд майнових i комерційних витрат, забезпечує підтримку рівня життя громадян.

Підприємництво i страхування  нерозривно пов’язані. Наявнiсть ринкових відносин обумовлює необхiднiсть дій самостiйних виробникiв на свiй страх i ризик, що посилює значення страхових послуг. Для підприємництва характерне освоєння нових сучасних високоефективних технологій, випуск удосконаленої i нової продукції, готовність ризикувати на ринку, що може викликати збитки.

Страхування - стабiльне джерело iнвестицiйних ресурсів держави. Вкладаючи кошти страхових резервів в прiоритетнi галузі, держава спроможна вирішувати глобальні економiчнi завдання. Страхування має стратегічне значення у розвитку національної економіки.

Сутність страхування  проявляється у його функціях. Вони дають змогу виявити особливості  страхування як сфери фінансової системи. Страхуванню властиві функції: ризикова, попереджувальна, нагромаджувальна та контролююча.

Головною, визначальною є ризикова функція, оскільки страховий  ризик, як iмовiрнiсть збитків безпосередньо  пов’язаний з основним призначенням страхування - надання грошової допомоги постраждалим господарствам або громадянам. Саме в рамках ризикової функції відбувається перерозподіл грошових коштів серед учасників страхування у зв’язку з наслідками страхових подій. Страхування виконує також попереджувальну функцію, пов’язану з використанням частини страхового фонду на зменшення наслiдкiв страхового ризику. У страхуванні життя категорія страхування найбільшою мірою зближається з категорією кредиту при заощадженні за договором страхування на дожиття обумовлених страхових сум. Заощадження грошових сум за допомогою страхування на дожиття пов’язане з потребою в страховому захисті досягнутого сімейного статку. Отже страхування може мати й нагромаджувальну функцію.

Контрольна функція  страхування випливає з указаних вище трьох специфічних функцій i проявляється одночасно з ними в конкретних страхових відносинах в умовах страхування. Вiдповiдно до вимоги контрольної функції здійснюється фінансовий контроль за правильним проведенням страхових операцій.

Страхові відносини  є досить рiзноманiтними. Як правило вони є дво- чи тристоронніми. Двосторонні відносини складаються мiж страховиком i страхувальником, який водночас є i застрахованим, тристоронні - мiж страховиком, страхувальником i застрахованим.

Страхові відносини  включають:

• страхові платежі;
• виплату страхового відшкодування;
• перестрахування;
• розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку;
• отримання доходів вiд розміщення коштів на фінансовому ринку.

Страхові платежі - це перерахування коштів страхувальником страховику. Вони можуть здійснюватись одноразово чи поетапно. Внесення страхових платежів здійснюється на основі страхових тарифів - розміру плати з одиниці страхової суми. Страхове відшкодування - це виплата страховиком застрахованому (або отримувачу) повної чи часткової суми збиткiв. Розмiр страхового відшкодування залежить вiд двох чинникiв - страхової суми i страхового збитку. Страхова сума - це сума, на яку застрахований об’єкт страхування, або розмiр максимальної вiдповiдальностi страховика за договором у разi настання страхового випадку. Розмiри страхової суми визначаються, з одного боку, вартiсною оцiнкою об’єкта страхування, а з iншого - можливостями i побажаннями страхувальника.

Взаємовідносини з фінансовим ринком характеризують розміщення на ньому  тимчасово вільних коштів страхових фондів i отримання вiд цього доходів. Отримані доходи розподiляються на двi частини. Одна формує доходи страхових компаній i становить певну частику їхнього прибутку друга частина спрямовується безпосередньо на формування страхових фондів. Вона забезпечує здешевлення страхування для страхувальників за рахунок використання їхніх коштів (страхових платежів) на фінансовому ринку. Це важлива складова раціонального й ефективного використання фінансових ресурсів країни в цілому.

Страхові відносини мiж суб’єктами страхування i грошові потоки регулюються вiдповiдними угодами мiж страховиком i страхувальником, якi мають юридичну силу. Документ, що засвідчує факт страхування, називається страховим полісом (свідоцтвом). Він видається страховиком після сплати страхового внеску (разового чи першого). У страховому полiсi вказуються об’єкт i вид страхування, строки дiї договору i страхові випадки.

Розрізняють терміни “страховий випадок” i “страхова подiя”. Страховий випадок - це можлива подiя, настання якої може спричинити збитки. Він характеризує певний ризик, вiд якого i здійснюється страхування. Страхова подія являє собою подію, що фактично настала. Вона має бути офiцiйно зареєстрована. Тобто страховий випадок - це можлива подія, а страхова подія - це та, що відбулася.

 

 

СТРАХОВИЙ РИНОК

 

 

Поняття страхового ринку  трактується в економiчнiй лiтературi в двох аспектах. По-перше, страховий  ринок - це особлива сфера грошових відносин, де об’єктом купівлі-продажу є специфічна послуга - страховий захист i де формується і пропонування i попит на неї. По-друге, страховий ринок являє собою складну інтегровану систему страхових і перестрахових органiзацiй (страховиків), що здійснюють страхову дiяльнiсть.

Функціонування страхового ринку базується на таких принципах:

• демонополiзацiя страхової справи;
• конкуренція страхових органiзацiй з надання страхових послуг, залучення страхувальникiв i мобiлiзацiї грошових коштiв у страховi фонди;
• свобода вибору для страхувальникiв умов надання страхових послуг, форм i об’єктiв страхового захисту;
• надiйностi i гарантiї страхового захисту.

Суб’єктами страхового ринку є страховики (страховi компанiї), якi надають страховi послуги, страхувальники (фiзичнi і юридичні особи i держава). Посередниками в проведенні страхування виступають страховi агенти i страховi брокери (брокерські фірми).

Страхові агенти - це, як правило, фiзичнi особи, якi укладають  угоди страхування зi страхувальниками вiд iм’я страховика. Страховими агентами в деяких випадках можуть бути юридичнi особи.

На страховому ринку  функціонують страховi компанії різних організаційно-правових форм: державна страхова компанiя, акцiонернi страхові товариства, товариства взаємного страхування.

Серед нових форм страхової  справи, якi, на жаль, ще не набули достатнього  розвитку в Українi, можна видiлити такi:

1) концерн - об’єднання  підприємств, включаючи страхове товариство, що здійснюють сумісну діяльність;

2) господарські асоцiацiї - договiрнi об’єднання підприємств та страхової компанії, утворені для сумісного здійснення однієї чи кількох функцій;

З) консорціум - тимчасові  договiрнi об’єднання виробничих підприємств  та страхових компаній для розв’язання  конкретних завдань, реалiзацiї великих цільових програм та проектів.

Обов’язковим складовим  елементом страхового ринку є  спецiалiзованi консалтинговi фiрми (компанiї) страхових експертів.

Держава, як учасник ринку  страхових послуг, створює правовi основи страхової дiяльностi та здiйснює контроль за дотриманням чинного законодавства. У законах i прийнятих нормативних актах сформульованi вимоги до страховиків, порядок їх створення та реєєтрацiї, вимоги до договорів i правила страхування, обов’язки страховиків i страхувальників у кожній конкретній ситуації.

Страховий ринок залежно  вiд масштабiв попиту i пропозицiї  на страховi послуги можна подiлити на мiсцевий (регiональний), нацiональний (внутрiшнiй), свiтовий (зовнiшнiй, глобальний). Мiсцевий (регiональний) страховий ринок - це, як правило, обмежений певною територiєю та вузькоспецiалiзований ринок страхових послуг. Його функцiонування забезпечує потреби конкретного регiону у страховому захистi.