Навчально-пізнавальна екскурсія "Замками Львівщини’’

 

 

 

Зміст:

Вступ……………………………………………………………………………2

Опис маршруту та екскурсій………………………………..……………...3-8

Висновок………………………………………………………………………9

Додаток №1……………………………………………………………………10

Додаток №2……………………………………………………………………11

Додаток №3……………………………………………………………………12

 

 

Вступ.

Навчально-пізнавальна екскурсія "Замками Львівщини’’.

«Золота підкова львівщини» — популярний туристичний маршрут, який включає в себе відвідання Олеського, Золочівського та Підгорецького замків. Був створений з ініціативи Бориса Возницького для популяризації замкової спадщини Галичини.

"Золота Підкова", один із найпопулярніших туристичних маршрутів України і беззаперечно номер один серед одноденних мандрівок Львівщиною.

Зазвичай у світі маршрути такого типу називають золотими кільцями, в силу того, що відвідування об’єктів відбувається по черзі без повторювання пройденої дороги в зворотному напрямку. Тут же маємо підкову, що можна пояснити географічним розташуванням п’яти замків та одного монастиря по півколу на схід від Львова. Платиновою вона від цього на жаль не стала і залишилася золотою.

Саме Олеський, Підгорецький та Золочівський замки є найбільш відвідуваними об’єктами одноденного маршруту, тоді як решта пам’яток залишаються поза масовою увагою. На те є і своє пояснення, оскільки їхнє близьке між собою розташування безпосередньо на головних магістралях притягує мандрівників.

 

 

Опис маршруту та екскурсій.

Навчально-пізнавальна екскурсія "Замками Львівщини’’ відбулася 01.04.2014 року.

Маршрут охоплює Івано-Франківську та Львівську області, оскільки ми здійснювали свою екскурсію з м. Івано-Франківськ до Львівської області, а саме до м.Золочів, с.Підгірці та с.Олесько.

Нитка маршруту: Івано-Франківськ – Бурштин –Рогатин – Перемешляни – Золочів – Підгірці – Олесько – Підгірці – Золочів – Премешляни – Рогатин – Бурштин - Івано-Франківськ.

Тривалість подорожі –  14 годин.

Протяжність маршруту – 319 км.

Івано-Франківськ – Золочів – 128 км.

Золочів – Підгірці – 18 км.

Підгірці – Олесько – 13,3 км.

Екскурсійні об’єкти: Золочівський замок; Підгірецький замок; Олеський замок.

Вартість вхідних квитків, які додатково купуються під час екскурсії:

Назва екскурсійного об'єкту	Дорослий	Дитячий
Олеський замок	10.00 грн.	5,00 грн.
Екскурсійне обслуговування в Олеському замку (для групи)	50.00 грн.	30,0 грн.
Підгорецький замок	4.00 грн.	2,00 грн.
Підвали підгорецького замку	8.00 грн.	3,00 грн.
Золочівський замок	10.00 грн.	5,00 грн.
Екскурсійне обслуговування в Золочівському замку (для групи)	50.00 грн.	30,0 грн.
Китайський палац Золочівського замку	6.00 грн.	4,00 грн.

 

 

 

07:00 -  ми вирушили з м.Івано-Франківськ  вул. Матейки 

10:00 -   перша санітарна зупина на 15 хв.

11:00 -  прибуття до Золочівського замку.

Золочівський замок є однією з найвизначніших пам'яток культури й оборонної архітектури на теренах галицької землі...

Упродовж віків замок — фортеця, королівська резиденція, панська садиба, тюрма, навчальний заклад. Замок було зведено на кошти Якуба Собєського (батько короля Речі Посполитої Яна III Собеського) у 1634 році як оборонну фортецю за проектом невідомого італійського архітектора на місці старого дерев'яного замку, який оточували потужні земляні вали, обкладені каменем, з бастіонами на кутах та рови з водою. У дворі замку є два палаци. Більший з них має назву Великого палацу, а навпроти в'їзної вежі розташований Китайський палац. Цікавим також замок є тим, що тут була перша система каналізації, яка збереглася до наших днів.

Замок представляє неоголландський тип оборонних споруд і належить до пам'яток типу «palazzo in fortezzo», тобто поєднує функції оборони та житла.

Оборонні споруди Золочівського замку — це вали, бастіони, надбрамна вежа, міст і равелін. З часів заснування збереглися вали, бастіони, частково надбрамний корпус, а равелін і міст — реконструкція.

