Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Декабря 2014 в 14:17, реферат
Здоров’я – безцінне надбання не тільки кожної людини, але й усього суспільства. При зустрічах, розставаннях із близькими й дорогими людьми ми бажаємо їм доброго й міцного здоров’я, тому що це – основна умова й застава повноцінного й щасливого життя. Здоров’я допомагає нам виконувати наші плани, успішно вирішувати основні життєві завдання, переборювати труднощі, а якщо прийде, то й значні перевантаження.
Здоров’я – безцінне надбання не тільки кожної людини, але й усього суспільства. При зустрічах, розставаннях із близькими й дорогими людьми ми бажаємо їм доброго й міцного здоров’я, тому що це – основна умова й застава повноцінного й щасливого життя. Здоров’я допомагає нам виконувати наші плани, успішно вирішувати основні життєві завдання, переборювати труднощі, а якщо прийде, то й значні перевантаження. Добре здоров’я, зберігається розумно й зміцнюється самою людиною, забезпечує йому довге й активне життя.
Наукові дані свідчать про те, що в більшості людей при дотриманні ними гігієнічних правил їсти можливість жити до 100 років і більше.
На жаль, багато з людей не дотримують самою найпростішою, обґрунтованою наукою норм здорового способу життя. Одні стають жертвами малорухомості (гіподинамії) , що викликає передчасне старіння, інші излишествуют у їжі з майже неминучим у цих випадках розвитком ожиріння, склерозу посудин, а в деяких – цукрового діабету, треті не вміють відпочивати, відволікатися від виробничих і побутових турбот, вічно неспокійні, нервові, страждають безсонням що в остаточному підсумку приводить до численних захворювань внутрішніх органів. Деякі люди, піддаючись пагубній звичці до паління й алкоголю, активно укорочують своє життя.
ВПЛИВ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ НА ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ
Для працівників розумової праці систематичне заняття фізкультурою й спортом здобуває виняткове значення. Відомо, що навіть у здорової й нестарої людини, якщо він не тренований, веде,, сидячий,, спосіб життя й не займається фізкультурою, при самих невеликих фізичних навантаженнях частішає подих, з’являється серцебиття. Навпроти, тренований людина легко справляється зі значними фізичними навантаженнями. Сила й працездатність серцевого м’яза, головного двигуна кровообігу, перебуває в прямої залежності від сили й розвитку всієї мускулатури. Тому фізичне тренування, розвиваючи мускулатуру тіла, у той же час зміцнюють серцевий м’яз. У людей з нерозвиненою мускулатурою м’яз серця слабка, що виявляється при будь-якій фізичній роботі.
Фізкультура й спорт досить корисні й особам фізичної праці, тому що їхня робота нерідко пов’язана з навантаженням якої-небудь окремої групи м’язів, а не всієї мускулатури в цілому. Фізичне тренування зміцнює й розвиває кістякову мускулатуру, серцевий м’яз, посудини, дихальну систему й багато інших органів, що значно полегшує роботу апарата кровообігу, благотворно впливає на нервову систему.
У результаті недостатньої рухової активності в організмі людини порушуються нервово-рефлекторні зв’язки, закладені природою й закріплені в процесі важкої фізичної праці, що приводить до розладу регуляції діяльності сердечно - судинної і інших систем, порушенню обміну речовин і розвитку дегенеративних захворювань (атеросклероз і ін.) . Для нормального функціонування людського організму й збереження здоров’я необхідна певна “доза” рухової активності. У цьому зв’язку виникає питання про так звану звичну рухову активність, тобто діяльності, виконуваної в процесі повсякденної професійної праці й у побуті. Найбільш адекватним вираженням кількості зробленої м’язової роботи є величина енерговитрат. Мінімальна величина добових енерговитрат, необхідних для нормальної життєдіяльності організму, становить 12–16 Мдж (в. залежності від віку, пола й маси тіла) , що відповідає 2880–3840 ккал. З них на м’язову діяльність повинне витрачатися не менш 5, 0–9,0 Мдж ( 1200–1900 ккал) ; інші енерговитрати забезпечують підтримку життєдіяльності в стані спокою, нормальну діяльність систем подиху й кровообігу, обмінні процеси й т. д. (енергія основного обміну) . В економічно розвинених країнах за останні 100 років питома вага м’язової роботи як генератора енергії, використовуваної людиною, скоротився майже в 200 разів, що привело до зниження енерговитрат на м’язову діяльність (робітник обмін) у середньому до 3,5 Мдж. Різке обмеження рухової активності в останні десятиліття привело до зниження функціональних можливостей людей середнього віку. Так, наприклад, величина МПК у здорових чоловіків знизилася приблизно з 45,0 до 36,0 мол/кг. Таким чином, у більшої частини сучасного населення економічно розвинених країн виникла реальна небезпека розвитку гипокинезии. Синдром, або гипокинетичеськая хвороба, являє собою комплекс функціональних і органічних змін і хворобливих симптомів, що розвиваються в результаті неузгодженості діяльності окремих систем