Міністерство  освіти України

Київський Національний Економічний Університет

Кафедра фінансів підприємств 

та страхової  справи . 
 
 
 
 

Реферат

на тему :

“  Інвестиційна діяльність страхових  компаній   “ 
 
 
 
 
 

                                                                       Виконав : студент 7 групи

                                                                                    3 курсу ФЕФ  

                                                                                              Вертелецький Д.Б.

                                                     
 

К и ї в      1 9 9 7

П л а н 
 
 
 
 
 

Вступ

     Страхування є об’єктивно необхідною складовою  частиною економічної системи держави .  В умовах розвинутих товарно-грошових відносин , що властиві сучасному процесу суспільного виробництва , страхове покриття по визначеним ризикам  , що надається страховиком страхувальнику  у грошовій формі шляхом укладання  договору страхування , можна розглядати як специфічний товар .

     Слід  визначити , що по-перше данний товар  виступає  у грошовій формі , по-друге  при його продажу за рахунок страхової  премії утворюється страховий фонд , для якого характерний замкненний  перерозподіл фінансових ресурсів - тільки серед страхувальників  , по-трете плата страхової премії за страхове покриття означає лише право страхувальника  на отримання в майбутньому грошового відшкодування за обумовлені наслідки страхового випадку , що стався .

     На  відмінку від виробництва , де спочатку провадяться затрати капіталу , а потім , при реалізації , проходить їх відшкодування , - у страховій справі страховик спочатку збирає кошти і лише потім - зазнає затрат , що пов’язані з ліквідацією збитків в міру виникнення страхових випадків . При страхуванні життя взагалі утворюється довготерміновий резерв премії під майбутні виплати .

     Таким чином , завжди існує проміжок часу  , коли страховик має у своєму розпорядженні значні кошти , які  мають бути інвестовані в різні  галузі економіки і використані як капітал з метою отримання прибутку .

Розділ 1     Законодавчі  особливості здійснення інвестиційної              діяльності страховиками на Україні .

 

     У зв’язку з розширенням інвестиційної  діяльності доцільно визначити її основні джерела . Основними з них є :

1. Власні кошти ( статутний фонд , резервний фонд , утворений з прибутку , прибуток , цільве фінансування  і надходження   ) .
2. Залучені кошти ( поточне надходження страхових премій  , резерви внесків і відшкодувань , фонд запобіжних заходів ) .

     При інвестування коштів страхової компанії в Україні керуються Законом  України “ Про страхування  “ .  Відповідно до статті 30 цього  Закону  , “ Страхові резерви повинні  розміщуватись з урахуванням  безпечності , прибутковості , ліквідності та диверсифікованості .

     Перший  принцип розміщення активів - принцип  безпечності . Його дія повною мірою розповсюджується як на активи , що покривають страхові резерви так і на вільні активи . Данний принцип передбачає максимально надійне розміщення активів що забезпечує  їх повернення у повному обсязі .

     Другий  принцип - прибутковість  вкладень  . Відповідно до нього активи повинні приносити постійні і достатньо високі доходи .

     Третій  принцип - ліквідність  вкладів . Страхова компанія повинна у будь-який час мати у розпорядженні сумму грошей  , яка б забезпечувала страхувальникам виплату обумовлених договором сум у встановлені терміни .

     Четвертий принцип - деверсифікація  вкладів .  Він служить розподілу інвестиційних ризиків серед різних видів вкладів , що в свою чергу забезпечує фінансову стійкість інвестиційного портфеля страховика .

     З урахуванням вище наведеного і спираючись на Закон України “ Про страхування  “ можна визначити такі напрямки інвестування для страхових компаній :

1. Банківські вклади та депозити .
2. Нерухоме майно .
3. Цінні папери , що передбачають одержання доходів .
4. Цінні папери , що емітуються державою .
5. Права вимоги  до перестраховиків .
6. Довгострокові інвестиційні кредити .

     Згідно  з “ Тимчасовим положенням про  порядок формування і розміщення страхових резервів “ , при визначенні рівня покриття до заліку приймаються  в обме6жених обсягах такі активи  ( у відсотках до суми наявних технічних резервів і 50 % сформованого Статутного фонду ) :

1. Банківські вклади (депозити ) не більше 30 % в одному банку .
2. Нерухоме майно не більше 10 % .
3. Іноземна валюта у вигляді платіжних документів та інших цінних паперів не більше 40 % ,  в тому числі :

           а )  акції які  не котуються на фондовій біржі  - не більше 15  , з них акції одного емітента не більше - 2 % .

           б ) акції які котуються  на фондовій біржі - не більше 5  % одного емітента .

           в ) облігації - не більше 5 %  .

     4.  Грошові позики юридичним та  фізичним особам  -  страхувальникам  - не більше 30 % , втч :

     а ) позики юридичним особам незабезпечені банківськими гарантіями або гарантіями інших страховиків - не більше 5 % , з них розмір позики окремому позикоодержувачу не повинен перевищувати  1 % .