У замковому дворі збереглися донині лише Китайський палац, Великий житловий палац і значно перебудована у кінці XIX століття надбрамна вежа.

В'їзна вежа, Китайський палац, Великий житловий палац творять ренесансний ансамбль.

Китайський палац у Золочівському замку збудовано в кінці XVII століття. Палац має вигляд двоповерхової шпилястої ротонди з одноповерховими бічними прибудовами. Спочатку це була галерея-ротонда з вісьмома колонами з боку головного фасаду і балконом довкола. У XVIII столітті добудовують бічні прибудови і називають будівлю Китайським палацом. Рельєфи над дверима і вікнами другого поверху ротонди збережені.

У відреставрованому Китайському палаці Золочівського замку 21 травня 2004 року відкрито Музей Східних культур.

У центральній двоповерховій частині Китайського палацу — ротонді — облаштовано інтер'єр та «чайний зал». У п'яти експозиційних залах представлено бл. 250 творів живопису, графіки, скульптури, предметів декоративно-прикладного мистецтва, а також археологічних експонатів, які представляють мистецтво Єгипту, Шумеру, Китаю, Японії, Індії, Індонезії, Туреччини, Персії. Серед експонатів — мумія сокола, фрагменти єгипетських саркофагів, японська графіка другої половини XVIII століття, лакові вироби Китаю, східні тканини XVII—XVIII століть, полотно львівського художника кінця XVII століття Івана Малиновського «Єрусалим».

Навколо Китайського палацу закладено східний парк з альтанкою.

Великий житловий палац Золочівського замку — це двоповерхова будівля 72х22 м з підвалами. У процесі реставрації відтворено розміщення кімнат, віднайдено шість туалетів початку XVIII століття, потайний хід і комини. Втраченими є печі, каміни, підлоги. З порталів внутрішніх дверей зберігся один повністю на першому поверсі і два напівзруйновані на другому поверсі.

У серпні 2009 року Великий палац Золочівського замку відкрито для огляду. На першому поверсі Великого палацу в експозиційних залах представлено історію замку, тюремний час, період реставрації, регіон Золочева. Також тут розміщена палацова капличка Благовіщення, виставковий зал, зали XVII і XVIII століття і королівська скарбниця з реконструкцією корони Данила Галицького. На другому поверсі палацу розміщено відділ «Інтер'єри періоду історизму».

У Великому палаці представлено понад 550 експонатів, у тому числі 122 одиниці живопису, 123 одиниці меблів, зброя, порцеляна, скульптура, килими, речі, знайдені під час реставраційних робіт, мисливські трофеї та інше.

Серед живописних робіт портрети XVII—XIX століть, копії картин відомих європейських художників: А. Дюрера «Мадонна з дитятком», П. Рубенса «Свята вечеря», «Суд Соломона», Рембрандта «Вигнання Агари», «Вчений», «Портрет чоловіка», А. ван Дейка «Портрет молодої людини» («Портрет Рупрехта з Палатинату») та багато інших.

Одним із найцікавіших експонатів у Золочівському замку є камені з зашифрованими написами. Написи, датовані кінцем XIV — початком XV століття, поки що не відчитані. Камені привезли у 2000 році з околиці Золочева — села Новосілки. Припускають, що написи могли бути зроблені тамплієрами, яким також міг належати замок, руїни якого збереглися в околицях Новосілок.

Фото Золочівського замку – Додаток №1

 

13:00 - відправлення  до Підгорецького замку.

Підгорецький замок — пам'ятка архітектури епохи Ренесансу. Розташований у селі Підгірці Бродівського району Львівської області.

Замок було збудовано протягом 1635—1640 років під керівництвом архітектора Андреа дель Аква за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Підгорецький замок є одним із найкращих в Європі зразків поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями.

Підгорецький замок розташований на краю рівнинного плато, що на одному з відрогів Вороняків (частина Подільської височини), на висоті 399 м над рівнем моря, неподалік від долини верхів'їв річки Стир. Південна частина плато у цьому місці рівнинна, саме в її бік спрямовані укріплення замку і в'їзна брама, а в бік Бродівської рівнини — палац, з вікон якого відкривається чудовий краєвид. Під час хорошої погоди місцевість на північ проглядається на десятки кілометрів.

Замок має форму квадрата, сторона якого дорівнює приблизно 100 метрів. На його рогах розташовані п'ятикутні бастіони.