і організму в цілому із зовнішнім середовищем. В основі патогенезу цього стану лежать порушення енергетичного й пластичного обміну (насамперед у м’язовій системі) . Механізм захисної дії інтенсивних фізичних вправ закладений у генетичному коді людського організму. Кістякові м’язи, у середньому складові 40 % маси тіла (у чоловіків) , генетично запрограмовані природою на важку фізичну роботу. “Рухова активність належить до числа основних факторів, що визначають рівень обмінних процесів організму й стан його кісткової, м’язової й серцево-судинної систем” , —і писав академік В. В. Парин (1969) . Ніж інтенсивніше рухова діяльність у границях оптимальної зони, тим повніше реалізується генетична програма й збільшуються енергетичний потенціал, функціональні ресурси організму й тривалість життя. Розрізняють загальний і спеціальний ефект фізичних вправ, а також їхній опосередкований вплив на фактори ризику. Найбільш загальний ефект тренування полягає у витраті енергії, прямо пропорційному тривалості й інтенсивності м’язової діяльності, що дозволяє компенсувати дефіцит енерговитрат. Важливе значення має також підвищення стійкості організму до дії несприятливих факторів зовнішнього середовища: стресових ситуацій, високих і низьких температур, радіації, травм, гіпоксії. У результаті підвищення неспецифічного імунітету підвищується й стійкість до простудних захворювань. Однак використання граничних тренувальних навантажень, необхідних у великому спорті для досягнення “піка” спортивної форми, нерідко приводить до протилежного ефекту-гнобленню імунітету й підвищенню сприйнятливості до інфекційних захворювань. Аналогічний негативний ефект може бути отриманий і при заняттях масовою фізичною культурою з надмірним збільшенням навантаження. Спеціальний ефект оздоровчого тренування пов’язаний з підвищенням функціональних можливостей серцево-судинної системи. Він полягає в економизации роботи серця в стані спокою й підвищенні резервних можливостей апарата кровообігу при м’язовій діяльності. Один з найважливіших ефектів фізичної – тренування — і урежение частоти серцевих скорочень у спокої (брадикардія) як прояв економизации серцевої діяльності й більше низької потреби міокарда в кисні. Збільшення тривалості фази діастоли (розслаблення) забезпечує більший ліжечок і краще постачання серцевого м’яза киснем. Таким чином, з ростом рівня тренованості потреба міокарда в кисні знижується як у стані спокою, так і при субмаксимальних навантаженнях, що свідчить про економизации серцевої діяльності. Фізична культура є основним засобом, що затримує вікове погіршення фізичних якостей і зниження адаптаційних здатностей організму в цілому й серцево-судинній системі зокрема, неминучих у процесі інволюції. Вікові зміни відбиваються як на діяльності серця, так і на стані периферичних посудин. З віком істотно знижується здатність серця до максимальних напруг, що проявляється у віковому зменшенні максимальної частоти серцевих скорочень. З віком функціональні можливості серця знижуються навіть при відсутності клінічних ознак. Так, ударний обсяг серця в спокої у віці 25 років до 85 років зменшується на 30 %, розвивається гіпертрофія міокарда. Хвилинний обсяг крові в спокої за зазначений період зменшується в середньому на 55–60 %.. З віком також відбуваються зміни в судинній системі: знижується еластичність великих артерій, підвищується загальний периферичний судинний опір, у результаті до 60–70 років тиск підвищується на 10–40 мм рт. ст. Всі ці зміни в системі кровообігу, зниження продуктивності серця спричиняють виражене зменшення максимальних аеробних можливостей організму, зниження рівня фізичної працездатності й витривалості. кальцію в їжі збільшують ці зміни. Адекватне фізичне тренування, заняття оздоровчою фізичною культурою здатні в значній мірі призупинити вікові зміни різних функцій. У будь-якому віці за допомогою тренування можна підвищити аеробні можливості й рівень витривалості —і показники біологічного віку організму і його життєздатності. Підвищення фізичної працездатності супроводжується профілактичним ефектом відносно факторів ризику серцево-судинних захворювань: зниженням ваги тіла й жирової маси, змісту холестерину й триглицеридов у крові, зниженням артеріального тиску й частоти серцевих скорочень. Крім того, регулярне фізичне тренування дозволяє в значній мірі загальмувати розвиток вікових инволюционних змін фізіологічних функцій, а також дегенеративних змін різних органів і систем (включаючи затримку й зворотний розвиток атеросклерозу) . Щодо цього не є виключенням і кістково-м’язовою системою. Виконання фізичних вправ позитивно впливає на все ланки рухового апарата, перешкоджаючи розвитку дегенеративних змін, пов’язаних з віком і гіподинамією. Підвищується мінералізація кісткової тканини й зміст кальцію в організмі, що перешкоджає розвитку остеопорозу. Збільшується приплив лімфи до суглобних хрящів і між хребцевим дискам, що є кращим засобом профілактики артрозу й остеохондрозу.
