Державні цінні папери, їх роль в економіці

Національний банк України

Університет банківської справи

Львівський інститут банківської справи

 

 

Кафедра фінансів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

На тему «Державні цінні папери, їх роль в економіці»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала

Студентка 203-ФК гр.

Племенник О. В.

Перевірила

Викладач

Телюк К. Ф.

Львів-2013

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Цінні папери. Загальна характеристика……………………………………...5

2. Державні цінні папери, їх класифікація………………………………………7

3. Роль державних цінних паперів в укономіці………………………………..10

Висновок………………………………………………………………………….13

Список використаних джерел…………………………………………………..14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

В умовах ринкових відносин набуває значення і привертає увагу такий вид майна, як цінні папери.

Переважна більшість фінансових інструментів підпадає під поняття цінних паперів. Згідно із Законом України "Про цінні папери і фондовий ринок", цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Поняття цінних паперів іноді використовують у більш широкому розумінні. Так, цінні папери, що вважаються такими відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок", називають цінними паперами першого роду, або основними. Похідні фінансові інструменти називають цінними паперами другого роду, або деривативами.

Цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків і як застава для забезпечення платежів та кредитів. Звичайно для здійснення розрахунків чи як заставу використовують не всі цінні папери, а лише найбільш малоризикові та високоліквідні.

У сучасній ринковій економіці одним з основних емітентів цінних паперів, як відомо, стає держава. У всьому світі централізований випуск цінних паперів використовується в широкому плані як інструмент державного регулювання економіки, а в плані більш вузькому - як важіль впливу на грошовий обіг і керування обсягом грошової маси, засіб неемісійного покриття дефіциту державного та місцевого бюджетів, спосіб залучення грошових коштів підприємств і населення для вирішення тих чи інших конкретних завдань. Накопичено багатий досвід моделювання та випуску різноманітних фінансових держзобов'язань, що відповідають потребам і запитам різних інвесторів - потенційних вкладників до державних цінних паперів.

У поширенні та обігу державних цінних паперів значну роль відіграють комерційні банки, що купують і продають їх на фондових ринках. Такі банки займають одне з провідних місць серед власників державних цінних паперів (так, в США наприкінці 80-х років комерційні банки були власниками ринкових цінних паперів федерального уряду на суму приблизно 200 млрд. дол, що складає близько 10%загального обсягу випущених в обіг паперів). Ще більш велика роль комерційних банків як диллерів, через руки яких проходить велика кількість державних цінних паперів, ніж акумульованих ними як власниками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Цінні папери. Загальна характеристика

 

Цiннi папери - це грошовi документи, що засвiдчують право власностi на той чи iнший вид капiталу, визначають вiдносини юридичноi особи, яка їх випустила, та їхнього власника й передбачають виплату доходу у виглядi дивiдендiв або вiдсоткiв, а також можливicть передання грошових та iнших прав, що випливають iз цих документiв, iншим особам.

Цiннi папери можуть бути iменними або на пред'явника. Iменнi цiннi папери, якщо дозволяє чинне законодавство, можна передавати iншим особам шляхом передавальних записiв, що засвiдчують перехiд прав на цiнний папiр до iншої особи. Цiннi папери на пред'явника обертаються вiльно. Всі цінні папери, що обертаються на ринку, можна розділити на три групи: акції, облігації і спеціальні цінні папери. Що стосується інвестицій і стабільності припливу прибутку, найбільше якісними вважаються державні облігації, особливо короткострокові ощадні векселі. Потім йдуть приватні облігації й акції значних компаній, що регулярно виплачують дивіденди. Цiннi папери можуть використовуватися для розрахункiв, а також як застава для забеспечення платежiв i кредитiв. Випускає їх юридична особа, яка забов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов випуску цiнних паперiв.

Перелік видів цінних паперів, які можуть випускатися і обертатися в Україні, визначається ст. 3 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок». Відповідно до цього закону, до випуску та обігу в нашій державі допущені: акції, облігації внутрішніх державних і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання держави, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери. Крiм перелiчених видiв цiнних паперiв, що є за своєю економiчною природою фiктивним капiталом першого порядку, в практицi фондової бiржi широко застосовуються також похiднi цiннi папери - фiктивний капiтал другого i третього порядкiв. До них належать депозитнi cвiдоцтва i варранти, сертифiкати iнвестицiйних фондiв та компанiй, опцiони i ф'ючерси.

Юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску (дивіденд, відсоток), називається емітентом. Емітент усі зобов'язання повинен виконувати в строки і в порядку, за законодавством України.

Курс цінних паперів - це ціна, за якою вони продаються. Ціна прямо пропорційна принесеному цінними паперами прибутку й обернено пропорційна нормі позичкового відсотка.

