Стратеічні пріоритети збалансованого розвитку біорізноманіття

Вступ

З усього різноманіття сучасних проблем однією з найскладніших  є проблема наростання суперечностей  між природними процесами та процесами  соціально-економічного розвитку і  використання природних ресурсів. Розвиток промислового й аграрного виробництва, використання значної кількості природних ресурсів, урбанізація та інші складні антропогенні процеси стали чинниками, які суттєво впливають на цілісність природних екосистем і структурно-функціональну організацію ландшафтів, зумовлюють глибокі зміни у біогеоценотичному покриві, руйнування біологічного і ландшафтного різноманіття, знижують ступінь біотичної модифікації ландшафтів. За сучасних моделей споживання і виробництва природні ресурси продовжують використовувати швидше, ніж вони можуть відновлюватися. Недотримання у процесі виробничо-господарської діяльності законів, правил і принципів природокористування призвело до порушення стійкості біологічнох систем, виникнення негативних екологічних ефектів (забруднення навколишнього середовища, зникнення видів рослин і тварин, ерозія ґрунтів, обміління рік, паводки та ін.), погіршення умов середовища життєдіяльності людей.

Потенційні можливості природних екосистем протидіяти цим процесам перебувають на грані  вичерпання. Освоєння нових територій  і нових ресурсів призвело до ущільнення географічного простору і необхідності обмеження певних параметрів розвитку в сфері економіки, споживання ресурсів та простору, в результаті чого актуальною стає проблема розробки стратегічних пріоритетів збалансованого розвитку у сфері біологічного і ландшафтного різноманіття.

Мета дослідження: визначити стратегічні пріоритети збалансованого розвитку у сфері біологічного і ландшафтного різноманіття.

Об’єкт дослідження: збалансований розвиток у сфері біологічного і ландшафтного різноманіття.

Предмет дослідження: стратегічні пріоритети збалансованого розвитку і сфері біологічного і ландшафтного різноманіття.

Головні завдання роботи:

• ознайомитись із всеєвропейською стратегією збереження біологічного і ландшафтного різноманіття, її принципами, цілями, завданнями та планом дій спрямованим на збереження різноманіття;
• розглянути основи стратегії біологічного і ландшафтного різноманіття в Україні, охарактеризувати її правову основу та більш детально ознайомитись із Концепцією збереження біологічного різноманіття в Україні та Загальнодержавною програмою формування національної екологічної мережі України  на 2000-2015 роки;
• описати основні напрямки діяльності та визначити стратегічні пріоритети збалансованого розвитку у сфері біологічного та ландшафтного різноманіття в Україні.

Методи дослідження: теоретичні (методи пошуку, виявлення та узагальнення відомостей про вплив та значення біологічного та ландшафтного різноманіття), вузько методологічних (методи аналізу літературних, фондових, картографічних матеріалів щодо виявлення наявних теоретичних, методологічних, методичних відомостей з питань дослідження біологічного та ландшафтного різноманіття).

Практичне значення роботи: визначення пріоритетів дозволяє окреслити основні напрямки діяльності у галузі охорони довкілля для збалансованого розвитку у сфері біологічного та ландшафтного різноманіття.

Розділ 1. Всеєвропейська стратегія збереження біологічного і ландшафтного різноманіття

1.1. Стратегічна основа, принципи, цілі та завдання Всеєвропейської стратегії збереження біологічного і ландшафтного різноманіття

Всеєвропейська  стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття є новаторським і стимулюючим підходом, спрямованим на те, щоб зупинити і повернути назад процес деградації біологічного і ландшафтного різноманіття в Європі.

Стратегія сприяє здійсненню уже прийнятих рішень і визначає додаткові заходи, які необхідно вжити протягом двох наступних десятиліть. Стратегія також закладає підвалини для сприяння застосуванню послідовного підходу і визначення загальних завдань у межах національних і регіональних зусиль, спрямованих на виконання положень Конвенції про охорону біологічного різноманіття [4].

Країни Європи несуть спільну відповідальність за збереження своєї природної спадщини та передачу її наступним поколінням. Недавні політичні та соціальні зміни в Європі створюють чимало унікальних можливостей для здійснення заходів щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. Скрізь на континенті змінюється практика ведення сільського господарства; звільняються від військового (оборонного), промислового і сільськогосподарського використання землі, що мають природоохоронний потенціал; в усіх сферах зміцнюється міжнародне співробітництво; зростає обізнаність і стурбованість громадськості проблемами біологічного та ландшафтного різноманіття. Все це змусило Раду Європи у співдружності з іншими урядовими та неурядовими організаціями взяти на себе ініціативу щодо розробки єдиної європейської стратегії. 

Всеєвропейська стратегія  збереження біологічного та ландшафтного різноманіття була запропонована Маастрихтською декларацією "Про збереження природної спадщини Європи" (1993 р.) і в її основу лягли Бернська конвенція, Європейська стратегія збереження природи (1990 р.), результати конференцій Міністрів охорони довкілля у містах Добржиш та Люцерн (1991 і 1993 рр.), Конференції ООН з питань довкілля і розвитку (1992 р.), інші існуючі ініціативи та програми.