     б ) позики юридичним особам забезпечені  банківськими гарантіями або гарантіями інших страховиків не повинені перевищувати  5 %  окремому позикоодержувачу.

     5. Права вимоги до перестрахувальників  - не більше 50 % обсягів страхових  зобов’язань , переданих до перестрахування  .

     Як  бачимо  , наведені вище обмеження  при формуванні інвестиційного портфеля страховика спрямовані в першу чергу на девірсифікацію ризику втрати інвестиції чи отримання збитків від інвестиційної діяльності .  На мій погляд це дуже правельне рішення в умовах економічної нестабільності в нашій країні . Однак , в ціх обмеженнях , я вважаю є певні недоліки . Наприклад , обмеження по нерухомому майну - 10 % .  Виділивши у складі нерухомого майна житлові будинки   і   піднявши ліміт  наприклад до 30-40 % можна було  б досягти значних залучень капіталу в сферу будівництва житла , яке на даннний момент і необхідне  і досить прибуткове . Така форма інвестицій ( і будівництво вцілому ) є найбільш привабливою особливо для компаній , що займаються довгостроковим страхуванням . 

     Для підняття авторитету і цінності національної валюти треба також обмежити ще більше обсяги вкладень коштів страховиками  в іноземну  валюту до  1-2 %  .

     В Україні в силу нерозвинутості деяких видів вкладень основний доход українські страхові компанії отримали від банківських  депозитів ( в 1994 році 75 % )  . Зниження відсотку по банківських депозитах спонукало страховиків до переорієнтації інвестиційних портфелів в напрямку відносно більш доходних  , але й одночасно меньш ліквідних активів.

     Лише 5-10   % всіх активів склали  цінні  папери банків та підприємств .Це пояснюється насамперед фактором невизначеності , що домінує в економіці .

Розділ 2   Зарубіжний досвід у провадженні  інвестиційної     діяльності страховиками .

 

     Великий інтерес  у галузі інвестиційної  політики представляє досвід країн  ринкової економіки .

     Так у Великобританії страхові компанії не тримають , як правило , на поточних рахунках коштів більше ніж це потребують повсякденні розрахунки . Проте в силу специфіки страхової справи може виникнути ситуація , коли страховикові негайно знадобляться кошти  . Тому певну частину , в середньому 4 - 5 % всіх активів компанії , що займаються страхуванням життя та 10 - 13 % активів компаній , що займаються ризиковими видами страхування , складають високоліквідні  короткотермінові інвестиції     ( депозити , депозитні сертифікати , казначейські зобов’язання ) , що порівняно швидко перетворюються в гроші .

     Середньо  та довго термінові інвестиції можна  розділити на такі групи : цінні папери з фіксованим доходом . акції , нерухомість  та іпотечний кредит .

     Цінні папери з фіксованим доходом є основним об’єктом інвестування страхових компаній Великобританії  . Вони  є  надійним капіталовкладенням , яке забезпечує стійкий доход  і в той самий час можуть бути швидко реалізовані на ринку .

     Одночасно страхові компанії інвестують кошти в звичайні акції компаній та фірм різних галузей господарства . Це пояснюється намаганям отримати більш високий доход . Також через володіння акціями певних компаній страхові компанії намагаються впливати на галузі в яких вони мають свої інтереси .

     Нерухомість , як об’єкт інвестування , є дуже привабливою для страхових компаній , бо надійно захищає вкладені кошти від інфляції . Разом з тим цей вид інвестицій є дуже низьколіквідним і їх реалізація за короткий час може бути проблематичною для інвестора .

     В Великобританії є дуже розповсюдженим іпотечне кредитуваня . Воно здійснюється  в сумі , що не перевищує 2 / 3 від суми яка може бути отримана від продажу майна . Данний вид інвестицій носить довготерміновий та низьколіквідний характер .

     Останнім  часом набуває популярності такий вид інвестицій , як купівля творів мистецтва , антікваріату , різних цінних колекцій . Це не дає  стабільного прибутку , а доход залежить виключно від  підвищення цін на данні предмети .

Висновки

 

     З вищенаведеного можна зробити висновок , що найбільш доходними і стабільними є інвестиції в цінні папери з фіксованим процентом , які випускає  уряд і місцеві органи влади .  В Україні ж до останнього часу переважали банківські депозити ,  зі зменшенням банківського відсотку акценти змістились в бік  державних цінних паперів . Вцілому за деякіх умов ( завершення приватизації , стабілізація грошової одиниці )  перспективними напрямками інвестицій стануть інвестиції у акції піприємств . Для компаній які здійснють довготермінове страхування виходом зі становища моглоб бути інвестування вільних коштів в будівництво , зокрема житла , це надало б можливість захистити зібрані кошти від інфляції на довгому періоді .  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

С п и с о к      л і т е р  а т у р и .

 
     

1. . Бланк   А.И.        Інвестиційний менеджмент , К., Ітем 1995
2.                               Страховий портфель , М., Сомінтек 1996
3. Харченко Н.В. Інвестиційна діяльність страхових компаній . Фінанси України 1996 № 7 .