Провідні позиції серед різних видів цінних паперів у ринковій економіці займають акції. Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову (майнову) участь у статутному фонді акціонерного товариства, членство в ньому та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденда, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акція має такі обов'язкові реквізити: фірмове її порядковий номер, дату випуску, вид акції та її номінальна вартість, ім'я власника для іменної акції, розмір статутного фонду акціонерного товариства, а також кількість акцій, що випускаються, строк виплати дивідендів, підпис голови правління й печатка. Акції можуть бути іменними, на пред'явника, привілейованими та простими.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк, з виплатою фіксованого щорічного відсотка. Законом України «Про цінні папери» визначено такі вимоги до емітентів облігацій: по-перше, акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більшу від 25% розміру статутного фонду і тільки після повної оплати всіх раніше випущених акцій; по-друге, емітент, випускаючи в обіг облігації, мусить бути не збитковим протягом останніх трьох завершених фінансово-господарських років або з часу утворення, якщо даний строк менший трьох років; по-третє, емітент не повинен мати прострочену заборгованість кредиторам і за внесками до бюджету; по-четверте, емітент зобов'язаний цілком сплатити статутний фонд на той час, коли він приймає рішення про емісію облігацій.

Іншим видом цінних паперів є ощадний сертифікат банку - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту й відсотків по ньому. Ощадні сертифікати видаються або як строкові - під певний договірний відсоток на визначений строк, або до запитання. Вони бувають також іменні (такі сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж іншим особам є недійсним) та на пред'явника. Акціонерам також можуть видаватися сертифікати на сумарну номінальну вартість акцій.

Як різновид цінних паперів виступає також вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя. Випускаються такі види векселів: простий, переказний.

Простий вексель містить такі реквізити: найменування -"вексель", просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму, зазначення строку платежу, зазначення місця, в якому повинен здійснитись платіж, найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений, дату і місце складання векселя, підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Переказний вексель повинен містити крім реквізитів, передбачених у підпунктах "а", "в - є", також: просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму, найменування того, хто повинен платити (платника).

 

2. Державні цінні папери, їх класифікація

 

Державні цінні папери засвідчують право на власність і належність до державного кредиту. Державні цінні папери — це державні зобов’язання, що випускаються в документарній або електронній формах центральним урядом, місцевими органами влади і окремими державними підприємствами з метою розміщення позик і мобілізації грошових ресурсів у відповідні бюджети. 
Найпоширенішим видом державних цінних паперів є облігації державних позик. Облігація (від лат. — зобов’язання) — це цінний папір, який, по-перше, засвідчує внесення її власником певних грошових коштів на її придбання (в даному випадку — на користь держави); по-друге, надає її власникові право на отримання певного доходу від облігації; по-третє, підтверджує зобов’язання держави відшкодувати повну номінальну вартість облігації у передбачений умовами позики строк. 
При випуску державної позики обов’язково обумовлюється термін, протягом якого облігації підлягають погашенню або викупу. 
Випускаються облігації внутрішніх і зовнішніх державних і місцевих позик. Кошти, що надходять від розміщення державних облігацій, зараховуються до державного бюджету, хоча й не враховуються в його доходах (згідно із світовою бюджетною методологією). 
Облігації державних позик можуть бути як іменними, так і на пред’явника. Державні облігації випускаються або у вигляді документів, або у вигляді записів на відповідних електронних рахунках у системі електронного обігу цінних паперів. В Україні державна облігація у вигляді електронного запису вважається придбаною з моменту реєстрації її набувача. 
При документарній формі випуску бланкам державних облігацій належить мати відповідний ступінь захисту та містити такі основні реквізити: найменування емітента; номінальну вартість облігації; термін погашення; розмір і строки виплати відсотків (для відсоткових облігацій); серію та номер облігації. При документарній формі випуску державні облігації, за якими передбачена неодноразова виплата доходу, мають містити купонний лист. Купон — це відрізна частина облігації, що передається замість розписки під час отримання відсотків. Купон на виплату відсотків має, як правило, містити такі дані: порядковий номер купона на виплату відсотків, номер облігації, за якою виплачуються відсотки, найменування емітента і термін виплати. 
Державні облігації, як вже зазначалося, реалізуються як юридичним, так і фізичним особам на добровільних засадах. Головними набувачами державних облігацій є, як правило, комерційні банки. 
Державні облігації можуть вільно обертатися, або мати обмежене коло обігу, вони ощадні й бувають казначейські. 
За зарубіжною методикою державними облігаціями вважаються цінні папери із терміном обігу більше 5 років. У США термін обігу державних облігацій досягає 30 років. В Україні в умовах кризової економіки і макроекономічної нестабільності термін обігу облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) є значно коротшим. 
           Для заміни облігацій державних позик, що були випущені раніше, використовуються конверсійні облігації. 
Казначейські зобов’язання (векселі) держави — це вид державних цінних паперів, що засвідчує внесення їх власником грошових коштів до бюджету і дає право на одержання фіксованого доходу протягом строку володіння цими паперами. Казначейські зобов’язання випускаються державою на різний термін, тому вони можуть бути: довгострокові, середньострокові і короткострокові. 
           Залежно від призначення й конкретних цілей казначейські зобов’язання випускаються на різних умовах (казначейські бони, казначейські ноти). 
Казначейські зобов’язання (векселі) держави розміщуються на добровільній основі серед юридичних і фізичних осіб. Виплата доходу на казначейські зобов’язання (векселі) та їх погашення здійснюється відповідно до умов їх випуску. 
            Казначейські векселі можуть передаватися Державним казначейством бюджетним установам на здійснення платіжних операцій за витратами, що передбачені в бюджеті, але які фактично не профінансовані через нестачу бюджетних коштів (наприклад, для оплати бюджетними установами спожитих енергетичних ресурсів). 
            Рух державних цінних паперів, сукупність актів їх купівлі-продажу формують відповідний сегмент національного фондового ринку. Поки державні цінні папери знаходяться в обігу, вони можуть бути в будь-який момент продані й куплені. Як наслідок — формується вторинний ринок цінних паперів держави. 
             Проведення операцій з державними цінними паперами на відкритому ринку здійснює Центральний (Національний) банк. Продаж державних цінних паперів можуть здійснювати й комерційні банки. Купуючи державні цінні папери, банки отримують в своє розпорядження досить високоліквідні й надійні активи.

