Міністерство  освіти та науки України

     Державний вищий навчальний заклад “Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана” 

     Кафедра фінансів 

     Дисципліна  “Міжнародні фінанси” 
 
 
 
 
 
 

     Реферат

     “Офшорні економічні зони їх роль та значення на сучасному етапі” 
 
 

     Підготував:

     студент 4 курсу 11 групи

     спеціальності 6503

     “Міжнародна економіка”

     Селезньов І.І.

     Прийняла:

     Волкова Н.В. 
 

     Київ -2010

     План

     Вступ 3

     Поняття офшорних зон, їх класифікація та значення 4

     Регіональні особливості ведення офшорного бізнесу 9

     Розвиток офшорного бізнесу в Україні 10

     Висновки 11

     Література: 13

     Вступ

     Процес  загальної глобалізації міжнародного бізнесу, що спостерігається у світовому  господарстві останніми роками, супроводжується  постійним зростанням ролі офшорного  сектора, який став невід'ємною складовою  сучасної світової економіки. Офшори надають  необмежену можливість доступу на міжнародні фінансові та інвестиційні ринки. Водночас використання офшорних схем із кримінальною та злочинною метою несе потенційну загрозу для всієї світової спільноти. Саме тому метою даної роботи є  дослідження стану і тенденцій  розвитку офшорного сектора, аналіз причин ставлення до нього як до режиму нечесної податкової конкуренції  і засобу відмивання коштів. Адже вивчення особливого статусу офшорних зон  та умов їх функціонування слугує вирішенню  проблем, пов'язаних із здійсненням  тіньових операцій у цих центрах.

     В України дослідженням окремих питань сутності офшорних центрів, тенденцій  їх розвитку та впливу міжнародного співтовариства присвячені праці таких вчених, як О. Бондарева, В. Кравченка, Н. Кучерявенка, С. Квасова, Н. Сулік, В. Бабаніна, С. Гриценка та інших. Проте, незважаючи на значну кількість вітчизняних і зарубіжних праць, подальший аналіз міжнародного досвіду ведення і регулювання офшорного бізнесу сприяє пошуку легальних способів мінімізації податків.

       Боротьбу зі злочинним використанням  офшорів та відмиванням грошей  здійснюють такі міжнародні організації,  як FATF та OECD. Перша організація була  створена у 1989 р. на зустрічі "великої сімки" в Парижі. Вона отримала назву Групи  фінансової протидії "відмиванню" грошей (Financial Action Task Force on Money Laundering -FATF). Друга організація - OECD - Організація економічного співробітництва та розвитку, яка об'єднує країн-однодумців для боротьби з корупцією та фінансовими махінаціями [4, С.21-22]. 

     Поняття офшорних зон, їх класифікація та значення

     Слово "офшор" походить від англійського offshore - "поза берегом", тобто "той, що знаходиться на деякій відстані від берега", і означає території, на яких діє пільговий режим оподаткування. У великому тлумачному словнику сучасної української мови дано таке визначення: «Офшор - території, які забезпечують пільговий режим для фінансово-кредитних операцій із закордонними учасниками в іноземній валюті» [1, С.235].

     Офшорна зона (юрисдикція) – це країна або окремі території країн, де на державному рівні для певних типів компаній, власниками яких є іноземці, встановлені значні пільги з оподаткування, частково або повністю зняті митні і торгові обмеження, знижені або відсутні вимоги до бухгалтерського обліку і аудиту. Офшорна компанія (компанія, зареєстрована у юрисдикції з низьким оподаткуванням або звільнена від сплати податків на основі невеликої фіксованої плати) може отримати пільги тільки у разі володіння компанією іноземцями, а прибуток повинен вилучатися за межами юрисдикції, де вона зареєстрована. Офшорній компанії заборонено вести підприємницьку діяльність у країні реєстрації, тому що в іншому випадку держава поставила би в нерівні умови місцеві фірми порівняно з офшорними, які мають податкові пільги.

     Найчастіше офшорна зона створюється там, де слабо розвинена економіка та інших можливостей для залучення іноземного капіталу немає. Офшорна компанія не обтяжує зону додатковими витратами, а, навпаки, забезпечує надходження фінансового капіталу в її економіку за рахунок оплати праці офісних службовців, придбання майна або нерухомості та різноманітних реєстраційних зборів. З часом деякі юрисдикції можуть зробити серйозні прориви у рівні економічного розвитку. Як приклад можна навести Сінгапур, Гонконг, Ірландію, Кіпр. Зокрема, на Кіпрі 28 тисяч зареєстрованих офшорних компаній приносять цій країні дохід у 200 млн. дол. США на рік, а дохід на душу населення становить 12 тис. дол. США.