Одними із самих популярних вправ, рекомендованих для профілактики, оздоровлення є біг, ходьба, плавання. Необхідно також додати, що дані вправи не будуть ефективні, якщо вони виконуються час від часу, з волі случаючи, адже одним з основних достоїнств подібних вправ є їхня систематичність, циклічність. Також важко очікувати ефекту без “додаткових” мір: правильного харчування, загартовування, здорового способу життя.
ОЗДОРОВЧИЙ БІГ
Оздоровчий біг є найбільш простим і доступним (у технічному відношенні) видом циклічних вправ, а тому й самим масовим. По самих скромних підрахунках, біг як оздоровчий засіб використовують більше 100 млн. людей середнього й літнього віку нашої планети. Згідно з офіційними даними, у нашій країні зареєстровано 5207 клубів аматорів перегони, у яких займається 385 тис. аматорів перегони; самостійно бігають налічується 2 млн. чоловік.
Загальний вплив перегони на організм пов’язане зі змінами функціонального стану центральної нервової системи, компенсацією відсутніх енерговитрат, функціональними зрушеннями в системі кровообігу й зниженням захворюваності.
Тренування в бігу на витривалість є незамінним засобом розрядки й нейтралізації негативних емоцій, які викликають хронічну нервову перенапругу. Ці ж фактори значно підвищують ризик міокарда в результаті надлишкового надходження в кров гормонів наднирковим —і адреналіну й норадреналину.
Оздоровчий біг (в оптимальному дозуванні) у сполученні з водними процедурами є кращим засобом боротьби з неврастенією й безсонням – хворобами XX століття, викликаними нервовою перенапругою достатком вступник інформації. У результаті знімається нервова напруга, поліпшується сон і самопочуття, підвищується працездатність, а отже – тонус усього організму, самим безпосереднім образом, що впливає на тривалість життя. Особливо корисний щодо цього вечірній біг, що знімає негативні емоції, накопичені за день, і “спалює” надлишок адреналіну, виділюваного в результаті стресів. Таким чином, біг є кращим природним транквілізатором —і більше діючим, чим лікарські препарати.
Спеціальний ефект бігового тренування полягає в підвищенні функціональних можливостей серцево-судинної системи й аеробної продуктивності організму. Підвищення функціональних можливостей проявляється насамперед у збільшенні скорочувальної й “насосної” функцій серця, росту фізичної працездатності.
Крім основних оздоровчих ефектів перегони, пов’язаних із впливом на системи кровообігу й подиху, необхідно відзначити також його позитивний вплив на вуглеводний обмін, функцію печінки й шлунково-кишкового тракту, кісткову систему.
Поліпшення функції печінки пояснюється збільшенням споживання кисню печіночною тканиною під час перегони в 2–3 рази —і з 50 до 100–150 мол/хв. Крім того, при глибокому подиху під час перегони відбувається масаж печінки діафрагмою, що поліпшує відтік жовчі й функцію жовчних проток, нормалізуючи їхній тонус. Регулярні тренування в оздоровчому бігу позитивно впливають на все ланки опорно-рухового апарата, перешкоджаючи розвитку дегенеративних змін, пов’язаних з віком і гіподинамією.