Стратегія забезпечує базу для координації і об'єднання  зусиль щодо зміцнення і нарощування існуючих ініціатив. Вона спрямована не на впровадження нового законодавства, а на ліквідацію прогалин у тих випадках, коли ініціативи впроваджуються не в повному обсязі чи не досягають бажаних результатів. Більше того, Стратегія шукає шляхів для ефективнішого урахування екологічних вимог у всіх відповідних соціально-економічних секторах, збільшення участі громадськості і її обізнаності з питань збереження навколишнього природного середовища та прийнятності для неї інтересів збереження. Базуючись на висновках Європейського агентства з питань довкілля в доповіді "Довкілля Європи: Добржиська оцінка", Стратегія звертається до сильних та слабких місць існуючих ініціатив і сприяє впровадженню практичних дій там, де не вистачає належних механізмів, чи там, де існуючі механізми працюють не на повну потужність.

Для досягнення мети збалансованого і невиснажливого використання біологічного та ландшафтного різноманіття Стратегія передбачає впровадження 10 принципів в усі галузі (сектори), девикористовуються природні ресурси. Такими принципами є:

1. Принцип Обережного прийняття рішень: рішення, що стосуються Стратегії, приймаються на основі найповнішої і найдостовірнішої з доступних інформації про це, вибираючи, наскільки це можливо, економічно та соціально доцільні заходи, які діють як стимули щодо збереження та збалансованого використання біологічного і ландшафтного різноманіття.
2. Принцип Уникнення загроз: введення відповідних процедур, які вимагають екологічної експертизи проектів, що можуть значною мірою негативно вплинути на стан біологічного та ландшафтного різноманіття, з метою уникнення такого впливу, і, якщо необхідно, забезпечення участі громадськості в здійсненні таких процедур. Це стосуватиметься проектів впровадження у довкілля екзотичних видів та генетично змінених організмів.
3. Принцип Запобігання втратам: заходи щодо введення відповідних процедур, які дозволяють уникнути потенційно несприятливого впливу діяльності на біологічне та ландшафтне різноманіття або звести такий вплив до мінімуму, не потрібно відкладати, якщо навіть існування причинно-наслідкового зв'язку між цією діяльністю і несприятливим впливом ще не повністю підтверджено.
4. Принцип Переміщення небезпечних виробництв: види діяльності, які мають виключно шкідливий вплив на біологічне та ландшафтне різноманіття, якого не можна уникнути, переміщуються, якщо це можливо, до районів, де їх вплив буде меншим.
5. Принцип Екологічної компенсації: в районах, цінних з точки зору біологічного та ландшафтного різноманіття, шкідливі наслідки фізичних змін, яких не можна уникнути, мають урівноважуватися користувачем шляхом запровадження компенсаційних природоохоронних заходів.
6. Принцип Екологічної цілісності: необхідно підтримувати екологічні процеси, які впливають на виживання видів, а також на стан середовищ існування, від яких таке виживання залежить.
7. Принцип Відновлення та Відтворення природних ресурсів: біологічне та ландшафтне різноманіття повинне, по можливості, відновлюватися і відтворюватися, якщо з допомогою контрольних досліджень можна довести, що початковий стан є практично відновлюваним, і відповідно до цього необхідно вжити заходів, які спрямовуватимуться на відновлення і реабілітацію видів, що знаходяться під загрозою зникнення, та їх повернення до середовищ існування із дотриманням відповідних умов.
8. Принцип Найкращої існуючої технології і Найкращих екологічних методів: діє відповідно до визначень Паризької комісії, які стосуються діяльності, що завдає шкоди біологічному та ландшафтному різноманіттю. Як доступ до технології, так і її передача є суттєво важливими елементами, що сприяють досягненню цілей Стратегії; там, де це можливо, необхідно забезпечувати та/чи полегшувати доступ до технології, яка сприяє збереженню та збалансованому використанню біологічного та ландшафтного різноманіття, а також надання такої технології.
9. Принцип "Забруднювач платить": увідповідних випадках, наскільки це можливо, витрати на заходи по запобіганню, контролю та зменшенню шкоди біологічному та ландшафтному різноманіттю несе винна Сторона.
10. Принцип Участі громадськості та Доступу громадськості до інформації: забезпечення достатньо активної громадської підтримки заходів, що стосуються біологічного та ландшафтного різноманіття, через залучення з допомогою засобів масової інформації громадських та приватних землекористувачів, наукового товариства, інших осіб та громадян, які користуються землею та ресурсами моря, до процесів прийняття рішень і включення цих тем до освітніх програм.

Цілі Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття:

• Суттєве зменшення загроз для біологічного та ландшафтного різноманіття Європи.
• Підвищення можливостей біологічного та ландшафтного різноманіття Європи до відновлення.
• Зміцнення екологічної цілісності всієї Європи.
• Забезпечення всебічного залучення громадськості в зусиллях щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.