     Сприятливі  режими оподаткування надають також  такі розвинені країни, як Канада, Нідерланди, Великобританія, США, Франція, Швейцарія, Ірландія та Японія. Країн і територій, які цілеспрямовано створюють пільгові умови для міжнародної економічної  діяльності («чистих» офшорних зон) нараховується  близько 80. переважна їх частина  зосереджена в Європі, Карибському  регіоні.

     Офшорні зони можна класифікувати за ступенем надійності, що й було зроблено Форумом  фінансової стабільності розвинених країн. До першої групи увійшли: Гонконг, Сінгапур, Люксембург, Швейцарія, Дублін, Гернсі, острови Мен і Джерсі, до другої – Андорра, Бахрейн, Барбадос, Бермуди, Гібралтар, Лабуан (Малайзія), Макао, Мальта, Монако, до третьої – Антигуа і Бар буда, Аруба, Беліз, Британські Віргінські Острови, Острови Кука, Коста-Ріка, Кіпр, Ліван, Ліхтенштейн, Маршалові острови, Кайманові Острови, Маврикій, Науру, Антильські острови (Нідерланди), Панама, острів Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Самоа, Сейшели, Багами, Вануату. Під надійною офшорною зоною розуміють зону, в якій відсутня банківська таємниця, розвинуті наглядові органи і законодавство. Єдиним правилом, що визнається, є наявність податкових пільг для нерезидентів. Офшори, у яких реєструються українські і російські компанії, належать до третьої, найменш надійної групи. Вони найбільш закриті для правоохоронних органів Європейського Союзу.

     Офшорний  бізнес може застосовуватися у таких  сферах діяльності, як банківська справа, страхування, торгівля, будівництво, інвестиційна діяльність, лізинг, робота на ринку  цінних паперів, транспортні послуги  тощо.

     У світовій офшорній практиці найчастіше реєструються такі типи компаній:

• Фірми-копилки. Ці фірми просто накопичують грошові кошти і можуть створюватися практично у будь-якій офшорній зоні. Лідером по кількості таких зон є Ліхтенштейн і Панама.
• Фірми “Роялті” збирають різні ліцензійні виплати за патенти, авторські гонорари, товарні знаки і т.д. Така фірма може запатентувати інтелектуальну власність або укласти контракт на передачу її у користування, одержуючи таким чином неоподаткований прибуток від використання такої власності. Практика доводить, що українським підприємцям вигідно створювати подібну фірму на Кіпрі, тому що існує угода про уникнення подвійного оподаткування, встановлено нульову ставку податку на дивіденди, відсоткові і ліцензійні виплати.
• Офшорні страхові компанії створюються компанією-нерезидентом країни з високим оподаткуванням або групою таких компаній з метою страхування ризиків материнської компанії або групи материнських компаній на більш вигідних умовах, ніж умови, що традиційно пропонуються страховими компаніями. Форма офшорної перестрахувальної компанії може використовуватися страховими компаніями для страхування їхнього власного ризику. Сьогодні пільговий режим ліцензування офшорних страхових компаній існує тільки на Кіпрі.
• Офшорні банки, банківські філіали, кредитні заклади можуть створюватися з метою акумулювання прибутку у країнах із зменшеним або нульовим оподаткуванням або для об’єднання фінансових коштів і полегшення руху грошей. Вони можуть використовуватися для фінансування міжнародних операцій його засновників, минаючи валютні обмеження. В офшорних зонах ця діяльність суворо регламентується, як і прийнято в усьому світі. Лідером у цьому напрямі є Швейцарія зі своїми багаторічними традиціями. За законом у цій країні державні службовці несуть сувору відповідальність за розголошення інформації, одержаної в якості річного фінансового звіту, іншої службової інформації.
• Фінансові компанії і брокерські фірми. Таким компаніям, так само як і банкам, потрібна репутація. Володіння фінансовою компанією дає можливість проводити вигідну кредитну політику з точки зору мінімізації податків на надані кредити і позичкові кошти. Офшорна компанія може надати кредит фірмі, що знаходиться у зоні підвищеного оподаткування під високий відсоток. Це дає можливість спрямувати валютні ресурси у третю країну і звільнити одержаний прибуток від податків або значно їх знизити. Для реєстрації таких типів компаній найкраще підходять європейські офшорні зони, такі як Люксембург, Швейцарія, Нідерланди, Ліхтенштейн, Ірландія.
• Інвестиційні і трастові компанії управляють активами клієнтів. Використання інвестиційних компаній дає змогу зосередитися на особливо вигідних проектах або обирати зони з потенційно високими доходами за наявності великої кількості варіантів. Трастові компанії дають можливість зменшити податки на спадок і приріст капіталу або уникнути їх взагалі. Ці види діяльності найбільш розповсюджені у Нідерландах.
• Холдингові компанії використовуються для фінансування діяльності своїх дочірніх підприємств шляхом надання їм можливості знижувати податки за рахунок виплати материнським компаніям відсотків за надані позики. Це можливо за умови, що холдингова компанія створена в офшорній зоні, в якій вона не сплачує податок на прибуток та інші корпоративні податки. Повністю звільняє від податків холдингові компанії при певних умовах Люксембург.
• Офшорні підприємства, створені для проведення транзитних торгових операцій, маніпуляцій з рахунками-фактурами і сумою контракту. Вибір офшорної зони у такому випадку залежить від бажання показувати офшорний характер цих операцій. Основний прибуток при використанні таких схем осідає в офшорній компанії, що не сплачує податки.
• Фірми-перевізники і судноплавні компанії займаються морськими і авіаперевезеннями. Вони реєструються в офшорних зонах для зменшення податків на судноплавну і судновласницьку діяльність шляхом придбання або оренди суден і акумулювання прибутку від своєї діяльності у зонах зменшеного оподаткування. Для цієї діяльності підійдуть практичні всі офшорні зони, що є острівними державами. Більша частина світового торгового флоту зареєстрована саме в них.
• Штаб-квартири промислових, торгових та інших компаній. Характерною рисою цього виду діяльності є необхідність найму великої кількості працівників, а основним параметром для створення подібних структур є рівень прибуткового податку.
• Інформаційні агентства та видавничі фірми. Необхідні країни з низьким рівнем оподаткування авторських винагород, низькою вартістю виробництва поліграфічної продукції, гарними засобами комунікацій. Кіпр і о. Мен повністю відповідають цим вимогам.
• Офшорні інвестиційні фонди найчастіше не сплачують податку на прибуток, дивіденди і відсотки оподатковуються за зниженою ставкою або не оподатковуються взагалі. Фонди об’єднують кошти дрібних інвесторів. Це дає їм можливість вкладати капітали у більш дорогі проекти, економлячи при цьому на дослідженні ринку, комісійних і управлінських витрат.
• Інші компанії зі спеціальними цілями.

     Основними перевагами для власників при  використанні офшорних компаній є:

1. досягнення анонімності, конфіденційності;
2. низькі податки або їх відсутність;
3. прибуток/капітал у твердій валюті в надійних банках і стабільній країні;
4. банківські рахунки в будь-якій валюті;
5. можливість вільного використання валюти;
6. ефективна і недорога банківська система;
7. відсутність контролю валютного обміну;
8. можливість отримання дозволу на роботу і виду на проживання (на Кіпрі);
9. можливість законного володіння нерухомістю за кордоном.

     Офшорні зони завжди цікавили підприємців як спосіб приховування капіталу, а потім  вже як спосіб оптимізації оподаткування. Сьогодні понад 25% світового капіталу і майже 60% фінансових потоків у  світі проходить через офшорні  зони. Разом з тим завдяки їм кожного року «відмивається» до 600 млрд. дол. США незаконних грошей. З кожним роком ця сума збільшується на декілька мільярдів.