Замок збудований з цегли і каменю. Між внутрішньою і зовнішньою стінами замку влаштовано каземати. Вимощена гладкими кам'яними плитами покрівля казематів утворює тераси, огороджені балюстрадами. Ці тераси, очевидно, використовувались для прогулянок, а в разі військової потреби — для розміщення гармат. Вістря бастіонів увінчують витесані з каменя-пісковику витончені сторожові вежі-кавальєри. Зі сходу, півдня і заходу замок оперізує смуга оборонних укріплень, важливими елементами якої є глибокий, облицьований каменем рів і земляні вали.

Підгорецький парк належить до пам'яток садово-паркового мистецтва державного значення. Побудований на рівні найкращих зразків так званих «італійських парків», він є найгарнішим і чи не єдиним в Україні парком такого типу. Розкішний колись парк оточує замок з усіх боків, його план вирізняється цілісністю художнього задуму і глибоко продуманим взаємозв'язком рельєфу, архітектури, скульптури й рослинності.

Так званий італійський парк міститься з північного боку ансамблю. Його розташували на терасах. Зберігся старий дереворит із зображенням того парку. На першій терасі був невеликий партер з рослинним візерунком. До другої тераси вели барокові сходи, що спиралися на аркаду. Нині аркаду з міркувань безпеки закладено цеглою, бо вона загрожує обвалом.

Найбагатшою за оздобленням була друга тераса з фонтаном, партерами та мармуровими скульптурами з Італії. Нині скульптур нема — за переказами, в радянський час їх вивезли до Санкт-Петербурга.

Третю терасу прикрашав зелений масив з просіками, що їх використовували для прогулянок. На пагорбах за останньою терасою був виноградник. Парк на терасах не зберігся, його ще належить реставрувати.

З багатьох причин замковий парк давно втратив свій первісний вигляд. Руйнації замку та італійського парку почалися ще в XVII столітті. Тільки за 40 років (1650—1690) парк руйнували тричі: у 1650, 1672 та 1688 роках. Остаточно бароковий парк зник у XX ст.

Також існує легенда пов'язана з Підгорецьким замком.

Ця легенда пов'язана з одним із власників цього замку.

Історія легенд бере свій початок ще з часів, коли Вацлав Жевуський був власником пишного маєтку. Вацлав Жевуський дарма що був непоказним, дратівливим та скупуватим. Графський титул, незліченні багатства зробили свою справу – граф узяв собі за дружину юну красуню Марію. Між подружжям Жевуських пролягла прірва у сорок літ. Невідомо, що штовхнуло 19-річну княжну з ніжним серцем і добрим вихованням в обійми підстаркуватого графа. Подейкують, що юна панна, одружуючись із Вацлавом, рятувала честь і добробут свого збіднілого роду.

Після весілля ні родючі землі з рабами-селянами, ні багаті на різноманітну дичину ліси, ні золото-діаманти не могли розвіяти вічного смутку молодої графині. Єдиною втіхою красуні був розкішний парк. Представники родини Конєцпольських заклали його, привозили з Англії, Франції та Італії дерева вишуканих порід. Саме сюди втікала молода жінка від нелюбого старого чоловіка. 
Дітей у Жевуських не було. Що не день, то все більше присікувався граф до своєї молодої дружини. То він вважав, що Марія втікає до парку на зустріч із невідомим лицарем у чорному вбранні, який невідь-звідки приїжджає на білому рисаку, то ввижалося графові, що дружина покохала місцевого холопа. Слуги ж радше готові були терпіти удари графського батога, ніж зводити наклепи на улюблену графиню. 
У ревнощах старий граф перейшов усі межі. Вже нікого не соромлячись, ходив за Марушкою тінню, випрошував, наче жебрак, кохання – і проклинав кожне дерево у парку, до якого торкалися її ніжні руки. Якось графиня не вийшла у свій улюблений сад на прогулянку. З того дня її більше ніхто не бачив. Округою поповзли недобрі чутки: граф убив свою молоду дружину. Інші стверджували, що він замурував Марію живою у стіні замку, бо чули звідти її крик… 
У Підгорецькому замку мешкало лише чотири роди – Конєцпольські, Собєські, Жевуські й останні власники замку брати князі Сангушки. Товщина стін підвалу – три метри. Можливо, у них замурована юна Марушка? 
Тут, на другому поверсі, найчастіше самі відчинялися двері й без допомоги людей та вітру гаснули свічки. Тоді появлялася Пані в білому, широкому вбранні й не йшла, а плила по другому поверсі.