Основні завдання:

• Збереження, зміцнення та відновлення ключових екосистем, середовищ існування, видів та елементів ландшафтів шляхом створення Загальноєвропейської екологічної мережі та ефективного управління нею.
• Стале управління та використання позитивного потенціалу біологічного та ландшафтного різноманіття Європи шляхом забезпечення оптимального використання соціальних і економічних можливостей на національному та регіональному рівнях.
• Урахування цілей у сфері збереження та сталого (збалансованого та невиснажливого) використання біологічного та ландшафтного різноманіття в усіх галузях, що використовують це різноманіття або впливають на нього.
• Покращання інформованості та обізнаності населення в питаннях біологічного та ландшафтного різноманіття, а також активізація його участі в діяльності щодо збереження та збільшення цього різноманіття.
• Забезпечення глибшого розуміння стану біологічного та ландшафтного різноманіття Європи і процесів, які сприяють його стабільності.
• Забезпечення адекватних фінансових надходжень для впровадження Стратегії [4].

1.2. Правова  основа стратегічного розвитку

Правову основу для здійснення заходів у рамках Стратегії визначають існуючі широко визнані міжнародні домовленості та угоди, такі як Конвенція про охорону біологічного різноманіття, Бернська конвенція (Монакською декларацією названа базовим інструментом впровадження Конвенції про охорону біологічного різноманіття в Європі), Боннська та Рамсарська конвенції, Директиви ЄС щодо середовищ існування та щодо диких птахів.

Цілями Конвенції про охорону біологічного різноманіття, для досягнення яких слід виконувати відповідні її положення, є збереження біологічного різноманіття, стале використання його компонентів і спільне одержання на справедливій і рівній основі вигод, пов'язаних з використанням генетичних ресурсів і шляхом надання необхідного доступу до генетичних ресурсів і шляхом належної передачі відповідних технологій з урахуванням усіх прав на такі ресурси і технології, а також шляхом належного фінансування.

Бернська Конвенція  має на меті охорону дикої флори та фауни і їхніх природних середовищ існування, особливо тих видів і середовищ існування, охорона яких вимагає співробітництва декількох держав, а також сприяння такому співробітництву. Особлива увага приділяється видам, яким загрожує зникнення, та вразливим видам, включаючи мігруючі види, яким загрожує зникнення і які є вразливими. Договірні Сторони вживають необхідних заходів для підтримання популяцій дикої флори та фауни на такому рівні або для приведення їх до такого рівня, який відповідає, зокрема, екологічним, науковим і культурним вимогам, та враховують при цьому економічні та рекреаційні вимоги, а також потреби підвидів, різновидів чи форм, що знаходяться під загрозою на місцевому рівні.

За Баннською  конвенцією сторони, що її підписали визнають важливість збереження мігруючих видів і погодження державами ареалу заходів, що вживаються для цих цілей там, де це можливо і необхідно, приділяючи особливу увагу мігруючим видам, статус збереження яких є несприятливим, а також вживаючи індивідуально або у співробітництві заходів, необхідних для збереження таких видів та середовищ їхнього існування. Визначається необхідність вжиття заходів, щоб запобігти загрозі зникнення мігруючих видів, зокрема, Сторони повинні сприяти здійсненню досліджень щодо мігруючих видів і співробітничати при цьому; докладати зусиль щодо забезпечення негайної охорони мігруючих видів, які перелічені у Додатка 1 цієї конвенції; докладати зусиль щодо укладання угод про збереження та регулювання використання мігруючих видів, які включені до Додатка II.

За Рамсарською конвенцією охороняються водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів. Кожна з Договірних сторін керується усвідомленням своєї міжнародної відповідальності за збереження, управління та раціональне використання ресурсів мігруючих водоплавних птахів[4].

1.3. Пріоритетні  завдання та учасники здійснення  стратегії

Заходи для впровадження Стратегії можуть бути здійснені в усіх європейських країнах. На загальноєвропейському рівні заходи спрямовуватимуться на охоплення якомога більшого числа культурних та політичних регіонів. Очікується, що при здійсненні Стратегії будуть повністю враховані культурне різноманіття, регіональні особливості, регіональна економіка і що оптимальним чином використовуватимуться можливості регіональних та культурних особливостей підтримки і збагачення біологічного та ландшафтного різноманіття.

У доповіді "Довкілля Європи: Добржиська оцінка" Європа поділяється на сім географічних регіонів: Північний, Балтійський, Центральний, Атлантичний, Східний, Альпійський та Середземноморський. В основу такого поділу покладені, головним чином, такі біогеографічні чинники як клімат, склад грунтів, рослинність. Під час впровадження Стратегії заходи здійснюватимуться в усіх регіонах, хоча особлива увага приділятиметься екосистемам, ландшафтам (у тому числі морським) та видам, які мають європейське значення.