     Регіональні особливості ведення  офшорного бізнесу

     Існує два напрямки використання офшорного  бізнесу: з метою оптимізації  діяльності юридичних осіб і з  особистою метою фізичної особи (групи осіб). У першому випадку  офшорний бізнес допомагає знизити  собівартість продукції і зробити  її більш конкурентноздатною, у другому випадку офшорний бізнес допомагає вирішити фінансові проблеми певної особи (групи осіб). Значного поширення в податковому офшорному бізнесі набули холдингові компанії, офшорні страхові компанії. Окремим аспектом офшорного бізнесу є використання офшорних юрисдикцій для персональних нестатків приватних осіб, офшорний банкінг, інструментами якого є не тільки офшорні банки, але й фінансові корпорації, що здійснюють деякі подібні банкам функції. При цьому для використання переваг офшорного бізнесу невеликі, економічно слаборозвинуті країни, як правило, йдуть шляхом перетворення всієї країни в офшорну зону і відповідно до цього організовують структуру національної економіки. Є країни, які не можна назвати офшорними, вони можуть мати жорсткий податковий режим і значне податкове навантаження.

     Однією  з головних умов забезпечення національних інтересів є інформованість державних  податкових і правоохоронних органів. Так, у всіх офшорних юрисдикціях  існують спеціальні вимоги до назв офшорних компаній. Наприклад, як правило, не можна без спеціального дозволу  влади включати в назву компанії слова Bank, Royal, Insurance, University, College, Institute — список можна продовжити і далі [2, С. 37]. До основних рис офшорних зон слід віднести: політичну й економічну стабільність, гарантію дотримання фінансової і банківської таємниці; відсутність валютних обмежень, сучасні засоби зв'язку і добре обладнану мережу комунікацій; зручну правову систему; виконання індивідуальних потреб інвесторів.

     Розвиток  офшорного бізнесу  в Україні

     Привабливість офшорних зон для українських  бізнесменів пояснюється такими обставинами:

• нестабільність фінансово-кредитної системи України;
• високий ступінь ризику при вкладанні капіталу;
• великий податковий тиск.

     Фінансові юрисдикції є більш захищеними, оскільки працюють, як правило, у стабільному  фінансовому полі, що робить їх гарантами  захисту інтересів клієнтів, тому що в іншому випадку вони постраждають у першу чергу від форс-мажорних обставин.

     Офшорний  бізнес став невід'ємною частиною світової економіки, він несе із собою як позитивне  явище - можливість широкого доступу  на міжнародні фінансові ринки, так  і негативне, що полягає в поширенні  кримінальних та злочинних схем. Майже  всі великі іноземні банки та інвестиційні компанії застосовують офшори для здійснення своїх фінансових операцій. В Україні 70-75% отриманих інвестицій надходить  через офшорні зони. Прагнення  підприємців знизити податкове  навантаження, убезпечити свій капітал  є досить природним. Адже відомою  є така фраза Рокфеллера: "Якщо можна не платити, то потрібно не платити". Використання офшорів надає можливість планувати організацію бізнесу, його фінансову та організаційну  структуру, що законно дасть змогу  не переплачувати податки та максимізувати  прибутки.

     В Україні розвиток офшорного бізнесу  стимулює комплекс чинників: вага податкового  навантаження і неефективність фіскальної політики, несприятливий інвестиційний клімат і потужні мотиви до експорту капіталу за кордон, високі інвестиційні ризики і використання офшорних схем для приховування факту володіння інвестиційними об'єктами в Україні, криміналізацію економіки і використання офшорних схем для відмивання прибутків, отриманих злочинним шляхом. Міжнародному співтовариству доведеться створювати законодавчу базу, яка дозволятиме контролювати фінансові операції, що набувають глобальних масштабів, а також запобігати можливості використання офшорних зон нерезидентами для ухилення від виконання законів своєї держави. Законодавством має передбачатися застосування жорсткіших заходів щодо моніторингу та контролю офшорного фінансового сектора, запровадження проти країн і компаній спеціальних штрафів і серйозних санкцій у випадках порушення встановлених правових норм щодо боротьби з незаконними фінансовими операціями з відмивання грошей і кримінальних прибутків. Від держав, включених до чорного списку, слід вимагати проведення масштабних реформ правової і контролюючої систем регулювання фінансового сектора. Визначальною для успішного вирішення цього питання буде ефективність співпраці міжнародних фінансових організацій і політичних кіл країн. Багато країн приділяють велику увагу роз'яснювальній роботі і не тільки щодо створення у населення негативного ставлення до офшорного бізнесу, але й стосовно формування неприйняття обману держави шляхом несплати податків навіть у тих випадках, коли це роблять видатні спортсмени або діячі мистецтва. Треба відзначити успішність цієї роботи, у результаті якої в розвинутих країнах серйозні компанії і бізнесмени не підписують контрактів з офшорними компаніями.