 

3. Роль державних цінних паперів в економіці

 

Цінні папери виконують низку функцій у системі суспільного   відтворення. По-перше, вони є його   регулятором. Відбиваючи   чинність закону вартості і динаміки норми прибутку в різних   галузях виробництва, цінні папери забезпечують приплив капіталу в одні галузі і відплив капіталу з інших. Цінні папери   надійних, перспективних, дохідних галузей, як правило, мають попит, чого не можна сказати про цінні папери нерентабельних галузей. По-друге, цінні папери є   знаряддям мобілізації коштів інвесторів. У розвинених промислових країнах в   умовах рівноважної економіки значна частина вільного капіталу вкладається безпосередньо в купівлю цінних паперів. 
         Цінні папери виконують також яскраво виражену інформаційну функцію: свідчать про стан економіки. На ринку цінних паперів, перш за все на фондових біржах, формуються курси цінних паперів. Ці курси - барометр будь-яких змін в економічному та політичному житті країни. 
Стабільне зниження біржових курсів тих або інших цінних паперів, а також просто масове падіння курсів є ознакою погіршення економічної кон'юнктури. І навпаки, стабільні курси або їхнє підвищення, як правило, свідчать про нормальний економічний стан країни. Через цінні папери реалізується також можливість контролю над економікою й економічними процесами як у межах макро-, так і мікроекономіки. Цінні папери є сполучною ланкою між суспільними, політичними, державними інститутами (надбудовою), з одного боку, і сукупністю економічних відносин і зв'язків у суспільстві (базисом), з другого. Наприклад, суспільне значимі явища і події в надбудові впливають на курси цінних паперів (у першу чергу - біржові), а ті вже, у свою чергу, - на функціонування економіки. 
          Цінні папери є гнучким інструментом інвестування вільних коштів юридичних та фізичних осіб. Розміщення цінних паперів - ефективний спосіб мобілізації ресурсів для розвитку виробництва і задоволення інших суспільних потреб. Цінні папери активно беруть участь в обслуговуванні товарного та грошового обігу. 
          За допомогою цінних паперів здійснюється переміщення капіталу інвесторів до виробників, визначення ефективності використання фінансових активів в окремих секторах економіки, переміщення капіталу з однієї галузі в іншу. 
                           Роль цінних паперів в економіці України

Конкретна ефективність і роль цінних паперів в економіці України залежить від забезпечення досягнення таких цілей: 
1. Акумуляції заощаджень і тимчасово вільного капіталу населення та підприємств. 
2. Концентрації коштів і створення умов для формування капіталу для вирішення складних економічних завдань. 
3. Оздоровлення фінансової системи держави через збільшення частки капітальних вкладень у валовому національному продукті і національному доході та створення на цій основі необхідних резервів капіталу. 
4. Залучення вітчизняного та іноземного капіталу в економіку в результаті створення механізму інвестування. 
5. Оптимізації галузевої, виробничої, регіональної структури за допомогою міграції капіталу; переливу капіталу у високорентабельні регіони та галузі; вирівнювання норми прибутку на вкладений капітал. 
6. Балансу попиту і пропозиції капіталу. 
7. Сприяння приватизації, формуванню інституту власників і менеджерів, здатних найефективніше розпоряджатися власністю акціонерних товариств. 
8. Узгодження майнових державних, інституційних та індивідуальних інтересів у процесі обігу цінних паперів. 
9. Сприяння виникненню господарських інститутів, які відповідають новим економічним відносинам. 
10.  Стабілізація курсу національної валюти через стримування інфляції, захист інтересів громадян і підприємств. 
11.  Створення конкуренції банківському кредиту. 
12.  Поліпшення системи взаєморозрахунків підприємств, зниження їх заборгованості, розвитку товарообігу. 
13.  Сприяння реалізації науково-технічних досягнень через створення венчурних фірм. 
14.  Сприяння підвищенню ефективності управління підприємством. 
15.  Сприяння розвитку самоуправління за допомогою випуску муніципальних облігацій. 
16.  Створення умов для інтеграції у світову економічну систему, участь у процесі інтернаціоналізації світового фондового ринку.